Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Лекція. Сім'я як соціальний інститут І мала соціальна група

 

1. Отрицательный спрос. Рынок находится в состоянии отрицательного спроса, если большая его часть недолюбливает товар и согласна даже на определенные издержки, лишь бы избежать его. У людей негативный спрос :

· на прививки,

· стоматологические процедуры,

· операции по удалению семявыводящих протоков ,

· операции на желчном пузыре.

У работодателей ощущается отрицательный спрос :

· на наем бывших заключенных

· алкоголиков.

Задача маркетинга — проанализировать, почему рынок испытывает неприязнь к товару и может ли программа маркетинга изменить негативные отношения рынка посредством переделки товара, снижения цен и более активного стимулирования.

Конверсионный маркетинг связан с наличием негативного спроса на товары и услуги, то есть такой ситуации, когда на значительной части потенциального рынка они не находят своего покупателя.

2.Отсутствие спроса. Целевые потребители могут быть не заинтересованными в товаре или безразличными к нему. Так, фермеры могут не заинтересоваться новым агротехническим приемом,

· студенты колледжа — изучением иностранного языка.

Задача маркетинга — выявить способы увязки присущих товару выгод с естественными потребностями и интересами человека.

Стимулирующий маркетинг связан с отсутствием спроса, т.е. это состояние, при котором рынок не проявляет интереса к конкретному товару.

3.Скрытый спрос. Многие потребители могут испытывать сильное желание, которое невозможно удовлетворить с помощью имеющихся на рынке товаров или услуг. Существует большой скрытый спрос :

· на безвредные сигареты,

· безопасные жилые микрорайоны

· более экономичные автомобили.

Задача маркетинга — оценить величину потенциального рынка и создать эффективные товары и услуги, способные удовлетворить спрос.

Развивающий маркетинг связан со спросом, который формируется Основной целью развивающего маркетинга является превращение потенциального спроса на реальный Речь идет о создании новых товаров на качественно новом уровне и товаров в новы их сферу потребленияня.

4.Падающий спрос. Рано или поздно любая организация столкнется с падением спроса на один или несколько своих товаров.

· снижается посещаемость церквей,

· падает число желающих поступать в частные колледжи.

Деятель рынка должен проанализировать причины падения конъюнктуры и определить, можно ли снова стимулировать сбыт путем отыскания новых целевых рынков, изменения характеристик товара или установления более эффективной коммуникации.

Задача маркетинга — обратить вспять тенденцию падения спроса благодаря творческому переосмыслению подхода к предложению товара.

Ремаркетинг - маркетинг, применяющийся в условиях падающего спроса. Задачей ремаркетинга являетсявосстановление спроса на основе переосмысливания ранее использовавшегося маркетингового подхода.Ремаркетинг заключается в поиске новых возможностей оживления спроса.

5.Нерегулярный спрос. У многих организаций сбыт колеблется на сезонной, ежедневной и даже почасовой основе, что вызывает проблемы недогрузки и перегрузки.

· Большая часть общественного транспорта не загружена во время дневного затишья и не справляется с перевозками в часы пик. По будням в музеях мало посетителей, зато в выходные дни залы переполнены.

· В начале недели на операции в больницах — очередь, а к концу недели заявок меньше, чем нужно.

Задача маркетинга — изыскать способы сгладить колебания в распределении спроса по времени с помощью гибких цен, мер стимулирования и прочих приемов побуждения.

Синхромаркетингсвязан с неустойчивым спросом Это такое состояние, при котором структура спроса характеризуется сезонными или иными колебаниями, не совпадают во времени со структурой предложения товаров

6.Полноценный спрос. О полноценном спросе говорят, когда организация удовлетворена своим торговым оборотом.

Задача маркетинга — поддерживать существующий уровень спроса, несмотря на меняющиеся потребительские предпочтения и усиливающуюся конкуренцию. Организация должна неукоснительно заботиться о качестве товара и обслуживания, постоянно замерять уровень потребительской удовлетворенности, чтобы судить о правильности своих действий.

Поддерживающий маркетинг связан с идеальным ситуацией, наличием довольного спроса.

7.Чрезмерный спрос. У ряда организаций уровень спроса выше, чем они могут или хотят удовлетворить. Так, интенсивность движения по мосту «Золотые ворота» выше абсолютно безопасного уровня, а Йеллоустонский национальный парк переполнен в летнее время.

Задача маркетинга, именуемого в данном случае «демаркетингом», — изыскать способы временного или постоянного снижения спроса. При общем демаркетинге стремятся сбить чрезмерный спрос, прибегая к таким мерам, как повышение цен, ослабление усилий по стимулированию и сокращение сервиса. При выборочном демаркетинге стремятся сократить уровень спроса на тех участках рынка, которые менее доходны или требуют меньше сервисных услуг.

Цель демаркетинга — не ликвидировать спрос, а всего лишь снизить его уровень.

8.Нерациональный спрос. Противодействие спросу на товары, вредные для здоровья, требует целеустремленных усилий. Проводятся кампании против распространения сигарет, спиртных напитков, наркотических средств, вызывающих привыкание, огнестрельного оружия, порнографических фильмов, против создания больших семей.

Задача маркетинга — убедить любителей чего-то отказаться от своих привычек, распространяя устрашающие сведения, резко поднимая цены и ограничивая доступность товара.

Противодействующий маркетингсвязан с вредностью товара с точки зрения благосостояния, жизни потребителя, общества Классическим примером являются алкогольные напитки, табачные изделия, токсичные медикаменты, продукты с вел лыко количеством нитратов, так называемые экологически грязные продукты.

 

 

Лекція. Сім'я як соціальний інститут І мала соціальна група

1. Соціологія сім’ї та її специфіка.

2. Система категорій соціологічного дослідження сім’ї.

3. Основні підходи до вивчення сім'ї в соціологічній науці

4. Тенденції розвитку сучасної сім’ї.

 

Соціологія сім'ї розглядається як спеціальносоціологічна дисципліна, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї та шлюбно-родинних відносин в конкретних культурних і соціально-економічних умовах. Центральною рядоутворюючою категорією цієї галузі соціологічного знання є поняття сім'ї. Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук — історії, економіки, юриспруденції, психології, педагогіки, демографії, етнографії, соціології тощо. Кожна з них вивчає специфічні сторони функціонування та розвитку сім'ї під власним кутом зору і відповідно до свого предмету та методу.

В демографії, наприклад, особливо розвинутим є напрямок дослідження ролі сім'ї і сімейної структури населення у його відтворенні,

в соціальній психології — дослідження сімейних конфліктів і динаміки розвитку сімейних груп;

в педагогіці акцентується на вивченні виховної функції сім'ї як одного з важливих факторів формування особистості;

етнографію цікавлять побут І культурні особливості сімей в різноманітних етнічних групах і спільнотах;

правові науки займаються з’ясуванням юридичних аспектів розлучень, майнового стану сім’ї;

для економіки одним з основних завдань є аналіз сімейного бюджету, стану сімейного споживання;

історія досліджує виникнення сім'ї та форми її існування у різні періоди історії людства.

Соціологія сім'ї ставить перед собою завдання інтеграції досягнень цих наукових галузей і носить міждисциплінарний характер. Специфіка соціології сім’ї полягає в тому, що сім'я одночасно виступає у двох іпостасях: вона є малою контактною соціальною групою, певною формою взаємодії людей, з одного боку, і особливим соціальним інститутом, який рєгулює відтворення людини за допомогою певної системи ролей, норм і організаційних форм, — з іншого.

Американський соціолог Нейл Смелзер визначає поняття сім’ї наступним чином: сім'єю називається засноване на кровній спорідненості, шлюбі або усиновленні об'єднання людей, які пов'язані між собою спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей. Інші соціологи, погоджуючись вцілому з таким визначенням, додають до нього такі риси, як історично зумовлений характер сім'ї та її функціонування у різні історичні епохи, соціальна потреба суспільства в існуванні сім'ї, у фізичному і духовному вІдтворенні населення тощо. Підкреслюється, що з часом «сім'я-відносини»

розвинулась у «сім’ю - соцІальну спільноту». Сучасна сім'я визначається як інституйована спільнота, що складається на основі шлюбу, породженій ним спільній правовій та моральній відповідальності батьків за здоров'я дітей, їх соціалізацію та виховання.

Як мала соціальна група сім'я розглядається у випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, які складають сім’ю. Цей підхід дозволяє з’ясувати мотиви й причини розлучень, динаміку родинних відносин, характер стосунків між батьками й дітьми. Ці проблеми міжособистісної взаємодії тісно пов’язані з існуючими в суспільстві нормами, цінностями і взірцями поведінки і зумовлені соціокультурними та соціоекономічними умовами життєдіяльності групи. При аналізі сім'ї як малої соціальної групи або спільноти доцільно виділити три основні типи харостеристик: а) характеристики групи вцілому:цілі і завдання сімейної групи, склад і структура сім'ї, соціально-демографічний склад сім'ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії, структура влади, спілкування в сім'і, тощо; б) характеристики, зв'язків і відносин сімейної групи з.більш широкими соціальними системами в рамках соціальної структури суспільства; в цьому випадку виділяються і аналізуються насамперед функції сім'ї по відношенню до суспільства; в) цілі, завдання і функції по відношенню до індивіда, групова регуляція поведінки і взаємодії індивідів у сім'ї, груповий контроль; групові санкції, сімейні цінності, норми і взірці поведінки, вкпюченість індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням в ній.

Як соціальний інститут сім’я аналізується в тих випадках, коли слід з'ясувати, якою мірою спосіб життя сім’ї та її функціонування відповідають потребам суспільства. Модель соціального інституту є надзвичайно важливою для прогнозів майбутніх змін сім'ї. Соціолога-дослідника цікавлять перш за все взірці сімейної поведінки, усталені ролі, виконувані її членами, особливості формальних і неформальних норм і санкцій у сфері шлюбно-сімейних відносин. Одні норми, обов'язкиі права носять юридичний характер і регламентуються законодавством (питання про володіння майном, про матеріальні зобов'язання батьків стосовно дітей і один одного, про мінімальний вік вступу до шлюбу, про юридичні підстави для розірвання шлюбу, про права і обов'язки колишнього подружжя, пов'язані з утриманням і вихованням дітей, володінням майном після розірвання шлюбу і т.ін.). Інші норми шлюбу регулюються мораллю, звичаями,традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного вибору і дошлюбної поведінки, розподіл влади і обов'язків між подружжям, характер сімейного дозвілля тощо. Така ж моральна регламентація розповсюджується на процес розлучення, відносини з рідними, друзями.

Дослідники проблем сучасної сім'ї (як українські, так і зарубіжні) погоджуються з тим, що нині аналіз сім'ї як соціального інституту поступається місцем дослідженню її групових характеристик. В минулому, особливо в умовах існування тоталітарного режиму в СРСР, протягом десятиріч сім'я виступала лише постачальником людських і трудових ресурсів, об’єктом державної політики; держава перебрала на себе майже всі функції інших соціальних інститутів в тому числі й сімейного і вирішувала за сім’ю мало не всі питання. Повна залежність сім'ї від держави робила її фактично безправною. У цій ситуації тематика соціологічних досліджень проблем сім’ї виглядала однобокою і викривленою. Недостатньо вивчались причини і мотиви розлучень та їх наслідки (як явище, нетипове для соціалізму), характер дошлюбної поведінки та установки юнацтва і молоді, пов'язані зі статевим життям («у нас сексу немає, то лише в капіталістичних країнах бісяться з жиру»), проблеми бездітних або багатодітних сімей, сімей пенсіонерів чи молодих сімей. Практично не досліджувались в соціологічному аспекті питання виховання дітей дошкільного віку, дітей з неповних сімей, вплив вживання алкоголю і наркотиків на міцність сім'ї та здоров'я її членів. Не було наукових праць про становище чоловіків у сім'ї, взаємини між братами і сестрами, подружні конфлікти, стосунки розлучених з дітьми та багатьох інших.

В сучасній зарубіжній літературі дедалі більше науковців фіксує перенесення акцентів з розгляду сім'ї як соціального інституту у площину соціологічного аналізу сім'ї як малої соціальної групи. Німецький соціолог Х.Тіреллхарактеризує «розчинення» сімтї в суспільстві та зміни її функціональних кордонів як процес деінституалізації сучосної сім'ї. У розвинутих країнах він зумовлений багатьма причинами. Втрата економічного значення сім'ї (коли всі її члени займалися спільною працею на власному клаптику землі чи виробництвом якогось продукту чи товару) призвела до того, що підставою шлюбу поступово стає інтимна сфера. Засобом з'єднання у сім’ю стають не стільки економічні передумови, потреби і економічна залежність, скільки фактор кохання. Нині сім'я і шлюб орієнтуються переважно на емоційні відносини та інтереси. Відбувається подальша приватизація життя людей та ізоляція сім'ї від суспільства, заснована на еволюції традиційних цінностей (обов'язок поступається місцем сучасним індивідуалістичним цінностям або вартостям самореалізації і самоствердження). Більшість сучасної молоді розвинутих країн вважає основною цінністю будь-яких парних відносин любов, визнання і розуміння; на перший план висувається партнерство.

Майже всі західні дослідники погоджуються, що з усіх традиційних засад побудови сім'ї та її ролі у суспільстві нині збереглася тільки одна — турбота про нащадків. Лише у ставленні до дітей та їх соціалізації (тобто, підготовці до вступу в доросле соціальне життя) на Заході ще зберігається значення сім'ї як соціального інституту. Сім'я дістає переважаючу орієнтацію на дитину, що найбільш важливо, усвідомлення цієї орієнтації. Історико-культурні дослідження засвідчують, що із зростанням темпів індустріалізації тієї чи іншої країни з дитиною пов'язують в більшій мірі психологічні, аніж матеріальні цінності. Одночасно змінюються й рольові позиції батьків: на зміну піклуванню про матеріальне забезпечення дитини приходить нова потреба: можливість розкриття себе в дитині.

2 питання. Система категорій соціологічного дослідження сім'ї

Понятійний апарат соціології сім'ї, як і будь-якої іншої галузі соціологічного знання, включає широке коло понять і категорій. Зупинимося докладніше на трьох основних: умови життя сім'ї, структура сім'ї, функції сім'ї.

Умови життя сім'ї становлять собою сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови), мезо- і мікросередовища (середовище розселення і найближче соціальне оточення).

Загальні соціальні умови поділяються, в свою чергу, на:

соціально-скономічні (рівень розвитку сфери обслуговування, розвитку дитячих дошкільних закладів, рівень житлового будівництво, обсяг і структура товарообігу, рівень реапьних доходів населення взагалі і сім'ї зокрема, рівень розвитку системи охорони здоров'я і медичного обслуговування, число робочих місць, які дозволяють використовувати жіночу і підліткову працю, число робочих місць з неповним робочим днем або пільговими умовами праці для підлітків і неповнолітніх тощо);

соціально-політичні (політика уряду, органів державної влади, політичних партій, профспілок та інших громадських організацій по відношенню до сім'ї з метою її стабілізації, підвищення виховного потенціалу і т.ін.);

соціально-культурні (система діючих в суспільстві правових, моральних норм, цінностей та ідеалів, взірців діяльності і поведінки; засоби зберігання і розподілу соціальної інформації, соціального знання, кількість і доступність закладів культури і культурних цінностей; викладанння курсів з етики і психології сімейного життя в дошкіллі і школі; частота, обсяг і зміст передач, програм і публікацій про сім'ю в засобах масової інформації тощо);

демографічні (чисельність і темпи приросту населення або його депопуляції, статевий і віковий склад населення, його розподіл за типами регіонів; міграційні процеси і переселення; розподіл населення за етнічними і територіальними спільнотами);

екологічні умови (природньо-географічні особливості середовища проживання, ступінь урбанізовоності і санітарно-гігієнічні умови життєдіяльності, ступінь забрудненості навколишнього середовища);

соціально-психологічні (загальний стан свідомості людей, їх ставлення до світу і свого безпосереднього оточення; соціальні установки, інтереси і ціннісні орієнтації, що визначають життєву позицію і поведінку людей в суспільстві: ставлення до шлюбу і сім'ї).

Ці загальні соціальні умови впливають на життєдіяльність сім'ї опосередковано, через фактори мезо- і мікросередовища. Адже сім'я, як правило, вступає у взаємодію з ширшими соціальними спільнотами та інститутами, здійснює контакти з рідними, сусідами, друзями. До конкретних характеристик середовища безпосереднього проживання сім'ї належать:

• ступінь урбанізованості середовища розселення сім'ї (тип населеного пункту — місто, село, число жителів);

• характеристики зайнятості населення (тип підприємств, їх розподіл між державними, приватними, комерційними структурами, рівень кваліфікації і освіти, який вимагається, використання чоловічої, жіночої, підлітковоі праці, дефіцит чи надлишок робочої сили);

• демографічна структура середовища розселення;

• етнічні характеристики середовища розселення; кількісні і якісні характеристики сфери обслуговування;

• доступність дошкілля;

•кількісні і якісні характеристики культурно-освітніх закладів, спортивних споруд; характеристики закладів системи охорони здоров'я.

При аналізі найближчого соціального оточення вирізняються основні соціальні характеристики друзів, знайомих, рідних і представників референтних груп, а також їх норми і цінності в сфері щлюбно-сімейних відносин: установки на число дітей в родині, професійну зайнятість жінок, характер сімейного дозвілля, характеристики сімейного споживання тощо.

Під структурою сім'ї розуміється вся сукупність відносин між її членами, яка включає відносини спорідненості, систему морально-духовних відносин разом з відносинами влади, авторитету і т.ін.

У загальній системі родинних відносин, згідно з Н.Смелзером,існують два основні типи сімейної структури, або форми сім'ї. Нуклеарна сім'я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать (матеріально, економічно, житлово, емоційно). Розширена сім'я включає нуклеарну сім'ю і родичів, наприклад, бабусю і дідуся, онуків, тітку, дядька, двоюрідних братів і сестер.

Така родина вважається важливим, а в багатьох суспільствах і основним соціальним об’єднанням, спільнотою або базаю розвитку соціфальних відносин і гарантом взаємодопомоги і підтримки.

За формою шлюбу вирізняють моногамію (шлюб між одним мужчиною і однією жінкою) і полігамію (шлюб між одним та декількома іншими індивідами). Полігамія, в свою чергу, поділяється на полігінію(шпю6 між одним мужчиною і кількома жінками) і поліандрію (шлюб між однією жінкою і кількома мужчинами). Ще однією формою є груповий шлюб (між кількома мужчинами та кількома жінками). Навіть сьогодні полігінія є досить розповсюдженою, наприклад, у Тібеті, на півдні Індії.

За типом владних структур виділяються латрїархальну родину (де переважає влада чоловіків над іншими членами сім'ї), які існують в Таїланді, Японії, Ірані, Бразилії та багатьох інших країнах світу, та матріархальні сімейні системи (де влада належить жінці і матері). Останні зустрічаються досить рідко, наприклад, у жителів Тробріандських островів. В останні роки відбувається перехід від патріархальної до егалітарної сімейної системи (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою майже порівну).

За партнером, якому надається перевага при вступі до шлюбу, розрізняють шлюби, що здійснюються за правилами екзогамії (тобто партнера шукають поза певними групами, сім'ями або кланами), та шлюби за правилами ендогамії ( партнер обирається всередині своєї групи). Так, ендогамія була характерною для кастової системи в Індії. Найбільш відомим правилом ендогамії є забороно кровозмішування (інцест), яка виключає шлюби або статеві зв'язки між особами, що є близькими кровними родичами. Майже в усіх суспільствах, зазначає з цього приводу Н.Смелзер, це правило стосується відносин між дитиною і одним з батьків, а також між братом і сестрою. Він же підкреслює, що в західних країнаї ендогамія в обмеженому вигляді існує всередині расових груп (наприклад, американських негрів), релігійних груп (наприклад, іудаїстів) і соціальних класів (наприклад, людей з аристократичним походженням).

За вибором місця проживання молодих соціологи вичленовують патрілокальне (коли молода виходить зі своєї сім'ї і живе в сім'ї чоловіка або поблизу оселі проживання його батьків), матрілокальне (коли молоді живуть з батьками жінки або поблизу них) та неолокальне (коли молодята живуть окремо від своїх батьків). Неолокольне місце проживання вважається нормою на Заході, але порівняно рідко зустрічається деінде. Г.Мердок,який дослідив проблеми шлюбу у 250 суспільствах світу, лише в 17 з них виявив розповсюдженість неолокального місця проживання. Стосовно України, — то переважно більшість молодих сімей живе з батьками. Це пов'язано не так з традиціями української сім'ї, як з браком коштів у молодих для винаймання, а тим більше купівлі чи будівництва власного помешкання.

Н.Смелзер вказує на існування зв'язку між різними елементами структури сім'ї і шлюбу та соціальними умовами. Ток, патрілокальне місце проживання знайшло розповсюдження в суспільствах, де існували полігінія, рабство і часто виникали війни. Матрілокольне місце проживання вважалось нормою в суспільствах, де жінки користувалися правом землеволодіння (наприклад, у селян Ірландії). Неолокальне місце проживання пов'язане з моногамією, тенденцією до індивідуалізму та рівного економічного становища чоловіків і жінок.

Функції сім'ї можно визначити як основні способи прояву активності, життєдіяльносіі сім'ї та її членів, і поділити на соціальні (спрямовані на суспільство) та індивідуальні (спрямовоні на особу). М.Моцковський перелічує функції сучасної сім'ї стосовно основних сфер життєдіяльності родини.

Cфери сімейної діяльності Суспільні функції Індивідуальні функції
Репродуктивна Біологічне відтворення суспільства Задоволення потреби в дітях
Виховна Соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної неперервності суспільства Задоволеня потреби у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізація в дітях
Господарсько-побутова Підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми Одержання господарсько-побутових послуг одними членами сім'ї від інших
Економічна Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства Одежання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших у випадку непрацездатності чи в обмін на послуги
Сфера первинного соціального контролю Моральна регламентація поведінки членів сім'ї у різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і зобов'язань у взаємовідносинах між подружжям, батьками і дітьми Формування і підтримка правових і моральних санкцій за неналежну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї
Сфера духовного спілкування Розвиток особистості членів сім'ї Духовне взаємозбагачення членів сім'ї. Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу
Соціально-статусна Надання певного соціального статусу членам сім'ї. Відтворення соціальної структури Задоволення потреби у соціальному просуванні
Дозвілева Організація раціонального дозвілля. Соціальний контроль у сфері дозвілля Задоволення потреби у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення інтересів
Емоційна Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія Одержання індивідом психологічного захисту, емоційної підтримки в сім''ї. Задоволення потреби в особистому щасті та коханні
Сексуальна Сексуальний контроль Задоволення сексуальних потреб

 

3 питання. Основні підходи до вивчення сім'ї в соціологічній науці

Складний характер сім'ї як соціального утворення зумовлює наявність різноманітних методологічних підходів до її вивчення. Разом з тим їх можливо об'єднати в декілька груп залежно від того, в якій ролі розглядається сім’я.

Методологія символічного інтеракціонізму розглядає сім'ю як малу соціальну групу. Сім'я рочуміється тут як сукупність соціальних ролей, які виникають і реалізуються у взаємодії її членів, зумовлюючи займані ними позиції. У більшості таких досліджень сім'я ототожнюється з відносно закритою системою, яка має досить слабкі зв'язки з оточуючими її інститутами, організаціями і групами. Тому інституціональний і культурний аспект сім'ї практично не аналізується. Цей напрямок акцентує увагу на дослідженні ролей і статусів, міжстатусних відносин в процесі комунікації, конфліктів, прийнятті рішень тощо.

Близькою до нього є інша спроба розгляду стосунків в сім'ї—конфліктологічний підхід, представники якого звертають увагу передусім на складний суперечливий характер сімейних відносин, на рольові і статусні конфлікти між членами родини і т.ін. Деякі дослідники акцентують увагу на аналізі порядку розподілу влади всередині сім'ї, надаючи особливого значення механізмові прийняття рішень. Як правило, відзначають вони, ті члени сім'ї, що володіють більшими матеріальними засобами, одержують в ній більшу владу. Сучасний варіант теорії конфлікту, що стосується сім'ї, запропонований Х.Хартманн.Для неї сім'я — це «місце боротьби». Сім'я стає полем бою, де відбуваються конфлікти щодо перерозподілу засобів, в тому числі і щодо праці в домашньому господарстві та виховання дітей. Як вважає Х.Хартманн, важчі обов'язки жінки по домашньому господарству є формою експлуатації, яка склалася всередині капіталістично-патріархальної системи. Ця теорія носить назву марксистсько9феміністської», бо наголошує на експлуатації жінки-робітниці з боку чоловіка-капіталіста, в руках якого сконцентровані економічні засоби. Отже, в центрі уваги цієї конфліктологічної парадигми є напруження і боротьба всередині сім'ї.

Однак оскільки погляд на сім'ю як на малу соціальну групу лише нещодавно став домінуючим, то більш поширеними є соціологічні концепції, де сім'я розглядається як соціальний інститут і у ширшому плані — як соціальна система.

Найбільш характерними тут є моделі сім'ї, розроблені в межах структурного функціоналізму. Його предстачник Т.Парсонсвиходить з точки зору про універсальний характер нуклеарної сім'ї, всередині якої він розрізняє два типи лідерства: інструментальне, пов'язане з вирішенням організаційних завдань, то емоційне. Відтак соціальна система нуклеарної сім'ї уявляється Т.Парсонсом у вигляді сукупності таких ролей:

чоловік/батько жінко/мати

син/брат донька/сестра.

Інструментальне лідерство закріплюється за роллю «чоловік/батько», емоційне — за роллю «жінка/мати». Функціональне завдання підтримки емоційного балансу між всіма членами сім'ї, необхідного для нормальної соціалізації дітей, вимагає міцного союзу між подружжям, закріпленого шлюбом. Соціальна система сім'ї, згідно з Т.Парсонсом, носить тимчасовий характер: виконавши завдання соціалізації дітей, вона сомоліквідується, тому що діти утворюють власні нуклеарні сім'ї. Модель Т.Парсонса базувалась на визнанні ним ізольованого характеру нуклеарної сім'ї, тобто відсутності сталих міцних зв’язків членів сім’ї зі своїми батьками та іншими кровними родичами. Згідно з цією моделлю лише один член родини — мужчина (чоловік-батько) здійснює зв’язок між сім’єюі економікою суспільства, праця жінки істотної ролі для життя родини не має.

Дослідження сім'ї в США у 60-70-х рр. спростували багато положень Т.Парсонса, перш за все його тезу про ізольований характер нуклеарної сім'ї. Було доведено, що зв'язки з найближчими родичами мають велике значення для сучасних сімей, що в розвинутих країнах досить розповсюджені великі (а не лише нуклеарні) сім'ї, які складаються з 3-4 поколінь. Е.Боттвиявила таку закономірність: у чим ширший соціальний контекст включена сім'я, тим менше розмежованими є ролі подружжя. Нині в структурному функціоналізмі сім'я аналізується з точки зору її пристосування до більш широкої соціальної системи. Основними для цього підходу є поняття структури, функції, визначення ситуації тощо. При цьому акцентується на сталості і міцності сім'ї. Менше уваги приділяється її змінам і суперечностям всередині сімейного кола.

Цю прогалину надолужує конфліктологічнийпідхід, для якого властивим є розгляд стосунків не лише в сім'ї, але й між сім'єю як соціальним інститутом та іншими соціальними інститутами і організаціями. Такого роду конфлікти можуть виникати з приводу виховання дітей (де краще це робити: спільно вдома батькам чи в дошкільних закладах, організованих державою), перерозподілу матеріальних засобів (хто повинен приймати рішення про використання засобів, якими володіє сім'я, — члени родини чи представники державного апарату) і навіть харчування (де краще пообідати: вдома їжею, звареною жінкою, чи в кафе або ресторані). Отже, в руслі конфліктологічної парадигми розробляються проблеми як внутрішньосімейного життя, так і конфліктів зовнішніх — між сім'єю та її соціальним оточенням.

Ситуаційний підхід зосереджується на дослідженні цінностей і норм у сфері сімейно-шлюбних відносин і розгляда єїх як соціальну ситуацію, що визначає функціонування різних типів родин. Для прихильників цього напряму центральними є поняття соціальної ситуації і ролі.

Інституціональний підхід дозволяє розглядати сім'ю як соціальну систему, яка є одним з основних соціальних інститутів. При цьому зазначається, що багато важливих функцій сім'ї переходить до суспільства. В цих дослідженнях центральними поняттями стають індивід і культурні цінності, які він поділяє.

Соціобіологія У західній соціологічній думці є ще один напрямок, який розглядає сім'ю радше в природному, а не в соціальному контексті. Соціобіологія- та її концепція сім'ї базується на визнанні всезагальності законів еволюції та природного відбору. Другий важливий вихідний пункт соціобіологів — ідея тотального універсального і первинного характеру інстинкту продовження роду. Необхідність сімейного існування закладена в самій біологічній сутності людини і визначається потребами відтворення. Тому люди об'єднуються в сім'ях, але стратегія відтворення у чоловіків і жінок є відмінною. Для чоловіків характерним є прагнення і здатність залишити по собі якомога більше нащадків (що, з рештою, є притаманним для всіх самців у природі). Жінки ж зосереджуються по клопотах про виживання потомства; їх родинний внесок є вищим, ніж у чоловіків. Відмінність стратегії відтворення в сім’ях призводить до конфліктності у стосунках подружніх пар.

Нині в українській соціології посилюється інтерес до проблем сім'ї як малої соціальної групи.-Це багато в чому пояснюється тим, шо руйнація тоталітарного режиму і болючий перехід до якісно нового типу суспільства, який супроводжу­ється кризовими явищами, зробив сім'ю одним з центральних осередків життя людини, зумовив його зростаючу приватизацію. Сім'я в сучасних умовах перетворюється на «острівець безпеки», притулок і схованку від усіх потрясінь перехідного періоду. На часі, очевидно, і вироблення нового типу стосунків сім'ї і суспільства, заснованого на рівноправності і партнерстві, на взаємодії і взаємній повазі.

4 питання. Тенденції розвитку сучасної сім'ї

Загальновизнаним в сучасній соціологічній думці є положення про зміни, які торкаються сім'ї, протягом всіх часів її існування. В західній соціології існує спеціальний напрямок — історична соціологія, яка займається порівняльним аналізом еволюції сім'ї в історичній перспективі. Один з її представників, Дж.Голдторп,вважає, що сім’ю і сімейне життя слід розглядати в динаміці, а не у статиці. Він вирізняє декілька етапів розвитку сім'ї в англосаксонському середовищі:

- сім'я у дохристиянському суспільстві (з до.мінацією парної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю одиноких людей);

- сім'я в християнському суспільстві (з великим впливом Церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю розлучень, забороною абортів тощо);

- сім'я в індустріальному суспільстві (з початком промислового перевороту в кінці XVIII ст. відбувається перша революція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, широке розповсюдження жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим ріщенням);

Сучасний етап розвитку західного суспільство приніс другу революцію в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім'ю і сімейні стосунки але, на думку багатьох дослідників, поставила під сумнів саме існування сім'ї. Це зумовлено цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Соціологи називають серед них:

зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім'ї, рівноправ'я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім'ї тощо. Недарма німецькому філософу Ф.Ніцшеналежать слова: «Коли чоловік і жінка стануть рівноправними, сім'я загине»);

утворення двох центрів життя — праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім'ї);

- еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв’язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних мужчин і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки в бік пом'якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);

винахід надійних контрацептивнихзасобів (вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальність від зачаття).

Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сучасної розвитку сім'ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і у посткомуністичних країнах. До них належать:

• зростання розлучень (абсолютне і відносне);

• зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених позо шлюбом,

• зменшення середньої тривалості шлюбу;

• відтермінування часу вступу до шлюбу;

• проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

• зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією;

• збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;

• зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

Ці тенденціІ впастиві і для розвитку сучасної сім'ї в Україні. Однак специфіка сімейних відносин у нашій країні полягає у тому, що вони надзвичайно тісно пов’язані із загальним станом суспільства, і впершу чергу з економічно-фінансовою ситуацією. Тому негативні тенденції «спрацьовували» тоді, коли країна перебувало у глибокій кризі (найтяжчим був 1994 рік). Починаючи ж з 1995 р., у сфері сімейно-шлюбних відносин бачимо помітне оздоровлення. Так, у 1985 р. було зареєстровано 489,9 тис. шлюбів (або 9.6 шлюбів на 1 тис. осіб), у 1991 — 493-Ітис. шлюбів (9.5), у 1994, найтяжчому році, — 399,2 тис. шлюбів (7.7), оле у 1995 р. — вже 431,7 тис. шлюбів (8.4). Те соме можна сказати і про розлучення: їх кількість і питома вага зростали до 1993-1994 років (з 183,4 тис. розлучень у 1985 р. до 207,6 тис. у 1994), але пізніше статистика фіксує падіння цього показника до 198,3 тис. розлучень у 1995 р.

Але деякі негативні тенденції продовжували набирати силу:

• зростаюча депопуляція (з 1991 р. кількість померлих стабільно перевищує кількість народжених у середньому зо рік: якщо у 1959 р. індекс природнього приросту становив 13.4 чол. на 1000 чол., у 1985 — 2.9, у 1990 — 0.6, то у 1991 р. він був вперше зафіксований на від'ємній позначці — -0.8. V 1995 р. індекс зріс до -5.8. Внаслідок цих процесів населення України зменшилось з 52.2 млн. чол. у 1993 р. до 50.9 млн. чол. станом на січень 1997р., нині – близько 46 млн чол.));

• зменшення загальної тривалості життя (якщо у 1985 р. воно становило 66 років для чоловіків і 74 роки для жінок, то через десять років впала до 62 і 73 років відповідно);

• загальне постаріння населення і зменшення питомої ваги молоді в його складі (у 1991 р. питома вага пенсіонерів була 25.2% від усього населення, через п'ять років — вже 28.2%);

зростання кількості дітей, народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі (таких дітей у 1985 р. було 8.3% від загальної кількості новонароджених, у 1991 - 11.9%, у 1995 - 13.3%);

• зростання кількості бездітних та неповних сімей (останнє — у зв'язку із досить високими показниками розлучуваності та смертності, особливо серед чоловіків);

• збільшення кількості одиноких людей, які проживають поза шлюбом (у 1989 р. таких було 6.1% від загального числа дорослих, у 1995р. —вже більше 7%; для порівняння, у США — 12%, а у Німеччині — близько 30%). О.Якуба наводить вражаючі цифри, які свідчать про згубні наслідки одинокого позасімейного життя, насамперед для чоловіків: у віці від 25 до 64 років розлучені мужчини вдвічі більше скоюють самогубств, аніж сімейні, в 3.3 рази частіше помирають від цирозу печінки і року, в 5.4 рази — від діабету і туберкульозу.

 

Зазначені тенденції, що набрали воістину універсальних масштабів у світі і в нашій країні, збільшують кількість наукової літератури, в якій цей феномен зміни сучасної сім'ї дістає критичну оцінку і розглядається як такий, що перебуває у стані кризи і навіть смерті. Вже згадуваний Дж.Голдторп виділяє 6 критичних точок зору з приводу сучасної сім'ї в західних наукових працях.

• Песимістичні твердження про занепад і руйнацію сім'ї; вони звичайно виводилися з протиставлення сучасної сім'ї сім'ї патріархальній в традиційних суспільствах (Р.Флетчер). . -.-

• Оптимістичніше точка зору про невідповідність інституту сім'ї сучасному індустріальному та постіндустріольному суспільству, але з сподіваннями, що сімейне життя зможе модифікуватися відповідно до вимог часу (Б.Мор)

• Уявлення про те, що сім'я є гальмом на шляху суспільного поступу, бо своє основне завдання — соціалізацію дітей — вона виконує занадто добре, і дітям в сім'ї прищеплюються погляди і переконання, що не відповідають соціальній реальності, яко блискавичнозмінюється. Виховані і приготовані до певних умов життєдіяльності в суспільстві, діти, виходячи в соціальне життя, зустрічаються з новими умовами і ситуаціями, навичок пристосування до яких вони не одержали. Саме тому вони неспроможні жити в новому, зміненому соціальному оточенні і свідомо чи позасвідома гальмують те нове, що зростає у суспільстві (В.Райх, Ґ.Маркузе)

• Критика сім'ї як оплоту грубості і насильства. Ця точка зору аргументується статистикою сімейних злочинів.

• Феміністська критика сім'ї як інструменту закріпачення жінки (К.Міллер, Дж.Мітчел)

Критика сім'ї за те, що воно частіше від інших соціальних інститутів

створює передумови для психічних захворювань і розладів психічних

станів внаслідок несприятливих сімейних обставин (Р.Лейн).

Отже, в середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і

загибелі сім'ї. Багато з них вважає, що сім'я досягла стану глибокого розкладуі що цей процес є незворотнім. Однак Н.Смелзерзазначає, що серед західних дослідників є чимало і таких, які, не закриваючи очі по певні негативні тенденції, висловлюють більш оптимістичні сподівання. Вони, як вказус Н.Смелзер, позитивно ставляться до розпаду нуклеарної сім’ї і очікують, що виникатимуть нові форми сім'ї і шлюбу, які сприятимуть створенню відповіднішого середовища і збільшенню можливостей самовияву і самовиразу всіх членів сім'ї. Інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім'ї, які здаються незвичними і навіть шокуючими, але набувають дедалі більшого розповсюдження у західному світі:

- шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей),

- груповий шлюб,

полігінія,

- «серійна моногамія» (тобто багаторазовий вступ до шлюбу), консенсуальний шлюб» (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації),

- «візиіні союзи» (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту),

- шлюб між особами однієї статі,

- сімейне життя в комуні (типу ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві).

Таким чином, щодо стану і перспектив розвитку сім'ї в західних країнах існують досить відмінні точки зору, втілені у два різні гасла. Перше — «Прощавай, сім'є!», друге — «Чутки про смерть сім'ї надто перебільшені» (парафраз відомого вислову Марка Твена, який прочитав у газеті некролог про самого себе).

Українські соціологи також не схильні надто драматизувати стан сучасної сім’ї і розглядати її майбутнє лише у похмурій перспективі. Вони, звичайно, як і їх західні колеги, стурбовані наростанням негативних тенденцій і явищ у становищі сім'ї та внутрішньосімейних стосунках, багато в чому зумовлених кризовим станом українського суспільства. Проте і вони зазначають появу позитивних змін, як-от розширення свободи вибору для мужчин і жінок, утвердження рівності становища і відносин, зростання рівноправ'я у сім'ях, більші можливості контактів між поколіннями, загалом більша орієнтація на сім'ю. На думку О.Якуби, численні опитування свідчать про те, що дедалі більша кількість людей в нашому суспільстві розглядає сім'ю як вищу цінність. Звідси й оптимістичні прогнози частини соціологів щодо розвитку сім'ї в XXI столітті як вільного союзу, заснованого но коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства і вихованні дітей.


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 66 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2022 год. (0.032 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав