|
Читайте также: |
Людовік XV (прізвисько Улюблений) - король Франції 1715-1774 р. В історію він увійшов як любитель жінок, віддаючи їм перевагу перед управлінням державою. В результаті він програв Семирічну війну (1756-1763), внаслідок чого Франція втратила низку колоній, зокрема Канаду і о-ви у Вест-Індії.
Людовік XV вступив на престол у віці 5 років під опікою регента Філіпа Орлеанського, племінника попереднього короля. У 1726 р. Людовік XV оголосив, що бере владу в свої руки, але насправді влада перейшла до кардинала Флері, який керував країною до 1743 р. Правління Флері можна характеризувати так: внутрішня політика - відсутність реформ, звільнення духовенства від сплати податків, переслідування протестантів, спроби впорядкувати фінанси і впроваджувати політику економії; в зовнішній політиці - війни за польську та австрійську спадщину. Перша війна приєднала до володінь Франції Лотарингію, на престол якої був зведений тесть короля Станіслав Ліщинський. Друга, завершилась Аахенським договором 1748 р., за яким Франція поступилася Англії своїми володіннями в Нідерландах.
Після смерті Флері Людовік XV нікого не призначив першим міністром. Це призвело до того, що кожен з міністрів керував своїм міністерством незалежно від інших. На короля в цей час мали вплив його коханки, зокрема в 1745 р. король потрапив під вплив маркізи де Помпадур, яка марнотратством розорювала країну. Паризьке населення вороже ставилося до короля, а в 1757 р. на нього було скоєно замах.
Тяжкий фінансовий стан країни викликав необхідність фінансової реформи. Було запропоновано ввести прибутковий податок на всі стани держави, у тому числі і на духовенство. Але наштовхнувшись на опір духовенства проект залишився без виконання.
Економічне становище Франції було дуже складним. Для покриття фінансових витрат потрібні були нові податки, але паризький парламент в 1763 р. відмовився їх ввести. У відповідь на це, Людовік оголосив парламенти простими судовими установами, які повинні підкорятися королю. Але парламент продовжував чинити опір.
Нова коханка короля, Дюбаррі, підмовила його на більш рішучі дії. В ніч з 19 на 20 січня 1771 р., до всіх членів парламенту були відправлені солдати з вимогою вияснити чи бажають вони підкорятися наказам короля. Більшість відповіла негативно, тому 20 січня 1771 р. було оголошено, що король позбавляє парламентарів посад, незважаючи на те, що їхні посади були ними куплені по життєво. Замість парламентів були встановлені нові судові установи, до яких входили лише ті, хто висловив підтримку королю.
Людовік XV не зважав на народне невдоволення. Зачинившись у Оленячому парку (комплекс маленьких будиночків у Версальському парку, де проживали на повному утриманні королівські наложниці), король займався особистими справами і в перервах полюванням, а коли йому вказували на небезпеку, що загрожувала престолу, і на тяжке становище народу, він відповідав: «Монархія протримається доти, поки живе король».
Смерть Людовіка ХV 10 травня 1774 р. викликала у народу великий ентузіазм з надією на покращення життя при наступному королі.
Дата добавления: 2014-12-15; просмотров: 142 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |