Читайте также:
|
Ауторегуляция - обеспечение независимости кровоснабжения органа от изменений АД и ВД. В основе ауторегуляции кровотока в органе лежит спос-ть ГМК сосудов органа увеличивать свою сократительную активность при увеличении перфузионного давления. Главная роль в осуществленииии ауторегуляции принадлежит миогенному механизму регуляции.
Функциональная гиперемия - увеличение интенсивности кровоснабжения активно работающего органа или его участка. Ведущая роль в развитии функ. гиперемии отводится метаболическому фактору регуляции тонуса.
Реактивная гиперемия - увеличение кровоснабжения органа после временного ограничения или прекращения кровотока в нем. Чаще всего наблюдается вследствие окклюзии сосудов. Развивающийся при этом дефицит О2, накопление СО2, продуктов анаэробного гликолиза приводят к вазадилатации.
ТЕМА 5. Власність в системі економічних відносин.
Питання до розгляду:
1. Зміст і суть відносин власності.
2. Різноманітність форм власності і її відповідність стану продуктивних сил суспільства.
3. Трансформація форм власності в Україні.
4. Необхідність і суть роздержавлення в Україні.
Література:
Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. К., Ніка-Центр Ельга, 2000, с.59-83.
Основи економічної теорії. За ред. Ніколенко Ю.В. К., 1998. Т1., с.45-74.
Економічна енциклопедія у З томах. Т1., К., 2000, с.472-480.
1. Власність - система об’єктивних відносин між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання, що характеризують привласнення засобів виробництва і предметів споживання.
В юридичному розумінні власність встановлює майнові відносини. В правових нормах вона визначається як розподіл (привласнення) матеріального багатства між окремими громадянами, класами, державою. Власнику належить визначене законом майно. Він отримує право володіти, користуватися, розпоряджатися своїми речами.
Відносини власності на засоби виробництва лежать в основі всієї системи виробничих відносин любої економічної системи.
Відносини власності охоплюють:
1)привласнення - повну економічну владу суб’єкта над об’єктом власності;
2) володіння - фактичне володіння майном, без якого всі інші права власності не можуть бути реалізовані;
3) користування - процес отримання корисних властивостей від майна;
4) розпорядження - дії, пов’язані з відчуженням майна від його власника (продаж, дарування, обмін, здача в оренду і т. д.).
Знаючи, яка форма власності утвердилась у виробництві, можна мати уяву про економічний лад у цілому.
В історії відомі різноманітні типи власності, головними серед яких є загальна, приватна, змішана.
Загальна - означає, що всі об’єднані в колективи люди, спільно володіють і використовують засоби виробництва, що їм належать.
До неї відносяться: общинна і державна власність, власність колективів підприємств і інші. Загальна власність породжує спільне привласнення відповідно до трудового вкладу.
Приватна власність - окремі люди відносяться до оречевлених результатів виробництва як до своїх. Вона виступає у двох видах: трудовій і нетрудовій. Суб’єкти трудової приватної власності - ремісники, селяни і т. д., які є і власниками і працівниками.
Нетрудовій приватній власності притаманне збагачення за рахунок найманої праці. Основні засоби виробництва в руках небагатьох, що означає відчуження частини суспільства від цих благ і приводить до їх економічної залежності.
Різновидами нетрудового приватного привласнення є рабовласницька, феодальна, капіталістична власність.
Змішана власність - при якій узгоджуються риси спільної і приватної власності, загальне і приватне привласнення.
Відносини власності змінюються під впливом ряду факторів (державне законодавство, революції, військові перевороти), приймаючи форму відповідного способу виробництва. Вони захищаються державою на законодавчому рівні.
2. Історично першою в умовах первіснообщинного ладу була колективна, общинна форма власності.
Рабовласницька форма власності передбачала появу приватної власності, об’єктом якої, поряд з іншими засобами виробництва, були раби.
Економічною основою феодального способу виробництва була приватна власність на землю.
На початковому етапі розвитку капіталістичного суспільства утвердилась одноосібна власність буржуазії на засоби виробництва. Наймані працівники були юридично вільні, але економічно залежні, тому що не мали засобів виробництва і вимушені були продавати свою робочу силу.
У сучасних умовах в багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою переважає приватна власність (індивідуальна, колективна, корпоративна). Одночасно значного розвитку досягла і державна форма власності.
Плюралізм форм власності необхідний і в умовах переходу до ринку постсоціалістичних країн.
3. В Україні до 90-х років перевага надавалась суспільній власності в двох основних формах: державній і кооперативно-колгоспній.
Одержавлення процесів привласнення привело до одержавлення процесу утримання, абсолютизації адміністративних методів господарювання, обмеження самостійності підприємств.
В умовах демократизації економіки, враховуючи світовий досвід розвитку відносин власності, в Україні законом "Про власність" передбачається розвиток наступних форм:
- індивідуальної (особистої і приватної);
- колективної (орендні підприємства, кооперативні, акціонерні товариства, громадянські і релігійні організації);
- державної (загальнодержавної і комунально-муніципальної).
Законом "Про власність" передбачаються рівні права всіх форм власності, а також закріплюється право власності на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись майном, яке йому належить.
Крім названих основних форм власності існують і похідні форми: спільні з закордонним капіталом, приватно-державні і інші.
В Конституції України говориться про різноманітність форм власності, на основі яких створюються різні форми господарювання.
4. Суттєве скорочення державного сектору економіки, перехід від монополії держави до різноманітних форм власності передбачається за рахунок роздержавлення.
Роздержавлення - це перетворення державної в інші форми власності. Воно здійснюється двома шляхами:
- шляхом приватизації тобто перетворення загальнонародної і комунальної форм власності в особисту;
- шляхом комерціалізації - перетворення державних підприємств в самостійні господарські одиниці, які будуть свою діяльність на основі підприємництва, тобто самостійно і повністю беруть відповідальність за результати господарської діяльності.
Шляхи роздержавлення власності в Україні:
1) передача підприємств у власність трудових колективів;
2) поділ державної власності між громадянами країни;
3) продаж об’єктів державної власності громадянам і юридичним особам.
Способи приватизації:
1. викуп об’єктів малої приватизації.
2. викуп державного майна, зданого в оренду.
3. продаж на аукціоні чи за конкурсом.
4. продаж акцій відкритих акціонерних товариств.
Питання для закріплення матеріалу:
1. Що таке власність?
2. Які види і форми власності історично відповідали рівню розвитку продуктивних сил?
3. Назвіть основні форми і види власності, які існують в Україні?
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 79 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |