Читайте также:
|
Психологічна служба є порівняно молодим структурним підрозділом освітніх закладів. Тому досить часто вчителі, адміністрація школи, а іноді й самі психологи недостатньо виразно уявляють собі, яким чином вона має функціонувати і сприяти підвищенню ефективності навчально-виховного процесу.
У деяких школах психологічну службу вважають непотрібною. Мовляв, кожен вчитель сам спроможний розібратися у проблемах своїх вихованців і допомогти їм; а психолог займається нікому незрозумілим тестуванням. Якщо адміністрація школи дотримується таких поглядів, то зазвичай психолога завантажують різними додатковими справами. А вчитель тим часом залишається сам на сам з такими проблемами, як, наприклад, несформованість мотивів до навчальної діяльності та пізнавальних потреб, імпульсивність поведінки, емоційна незрілість, підвищена вразливість, соціально-педагогічна занедбаність тощо. Розібратися у. сутності цих проблем, з'ясувати їхню причину і усунути її самими лише педагогічними засобами неможливо. Тоді педагог розчаровується або у власних педагогічних здібностях, або у своїх вихованцях.
Іноді функції психолога у баченні педагогів зводяться до перевірки, контролю, оцінки психологічного забезпечення навчально-виховного процесу, що у свою чергу викликає насторожене ставлення до особи, яка покликана виконувати ці функції. Тоді спроби психолога налагодити співпрацю зустрічають опір. Ситуація ускладнюється, якщо адміністрація школи залучає психолога до різноманітних перевірок, або якщо психолог з власної ініціативи береться за це.
Бувають випадки, коли адміністрація школи повністю підпорядковує собі психологічну службу, і регламентує не лише режим, а й зміст її роботи. Між тим, діяльність психолога суттєво відрізняється від роботи педагога, її не можна міряти тими самими мірками. Психологічна шкільна служба має зберігати статус відносно незалежного структурного підрозділу, який підпорядковується регіональним центрам практичної психології.
Досить часто психолог сприймається як "панацея від усіх хвороб". Від нього чекають негайного вирішення усіх шкільних проблем. Вважається, що поява у школі психолога розвантажить вчителів та вихователів. Коли ж подібні очікування не справджуються (а вони і не можуть справдитись), наступає розчарування, якщо не в самій психологічній службі, то у професійності психолога.
На думку Ю.3. Гільбуха, який одним із перших в Україні опікувався проблемами шкільної психологічної служби, у стосунках психолога з вчителями привертають увагу два моменти. Перший - це тенденція до повної відстороненості вчителя від функцій шкільної психологічної служби, до уникнення будь-якої участі в їхній реалізації. Вчитель займає позицію клієнта, якого повинні обслужити. Часто до цього додається ще й прагнення виконувати роль вимогливого критика. Другий момент - ставлення до особистості шкільного психолога як до чарівника, зобов'язаного одним рухом чарівної палички розв'язати будь-яку дидактичну чи виховну проблему.
Обидві ці установки є помилковими. В них виявляється переоцінка фізичних та методичних можливостей шкільного психолога, і водночас недооцінка професійного потенціалу педагога.
Шкільний психолог, один на всю школу, фізично не в змозі охопити своєю увагою всіх учнів, і тому змушений зосереджувати її лише на найскладніших і найважливіших ситуаціях. Тим часом, психологічної допомоги потребують, по суті, всі школярі. Отже, цю функцію може взяти на себе вчитель.
Якщо психолог обстежив важкого учня, визначив діагноз і намітив шляхи подолання його проблем, склав корекційну програму, то хто має забезпечити її реалізацію? В окремих випадках психолог сам проводить корекційні заняття з таким учнем. Проте безпосередньо контактувати з усіма школярами, які потребують корекційного впливу, він знову ж таки не має фізичної можливості. Тому, якщо корекційний вплив не здійснюється у вигляді спеціально організованих заходів, а реалізується безпосередньо у навчально-виховному процесі, як втілення педагогічного принципу індивідуального підходу, то таку роботу можуть виконувати педагоги і батьки.
У розпорядженні психолога є потужні психодіагно-стичні інструменти. Але можливості їхнього використання обмежені і досить специфічні, оскільки вони використовуються у штучних лабораторних умовах. А для визначення психологічного діагнозу часто потрібні факти, які характеризують навчання та поведінку учня у звичайних, природних умовах. Хто може доповнити такими відомостями результати обстеження? Звичайно, Тільки педагог та батьки.
Отже, психолог і педагог є однаковою мірою необхідними суб'єктами шкільної психологічної служби. Без активної участі всього педагогічного колективу школи така служба неможлива. Інакше кажучи, сама по собі присутність у школі практичногопсихолога ще не означає наявності в ній психологічної служби.
Тому основною причиною труднощів, які відчувають шкільні психологи, є схильність діяти самому, без опори на допомогу'і співпрацю з вчителями.
На наш погляд, ефективність роботи практичного психолога у школі значною мірою залежить від того, наскільки йому вдасться, по-перше, встановити довірливі, доброзичливі стосунки з педагогічним колективом, стати його частиною, і, по-друге, завоювати авторитет, зарекомендувати себе як висококваліфікованого фахівця у галузі практичної психології.
Ми не погоджуємося з такими уявленнями про функції психолога в освітніх закладах, за якими зміст його роботи зводиться до всебічного вивчення психіки всіх учнів школи з реєстрацією результатів обстеження у спеціальних психологічних картах, заведених на кожного учня. Така робота забирає багата часу, її результатами не можуть скористатись ні вчителі, ні батьки, ні сама дитина. За таких умов школа не відчуває користі від роботи психолога, оскільки на виконання інших функцій, на вирішення існуючих психологічних проблем у нього вже не вистачає часу.
Психолог має працювати на запит. Тобто його робота починається з того, що до нього звертається клієнт (учні, батьки, вчителі, адміністрація школи) з проханням допомогти розв'язати якусь психологічну проблему.
Наприклад, підліток може звернутись до психолога через те, що відчуває труднощі у спілкуванні з однолітками; вчитель, батьки можуть попросити психолога з'ясувати причини неуспішності у навчанні або дезадаптивної поведінки певного школяра; запит адміністрації школи може бути пов'язаний з необхідністю виявлення у школі дітей, що мають схильність до девіантної поведінки, і проведення Із ними профілактичних заходів.
Досвід показує, що робота психолога без запиту (діагностика для звітності, надання психологічної допомоги людям, які її не потребують або не усвідомлюють потреби в ній), завжди є неефективною і непотрібною.
Отже, психолог працює не з усіма без винятку учнями школи, а лише з тими, які потребують психологічної допомоги, за умови наявності запиту.
Психолог має домагатись від клієнта правильного формулювання запита
Приклади неправильних запитів:
1) від завуча: "обстежити інтелект учнів 5-го класу";
2). від батька: "зробити так, щоб син мене слухався";
3) від учня: "порадити, яку професію обрати після закінчення школи".
Приклади правильних запитів:
1) від завуча: "з'ясувати, хто з учнів 3-х класів і з якої причини має труднощі в адаптації до умов навчання у школі II ступеня";
2) від батька: "визначити причини ускладнення взаємостосунків з сином і шляхи їх усунення";
3) від учня: "визначити коло професій, які відповідають його здібностям, інтересам, потребам".
За потреби психолог залучає до своєї роботи педагогів. Так, педагог на прохання психолога може проводити педагогічне спостереження за тим чи іншим учнем, звертаючи особливу увагу на його поведінку, емоційні реакції у різних ситуаціях, оцінюючи ефективність вибраних способів педагогічного впливу на нього.
Вчитель також реалізує поради психолога щодо особливостей побудови взаємин з дітьми, які відвідують психокорекціині заняття. Наприклад, якщо психологу вдалося знизити високу тривожність учня щодо навчання в умовах кабінету, перенесення цих успіхів у реальне життя залежить значною мірою від того, наскільки вчитель зможе підтримувати прагнення такого учня бути активнішим на уроці, знецінювати його невдачі і підкреслювати щонайменші успіхи.
Педагог також виконує рекомендації психолога, які можуть сприяти подоланню проблем у навчанні або поведінці дитини, у тих випадках, коли діагностичне обстеження показало, що ці проблеми можуть бути усунені за допомогою спеціального психолого-педагогічного впливу безпосередньо у навчально-виховному процесі і не потребують застосування психокорекційних прийомів. Тобто психолог визначає конкретний зміст індивідуального підходу до дитини, а педагог реалізує його.
Однією з форм співпраці психолога та педагогів є психолого-педагогічний консиліум - колективний метод вивчення учнів, основними завданнями якого є виявлення характеру та причин відхилень у навчанні й поведінці учнів, складання програми виховний заходів, обговорення та прийняття рішення щодо конфліктних ситуацій.
Функціонування психологічної служби в освітніх закладах має відповідати певним принципам. Ці принципи викладені в етичному кодексі психолога, їх порушення може призвести до завданої клієнту шкоди, до дискредитації психолога як фахівця. Слід зазначити, що іноді дотриманню психологом професійної етики перешкоджають інші особи, що не мають достатньої інформації про специфіку його роботи. Предметом професійної діяльності практичного психолога є внутрішній світ іншої людини. Тому йому кожного разу необхідно вирішувати питання, як надати клієнту допомогу, і водночас не розпоряджатися його долею, не хазяйнувати у його душі.
На нашу думку, педагоги, адміністрація школи, з якими співпрацює психолог, мають бути ознайомлені зі специфікою та принципами його роботи, інакше неминучими будуть непорозуміння і конфлікти.
Одним з основних принципів, який найчастіше викликає непорозуміння, є принцип конфіденційності, зміст якого полягає у тому, що психолог не має права повідомляти без згоди клієнта відомості, отримані в результаті психодіагностичної та психокорекційної роботи. До документації, яка містить конфіденційну інформацію, доступ має лише сам психолог. Ознайомлювати з нею батьків, педагогів, дитину будь-кого, він не може. Психолог також не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати психологічну діяльність. Під час психодіагностичної, корекційної, консультативної індивідуальної чи групової роботи присутність сторонніх осіб забороняється. Якщо психолог працює з учнями, то такими сторонніми особами Можуть бути педагоги, адміністрація, батьки, інші діти.
Психолог захищає інтереси клієнта, суворо дотримується принципу добровільності участі дитини в обстеженнях. Психолог уповноважений запобігати неетичному і некоректному використанню результатів досліджень і має виконувати цей обов'язок незалежно від посадової субординації.
У деяких школах психолог не може повноцінно виконувати свої функції через те, що йому не дозволяють проводити діагностичні та корекційні заняття під час уроків. Після уроків діти втомлені, тому пра 
цювати з ними важко. Крім того, психолог не має права затримувати дитину в школі.
Якщо школяр не встигає у навчанні, не виконує з тієї чи іншої причини вимог вчителя, його перебування на уроці є марнуванням часу. Коли він пропустить декілька уроків через те, що у цей час займався з психологом, завдяки чому з'ясована причина неуспішності, знайдені шляхи її усунення, то, на наш погляд, це буде відповідати інтересам і вчителя, і батьків, і самої дитини.
Тому адміністрація школи спільно з психологом та педагогічним колективом має визначити оптимальний час, протягом якого психолог може проводити індивідуальні та групові заняття з учнями. Психологу потрібно дозволити забирати дітей для індивідуальних діагностичних та корекційних занять з уроків, інакше він не зможе виконувати свої функції у школі. Звичайно, за потреби забрати дитину з уроку психолог узгоджує це питання з вчителем.
Ефективність роботи психолога з клієнтами значною мірою залежить від того, наскільки йому вдасться встановити з ними довірливі стосунки, створити доброзичливу, комфортну атмосферу спілкування.
Психолог не може виконувати свої функції у школі, дотримуватись Етичного кодексу, якщо у нього немає власного кабінету. У деяких школах психолог поділяє кабінет з логопедом. Це припустимо лише за умови, що режим роботи психолога і логопеда різний, тобто у години роботи психолога логопед відсутній. Якщо психолог проводить консультування, діагностичне або корекційне заняття, до його кабінету стороннім особам заходити заборонено,не можна у цей час і відривати його від роботи. Порушення цих умов призводить до того, що психологу не вдається встановити контакт з клієнтом і утримувати його протягом усього заняття."
Існують також певні вимоги до обладнання кабінету психолога.
На дверях має бути табличка з прізвищем, ім'ям, по батькові психолога і графіком його роботи. Також за потреби можна скористатися табличкою "Не турбувати, іде заняття".
Стіни кабінету слід пофарбувати у приємний пастельний колір (найкраще - зелений). Кімната має бути затишною, теплою.
У кабінеті слід вмістити такі меблі: шафи; стіл письмовий, стіл ігровий, стільці; невелика дошка; дзеркало, що використовується на заняттях, спрямованих на корекцію негативної "я-концепції"; м'які меблі (диван, крісло), які необхідні для організації корекційних занять, спрямованих на релаксацію, зниження напруження, імпульсивності; сейф для зберігання конфіденційних матеріалів. Потрібний також килим, на якому можна було б організовувати сюжетно-рольові ігри.
Кабінет психолога передбачає оснащення такою апаратурою: секундомір, за допомогою якого вимірюється час виконання завдань; диктофон, на який записуються оперативні матеріали роботи з клієнтом, зокрема, бесіда, розповідь клієнта про себе, придумані ним історії за тематичним апперцептивним тестом, міркування психолога щодо психічного стану клієнта тощо; магнітофон із записом музичних творів для музикотерапії; ксерокс для розмноження бланків, стимульного матеріалу одноразового використання; комп 'ютер з програмами діагностичних та корекційних методик.
Психолог має зібрати банк психодіагностичних методик, спрямованих на діагностику особистості та інтелектуальної сфери дітей молодшого шкільного, підліткового та юнацького віку; діагностичні методики для роботи з вчителями; банк психокорекційних вправ та ігор; обладнання для дидактичних розвивальних та Фожетно-рольових ігор; неструктурований матеріал для ігор (фарби, олівці, альбоми, кольоровий папір, пластилін, конструктор, м'яч, кеглі, мотузку, ковдру тощо); іграшки для вивільнення агресії.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 136 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |