|
Читайте также: |
- Smlouvy
- Zvláštní typy smluv – dědická, v oblasti práv k cizím věcem, věcné břemeno, služebnost, atd
- Převedení věci do vlastnictví jiného – darování, koupě
- Směna
- Přenechání věci k užití jinému – výprosa, výpůjčka, nájem
- Pacht, zemědělský pacht
- Licence
- Zápůjčka
- Úvěr
- Pracovní poměr
- Závazky ze schovacích smluv
- Skladování
- Závazky ze smluv příkazního typu – komise, příkaz, zprostředkování…
- Zájezd
- Závazky ze smluv o přepravě
- Provoz dopravního prostředku
- Smlouva o dílo
- Péče o zdraví
- Smlouva o kontrolní činnosti
- Smlouva o účtu
- Akreditiv
- Zaopatřovací smlouvy – důchod, výměnek
- Společenství bez právní subjectivity – společnost, tichá spol
- Závazky z odvážných smluv – pojištění…
- Sázka, hra, los
- Závazky z právních jednání jedné osoby – veřejný příslib, slib odškodnění
-
Школа.
4. Предмет економічної теорії. Його відмінні та спільні риси з політеко-
номією та економіксом.
5. Функції економічної теорії та їх характеристика.
6. Економічні закони та категорії, їхня характеристика та класифіка-ція.
7. Методи дослідження економічних явищ та процесів.
8. Аспекти власності.
9. Поняття суспільно-економічної формації. Цивілізаційний підхід розвитку суспільства.
10. Характеристика суспільного продукту та його форм.
11. Національне багатство та національний дохід як форми суспільного
продукту. Їх суть та характеристика складових елементів.
12. Мотиви економічної діяльності: потреби та економічні інтереси.
13. Суть, класифікація благ та їх взаємозв'язок із виробництвом.
14. Суть потреб та їх класифікація.
15. Економічна ефективність суспільного виробництва.
16. Суть економічного прогресу та його види.
17. Поняття власності та права власності.
18. Економічний та юридичний зміст власності.
19. Різноманітність форм та видів власності.
20. Розвиток відносин власності в сучасних умовах реформування еко-
номіки України.
21. Характеристика об'єктів та суб'єктів власності. Їхня взаємодія в процесі виробництва.
22. Суть та шляхи роздержавлення. Практика роздержавлення в Україні.
Сутність роздержавлення полягає в обмеженні адміністративного втручання державних адміністративних структур в господарську та інвестиційну діяльність підприємств.
В широкому розумінні роздержавлення означає руйнування управлінської монополії держави. До основних обмежень втручання держави належить відмова держави від надання підприємствам дотацій, субсидій, гарантованих кредитів; скасування примусового державного замовлення; обмеження (не відмова) втручання держави у процес ціноутворення. Це розширення самостійності підприємств і організацій (наприклад, звільнення від надмірної опіки, скутості), це відхід держави від оперативного господарського керівництва первинними господарськими ланками. Це зміна форм і методів господарювання.
Роздержавлення у вузькому значенні передбачає перетворення державної власності в інші форми, що супроводжується обов’язковою зміною власника – приватна особа, колектив, сімейне господарство, акціонерне товариство тощо.Сенс приватизації власності полягає в відчуженні власності на користь юридичних осіб і громадян, формуванні приватної, колективної, змішаної (спільної) форм власності та побудови конкурентного середовища в економіці держави.
Враховуючи це, можна виділити три основні процеси, які характеризують роздержавлення власності.
1. Виведення державних підприємств з-під безпосереднього контролю органів державного управління, надання свободи підприємництву, скорочення функцій держави по безпосередньому керівництву ними.
2. Перетворення державних підприємств у такі, які були б засновані на інших формах власності.
3. Перехід власності до рук окремих фізичних осіб і трудових колективів.
Зміна форм власності в нашій країні обумовлена необхідністю відходу від надмірного одержавлення та монополістичного керування з боку держави економікою та майже усіма сферами суспільного життя. З цієї точки зору приватизація є важливою складовою чистиною системної економічної реформи. За рахунок зміни форм власності, трансформуючи командно-адміністративну економічну систему, суспільство має надію одержати ефективний механізм господарювання.
Перша і головна відмінність українського роздержавлення від західного полягає в тому, що на Заході не було таких прецендентів, коли власність у гранично стислі строки перетворювалася із суспільної і державної в приватну. В усіх країнах і за всіх часів процес розподілу власності – один із найбільш делікатних і болісних. На формування класу сучасних власників на Заході пішло декілька сторіч.
Друга принципова відмінність українського роздержавлення від західного полягає в тому, що в силу історичних причин переважна частина населення України практично не має коштів для придбання нерухомого майна. Ця обставина особливо посилилася після лібералізації цін, у результаті чого велика частина населення була позбавлена своїх заощаджень. З огляду на це мав бути інший підхід до купівлі і продажу нерухомості, оскільки надання безумовного права одержувати в приватне володіння суспільну власність за гроші означає закріплення незаконно отриманих за останні роки коштів шляхом вкладання їх у нерухомість. Все це не створює надійний соціально-політичний фундамент господарювання в Україні.
Третя принципова відмінність полягає в тому, що економіка України надзвичайно централізована і монополізована, що робить просту передачу промислових гігантів із державних рук у приватні неефективною і навіть небезпечною.
Четверта принципова відмінність теперішнього українського роздержавлення від західного полягає в тому, що сподівані власники в переважній своїй частині навряд чи мають достатньо чітке уявлення про те, що з цим майном робити.
23. Способи приватизації. Практика застосування приватизації в Україні.
24. Роздержавлення та приватизація різних форм власності в Україні.
25. Приватна власність як основа розвитку ринкової економіки та
підприємницької діяльності.
26. Форми суспільного виробництва.
27. Натуральне та суспільне виробництво, та їхня характеристика.
28. Товарна форма виробництва: умови виникнення, ознаки, форми та види.
Това́рне виробни́цтво — виробництво, в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу.
Товарне виробництво — така система організаційно-економічних відносин, за якої корисні продукти створюються для їхнього продажу на ринку. Система товарного виробництва має три найважливіші специфічні ознаки:
· відкрите господарство
· розподіл праці
· непрямі зв'язки.
оварне виробництво існувало вже 5—7 тисячоліть тому, за часів первісного суспільства. Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відособленість товаровиробників — це таке становище, за якого вони самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо.
Першою з цих причин слід вважати суспільний поділ праці, який змінюється відповідно до вдосконалення знарядь праці. Технічний прогрес не має часових меж, отже необмеженим є і розвиток поділу праці в суспільстві, а отже вдосконалення товарного виробництва.
Можна виділити два види товарного виробництва: просте товарне виробництво та розширене (розвинуте) товарне виробництво.
Просте товарне виробництво ґрунтується на особистій праці власників засобів виробництва і є вихідною формою товарного виробництва. Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з засобами виробництва, відсутністю купівлі-продажу робочої сили як товару. В товарній формі виступають лише речові фактори виробництва та готова продукція.
Підприємницьке виробництво передбачає спільну працю найманих робітників заради прибутку власника господарства.
Просте товарне виробництво засноване, як правило, на нескладній техніці, а підприємницьке — на великій машинній індустрії, автоматизованих системах тощо.
29. Товар. Мінова і споживча вартість товару.
· Товар — продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і вироблений для обміну. овар є насамперед предметом, річчю, яка завдяки своїм властивостям задовольняє певні людські потреби. Всяка річ, що має споживчу вартість, може бути товаром, або бути призначеною для обміну.
Споживча вартість — це здатність товару задовольняти певну потребу людини. Споживча вартість прямо залежить від споживчих властивостей, тобто визначаєтьсякорисністю товару.
Мінова́ ва́ртість — видиме кількісне співвідношення, в якому споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого. Кожен окремий товар можна обміняти на безліч інших у різних кількісних пропорціях; отже, він має безліч мінових вартостей.
На відміну від споживчої вартості, яка виражає відношення до природи, вартість відображає суспільні виробничі відносини між людьми, але пов'язані з цим відношенням, з процесом праці, з виробничою діяльністю людини. Тому у вартості втілено не просто кількість суспільно необхідної праці, а й якість продукції, її корисний ефект.
30. Суть грошей та їх функції.
Гроші — це: все те, що виконує їхні функції; все те, що вони роблять; особливий товар, що виконує роль загального еквівалента; будь-який предмет, який продавці, як правило, приймають в обмін на свої товари і послуги.
Гроші – це загальний еквівалент для всіх інших товарів, тобто вони служать засобом вираження вартості товарів. Суть грошей полягає насамперед у тому, що вони є загальним еквівалентом. Тільки через обмін на гроші відбувається фактична реалізація товару, його продаж на ринку. Інакше кажучи, на ринку вартість (ціна) обліковується згідно із суспільними умовами за допомогою грошей. Завдяки грошам і товарно-грошовому обміну на ринку встановлюється зв'язок між незалежними товаровиробниками.
Гроші виконують ряд важливих функцій:
· Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків — національну валюту.
· Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.
· Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб.
· Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.
· Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.
31. Грошові системи їх складові елементи і класифікація.
Грошова система — це форма організації грошового обігу в країні, що склалась історично та закріплена в національному законодавстві.
Кожна з нині діючих грошових систем мають багато спільних ознак та включають такі елементи:
· грошову одиницю;
· види державних грошових знаків;
· масштаб цін;
· валютний курс;
· порядок готівкової й безготівкової емісії та обігу грошових знаків;
· регламентацію безготівкового грошового обігу;
· правила вивозу й ввезення національної валюти та організації міжнародних розрахунків;
· державний орган, який здійснює грошово — кредитне й валютне регулювання.
Грошові системи класифікуються за: формою в якій функціонують гроші (системи металевого обігу/системи паперово-кредитного обігу), характером економічної системи(ринкові/неринкові(регульовані)), характером регювання нац. валютної системи (закриті/відкриті)
Види грошей.
За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінні (товарні та металеві) і неповноцінні (паперові та кредитні)[2]:
· Повноцінні — це гроші, номінальна вартість яких відповідає вартості благородного металу, що міститься в них. До повноцінних відносять товарні та металеві гроші.
· Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. До них відносяться паперові, кредитні гроші та білонна монета.
· Змішані форми грошей ─ гроші, якими користувалися в період переходу від повноцінних до неповноцінних грошей
((( Товарні гроші — це різновид грошей, які є товаром (наприклад худоба, зерно, мушлі, хутра). Тобто предмети, які можна безпосередньо використовувати, проте одночасно, вони виступають і як еквівалент вартості інших товарів. Купівельна спроможність товарних грошей ґрунтується на вартості, властивій конкретному товару, який виступає в ролі грошей.
Металеві гроші спочатку з'явилися як шматки металу різної форми та ваги, з часом вони трансформувались у форму монет. Монета грошовий знак, виготовлений з металу (золота, срібла, міді або сплавів) встановлених законом ваги і форми, що використовується як засіб грошового обігу та платежу.
Паперові гроші — це гроші, що не мають самостійної вартості, або ця вартість не співрозмірна з номіналом. Вони випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законним платіжним засобом на всій території.
Кредитні гроші — це права вимоги до фізичних або юридичних осіб, спеціальним чином оформлений борг, зазвичай у формі переданого цінного паперу, які можна використовувати для покупки товарів (послуг) або оплати власних боргів. Оплата по таким зобов'язанням зазвичай проводиться у визначений термін, хоча є варіанти, коли оплата проводиться в будь-який час на першу вимогу. Кредитні гроші несуть в собі ризик невиконання вимоги. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.))))
33. Поняття ринку та умови функціонування ринкової економіки.
Ринок - це механізм, який поєднує разом покупців і продавців для здійснення торгівлі, визначення ціни і кількості товарів. Уподобання і смаки покупців визначають попит на товари, а витрати виробництва лежать в основі пропозиції товарів. На будь-якому ринку попит і пропозиція, або співвідношення між покупцями і продавцями, мають бути зрівноваженими.
На ринку товарів безперервно взаємодіють покупці і продавці (виробники), причому якщо перші намагаються задовольнити свої потреби, то основним мотивом діяльності останніх є максимізація прибутку.
Ринкова економіка – сфера прояву та відтворення відносин товарного виробництва.
Ринкова економіка це сукупність конкретних економічних відносин мі продавцями та покупцями у процесі купівлі/продажу товарів та послуг де визначається остаточна ціна товару та послуг.
Умови при яких існує? (свобода всіх суб*єктів ринку яка виражається в реальній свободі форм власності, необмежена кількість учасників на ринку, здатність різних суб*єктів впливати на ціну, розвинуте антимонопольне законодавство, наявність та доступність всебічної інформації про ринок, конкуренція
34. Поняття і функції ринку.
· Регулююча: ринок, як регулятор виробництва, через механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення; завдяки цінам, ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво — це сприяє розширенню асортименту товарів та послуг;
· Стимулююча — ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів;
· Розподільча — доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.
· Алокаційна — ринок забезпечує виробництво оптимальної кількості товарів і послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.
· Інтеграційна — ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.
· Інформаційна — ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит; кожна фірма може регулювати власне виробництво.
· Посередницька — ринок виступає посередником між виробником і споживачем.
· Сануюча — ринок очищує суспільне виробництво від економічно слабких та нежиттєздатних господарських одиниць.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 145 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |