Читайте также:
|
93,5 х 72,3 см
Холст, олія
В картині художник одним із перших у мистецтві класицизму зобразив вагітну жінку, яку підносить до рівня естетичного й етичного символу. Потім у своїх поезіях Шевченко неодноразово використовує цей символ, як і символи матері та дитини.
Катерина» має риси традиційної української народної картини з її оповідністю, драматичним змістом, повчальним висновком. Ця подібність простежується в пейзажному мотиві, атрибутах побуту, компонуванні постаті селянина, схожого на козака Мамая, у дзвінкому соковитому колориті. З особливою любов'ю змальована Катерина – проста й довірлива селянка.
В картині простежується виражений світловий контраст, який має естетично-етичне забарвлення. На лівому, затемненому боці зображений офіцер, який збезчестив Катерину. На фоні української природи, побутових деталей він виглядає як чужорідне тіло. Оточення його не сприймає, виштовхує. Навіть маленький собачка лає на нього. Офіцер ніби репрезентує штучне, неприроднє життя, яке несла імперська “цивілізація”. Він - символ потворного й злого. З правого боку картини зображений селянин (можливо, батько Катерини). Його постать, на відміну від офіцера, є освітленою. Селянин зайнятий звичною роботою. Біля нього лежать сокирка, полінце берези. У руках - тільки що витесана ложка. Художник спеціально освітлює натруджені руки й ховає в тіні погляд, звернутий з осудом у бік Катерини. У центрі - Катерина. Вона на перетині світлого (доброго, природного, зрештою гарного і прекрасного) й темного (злого, “цивілізованого” й потворного). У тіні опиняється її обличчя, ліва рука й ліва частина тіла. Шевченко (свідомо чи несвідомо) використовує в картині народну символіку, яка пов’язує із правою стороною добре, гарне, а з лівою - погане й нечисте. Художник затемнює лице героїні, яка опустила очі. На її обличчі вираз глибокого жалю, терплячості, затамованих сліз. Водночас світло падає на груди майбутньої матері і на великий живіт, де б’ється серце ще ненародженої дитини.
Цікавим є той факт, що великий самобутній англійський художник-новатор Джеймс Уістлер вивчав мистецтво живопису в петербурзької Академії мистецтв з 1846 року. Можливо, дванадцятирічний допитливий Уістлер бачив твори Шевченка, в тому числі і олійні (які цілком могли бути в Академії, у Петербурзі), можливо, і «Катерину», можливо, він чув про Тараса від його друзів або знайомих. Рання олійна картина Уістлера «Пурпур і рожеве: Китайський фарфор» (1864) дуже нагадує «Катерину» Шевченка. Роботи Уістлера вражають своєю схожість на роботи Шевченка. Схожі стиль, колорит і колористика, освітлення, атмосфера, дух, фігури і лінії творів, стиль написання особи, фактура, накладення мазків.
Російський радянський мистецтвознавець Олександр Сидоров пише: «…Живописна «Катерина» - дівчина, яка збирається стати матір’ю – по-справжньому гарна, а рисунок її ніг, на що варто звернути увагу, - майже точно копіює ноги «Сікстинської мадонни» Рафаеля, яку Шевченко, звісно ж, знав з багатьох гравюр».
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 80 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |