Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

К РВВП в ценах баз. периода 4 страница

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності

в) які мають право на пенсію відповідно до законодавства України.

Як відомо, розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане - наявність формально зайнятого населення.

Можна виділити і такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституціональне.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу.

Особливої актуальності в Україні набуває структурне безробіття, що пов'язане зі структурними зрушеннями в національній економіці. Ознакою структурного безробіття є територіальна і кваліфі­каційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними.

У структурному безробітті можна виокремити технологічне й конверсійне безробіття.

Технологічне безробіття пов'язане з переходом до нової тех­ніки і технології, механізацією та автоматизацією виробництва тощо.

Конверсійне безробіття спричинене скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю

Циклічне-це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано з циклом ділової. кон'юнктури.

69.РИНОК ПРАЦІ В УКРАЇНІ.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" створено Державний фонд сприяння зайнятості населення (ДФСЗН), який формується та використовується на держ-авному і місцевому рівнях.

Основні джерела коштів фонду:кошти державного і місцевих бюджетів; обов'язкові відрахування підприємств, організацій та установ; добровільні внески громадських органі-зацій, громадян, зару­біжних фірм; кошти служби зайнятості;цільові фінансові відрахування підприємств;інші надходження.

Згідно з діючим законодавством України, Державне регулювання зайнятості населення має ґрунтуватися на:

- забезпеченні соціального партнерства суб'єктів ринку праці;

- сприянні забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць та умов для розвитку підприємн ицтва;

- добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця;

-гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць;

До активних заходів належать: створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструк­туризації економіки, розвитку приватного бізнесу, особливо малого й середнього, створення умов для іноземного інвесту­вання та для самозайнятості населення тощо, профорієнтація, підготовка й перепідготовка кадрів, організація громадських робіт, посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили.

До пасивних заходів належать: виплата допомоги у зв'язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних. Розвиток ринку праці супроводжується адекватним інфраструктурним забезпеченням. Основним елементом інфраструктури ринку праці є служба зайнятості.

Служба зайнятості в Україні формувалася як централізованії державна система на правовій основі (Закону України "Про зайнятість населення") на базі широко розгалуженої державної служби працевлаштування з використанням її матеріально технічної бази, системи обліку й кадрового складу працівників. Колишня служба працевлаштування перебудовувалася з ураху- ванням становлення ринку праці. Під час створення служби зайнятості враховувався світовий досвід і міжнародні норми.

70. ПЕНСІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ ТА ЇЇ ОСНОВНІ НАПРЯМИ.

Розвиток пенсійної системи в Україні регулюється законом України "Про пенсійне забезпечення''' від 05.11.1991 р.

Пенсійне забезпечення відіграє важливу роль у структурі соціальної політики держави. Це необхідний елемент системи соціального страхування, який призначений для захисту праце­здатного населення з настанням різних випадків втрати праце­здатності. У цілому можна відзначити, що рівень пенсійного забезпечення визначається такими основними чинниками, як: рівень економічного розвитку; стан демократії у суспільному розвитку держави

Пенсійна система розвивається в Укр. доволі суперечливо. Особливістю стало те, що за роки незалежності вона втратила ознаки страхування. В Україні налічується понад 14 млн. пенсіонерів. В Укр. люди, які досягли пенсійного віку мають право одержання 2-ох видів пенсій: 1) трудові пенсії (за інвалідністю, за втратою годувальника, за віком) 2) соц пенсії (призначаються тим, хто не має права на трудову пенсію---інваліди, діти інвалідів до 16 років)

Важливу роль у системі пенсійного забезпечення відігрій пенсійне законодавство.

Дослідження фінансового забезпечення системи обов'язкового пенсійного страхування дає можливість зробити такі висновки: необхідним среформування пенсійної системи;

- формування системи приватних пенсійних інституцій дасть

- змогу нагромадити заощадження і збільшити внутрішні

- інвестиції національної економіки;

- важливе значення у розвитку пенсійної системи має накопичувальна система, яка повинна поступово впроваджуватись.

Для вдосконалення пенсійної системи в національній економіці необхідним є здійснення пенсійної реформи. Основною концеп­цією цієї реформи має стати - збільшення безпеки через диверсифі­кацію (побудова трирівневої системи пенсійного забезпечення), що дозволить підвищити рівень пенсійного забезпечення в нашій державі, покращити соціальний добробут та зменшити соціальну напругу в суспільстві.

71. ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ ТА ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЗБАЛАНСОВАНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Сучасні тенденції, що склались у зв'язку з загостренням екосоціальних. проблем, потребують визначення національних пріоритетів екологічно збалансованого розвитку України.

В Україні проблема екологічно збалансованого розвитку особ­ливо актуальна. Щораз більша екодеградація зумовлена тут не лише відсутністю фінансових ресурсів на підтримку НПС, але і збіль­шенням частки природних сировинних матеріалів в експорті держави

Пошкоджується структура грунтів, фауна і флора, тобто основні компоненти природного середовища. У цих умовах функції при­родного капіталу переходять в ранг рідкісних благ згідно з теорією граничної корисності

В умовах панування командно-адміністративної системи економіка України формувалась без урахування потреб та інтересів її народу, об'єктивної оцінки екологічних можливостей природи. Внаслідок цього в Україні склалася одна з екологічно "найбрудні-ших" економік - перенасичена хімічними, металургійними, гірничорудними виробництвами із застарілими технологіями

Отже, в Україні спостерігається значна диференціація асимі­ляційно го потенціалу різних регіонів. Якщо говорити про регіональні пріоритети, що зумовлюють швидкий перехід національної економіки на модель екологічно збалансованого розвитку, то слід виділити такі:

- створення раціональної регіональної структури економіки, на основі проведення соціоекологічного районування, та критеріїв ресурсо-екологічної безпеки і просторових вимог екологічно збалан-сованого розвитку;

- розпрацювання соціоекологічних програм розвитку територій, що передбачали б реалізацію системи заходів по їх екологічно збалансованому природокористуванню;

Екологічно збалансований розвиток національної економіки повинен грунтуватись на довготерміновому всебічному моніто­рингу довкілля. Сьогодні в Україні ще не має його розгалуженої системи, що суттєво стримує екологічну стабілізацію в сфері природокористування

Отже, сучасний стан розвитку сільського господарства України характеризується ускладненням екологічної ситуації. Проведення земельної реформи повинно супроводжуватись створенням відповідних центрів на місцях, які б займались екологічним навчанням

72. ДЕРЖАВНА ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА ТА НАПРЯМИ ЇЇ РОЗВИТКУ

Формування засад державної екологічної політики та її розвиток в Україні відбувалися з урахуванням соціально-економічної ситуації в державі та реального стану народногосподарського комплексу, який все ще знаходився в глибокій кризі.

Правовий механізм має надати основним напрямам чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності

Державна політика у сфері екологічної безпеки, як і в будь-якій іншій сфері повинна базуватися на стабільній системі законо­давства, актів, нормативів, але ця система, особливо у перехідний період повинна бути еластичною, тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів, вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дуже ефективним засобом подолання екологічної кризи

в Україні спостерігається значна диференціація асимі­ляційного потенціалу різних регіонів

Неприємною є статистика "соціальних" хвороб: загальна захво­рюваність на туберкульоз зросла за сім років на 43 %, анаСНІДза Останні дна роки - на 17 %.

На жаль сучасна орієнтація України на екологічно збалансо­ваний розвиток має суто декларативний характер. Досі не прийнята Державна програма екологічно збалансованого розвитку та не створено механізму її реалізації в економіці перехідного періоду.

Екологічно збалансований розвиток національної економіки повинен грунтуватись на довготерміновому всебічному моніто­рингу довкілля. Сьогодні в Україні ще не має його розгалуженої системи, що суттєво стримує екологічну стабілізацію в сфері природокористування Особливу увагу належить приділити охороні земельного фонду держави. Йдеться про необхідність впровадити таку стратегію землекористування, яка б усебічно попереджала ерозію та деградацію ґрунтового покрову на основі урахування екологічних агроландшафтних обмежень.

сучасний стан розвитку сільського господарства України характеризується ускладненням екологічної ситуації. Проведення земельної реформи повинно супроводжуватись створенням відповідних центрів на місцях,які б займались екологічним навчанням

73.Організаційно-правові засади формування ЕЗЕ в Україні

Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки реалі­зується через окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення визначених пріоритетів

. Ця політика реалізується шляхом роз­робки та впровадження окремих національних, цільових дер­жавних, регіональних, місцевих, об'єктних програм і проектів

- визначено подальші кроки впровадження екологічної політики, здійснення якої передбачено такими напрямами:

- розробка та впровадження місцевих планів дій з охорони навко­лишнього природного середовища (контрольний термін Кабі­нету Міністрів України - 30 червня 1999 р.);

- розвиток та впровадження механізмів реалізації регіональної

(місцевої) екологічної політики;

- максимальна інтеграція екологічної політики в стратегію облас­них (місцевих) планів соціально-економічних реформ;

Закон України "Про охорону навко­лишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р не лише проголошує, але й передбачає систему гарантій екологічної безпеки людини, вносить певну упорядкованість в систему управління в галузі природокористування. Він закріплює право громадян України на безпечне для життя навколишнє середовище.

Згідно з цим Законом громадяни України мають не лише права, але й обов'язки щодо збереження природи, раціонального викорис­тання її природних багатств, дотримання законодавства про охо­рону навколишнього природного середовища.

Закон закріплює екологічні права та обов'язки громадян України: - право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне

середовище;

-участьвобговоренніпроектівзаконодавчихактів,матеріалівщодо

розміщення та реконструкції об'єктів, які можуть негативно

вплинути на стан навколишнього природного середовища;

-участь у проведенні громадськоїекологічноїекспертизи;

Громадяни України зобов'язані:

- берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність із додержанням вимог еколо­гічної безпеки, екологічних нормативів;

- не порушувати екологічні права та законні інтереси інших

суб'єктів;

- вносити плату за спеціальне природокористування;

к РВВП в ценах баз. периода

ЖТ+ОТ=СТ, Живой труд – мускульная сила каждого человека с помощью оборудований производится продукция, с/с и отражается в з/плате. Овеществленный труд – машины, оборудования выражаются через амортизацию. Совокупный труд – чтобы СТ нормально работал надо, чтобы хоть на 1 ед.продукции снижался за счет ЖТ и ОТ.

Производительность труда 5 методов определения:

1) производство продукции в денежном выражении на 1 занятого в данном производстве

2) производство продукции в натуральном выражении на 1 занятого в производстве (шт, кг, л, м)

3) затраты труда на производство ед. продукции в чел-часах

4) Общественная производительность труда = РВВП производственной и непроизводственной сферы