Читайте также:
|
|
1.Природокористування — процес взаємодії людини з природним середовищем, який здійснюється за допомогою способів включення природних об'єктів у сферу життєдіяльності людини з метою задоволення різноманітних людських потреб.
Відповідно до типу чи рівня економічного і демографічного розвитку виділяють такі типи природокористування: привласнювальне, продуктивне, інноваційне, інформаційно-конструктивістське (ноосферне).
Форми взаємодії людини і природи: споживання природних об'єктів людиною для задоволення тілесних потреб організму (економічна); споживання і зміна існуючих та створення нових об'єктів і комплексів для задоволення естетичних потреб людини (етико-культурна); духовне співіснування і проникнення в сутність навколишнього природного середовища, його перетворення духом (духовна); охорона довкілля, головна мета якої — збереження людини як виду й існування його природного середовища (еколого-охоронна).
Термін «екологія» введено німецьким біологом Зрнстом Геккелем у 1866 році в монографії «Загальна морфологія організму». («Екологія — наука, що вивчає взаємодію біологічних організмів із навколишнім природним середовищем»). У перекладі з грецької екологія «оікоз» — будинок, житло, місцеперебування— слово, зміст (у сучасному значенні — наука, знання), тобто наука про місцеперебування.
Серед інших функцій держави можна виділити природоохоронну (або екологічну). Це діяльність, спрямована на розподіл природних ресурсів, що перебувають у власності держави. А також діяльність, спрямована на забезпечення раціонального використання природних ресурсів з метою попередження погіршення їхньої якості і виснаження, охорону навколишнього середовища від деградації, охорону екологічних прав і інтересів фізичних і юридичних осіб, а також забезпечення сучасною (соціальною) державою соціально орієнтованого напрямку використання природних ресурсів усіх видів власності, в тому числі владним встановленням єдиних екологічних обмежень і обтяжень природокористування.
Екологічне право — самостійна (або комплексна) галузь права, що поєднує сукупність еколого-правових норм, які регулюють суспільні екологічні відносини з метою охорони життя і здоров'я громадян, захисту їхніх екологічних прав і свобод, раціонального природокористування і забезпечення якості довкілля в інтересаххьогодення і майбутніх поколінь.
Функції екологічного права — це основні напрямки впливу еколого-правових норм на волю і поведінку суб'єктів екологічних відносин. Вони поділяються на загально-правові і спеціальні.
До загально-правових функцій належать: регулятивна, виховна, превентивна й охоронна.
До спеціальних (або галузевих) можна віднести природоохоронну й ан-тропоохоронну функції.
Предмет екологічного права — суспільні екологічні відносини в галузі природокористування, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки громадян і держави, що складаються на підставі множинності форм і соціального характеру природокористування, державного регулювання якості довкілля і природних екологічних прав і свобод громадян.
Метод екологічного права — сукупність прийомів, способів і засобів впливу на суспільні відносини в галузі природокористування, охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки, екологічних прав і свобод громадян. Загально-правові методи: імперативний і диспозитивний, дозволу, санкціонування, узгодження, обмеження, стимулювання, попередження, профілактики, рекомендації, заборони тощо. Спеціальні методи екологічного права: ініціативи, еколого-експертні оцінки, еколого-соціальні обтяження й ін.
2. Законодавство України про використання й охорону природних ресурсів.
Джерелами екологічного права є:
—Конституція України;
—галузеві закони й окремі норми інших галузей права;
—підзаконні нормативні акти (центральних і місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування);
—звичаї і традиції;
—міжнародні конвенції, багатосторонні міждержавні угоди й обопільні умови.
Юридичні норми Конституції — фундаментальне джерело екологічного права. їх можна розділити на три групи:
1) власне екологічні норми; (статті 50, 16, 66, частина 7 статті 41);
2) норми, що містять правові вимоги в галузі використання природних об'єктів і ті, які встановлюють правовий статус суб'єктів природокористування (статті 13,14);
3) норми, що закріплюють компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері екології.
Кодифіковані закони — Земельний, Водний, Лісовий, Гірський кодекси України, Кодекс України про надра — в них містяться спеціальні розділи про охорону відповідних природних ресурсів, а Водний і Лісовий Кодекси містять спеціальні розділи, присвячені відтворенню водних і лісових ресурсів. Регламентація в них відповідних видів природокористування забезпечує дбайливе ставлення до природних ресурсів і є формою охорони довкілля.
Загальний закон комплексного характеру — закон «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року. У цілому в ньому охоплюються загальні і найзначущі відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища.
Екологічні закони:
«Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення» (1994);
«Про використання ядерної енергії і радіаційної безпеки» (1995);
«Про екологічну експертизу» (1995);
«Про пестициди й агрохімікати» (1995);
«Про поводження з радіоактивними відходами» (1995);
«Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» (1998);
«Про зону надзвичайної екологічної ситуації» (2000);
«Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів і інших джерел іонізуючого випромінювання» (2000) та ін.
Закони з еколого-ресурсним змістом:
«Про природно-заповідний фонд» (1992);
«Про охорону атмосферного повітря» (2001).
Закони з ресурсово-екологічним змістом:
«Про тваринний світ» (2001);
«Про рослинний світ» (1999).
Особливе місце серед законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою України, займає постанова від 5 березня 1998 року «Основні напрямки державної політики України в галузі охорони навколишнього середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки» (ВВР. — 1998. — № 38—39. — Ст. 248). Його можна характеризувати як екологічну доктрину — систему загально-соціальних керівних ідей в галузі охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, реалізації екологічних прав і свобод громадян, закріплених у правових актах вищої юридичної сили й які характеризують основні принципи та напрямки екологічного розвитку держави і права, а також інших суспільних формувань і суспільства в цілому.
Велике значення мають укази і розпорядження Президента України і постанови Кабінету Міністрів України, що містять основний обсяг конкретних еколого-правових норм («Про такси для обрахування розміру шкоди, заподіяного зеленим насадженням у межах міст і інших населених пунктів» (1999), «Тимчасовий порядок ввозу, державного дослідження, реєстрації і використання трансгенних сортів рослин в Україні» й ін.). Постановами КМ України також затверджуються окремі положення, правила, інструкції, порядки та ін. З окремих питань охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів нормативні акти приймаються спеціально уповноваженим державним органом управління з питань екології і природних ресурсів, його органами на місцях і іншими державними органами в межах їхньої компетенції.
3. Екологічні права та обов'язки громадян.
Норми Конституції України містять основні права громадян України, в тому числі й екологічні. Так, у статті 50 зазначено, що кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля і на відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища, якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на поширення цієї інформації. Вона ніким не може бути засекречена. З іншого боку, відповідно до статті 16 Конституції, «забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи..., збереження генофонду українського народу є обов'язком держави».
Конституційним обов'язком кожного громадянина України (стаття 66) є обов'язок не завдавати шкоди природі, культурній спадщині і відшкодовувати заподіяні збитки.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» у статті 9 закріплює такі екологічні права громадян України:
- участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів про розміщення, будівництво і реконструкцію об'єктів, що можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, опис пропозицій у державні і господарські органи, підприємства і організації з цих питань;
- участь у розробці і проведенні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;
- здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;
- участь у проведенні суспільної екологічної експертизи й інші.
Цей же закон закріплює обов'язки громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища (стаття 12):
- здійснювати діяльність відповідно до вимог норм екологічної безпеки, інших екологічних нормативів і лімітів використання природних ресурсів;
- не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів;
- компенсувати шкоду, яка нанесена забрудненнями й іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Цим законом також визначені гарантії екологічних прав громадян і їхній захист.
4. Форми власності на землю в Україні.
Відповідно до Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами і державою відповідно до закону.
Земельним Кодексом України від 25 жовтня 2001 року (стаття 78) установлене право власності на землю:
1. Право власності на землю — право володіння, користування і розпорядження земельними ділянками.
2. Право власності на землю набувається і реалізовується на підставі Конституції України, даного Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
3. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній і державній власності.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 234 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |