Читайте также:
|
Структура ринку визначається суб'єктами та об'єктами ринкових відносин. Основними суб'єктами ринкового господарства виступають: домашнє господарство (населення), підприємницький сектор (підприємці), різні форми господарювання, державний та міжнародний сектори. Тобто суб'єктами ринкових відносин є всі учасники ринку - фізичні і юридичні особи. Об'єктами ринкових відносин можуть бути продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання і послуги, науково-технічні розробки та інформація), робоча сила, гроші, валюта, цінні папери (акції, облігації, векселі), земля та її надра. Тобто, об'єктами ринкових відносин є сукупність товарів і послуг, що постачають ринок.
За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин розрізняють ринок праці, ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок платних послуг, ринок науково-технічних розробок та інформації, ринок грошей, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інтелектуальної власності, страховий ринок та ін. Кожний з цих ринків має свою структуру.
Залежно від об'єкту ринкових відносин розрізняють три групи ринків: товарні, фінансові і ринки праці. В кожній із них виділяють відповідні спеціалізовані ринки. До першої групи належать споживчий ринок, ринок матеріальних ресурсів, ринок науково-технічних розробок та інформації, ринок нерухомості. До другої групи - інноваційний, кредитний, цінних паперів, грошей і валютний ринки. До ринків праці належать ринки робочої сили різного рівня кваліфікації та спеціалізації.
Крім того, розрізняють адміністративно-територіальну структуру ринку, що охоплює місцевий ринок у вигляді селищного, міського, районного, обласного чи регіонального ринків; національний - внутрішній ринок, який охоплює всі ринки країни, світовий - зовнішній ринок, який становить сукупність і взаємодію національних ринків.
Структура за об*єктами
Загальний ринок включає: Ринок споживчих товарів(Ринок продовольчих товарів, Ринок промислових товарів Ринок послуг, Ринок грошей),Ринок ресурсів (Ринок капіталу (Ринок засобів виробництва, Ринок цінних паперів), Ринок землі(Ринок оренди землі, Ринок продажу землі), Ринок праці, Ринок підприєм-ницьких здібностей)
36. Моделі ринкової економіки.
Видiляють моделi: американську, нiмецьку, європейську кейнсiанську, шведську, японську
- Американська (лiберальна) модель у чистому виглядi реалiзується в США i виходить з iдеї максимiзацiї свободи економiчної дiяльностi. Вона передбачає участь держави в регулюваннi за "залишковим принципом": втручання в аспекти, якi не в змозi регулювати ринок; держава створює максимально сприятливi умови для функцiонування приватного капiталу.
- Нiмецька (неолiберальна) модель, яка здiйснюється у ФРН, орiєнтує державне регулювання на усунення перешкод для конкуренцiї, для чого пiдтримуються умови вiдтворення, зокрема - стимулювання дрiбного бiзнесу, полiтика зайнятостi тощо. Гаслом цiєї моделi є "Ринок - для всiх", тому значна увага придiляється соцiальнiй спрямованостi дiї ринку, iснує розгалужена система соцiальних виплат.
- Європейсько-кейнсiанську модель iнколи називають англiйською, хоча сьогоднi вона бiльш чiтко виражена у Францiї, Iталiї, Австрiї. За цiєї моделi значну роль вiдiграє державний сектор в економiцi, який досягає значних розмiрiв.
- Шведська (соцiал-демократична) модель практикується у скандинавських країнах, а також, частково, в Португалiї, Iспанiї, Грецiї. Головна увага тут придiляється соцiальнiй сферi, полiтицi зайнятостi та соцiального забезпечення, регулюванню трудових вiдносин, жорсткiй полiтицi доходiв. Головним орiєнтиром шведської моделi є, таким чином, забезпечення максимально сприятливих умов для вияву iндивiдом його суспiльно-корисної активностi.
- Значнi специфiчнi риси має модель ринкового господарства Японiї. Основним суб'єктом у японськiй моделi виступають корпорацiї та їх об'єднання у фiнансово-промисловi групи - "кейрецу". Незважаючи на незначну частку держвласностi, економiка країни має досить високий ступiнь керованостi завдяки iснуванню позадержавних об'єднань i рад, особливiй ролi кредитно-банкiвських установ, а також об'єднанню функцiй управлiння в рамках Мiнiстерства зовнiшньої торгiвлi та промисловостi. Лише у 80-тi роки тут було здiйснено фiнансову лiбералiзацiю, за повоєннi роки набуто величезної практики проведення промислової полiтики. 9/10 основних фондiв держави зосереджено в галузях iнфраструктури, що створює оптимальнi умови для приватного капiталу. Водночас держава фiнансує майже 100 % нових розробок.
37. Концепції ринкової економіки.
38. Суть і основні функції господарського механізму.
Господарський механізм — сукупність основних форм, методів і важелів управління народним господарством, а отже використання економічних законів, розв'язання суперечностей економічної системи, реалізації відносин власності, а також розвитку людини та узгодження найважливіших типів інтересів.
Основні функції господарського механізму:
1. Використання економічних законів (загальносис-темних, підсистемних).
2. Розв'язання соціально-економічних суперечностей.
3. Реалізація відносин власності.
4. Всебічний розвиток людини, її потреб (матеріальних і духовних), інтересів, стимулів. Оскільки людина є біосоціальною істотою, то роль господарського механізму полягає в розвиткові як біологічного, так і соціального аспектів сутності людини.
Крім цих найважливіших функцій, господарський механізм виконує й другорядні, наприклад, стимулювання науково-технічного прогресу, раціональне використання ресурсів та ін.
Якщо узагальнити основні функції господарського механізму, то він повинен забезпечити ефективну взаємодію всіх елементів економічної системи (продуктивних сил, техніко-економічних і виробничих відносин) в усіх сферах суспільного відтворення, а також усіх компонентів кожного з цих елементів.
39. Суть та види конкуренції.
Конкуренція – боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів і послуг за отримання найбільших прибутків.
Конкуренція як один із важливих елементів функціонування ринкового механізму діє через попит, пропозицію та ринкову ціну.
Види конкуренції:
- Внутрішньо-галузева
- міжгалузева (боротьба між товарами різних галузей_
- цінова
- нецінова (за рахунок якості, дизайну і т.д.)
- недосконала конкуренція (між великими, малими і середніми фірмами)
- вільна конкуренція (конкуренція для якої характерна велика кількість конкурентів,виробників, покупців, вільний доступ до товаровиробників,до будь-якого виду діяльності
40. Суть монополій. Основні види монополістичних об’єднань. Необхід-
ність державного втручання в монополістичну діяльність.
Монополія - це підприємство або група підприємств, що випускає значну частину продукції даної галузі, або декількох галузей і може диктувати ринку ціни, це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування.
Основні види МО:
- Картерій – об*єднанн кількох підприємст однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, а на вироблений продукт домовляються про частину кожного загальному обсязі виробництва ціни, ринку збуту
- Сендикат – об*єднання підприємств однієї галузі учасники кого зберігають власність на засоби виробництва,але врачають власність на вироблений продукт, отже зберігають виробничу, але втрачаютькомерційну самостійність
- Трес – об*єднання підприємств однієї або декількох галузей промисловості,учасники якого втрачають власність на виготовлений продукт виробничу і комерційну самостійність,тобто об*єднують виробництво,збут, фінанси,управління,а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують вкції тресту,які дають їм право брати участьв управлінні й привласнені певної частини прибутку
- Концерн – об*єднання десятків і сотень підприємств різних галузей промисловості, також втрачають власність на засоби виробництва івироблений продукт, а головна фірма здійснює за іншими учасниками об*єднання контроль
- Конгломерат- монополістичне об*єднання утворене внаслідок поглинання прибуткових, різногалузевих підприємств, які не мали виробничої та технічної спільності
монополіст встановлює ціну, вищу від конкурентної, і в такий спосіб “експлуатує” споживача; викривлення ціни призводить до неефективного розподілу ресурсів в економіці; у конкурентному середовищі монополіст не має стимулів до підвищення власної ефективності та якості послуг. В міжнародній практиці, щоб уникнути суспільних втрат від монополістичної поведінки виробника і виробляти послуги за найменших витрат, органи регулювання застосовують такі два підходи в ціновому регулюванні
41. Складові ринкового механізму та їх характеристика.
Механізм дії ринку
Щоб відповісти на це запитання, необхідно розглянути його складові елементи, їх чотири. Це - попит, пропонування, ринкова ціна і конкуренція. У загальному вигляді попит являє собою потребу в певному товарі, що забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може бути реалізована на ринку за існуючими цінами.
Пропонування - це сукупність товарів, які представлені на ринку. Його розмір визначається кількістю товарів, що пропонуються для продажу в певний період часу за існуючими цінами.
Ринкова ціна - це ціна, що встановлюється на ринку. Розрізняють ціни попиту, пропонування і рівноваги. Під ціною попиту розуміють граничну максимальну ціну, за яку покупці ще згодні брати товар, а під ціною пропонування - граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові пропонувати свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, за якої розмір попиту дорівнює розміру пропонування.
І нарешті, конкуренція. Вона являє собою процес суперництва між окремими продуцентами, постачальниками і покупцями товарів за найвигідніші умови їх виробництва та реалізації.
Конкурентна боротьба має місце, коли на ринку певного товару кількість його продавців така, що жоден з них не в змозі самостійно або в об'єднанні з іншими впливати на ціну. За цих умов найважливіші питання економічного життя - що і скільки виробляти, яким чином і для кого - розв'язуються в результаті взаємодії попиту, пропонування і ринкових цін.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 133 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|