Кваліфікація при конкуренції кваліфікуючих, особливо кваліфікуючих, привілеюючих ознак.
Встановлення кількох ознак, з врахуванням яких диференційована кримінальна відповідальність, не завжди означає, що має місце їх сукупність. Вони можуть перебувати між собою і у відносинах конкуренції, а це передбачає необхідність вибору певної ознаки, надання їй переваги перед іншими.
Конкуренція ознак, з врахуванням яких диференційована кримінальна відповідальність, існує у кількох формах:
1. конкуренція кваліфікуючих чи особливо кваліфікуючих ознак, з одного боку, і привілеюючих — з іншого. Якщо діяння одночасно вчинене при ознаках, з врахуванням яких відповідальність посилюється, і при ознаках, наявність яких веде до пом'якшення відповідальності, то перевага віддається останнім, скоєне кваліфікується за статтею про привілейований вид злочину.
Наприклад, захищаючись від нападу, особа кидає в посягаючого гранату, якою вбито винного та створена небезпека ураження сторонніх осіб. При цьому мають місце ознаки умисного вбивства способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5 ч. 2 ст. 115 КК), і, водночас, вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК).
Пленум Верховного Суду України вказав, що в такій ситуації скоєне слід кваліфікувати за статтею про вбивство при привілеюючих ознаках. Висновок про те, що при конкуренції кваліфікуючих та привілеюючих ознак пріоритет мають саме привілеюючі, базується на принципі тлумачення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються. Адже в самому КК така ситуація прямо не вирішена;
2. конкуренція привілеюючих ознак між собою. На явність кількох привілеюючих ознак.
Наприклад, вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання і, водночас, при перевищенні меж необхідної оборони) вимагає здійснити вибір норми, яка підлягає застосуванню в конкретному випадку.
Перевагу слід віддати нормі, яка встановлює найбільш привілейований вид злочину. Таке рішення обґрунтовують, звичайно, тим, що наявність кількох привілеюючих ознак не повинна погіршувати становище особи порівняно з тим, коли має місце лише одна із них;
3/ кваліфікуючих, особливо кваліфікуючих ознак між собою.
Кваліфікуючі, особливо кваліфікуючі ознаки конкурують між собою тоді, коли вони:
- виключають одна одну. Це, зокрема, має місце при конкуренції мотивів, оскільки в теорії кримінального права визнається, що злочин вчиняється з якимось одним домінуючим мотивом. Так, не може бути вчинене вбивство одночасно і з корисливих, і з хуліганських мотивів. В такому випадку виникає конкуренція частини і цілого, а скоєне кваліфікується за статтею Особливої частини КК, яка передбачає ознаку більш широку за змістом;
- поглинають одна одну. При цьому виникає конкуренція статей КК, одна з яких передбачає загальну, а інша
спеціальну ознаку. Наприклад, якщо кримінальна відповідальність диференційована з врахуванням вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб і організованою групою (як це має місце щодо ряду злочинів проти власності), то конкретне посягання, вчинене організованою групою, підпадає як під частину статті, де передбачено вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, так і під частину статті, де встановлена відповідальність за вчинення злочину організованою групою.
Скоєне належить кваліфікувати за статтею Особливої частини КК, яка передбачає кваліфікуючу або особливо кваліфікуючу ознаку, більш, вузьку за змістом.
Дата добавления: 2014-12-18; просмотров: 145 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |