Читайте также:
|
Існує два напрями діяльності практичного психолога: перспективний і актуальний. Перспективний напрям націлений на розвиток, становлення індивідуальності кожної дитини, на формування її психологічної готовності до життя, і передбачає такі завдання:
1. Збереження психічного здоров'я і попередження емоційних розладів, знімання психічного напруження, яким супроводжується у дітей період адаптації.
2. Створення умов, які сприяли 6 розвитку здібностей кожної дитини; можливості для самовираження, розкриття творчого потенціалу, розвитку самостійності мислення, активізації їхньої пізнавальної активності, зацікавленості у відкритті нового.
3. Сприяння розвитку кращого розуміння дитиною себе, самоприйняття, усвідомлення власного "Я", почуття впевненості у своїх силах.
4. Формування здатності до довільної психічної саморегуляції і самоконтролю у дітей.
5. Формування групової згуртованості і навичок спілкування з однолітками та дорослими, навичок навчального співробітництва.
6. Формування в учнів умінь опановувати соціально-прийнятні норми поведінки шляхом розвитку навичок психологічної компетентності.
Актуальний напрям діяльності психолога вимагає орієнтації на вирішення сьогоденних проблем, пов'язаних з тими чи іншими труднощами у навчанні та вихованні школярів, а саме:
1. Вивчення причин неуспішності в навчанні та пошуки шляхів їх подолання.
2. Регуляція стосунків у системах: дорослий - дитина, дитина - дитина, дорослий - дорослий. Розв'язування конфліктів.
3. Виявлення труднощів, проблем індивідуального розвитку особистості та вживання відповідних заходів.
4. Розв'язування проблем особистого життя учасників навчально-виховного процесу (дітей, батьків, вчителів).
Реалізує ці завдання психолог у контакті з дітьми, педагогами, батьками.
У роботі з дітьми шкільний психолог займається такими видами діяльності:
1. Діагностикою психологічної готовності до школи учнів 1-го класу. Виявленням першокласників, у яких особистіший, емоційно-вольовий або інтелектуальний компоненти психологічної готовності до навчання у школі не сформовані. Організацією умов для їхньої успішної адаптації.
2. Виявленням дітей, що мають труднощі адаптації до навчання у школі II та III ступеня. Забезпечує полегшення та прискорення цієї адаптації.
3. Діагностикою наявності відхилень у розумовому розвитку дітей, з'ясуванням причин цих відхилень і визначенням оптимальних умов для розвитку і навчання таких дітей.
4. Вивченням особливостей особистішого розвитку учнів, схильних до конфліктів, неадекватних вчинків, а також тих, хто має труднощі у контактах з однолітками та педагогами. Психолог визначає причини таких відхилень та можливості їх усунення.
5. Профілактикою виникнення невротичної, психопатичної, девіантної поведінки шляхом виявлення дітей з психологічною схильністю до таких видів поведінки і організацією відповідної психолого-педагогічної роботи, спрямованої на зниження ризику, усунення умов, сприятливих для формування негативних психологічних новоутворень.
6. Проведенням психологічного консультування на запит учнів.
7. Організацією факультативної, гурткової роботи, позакласних заходів, тренінгів, спрямованих на формування у школярів необхідних психологічних уявлень, розвиток самоусвідомлення, стимуляцію самовиховання, обговорення проблем психологічного характеру, що їх хвилюють.
Роботою з обдарованими дітьми.
Профорієнтаційною роботою.
Види діяльності психолога у співпраці з батьками:
Пропаганда психологічних знань. Розширення та поглиблення уявлень батьків про закономірності психічного розвитку дитини, про особливості соціальної ситуації розвитку у кожному віковому періоді. Руйнування хибних і формування правильних установок батьків щодо прийомів виховання дітей у сім'ї.
Індивідуальні консультації на запит батьків.
Психологічне консультування у випадках, коли проблеми психічного розвитку дитини зумовлені наявністю проблем у самих батьків.
Сімейні психологічні тренінги.
Слід зазначити, що робота з батьками потребує особливого такту і делікатності, орієнтації на світогляд батьків, їхнє бачення своєї ролі у вихованні дитини.
У співробітництві з педагогічним колективом психолог виконує такі види діяльності:
Встановлює довірливо-доброзичливі стосунки з усіма членами педагогічного колективу.
Роз'яснює функції, завдання, зміст та особливості роботи практичного психолога. З'ясовує шляхи взаємодії психолога та педагога.
Надає практичну допомогу вчителям у створенні розвивального середовища та сприятливого психологічного клімату в класах.
Допомагає користуватись методами психолого-педагогічного спостереження для діагностики міжособистісних стосунків, рівня інтелектуального розвитку, наявності проблем особистішого розвитку школярів.
Сприяє організації диференційованого навчання та індивідуального підходу в навчанні та вихованні учнів.
Пропагує психологічні знання. Надає інформацію про нові дослідження у галузі вікової та педагогічної психології.
Вивчає запити вчителів усіх класів.
Забезпечує індивідуальні консультації та психологічне консультування щодо особистих проблем на запит педагогів.
Проводить індивідуальні консультації та психологічне консультування на запит педагогів щодо проблем учнів.
10. Знімає негативний вплив нервово-психічногоперевантаження у педагогів шляхом організації роботи кімнати психологічного розвантаження, тренінгівспілкування та особистісного росту.
Організовує заходи психологічного спрямування на запит адміністрації школи.
Здійснює психологічне забезпечення заходів, які проводяться відповідно до річного плану роботи школи.
Бере участь у підготовці психолого-педагогічних консиліумів.
Оцінює ефективність впроваджуваних у школі нових програм, технологій навчання, нових підручників тощо, забезпечує їх психологічним обґрунтуванням.
Розглядаючи завдання психологічної служби, вважаємо за необхідне зазначити, що виконання цих завдань у повному обсязі можливе за двох умов: по-перше, наявності повної узгодженості дій, взаєморозуміння і співпраці психолога з педагогами; по-друге, збільшення кількості психологів у школі. Якщо у школі працюють два психологи, один з них спеціалізується на проблемах початкових класів, інший - старших. Крім того, вони мають можливість в особливо складних випадках радитись між собою, разом готувати і проводити профілактичні заходи, групові обстеження тощо.
У багатьох сільських школах психолог взагалі відсутній. Як відомо, 0,5 ставки психолога у сільській школі відкривається за наявності 200 учнів, а в переважній більшості таких шкіл нараховується 120-160 дітей.
Зараз передбачається одна посада психолога на школу за наявності 900 учнів, у деяких школах психологи не мають повної ставки. За таких умов психолог змушений зосереджуватись на виконанні лише окремих, найактуальніших завдань, інші залишаються поза його увагою. Щоб попередити можливі нарікання з цього приводу, на педагогічній раді має бути прийняте рішення щодо оцінки реальних можливостей психолога та пріоритетних напрямів його роботи: педагогічний колектив повинен сформулювати запит, окреслити головну проблему, над якою має працювати психолог.
Досвід психологічної служби в освітніх закладах показує, що іноді повноваження або можливості психолога перебільшуються. Це призводить до непорозумінь та конфліктних ситуацій. Тому вважаємо за необхідне поряд із завданнями розглянути й ті проблеми шкільного життя, у яких психолог не може бути компетентним.
Психолог не може виконувати функцій інших працівників школи. Зокрема, він не може безпосередньо займатись навчанням та вихованням дітей
Психолог освітніх закладів не є адміністратором. Він не зобов'язаний контролювати і оцінювати діяльність педагогів, керувати ними.
Поява психолога у школі не означає, що він бере на себе всі завдання виховання та розвитку школярів, а вчителю залишається лише функція повідомлення знань. Психолог потрібний там, де проблеми дитини носять не педагогічний, а психологічний характер, де самі лише педагогічні прийоми впливу виявляються неефективними.
Психолог не уповноважений визначати медичний діагноз. Він маже лише обстежити психіку дитини, скласти на неї психологічну характеристику, яка може бути використана у медичній резолюції.
Психолог не діагностує тип аномального розвитку (розумову відсталість, затримку психічного розвитку, порушення діяльності аналізаторів), оскільки ця функція належить психолого-медико-педагогічній консультації (ПМПК). Проте психолог проводить глибоке психолого-педагогічне обстеження цих дітей, результати якого впливають на рішення ПМПК.
Психолог не може надавати допомогу психічно хворим дітям, не може передбачити їхньої поведінки і відповідати за неї.
Якщо психолог проводить корекпійну чи консультативну роботу з дитиною, він не може гарантувати повного успіху, оскільки домагається певних змін у поведінці дитини в умовах особистісного спілкування* Чи будуть ці зміни актуалізовані в реальному житті дитини, залежить від само! дитини та від того, наскільки оточення (батьки, педагоги, однокласники) готові підтримати і прийняти ті позитивні зрушення, які поступово з'являються у поведінці дитини.
На сьогоднішній день не існує такого психологічного інструментарію, за допомогою якого можна було б визначити із стовідсотковою вірогідністю можливість скоєння асоціальних вчинків тією чи іншою особою, заздалегідь передбачити і не допустити їх. Тому, якщо подібні ситуації трапляються з кимось із вихованців школи, психолог не може нести за це відповідальність.
Права та обов'язки шкільного психолога Шкільний психолог мав право:
Брати участь у педрадах, педагогічних семінарах, педагогічних консиліумах, висловлювати свою думку про дітей, про той чи інший педагогічний досвід, про навчальні програми.
Брати участь у роботі методичних об'єднань вчителів.
Відвідувати уроки в класах, заняття гуртків, факультативів з метою проведення спостережень за поведінкою і діяльністю дітей.
Знайомитися з документацією школи.
Проводити з учнями групові та індивідуальні заняття, спрямовані на діагностику, корекцію, профілактику відхилень у психічному розвитку.
Забирати дітей з уроків для проведення індивідуальних психодіагностичних та психокорекційних занять.
Виступати з узагальненням власного досвіду роботи у наукових виданнях.
Поєднувати роботу практичного психолога з навчальним навантаженням відповідно до своєї освіти.
Вести просвітницьку роботу з пропаганди психологічних знань шляхом лекцій, бесід, виступів по радіо, телебаченню тощо.
Звертатись, у разі необхідності, до відповідних органів з питанням про надання допомоги дитині, зміни умов її навчання.
Рекомендувати батькам звертатись, у разі необхідності, до різних організацій.
Брати участь у роботі психолого-медико-педагогічних консультацій.
У своїй діяльності шкільний психолог зобов’язаний:
Керуватись Положенням про психологічну службу в системі освіти України та нормативними документами Міністерства освіти та науки України.
Розглядати питання та приймати рішення суворо в межах своєї професійної компетентності.
3. Керуватись у своїй діяльності Етичним кодексом психолога.
4. Працювати у тісному контакті з адміністрацією, педагогічним колективом закладу.
5. Інформувати педагогічну раду про зміст власної роботи, дотримуючись при цьому принципу конфіденційності. Надавати необхідну допомогу педагогічному колективу та адміністрації школи у психологічному забезпеченні навчально-виховного процесу, у вирішенні основних проблем, пов'язаних із забезпеченням індивідуального та особистісно-орієнтованого підходу до дітей, у подоланні відхилень у розвитку та поведінці, проблем у навчанні та встановленні міжособистісних стосунків.
Надавати компетентну допомогу батькам щодо виховання дітей у сім'ї.
Надавати допомогу дітям, які мають певні проблеми у поведінці, навчанні, розвитку, спілкуванні.
Добирати адекватні методи діагностики, корекції, консультації.
10. У разі необхідності направляти дитину з батьками для поглибленого діагностичного обстеження у відповідні центри в районі чи місті.
11. Проводити діагностичні обстеження тільки зі згоди батьків і дитини.
За наявності відповідних показників рекомендувати і у тактовній формі переконувати батьків у необхідності звернутись до медиків або дефектологів.
Обладнати кабінет психолога.
14. Брати участь у роботі методичних семінарів психологів освітніх закладів.
Постійно підвищувати свій професійний рівень.
Вести записи та реєстрацію усіх видів роботи. Належним чином оформлювати документацію відповідно до Рекомендацій Міністерства освіти та науки України № 1/9-352 від 27. 08. 2000 р.
Крім зазначеного у цьому документі переліку звітно-статистичної документації, на наш погляд, у психолога на кожну дитину, з якою він працює, має бути заведена папка з результатами обстеження, з програмою та конспектами корекційної роботи і т.п. Це робить зручним цілісний аналіз випадку від запиту, анамнезу, даних діагностики та спостережень, психологічного діагнозу до програми корекційної роботи, конспектів занять, результатів педагогічного впливу і аналізу результатів проведеної роботи. Усі ці матеріали носять конфіденційний характер і можуть знищуватись після завершення роботи або зберігатись психологом для можливості узагальнення власного досвіду роботи.
Психолог також може вести банк результатів обстеження дітей за різними психодіагностичними методиками, з метою складання або уточнення нормативів виконання цих методик учнями різного віку, статі тощо, а також для наукових досліджень. Збираючи такі відомості, психолог дотримується принципу анонімності.
За потреби психолог може зберігати і аналізувати матеріали за допомогою комп'ютера.
Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 157 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |