Читайте также:
|
Уголовный кодекс РФ (в последней редакции).
Рекомендуемая литература
а) основная:
1. *Право. Учеб. Пособие / Коллектив авторов; Отв. ред. Н.М. Чистяков; рук. проекта М.А. Эскиндаров – М.: Инфра-М, 2012.
2. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (любое издание 2012–2014 гг.).
3. Комментарий к Кодексу об административных нарушениях (КоАП) Российской Федерации (любое издание 2012–2014 гг.)
б) дополнительная:
1. *Марченко М. Н. Правоведение. Учебник / М. Н. Марченко, Е. М. Дерябина. М.: Проспект, 2009.
2. *Правоведение. Учебник для бакалавров / Под ред. С. И. Некрасова. М.: Юрайт, 2012.
3. *Правоведение. Учебник / Под общ. Ред. М. Б. Смоленского. М.: Дашков и К, 2010.
4. *Правоведение. Учебник/ Отв. ред. Б.И. Пугинский. М.: Юрайт-Издат, 2009.
5. *Смоленский М. Б. Правоведение. Учебник. М.: РИОР: ИНФРА-М, 2012.
6. *Юридический энциклопедический словарь / Отв. ред. М. Н. Марченко. М.: Проспект, 2009.
ПРИМЕЧАНИЕ: значком * обозначены издания, имеющиеся в библиотеке Пензенского филиала Финуниверситета.
Электронные ресурсы:
СПС Консультант+ (установлена в аудиториях 201, 203).
СПС «Гарант» (установлена в аудиториях 201, 203).
Электронно-библиотечная система ZNANIUM.COM. http//repository.vzfei.ru (доступ по логину и паролю):
1. Клепицкий И. А. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / И. А. Клепицкий. М.: ИЦ РИОР: НИЦ Инфра-М, 2013.
2. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Под ред. проф. А. И. Чучаева. М.: КОНТРАКТ, 2012.
3. Уголовное право России. Общая часть. Учебник /Академия Генеральной прокуратуры РФ. Под ред. И. Э. Зверчковского. М.: ИНФРА-М, 2010.
4. Уголовное право России. Особенная часть. Учебник /Академия Генеральной прокуратуры РФ. Под ред. И. Э. Зверчковского. М.: ИНФРА-М, 2010.
5. Уголовное право России. Общая и Особенная части. Учебник / Под ред. М. П. Журавлёва, С. И. Никулина. М.: Норма: НИЦ Инфра-М, 2014.
6. Уголовное право. Общая часть. Учебник для вузов / Отв. ред. И. Я Козаченко. М.: Норма: НИЦ ИНФРА-М, 2013.
7. Уголовное право. Ообенная часть. Учебник для вузов / Отв. ред. И. Я Козаченко, Г. П. Новосёлов. М.: Норма: НИЦ ИНФРА-М, 2013.
8. Чучаев А. И. Уголовное право Российской Федерации. Общая и Особенная части. Учебник. М.: НИЦ Инфра-М: Контракт, 2013.
та промисловий зразок
Поряд з творами літератури, науки та мистецтва правом інтелектуальної власності забезпечується охорона технічних рішень, продуктів та процесів у різних сферах людської життєдіяльності. Суспільні відносини, що виникають у зв’язку з створенням, використанням результатів технічної творчості, захистом суб’єктивних прав винахідників та їх правонаступників регулюються інститутом патентного права.
Патентне право традиційно розглядають в об’єктивному та суб’єктивному значенні. Патентне право в об’єктивному значенні – це система правових норм, що регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку з створенням, використанням та охороною винаходів, корисних моделей та промислових зразків. Патентне право у суб’єктивному значенні – це система майнових та особистих немайнових прав конкретного суб’єкта, що пов’язані з певним винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком.
На відміну від об’єктів авторового права, охорона яких забезпечується з моменту втілення у формі, придатній для сприйняття оточуючими, правовий режим охорони об’єктів патентного права не обмежується лише вимогами щодо зовнішнього оформлення результатів творчості. Пріоритетне значення надається відповідності внутрішніх ознак створених об’єктів визначеним законом формальним умовам. Патентним правом охороняється не лише форма технічного результату, а насамперед, його зміст, тобто, сукупність тих суттєвих ознак, що забезпечують унікальність створеного продукту чи процесу.
Об’єктами патентного права є винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
Винаходи та корисні моделі. Основними джерелами правової охорони зазначених об’єктів патентного права є ЦК України, Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” від 15.12.93 р. (в редакції Закону України від 01.06.2000 р.), Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001р. № 22, Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 15.03.2002 р. №197 (надалі - Правила), Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р., Договір про патентну кооперацію 1970 р. та інші правові документи.
Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (надалі - Закон) визначає винахід та корисну модель як результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Дане визначення видається занадто широким та таким, що не дозволяє розмежувати зазначені об’єкти промислової власності. Більш вдало розкривається ці правові категорії у Правилах, відповідно до яких, винаходом є технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності). Корисною моделлю визнається нове та промислово придатне конструктивне виконання пристрою.
Об’єктом правової охорони винахід чи корисна модель може стати, якщо не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. При цьому, винахід є патентоздатним, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною. Для корисної моделі законом не вимагається наявність винахідницького рівня.
Промислова придатність винаходу чи корисної моделі означає можливість їх використання в промисловості або в іншій сфері суспільної діяльності.
Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, що стали загальнодоступними в світі до дати подання заявки, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При визначенні рівня техніки загальнодоступними вважаються відомості, що містяться в джерелах інформації, з якими будь-яка особа може ознайомитися.
Слід підкреслити, що на визнання винаходу або корисної моделі патентоздатними не впливає розкриття інформації про них винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.
Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто явно не випливає з рівня техніки. При визначенні винахідницького рівня заявлений винахід порівнюється не тільки з окремими документами або їх частинами, а й з комбінацією документів або їх частин.
Об'єктом винаходу та корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (ст. 459 ЦК України). При цьому, продукт як об'єкт технології є матеріальним об'єктом - результатом діяльності людини. Таким продуктом, зокрема, є пристрій, механізм, система (комплекс) взаємодіючих пристроїв, споруда, виріб, речовина, штам мікроорганізму тощо. Процес як об'єкт технології являє собою дію або сукупність дій, виконуваних щодо продуктів та інших матеріальних об'єктів за допомогою принаймні одного продукту і спрямованих на досягнення певного технічного результату. Таким процесом, зокрема, є виготовлення, обробка, переробка продукту та контролювання його якості, перетворення речовини, енергії, даних, вимірювання параметрів, діагностування, лікування, керування процесом, який є об'єктом технології.
Закон особливо підкреслює, що правова охорона не поширюється на такі об'єкти технології як сорти рослин і породи тварин, біологічні процеси відтворення рослин та тварин, що не відносяться до небіологічних та мікробіологічних процесів, топографії інтегральних мікросхем, результати художнього конструювання.
Не визнаються також винаходами та корисними моделями відкриття, наукові теорії та математичні методи, методи інтелектуальної, господарської, організаційної та комерційної діяльності, правила виконання фізичних вправ, проведення ігор, конкурсів, аукціонів, проекти та схеми планування споруд, будинків, територій, умовні позначення (дорожні знаки, маршрути, коди, шрифти тощо), розклади, інструкції, комп'ютерні програми, форма представлення інформації (наприклад, у вигляді таблиці, діаграми, графіка, за допомогою акустичних сигналів). Зазначені об’єкти як правило підпадають під охорону авторського права та суміжних прав чи інших інститутів інтелектуальної власності.
Суб’єктами прав на винахід та корисну модель є винахідник, роботодавець або їх правонаступники.
Первинним суб’єктом прав на винахід є винахідних - фізична особа, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено запатентований об’єкт. Не можуть бути винахідниками юридичні особи, навіть, якщо вони фінансували створення винаходу або роботодавці-винахідника. Винахіднику надається першочергове право на одержання патенту та комплекс особистих прав на створений ним винахід.
У разі якщо винахід або корисна модель створена спільно кількома винахідниками їх відносини з приводу прав на винахід мають регулюватися укладеною між ними угодою. При цьому Закон встановлює презумпцію, що винахідники, які спільно створили результат технічної творчості, мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу, а лише надали творцеві технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні або оформленні заявки.
Лише винахіднику належить право авторства, тобто право визнання творцем об’єкту інтелектуальної власності. Крім того, винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним продукту чи пристрою. Дані права є невід'ємними особистими немайновими правами винахідника та охороняється безстроково.
Роботодавець, тобто особа, з якою винахідник перебуває у трудових відносинах, має право на одержання патенту лише на службовий винахід (корисну модель). Службовим згідно чинного законодавства є винахід або корисна модель, створена працівником за наявності двох умов, по-перше, у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачене інше та, по-друге, з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.
У разі створення службового винаходу його автор повинен подати роботодавцю письмове повідомлення про його створення з описом, що розкриває суть створеного об’єкту. Роботодавець має право протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника такого повідомлення подати заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому винагороди. Якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне, перед іншими особами, право на придбання ліцензії на запатентований винахід.
Крім винахідника та роботодавця право на одержання правоохоронного документу має їх правонаступники за договором чи законом.
Основним правовстановлюючим документом, який засвідчує правову охорону винаходу чи корисної моделі є патент - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право інтелектуальної власності на зазначені об’єкти. Він видається Державною службою інтелектуальної власності (далі - Держслужбою) за результатами перевірки патентоздатності винаходу чи корисної моделі. При цьому, на корисну модель видається патент за результатами формальної експертизи заявки. На винахід видається патент за результатами формальної та кваліфікаційної експертиз.
Процедура патентування винаходів включає ряд етапів: 1) складання та подача заявки; 2) проведення формальної та кваліфікаційної експертиз; 3) опублікування відомостей про заявку та надання тимчасової правової охорони заявленому об’єкту; 4) проведення державної реєстрації об’єкта як винаходу та публікація відомостей про видачу патенту; 5) видача патенту. Патентування корисних моделей відбувається за більш спрощеною процедурою, що включає: 1) складання та подача заявки; 2) проведення формальної експертизи заявки; 3) проведення державної реєстрації корисної моделі та публікація відомостей про видачу патенту; 4) видача патенту.
Винахідник, роботодавець чи їх правонаступники, які бажають одержати патент подають особисто чи через своїх представників заявку до Держслужби. При цьому, іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Держслужбою реалізують свої права лише через представників у справах інтелектуальної власності - патентних повірених.
Заявка на має містити: заяву про видачу патенту України на винахід (корисну модель), опис винаходу (корисної моделі), формулу винаходу (корисної моделі), креслення (якщо на них є посилання в описі) та реферат. За подання заявки сплачується збір.
Датою подання заявки є дата одержання Держслужбою матеріалів, що містять принаймні: заяву у довільній формі про видачу патенту, викладену українською мовою, відомості про заявника та його адресу, матеріал, що справляє враження опису винаходу (корисної моделі), викладений українською або іншою мовою.
Необхідно також підкреслити, що відповідно до норм Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 р. заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий же винахід (корисну модель) протягом 12 місяців від дати подання попередньої заявки до Держслужби чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції.
Перевірка патентоздатності заявленого науково-технічного результату здійснюється шляхом проведення експертизи. Експертиза заявки складається з формальної експертизи та, за заявкою стосовно патенту на винахід - кваліфікаційної експертизи. У ході формальної експертизи встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами або корисними моделями, і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам. Під час кваліфікаційної експертизи встановлюється відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).
По закінченні 18 місяців від дати подання заявки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати її пріоритету, Держслужба публікує у своєму офіційному бюлетені відомості про заявку. Після публікації відомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки. Відомості про заявку на видачу патенту на корисну модель не опубліковуються.
З моменту опублікування відомостей про заявку заявнику надається тимчасова правова охорона. На підставі якої заявник має право на одержання компенсації за завдані йому збитки після публікації відомостей про заявку. Дія тимчасової правової охорони припиняється від дати публікації про видачу патенту на винахід чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки.
У разі позитивного висновку експертизи (формальної та кваліфікаційної – для винаходу та формальної - для корисної моделі) приймається рішення про видачу патенту, на підставі якого здійснюється державна реєстрація патенту. Одночасно з державною реєстрацією патенту на винахід чи патенту на корисну модель здійснюється публікація відомостей про видачу патенту.
Заявник у разі незгоди з рішенням Держслужби може його оскаржити у судовому порядку, а також до Апеляційної палати протягом двох місяців від дати одержання рішення.
Видача патенту здійснюється у місячний строк після його державної реєстрації. При цьому, патент видається особі, яка має право на його одержання, але якщо право на одержання одного і того ж патенту мають кілька осіб, то їм видається один патент.
Патентовласник має комплекс прав та обов’язків, що випливають з державної реєстрації винаходу чи корисної моделі. Зокрема, згідно ст. 464 ЦК України до майнових прав інтелектуальної власності на винахід та корисну модель належать: 1) право на використання винаходу чи корисної моделі; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу або корисної моделі, в тому числі забороняти таке використання та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законoм.
Виключне право використання винаходу (корисної моделі) надається патентовласнику, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.
Використанням винаходу чи корисної моделі визнається:
- виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;
- застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним. При цьому, продукт чи процес визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу або корисної моделі, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.
У разі, якщо патент на який належить кільком особам, то взаємовідносини по використанню винаходу чи корисної моделі, визначаються угодою між ними. За відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) та передавати право власності на винахід (корисну модель) іншій особі без згоди інших власників патенту.
Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається порушенням прав, що надаються патентом.
Зокрема, не визнається порушенням прав власника патенту:
1. Право попереднього користувача, тобто право будь-якої особи, яка до дати подання заявки на винахід чи корисну модель, або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використовувала винахід, корисну модель в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою
2. Використання запатентованого винаходу (корисної моделі): - в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України; без комерційної мети; з науковою метою або в порядку експерименту; за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту та виплатою йому відповідної компенсації.
3. Введення в господарський обіг виготовленого із застосуванням запатентованого продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника.
Власник патенту має виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі на підставі ліцензійного договору чи передати свої майнові права на запатентований об’єкт іншим особам.
Особливі вимоги містить Цивільний кодекс до форми таких договорів. Вони повинні укладатися в обов’язковій письмовій формі, недодержання має наслідком нікчемність договору. Крім обов’язкової письмової форми, закон містить ряд вимог, пов’язаних з державною реєстрацією договорів у сфері інтелектуальної власності. Так, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до ЦК України або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації (ч. 2 ст. 1114).
Крім прав, видача патенту покладає на його власника ряд обов’язків. Насамперед, власник патенту повинен сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добросовісно користуватися виключними правами, що випливають з державної реєстрації об’єкту. Патентовласник зобов’язаний також використовувати свій винахід чи корисну модель. У випадку, якщо винахід (корисна модель), не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу (корисної моделі) було припинено, то будь-яка особа, яка має бажання і виявляє готовність його використовувати, у разі відмови власника від укладання ліцензійного договору може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу або корисної моделі.
Чинне законодавство визнає дві групи підстав припинення суб’єктивних прав на винахід та корисну модель – у результаті припинення дії патенту та у випадку визнання його недійсним. Основна різниця між ними полягає у тому, що у випадку визнання патенту недійсним права, що випливають з державної реєстрації вважаються такими, що не набрали чинності, а отже всі подальші дії з патентом з моменту його видачі не мають чинності. У випадку припинення дії патенту права патентовласника припиняться на майбутнє, але факт правової охорони запатентованого об’єкту протягом відповідного періоду зберігає юридичну силу.
Підставами для припинення дії патенту є відмова патентовласника або несплата збору за підтримання чинності патенту. Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Держслужби. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей в офіційному бюлетені. Дія патенту також припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності. Річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за кожний рік його дії починаючи від дати подання заявки.
Патент може бути визнано недійсним повністю або частково у судовому порядку у разі: 1) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності; 2) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; 3) порушення вимог щодо патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах; 4) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Будь-яке посягання на права власника патенту тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення має бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Крім патентовласника вимагати поновлення порушених прав може також особа, яка придбала ліцензію.
Правовими актами передбачений достатньо широкий арсенал засобів захисту прав на винахід та корисну модель у разі їх порушення, оспорювання чи невизнання, який включає можливість захисту порушеного права в адміністративному і судовому порядку, відшкодування моральної шкоди і упущеної вигоди.
Зокрема, суди відповідно до їх компетенції розв’язують, спори про авторство на винахід абр корисну модель, встановлення факту їх використання, встановлення власника патенту, порушення прав власника патенту, укладання та виконання ліцензійних договорів, право попереднього користування, компенсації та інші спори, пов’язані з об’єктами патентних прав.
Промисловий зразок. Промисловий зв'язок є одним з об’єктів промислової власності, відносини у сфері використання якого регулюються законодавством у галузі інтелектуальної власності, а зокрема Законом України «Про охорону прав на промислові зразки» (введений в дію Постановою Верховної Ради України № 3770-XII від 15.12.1993 р.) року з наступними змінами та доповненнями. Цей закон регулює відносини що виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на промислові зразки в Україні. Захист та правова охорона інтелектуальної власності в Україні покладено на Державну службу інтелектуальної власності при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України (надалі Установа).
Промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Норма, яка зазначена в ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» регулює можливий об’єкт охорони, використовуючи поняття «результат творчої діяльності у галузі художнього конструювання», що є в деякій мірі синонімом поняття «дизайн». Промислові зразки можуть бути об’ємними (моделі), площинними (малюнки) або комбінованими. Вищеназваний Закон поширюється на всі види промислових зразків. Об’ємні зразки (моделі) являють собою композицію в основі якої лежить чітка об’ємно-просторова структура (форма), наприклад, зовнішній вигляд шафи, стільця, чайника, телевізора та ін.
Площинні (малюнки) промислові зразки характеризуються тим, що включають в себе декілька елементів (композицію елементів) (орнамент, конфігурація, сполучення різних фігур) і фактично не може сприйматися візуально, як об'ємний елемент, наприклад, рішення, що визначають зовнішній вигляд картини, килима, дивану, вази та ін.
Комбіновані промислові зразки включають в себе ознаки, які мають форму, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу. Наприклад, зовнішній вигляд взуття на якому вишитий будь-який малюнок або малюнок, який зроблений на будь-якій будівельно-оздоблювальній плитці та ін.
Згідно ст. 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та якщо він відповідає умовам патентоспроможності. Крім цього, згідно ст. 461 ЦК України промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він є новим та промислово придатним. Зазначені умови загальновизнані у світовій практиці. Критерій «новизна» стосовно промислового зразка означає, що сукупність його істотних ознак, що знайшли своє застосування або відображення на зображеннях виробу і зазначених у переліку істотних ознак промислового зразка, невідома з відомостей, що стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, в процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги подання та зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, уже відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень. На визнання промислового зразка патентоспроможнім не впливає розкриття інформації про нього самим автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.
Якщо в джерелах інформації (глибина пошуку не менше 15 років) не виявлений зразок, тотожний заявленому, експертиза визнає новизну промислового зразка. Зразок не вважається новим, якщо на момент надходження заявки в Установу, такі ж (ідентичні) або досить схожі з ним (тотожні) промислові зразки відкрито застосовувалися на території України або були досить ясно описані протягом 15 попередніх років.
Умови правової охорони Промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо його можна використати в промисловості або в іншій сфері господарської діяльності.
Об’єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб (зокрема це форма виробу, його конфігурація, орнаментні сполучення квітів).
Не можуть одержати правову охорону, як промислові зразки: об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних їм речовин, друкована продукція як така та ін. Не охороняються також як промислові зразки рішення, обумовлені винятково-технічною функцією виробу. Маються на увазі зразки, призначені для використання в фонтанах, атракціонах й інших об’єктах садово-паркових і видовищно-масових споруджень. Естетичне враження від використання такого роду рішень пов’язані з гідродинамічними, світлооптичними, світлодинамічними та кінетичними ефектами. У цьому випадку важко візуально зафіксувати новий та оригінальний зовнішній вигляд виробу, який обумовлений використанням такого роду рішень. Це стосується також стаціонарних архітектурних об’єктів, як правило оригінально «прив’язаних» до ландшафту. Зразки типових промислово-застосованих фрагментів архітектурних об’єктів не входять у перелік виключень. Виключення не поширюються й на збірно-розбірні садово-дачні будиночки, котеджі, пересувні вахтові спорудження. Не визнаються патентоспроможними промисловими зразками рішення друкованої продукції як такої (тобто зовнішній вигляд книжкової сторінки), але конфігурація шрифту є об’єктом охорони.
Не надається правова охорона промисловим зразкам виробів, що суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі. Не можуть бути захищені як промислові зразки товарні знаки, знаки обслуговування й найменування місць походження товарів і послуг, права на які відносно однорідних товарів і послуг не належить заявникові; елементи державної символіки та державні нагороди, офіційні назви держав, їхніх столиць, скорочені назви міжнародних та міжурядових організацій, їхні герби, прапори та інші емблеми, офіційні печатки та інші знаки, якщо вони не використані на законних підставах.
Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом, який після подачі заявки до Установи та її розгляду в разі позитивного висновку видається Установою. Згідно п. 1 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» право на одержання патенту має автор або його спадкоємець, якщо інше не передбачено законом.
Автори, які створили промисловий зразок спільною працею, мають рівні права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. Згідно ст. 11 Закону України «Про промисловий зразок» особа, яка бажає одержати патент і має на це право, подає до Установи заявку. Заявка на промисловий зразок може стосуватися як до одиночного виробу, так і комплекту (набору) виробів. До одного виробу відноситься, наприклад, трактор або будь-яка його частина, наприклад, фара, кабіна, малюнок протектора та ін.
Склад документів заявки на промисловий зразок визначений п. 4 ст. 11 Закону України «Про промисловий зразок». Порядок складання, подання та розгляду заяви на промисловий зразок регулюється «Правилами розгляду заявки на промисловий зразок», які затверджені наказом № 198 від 18.03.2002р. Міністерства освіти та науки України та «Правилами складання та подання заявки на промисловий зразок», затверджений наказом № 110 від 18.02.2002 р. Міністерством освіти та науки України.
Обов’язковий мінімум, який повинен при поданні заявки включає в себе:
Заявку (складається на українській мові) про видачу патенту із вказівкою автора (співавторів) промислового зразка або заявника, а також їх міста проживання та місце знаходження;
Комплект зображення виробу (власне виробу у вигляді його макета або малюнка, на якій оформлюється патент), який має повне уявлення про його зовнішній вигляд;
Креслення загального виду виробу, його схему або карту, якщо вони необхідні для розкриття сутності промислового зразка;
Опис промислового зразка та перелік істотних ознак зразка;
Документ, що підтверджує сплату державного збору або звільнення від сплати державного збору, або наявність підстав для зменшення його розміру. Заявка повинна розкривати суть промислового зразка. Заявка, опис промислового зразка та перелік його істотних ознак, які готуються у вигляді окремих документів, подаються до Установи у двох екземплярах. Головним елементом заявки є комплект зображення виробу. Він повинен давати точне уявлення про його зовнішній вигляд, може бути представлений у вигляді фотографій, малюнків або комп’ютерної графіки.
Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» датою подання заявки є дата одержання Установою матеріалів, що містять в принаймні: клопотання про видачу патенту, відомості про заявника та його адресу, зображення виробу, що дає повне уявлення про його зовнішній вигляд, опис промислового зразка.
Заявник має право на пріоритет попередньої заявки (першість у поданні заявки) на такий же промисловий зразок протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності (підписана 20.03.1883 р. і набрала чинності для України 25.12.1991 р.), якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет. Датою пріоритету є дата подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності за якою заявлено пріоритет.
Після розгляду заявки Установою остання приймає по ній відповідне рішення. В разі прийняття рішення про видачу патенту здійснюється його державна реєстрація. За наявності документів про сплату державного мита за видачу патенту і збору за публікацію про видачу патенту здійснюється публікація в офіційному білетні відомостей про видачу патенту. В разі невиконання цих вимог заявником публікація не провадиться, а заявка вважається відкликаною (ст. 16 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»). Автор (автори) вправі відмовитися від згадування їхнього імені в будь-якій публікації Установи, зокрема у відомостях про заявку чи патент.
Після опублікування відомостей про видачу патенту Установа протягом трьох місяців від дати публікації публікує опис до патенту, що містить опис промислового зразка. Після публікації відомостей про видачу патенту будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалом заявки в установленому порядку.
Заявник може оскаржити рішення Установи за заявкою до Апеляційної палати Установи протягом двох місяців від дати одержання рішення Установи чи копії матеріалів або до суду на протязі одного місяця після державної реєстрації патенту.
Видача патенту здійснюється Установою протягом одного місяця після його державної реєстрації. Патент подається особі, яка має право на його одержання. Якщо це право мають кілька осіб, їм видається один патент.
Суб’єкти права інтелектуальної власності на промисловий зразок та права які пов’язані з патентом. Згідно з ст.463 ЦК України суб’єктами права інтелектуальної власності на промисловий зразок є винахідник, автор промислового зразка та інші особи, які набули прав на промисловий зразок за договором чи законом.
Суб’єктами прав на промисловий зразок також можуть бути як фізичні особи – громадяни України, так і іноземні громадяни в разі якщо вони мають постійне місце проживання в Україні, а також особи без громадянства.
Право інтелектуальної власності на промисловий зразок може переходити до інших фізичних, або юридичних осіб на підставі договору чи закону (наприклад: спадкоємства заповіту та ін.). Патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо це використання не порушує прав інших власників патентів, а також забороняти іншим особам здійснювати його використання (промислового зразка). Права, що випливають з патенту діють від дати публікації в бюлетені відомостей про його видачу.
Взаємовідносини при використанні промислового зразка в разі, якщо патент належить кільком особам визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка та передавати права власності на нього іншій особі без згоди решти власників патенту.
Використанням промислового зразка рахується виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосуванням такого виробу в господарській діяльності, пропонування для продажу (в тому числі через інтернет), продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в вищезазначених цілях. При цьому виріб визнається виготовленим із застосування запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.
Патент на промисловий зразок діє протягом десяти років від дати подання заявки до Установи. За клопотанням власника патенту дія патенту продовжується Установою але не більше, як на п’ять років. Обсяг правової охорони, що надається патентовласнику включає в себе сукупність суттєвих ознак промислового зразка, які є на зображенні (зображення) виробу, внесених до Реєстру і засвідчується патентом з наведеною у ньому копії внесеного до Реєстру зображення виробу (промислового зразка).
Патентовласник має право надати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання промислового зразка на підставі ліцензійного договору. Він вважається дійсним, якщо укладений у письмовій формі і підписаний сторонами. Сторона договору має право інформувати інших осіб шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей про передачу права власності на промисловий зразок або видачі ліцензії на нього. Ліцензійний договір реєструється в Установі відповідно до Інструкції про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на промисловий зразок та видачу ліцензії на використання промислового зразка, затвердженої наказом № 574 від 03.08.2001 р. Міністерством освіти і науки України.
Використання промислового зразка може відбуватися тільки виключно з надання дозволу патентовласника. Порядок надання дозволу на використання запатентованого промислового зразка з виплатою компенсації визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 516 від. 29.07.1994 р. «Про порядок надання дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі) чи запатентованого промислового зразка без згоди власника патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації» (зі змінами та доповненнями).
Будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням його прав і він має право звертатись до суду і вимагати припинення неправомірного використання промислового зразка, а також відшкодування заподіяних фізичними або юридичними особами неправомірним використанням промислового зразка матеріальних та моральних збитків. Суди відповідно до їх компетенції розв’язують спори про: авторство на промисловий зразок; встановлення факту використання промислового зразка; встановлення власника патенту; порушення права власника патенту; права попереднього користування; компенсації за неправомірне використання промислового зразка та інші.
Не визнається порушенням прав, що надається патентом щодо використання запатентованого промислового зразка в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що промисловий зразок використовується виключно для власних потреб; без комерційної мети; з науковою метою або у порядку експерименту; за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням про таке використання власника патенту та виплатою йому відповідної компенсації. Також не визнається порушенням прав, що надаються патентом, введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого промислового зразка, після введення його в цивільний оборот власником патенту чи з його дозволу.
Дія патенту на промисловий зразок припиняється у разі несплати в установлений строк річного збору за підтримання його чинності. Порядок сплати зборів затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 543 від 22.05.2001 р. «Про затвердження Положення, про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності» (зі змінами та доповненнями). Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачено, а документ, який це підтверджує – надійти до Установи протягом шести місяців після встановлення строку. В такому випадку розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.
Власник патенту у будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи. Зазначені майнові права, які раніше належали особі, яка подала заявку припиняється від дати публікації відомостей про відмову. Тобто з цього часу припиняється чинність самого патенту. В цьому разі промисловий зразок втрачає власника, як такого, та усі права інтелектуальної власності на нього. Проте, сам промисловий зразок, як об’єкт права інтелектуальної власності може бути корисним для його будь-якого використання у будь-якій сфері господарської діяльності. При цьому будь-яка особа має права використовувати промисловий зразок на власний розсуд без виплати будь-якої винагороди за його використання. Укладення ліцензійного договору не потрібно.
Патент може бути визнано у судовому порядку повністю або частково не дійсним у разі: не відповідності запатентованого промислового зразка умовам патентоспроможності, що визначені законом; наявності у сукупності суттєвих ознак промислового зразка ознак, яких не було подано у заявці; видачі патенту внаслідок подання заявки с порушенням прав інших осіб. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. При цьому, патент або його частина, які визнані недійсними вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей в офіційному бюлетені про видачу патенту.
Відповідно до ст. 470 ЦК України будь-яка особа, яка до дати подання заявки на промисловий зразок, або, якщо було заявлено пріоритет до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використовувала промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, вона має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).
Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою. В разі, якщо відчужується частина підприємства чи ділової практики в якій було використано промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для його використання, то таке відчуження також є правомірним.
Дата добавления: 2014-12-19; просмотров: 119 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |