Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Закарпаття. Закарпатський рекреаційний підрайон має комплекс рекреаційних умов і ресурсів для всебічного розвитку рекреації і туризму

Читайте также:
  1. Закарпаття

Закарпатський рекреаційний підрайон має комплекс рекреаційних умов і ресурсів для всебічного розвитку рекреації і туризму. Однак донині його розвиток переважно ґрунтується на експлуатації значних запасів вуглекислих, сульфідних і хлоридно-натрієвих мінеральних вод. їх загальний обсяг дає змогу перетворити Закарпаття на потужну міжнародну оздоровницю.

Закрите з півночі від проникнення холодних повітряних мас Закарпаття характеризується високими температурами повітря влітку і взимку. У цьому плані підрайон поступається лише Криму, однак тут вища вологість повітря. У таких умовах вирощують виноград і виробляють гарні вина. Деякі з них, зокрема Берегівське, Іршавське, Троянда Закарпаття, можуть стати основою організації винних турів.

Цей підрайон дуже придатний для туристів, які хотіли б активно відпочивати. Закарпатське низькогір'я, Вулканічний хребет, Рахівщина принадні для водного і гірськолижного туризму. Деякі курорти, зокрема Синяк, який лежить майже на межі рівнини і гір і ніби "втоплений" у низькогір'я, є просто ідеальним місцем для тренувань лижварів-початківців, родин разом з дітьми тощо.

Великі перспективи для розвитку на Закарпатті пізнавального, ділового, конгресового та інших видів туризму. Міста з унікальними історією та архітектурою, перш за все Ужгород і Мукачеве, замки, руїни фортець, етнічне багатоманіття мають стати основою для диверсифікації рекреаційно-туристичного господарства цієї частини Карпатського рекреаційного району.

З метою подальшого розвитку рекреації необхідно цілеспрямовано збільшувати кількість об'єктів природно-заповідного фонду, створювати нові туристичні маршрути, прокладати нові шосейні шляхи і відновлювати розібрані вузькоколійки, будувати нові курорти, туристичні бази і кемпінги. Необхідно також розробити програму рекреаційно-туристичного декорування території.

3. Поліський рекреаційний район

Полісся охоплює північну частину України й у фізико-географічному плані називається зоною мішаних хвойно-широколистяних лісів. Південна межа цієї зони проходить через такі міста (із заходу на схід), як Рава-Руська — Володимир — Волинський — Луцьк — Рівне — Житомир — Київ — Ніжин — Кролевець — Глухів. Цей рекреаційний район займає близько 20 % території України.

Природними особливостями Полісся, які необхідно враховувати під час розвитку тут рекреації і туризму, слід назвати переважання низовинного рельєфу, густу річкову мережу, широкі річкові долини, заболочення, моренні гряди, еолові форми рельєфу, високу лісистість території з переважанням соснових лісів.

У цілому ландшафти Полісся характеризуються гармонійним поєднанням соснових і сосново-дубових високофітонцидних лісів з багатими різнотравними луками. Тут безліч природних і штучних водойм, розмаїтий не лише рослинний, а й тваринний світ.

Викликає зацікавленість Полісся і в історичному, етнографічному та архітектурному аспектах.

Місцями лісистість Полісся досягає і навіть перевищує 60 %. Основними деревними породами є сосна, дуб, береза, липа, граб і клен. До 10 % території району займають лучні ландшафти, серед яких переважають різнотравно-злакові угруповання. Українське Полісся в ландшафтному плані поділяється на п'ять фізико-географічних областей: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся.

Нині найбільш рекреаційно освоєним є Волинське Полісся, яке найменше постраждало від Чорнобильської катастрофи. Унікальні у світі Шацькі озера з їх природним національним парком, озера Біле, Нобель та інші, знаменита Надслучанська Швейцарія тощо є природною базою цього району. Тут також розміщені старовинні замки й монастирі. Це Волинь, яка разом з Галичиною, Карпатами і Київщиною з давнини є серцем України.

Тріщинуваті крейдові і гіпсові породи є на Волинському Поліссі основою для розвитку карстових процесів. Карстові печери тут практично зовсім не досліджені і з рекреаційною метою не використовуються.

Житомирське Полісся характеризується підвищеним розчленованим рельєфом і значно меншою заболоченістю. Тут розташований відомий Словечансько-Овруцький кряж з Його численними природними феноменами і загадками, що може бути ядром рекреаційно-туристичного господарства Полісся. Житомирське Полісся виявилося дуже забрудненим після Чорнобильської катастрофи. Разом з тим тваринний і рослинний світ тут існує в екстремальних умовах, а в багатьох місцях абсолютно без втручання людей, які покинули ці території. Така фізико-географічна область надзвичайно перспективна для розвитку пізнавального та екстремального видів туризму.

Київське Полісся є низовинною рівниною з переважанням моренно-зандрових, субборових і борових терасових ландшафтів. Це радіаційно найзабрудніша частина України з відомою на весь світ Чорнобильською зоною. Київське Полісся перспективне для розвитку міжнародного пізнавального, екстремального туризму і грального бізнесу.

Чернігівське Полісся з чудовою Десною і Сеймом характеризується чергуванням типово поліських ландшафтів з лісостеповими. Дуже перспективні водні види туризму.

Новгород-Сіверське Полісся характеризується підвищеним рельєфом, розвитком його ерозійних форм, карстових процесів. Перспективне для пізнавального туризму, водних його видів, а також зимових мандрівок на лижах.

У цілому Полісся надзвичайно придатне для створення на базі лісо-річково-озерно-болотних комплексів потужних міжнародних мисливських господарств.

4. Правобережний височинний лісостеповий район

За всім комплексом рекреаційних умов і ресурсів цей район посідає за можливостями розвитку рекреації і туризму третє місце після Карпатського і Південного. Південна межа району проходить із заходу на схід через Велику Михайлівку, Ширяєве, Первомайськ, Новоукраїнку, Кіровоград, Знам'янку, Онуфрієвку до Дніпра. В етнографічному плані це Поділля, частина Волині і Київщина.

Рельєф тут дуже розчленований і характеризується природною красою. Основу Правобережного лісо* степу становлять Волинська, Подільська та Придніпровська височини. В минулому тут гармонійно поєднувалися широколистяно-лісові з лучними різнотравно-злаковими степовими ландшафтами. Температура повітря, вологість, ґрунтові умови сприятливі для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, що є харчовою базою розвитку тут рекреації. Південна частина району сприятлива для вирощування черешень, персиків, абрикосів тощо, що є основою забезпечення туристів найсвіжішими плодами.

У районі розвідані великі запаси родонових вод різного хімічного складу, а також практично необмежені поклади мінеральних вод типу "Нафтуся" (південь Тернопільської і Хмельницької областей). Тут необхідні будівництво великих курортів міжнародного значення, створення парків, розширення мережі природно-заповідного фонду, системне декорування території, відновлення численних замків і фортець, а також загублених традицій, ремесел тощо.

Поділля має всі умови для перетворення на найбільшу у світі базу розвитку спелеотуризму. В одній Тернопільській області відкрито 70 печер карстового походження. Тут зосереджені одні з найбільших і найгарніших печер світу. Із залученням іноземних інвестицій уже нині необхідно облаштовувати найпривабливіші печери для відвідання туристами, будувати спеціальні спелеологічні бази, кемпінги і притулки.

Просто ідеальними для розвитку пішохідного, велосипедного і водного видів туризму є Волинська, Подільська і Придніпровська височини.

Правобережний Лісостеп належить до територій України з найбільшою кількістю пам'яток архітектури. Найбільша кількість їх у Тернопільській, Хмельницькій і Вінницькій областях. У Хмельницькій області знаходиться місто-заповідник — Кам'янець-Подільський, яке посідає трете місце в країні за кількістю архітектурних пам'яток (понад 150). Найвідомішою з них є унікальна у світі Стара фортеця (VIII— XIX ст.) Вражають залишки оборонного комплексу міста (XIV—XVIII ст.), а також численні храмові, житлові та цивільні споруди XIII—XIX ст.

Області Правобережного Лісостепу мають багато цінних замків (XIII—XVII ст.), особливо виокремлюються своєю неповторною архітектурою замки Волині і Поділля. Немало тут архітектурних ансамблів монастирів, серед яких найвідомішою є Почаївська Лавра (XIV—XIX ст.) у Тернопільській області.

Ця частина України має найбільшу кількість палацово-паркових ансамблів, зокрема на Вінниччині. В Антополі, Вороновиці, П'ятиничанах і Тульчині збереглися палаци XVIII ст. Ще більше таких ансамблів було створено у XIX ст.: у Верхівці, Котюжанах, Немирові, Мурованих Курилівцях, Старій Прилуці тощо. Чотири палацово-паркових ансамблів збереглося в Хмельницькій області і по два у Тернопільській і Черкаській областях.

На Поділлі (Меджибіж) і в Черкаській області (Умань) виникла течія хасидів у іудаїзмі. Ці два центри уже нині стали центрами паломництва як одного э видів рекреаційної діяльності. На Поділлі збереглися стародавні синагоги, які теж можуть стати об'єктами релігійного туризму.

На Правобережжі багато місць, пов'язаних з життям і діяльністю видатних постатей української і світової історії, таких як М. Коцюбинський, Б. Хмельницький, П. Чайковський, М. Пирогов та ін.

5. Лівобережний лісостеповий район

Південна межа району простягається від Дніпра вздовж річки Ворскла через Кобеляки, Нові Санжари, Красноград, Балаклею і далі вздовж річки Оскіл до кордону з Росією. Відповідно до ландшафту цей район поділяється на Придніпровську низовину з Полтавським плато і відроги Середньоєвропейської височини у Харківській та Сумській областях з різноманітними виявами ерозії.

Природні умови і ресурси цього рекреаційного району сприяють розвитку різноманітного сільськогосподарського виробництва, яке є споживчою базою для розвитку рекреації і туризму. Природні ландшафти сильно змінені господарською діяльністю, тут практично немає значних об'єктів природно-заповідного фонду у вигляді національних парків чи біосферних заповідників.

Відсутність гір, морів, великих озер, значних лісових масивів, печер, замків і фортець значною мірою компенсується тут багатими бальнеологічними ресурсами. До них належать мінеральні води неспецифічного складу Миргорода, Великих Сорочинець, Великої Багачки, а також кременисті води в районі Харкова (Березівські мінеральні води). Лікувальні грязі, або полоїди, у вигляді гіпсових купоросних торфів видобуваються в районі Миргорода.

Миргород має перетворитися на основне просторово-територіальне ядро, локомотив руху регіону до перетворення рекреаційно-туристичного господарства Лівобережжя в одну з провідних ланок регіонального господарського комплексу. На його організаційній основі повинні об'єднатися в одну систему Марський монастир XVII—XVIII ст. під Лубнами, палаци в Березовій Рудці і Хомутці (Полтавська обл.), Кияшці (Сумська обл.), Мерчику, Люботині й Шарівці (Харківська обл.), Качанівці та Сокиринцях (Чернігівська обл.).

З метою розвитку пізнавального туризму необхідно широко використовувати місця, пов'язані з народженням і життям видатних синів української нації, на які так багата Полтавщина (М. Гоголь, А. Тесленко, М. Лисенко, І. Котляревський, В. Короленко, Панас Мирний, Є. Гребінка та ін.), перебування видатних діячів культури інших народів (А. Чехов, О. Купрін, Д. Гурамішвілі). Потрібно створити музеї і відкрити пам'ятники геніальним українцям, які прославили Україну і українську націю у світі, зокрема таким як О. Духов, А. Люлька тощо.

6. Степовий рекреаційний район

Степовий рекреаційний район займає територію з півдня від кордону з Молдовою і йде на схід через Велику Михайлівку, Ширяєве, Первомайськ, Новоукраїнку, Кіровоград, Знам'янку, Онуфріївку, через Дніпро вздовж річки Ворскли, через Кобеляки, Нові Санжари, Красноград, Балаклею і вздовж річки Оскіл до кордону з Росією. Південною межею району є вузька, приблизно 10-кілометрова смуга Азово-Чорноморського узбережжя і Кримські гори, які належать до Південного рекреаційного району.

Степовий рекреаційний район простягнувся із заходу на схід майже на 1100км, а з півночі на південь — 500 км, охоплюючи майже 40 % території України. З погляду рекреаційно-туристичного використання Степ освоєний найменше. Водночас це не пов'язано з браком відповідних ресурсів. Головна причина полягає в тому, що за радянських часів концепцією господарського використання степової зони України було максимально можливе сільськогосподарське освоєння з майже повною розораністю територій. Однак тут вдалося зберегти декілька незайманих ділянок від яких, наприклад Асканія-Нова, весь час намагалися відібрати і розорати територію. Цілинні степи, яких ніколи не торкався плуг, нині є у філіях Українського степового заповідника — Кам'яна Могила та Хомутівський степ, а також в Асканії-Нові. У Європі нічого подібного вже немає. Тому такі заповідні ділянки мають дуже велику пізнавальну цінність.

З погляду можливого рекреаційного використання Степовий рекреаційний район можна поділити на дві зони: низовинну і височинну, яка представлена Донецьким кряжем і Приазовською височиною у східній частині району.

Лісові ресурси степу вкрай обмежені, їх загальна лісистість не перевищує 4 %.

Не є багатою ця частина України і на лікувальні мінеральні води, але це свідчить не про їх відсутність, а лише про те, що їх тут майже не шукали. Нині відомі родовища мінеральних вод неспецифічного складу в Миколаївській області (смт Снігірівка), у районі Слов'янська і Білозерська Донецької області та біля сіл Батієве і Бабанівка в Запорізькій області.

Невеликі запаси сульфідних мулових грязей є на Донеччині (озера Сліпне і Ріпне із запасами 0,1 млн м3 кожне) і в Дніпропетровській області (озеро Солоний Лиман — 0,9 млн м3).

Район має найменшу кількість пам'яток історії та архітектури. Серед палацово-паркових ансамблів можна назвати хіба що палац Потьомкіна в Дніпропетровську (XVIII ст.). Перспективи розвитку рекреаційно-туристичного господарства Степу пов'язані з екстремальним туризмом у закритих шахтах Донбасу, відновленням української історії (Козаччина, Запорізька Січ та інші козацькі об'єкти, Гуляйполе і вольниця Махна, археологічний і пізнавальний туризм на скіфських могилах, знаменита Кам'яна Могила, облаштування сарматських поховань, розкопки разом з індійськими археологами курганів протоіндійців тощо). Може розвиватися тут і аграрний туризм. Необхідний інтенсивний пошук родовищ мінеральних вод і більш інтенсивне використання цього регіону як агропромислової бази всього рекреаційно-туристичного комплексу країни.

 

 


Дата добавления: 2014-12-20; просмотров: 6 | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2021 год. (0.103 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав