Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Виды адаптации. Процесс приспособления индивида к новой среде жизнедеятельности предполагает выделение тех её сторон

Процесс приспособления индивида к новой среде жизнедеятельности предполагает выделение тех её сторон, свойств и характеристик, к которым необходимо адаптироваться, прежде всего, т.е. объекта социальной адаптации. В зависимости от того, что выступает в таком качестве, можно выделить некоторые виды социальной адаптации.

1.Функциональная, представляющая собой приспособление субъекта к новой социальной среде через освоение и выполнение новых социальных функций. Например, адаптация ребёнка к школе возможна, в том числе, и через освоение им функциональных обязанностей учащегося.

2.Организационная, связанная с освоением и приспособлением субъекта к новым организационным структурам, к новой системе социальной или внутри групповой стратификации. Примером подобной адаптации может служить освоение человеком иерархических отношений в новом для него коллективе. Например, на работе, воинской службе.

3.Ситуативная, представляющая собой внешнее приспособление субъекта к новым условиям существования и жизнедеятельности. Данный вид социальной адаптации можно наблюдать, когда субъект начинает приспосабливаться к среде через выполнение некоторых её требований, правил и норм.

У соціальній роботі для розробки ефективних технологій слід враховувати різні види соціальної адаптації. Повна соціаль­на адаптація включає фізіологічну, управлінську, економічну, педагогічну, психологічну і професійну адаптацію.

Управлінська (організаційна) адаптація. Без управління не­можливо створити сприятливі умови (на роботі, в побуті) для адаптації, впливати на неї, забезпечуючи діяльність, що відпові­дає інтересам суспільства і особистості. Управління може здійснюватися не лише в руслі впливу соціальних інститутів на особистість, а й у руслі самоуправління. Останнє вимагає ви­могливого, самокритичного ставлення людини до самої себе, до своїх думок і вчинків.

Економічна адаптація. Це дуже складний процес засвоєння нових соціально-економічних норм і принципів економічних відносин індивідів, суб'єктів. Не можна говорити про повноцін­ну соціальну адаптацію людини, якщо вона бідна чи безробітна.

Педагогічна адаптація. Це пристосування до системи освіти, навчання і виховання, які формують систему ціннісних орієн­тирів індивіда.

Психологічна а даптація. У психології адаптацію розглядають як процес пристосування органів чуття до особливостей дію­чих на них стимулів і запобігання надмірному навантаженню на рецептори.

У 1936 р. канадський фізіолог Г.Сельє ввів поняття "стрес" і "адаптаційний синдром". Стрес - це стан психологічної напру­женості в процесі життєдіяльності у складних умовах як повсяк­денного життя, так і за особливих обставин. Адаптаційний син­дром - це сукупність реакцій організму людини у відповідь на несприятливий вплив.

Стрес - невід'ємний супутник життя. Він може не тільки знизити, а й підвищити стійкість організму до шкідливих хво­роботворних факторів. Нормальна життєдіяльність людини немислима без певного ступеня фізичного і нервово-психічно­го напруження. Людині властивий певний оптимальний тонус напруги. Кожна людина повинна вивчити себе і знайти той рівень напруги, за якої вона відчуває себе найбільш "комфорт­но", незалежно від того, яке заняття вона собі вибрала.

Професійна адаптація - це пристосування індивіда до но­вого виду професійної діяльності, нового соціального оточен­ня, умов праці і особливостей конкретної спеціальності.