Термін «громадська думка» виник в Англії в другій половині XII ст., а вже з кінця XVIII ст. став загальноприйнятим. Під громадською думкою розуміється сукупність думок людей стосовно питань, які мають суспільний
інтерес. Громадянська думка завжди пов’язана з тіннісними відносинами, тож у різних випадках може розглядатися через єдиного суб'єкти носія.
Спеціалісти зауважують, що те, що ми називаємо громадською думкою, розуміючи під цим цілісний суб'єкт, і теоретично і практично не відповідає дійсності, оскільки в суспільстві ніколи не було, немає і не може бути єдиного інтересу як і єдиної оцінки та цінностей. Суспільство не може мати єдиної громадської думки, оскільки воно таким виступає лише в абстракції, тоді як у реальному житті суспільство має диференційовану сукупність еистемоутворювальних елементів, кожен з яких відрізняється власними інтересами, потребами, цінностями, оцінками тощо. Тому і громадська думка є усередненим віддзеркаленням оцінок, суджень і уявлень різноманітних елементів соціальної структури.
При розв'язанні проблеми суб'єкта громадської думки необхідно розрізняти поняття «суб'єкт» і «виразник громадської думки». В якості виразника можуть виступати окремі особи, групи людей. Що ж стосується суб'єкта громадської думки, то в цій якості виступає суспільство в цілому: народ, партія, міжнародна громадськість тощо. Отже, не будь-яка колективна думка стає або є суспільною, а лише та, що відповідає таким критеріям, як соціальний інтерес, дискусійність, компетентність. А її виразники — соціальні групи, верстви, класи, народ. Думку можна класифікувати як індивідуальну, групову або загальносуспільну.
Визначний німецький філософ Г. Гегель виділив цілий ряд структурних елементів громадської думки:
] умови існування громадської думки;
] об'єкт (зміст) громадської думки;
] носій громадської думки;
] характер судження, яке виступає в якості громадської думки;
] співвідношення «всезагальної» і «особливої» думки.
Різнорідність суспільної думки характеризується багатоколірністю,
пластичністю і мінливістю, які зумовлюють соціальні потреби в її постійному і оперативному вимірі.
Можна говорити про три основні етапи розвитку громадської думки: виникнення, формування і функціонування.
На першому етапі знання про нове явище ситуації співставляється з власним інтересом та інтересами інших членів суспільства, тобто відбувається ідентифікація себе з соціальною спільнотою.
На етапі формування в процесі спілкування, зіткнення різних думок виникають єдині спільні судження, позиції.
На третьому етапі громадська думка орієнтує, регулює, диктує певну поведінку, дію і взаємодію.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 74 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |