Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Інші критерії.

Лекція 4-5.

Тема. Видавнича продукція та критерії поділу її на види

1. Поняття “видавнича продукція”

2. Критерії поділу видавничої продукції:

а) періодичність;

б) характер інформації;

в) знакова природа інформації;

г) матеріальна конструкція;

ґ) мовна ознака;

д) формат;

Е) повторність випуску.

Інші критерії.

1. Поняття “видавнича продукція”

Головною метою діяльності ви­давництва чи видавничої організації є підго­товка і випуск у світ видавничої продукції.

Видавнича продукція — це сукупність різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань, випущених видавцем або групою ви­давництв за певний часовий період.

Видавцеві-початківцю варто навчитися чітко уявляти розма­їття палітри друку, глибоко засвоїти перелік видань передусім за основними їх видами, розпізнавати і виокремлювати їх складові. Для чого це потрібно?

По-перше, без знання типологічного ряду неможливо зробити досконалим оригінал-макет нового видання з точки зору змісту, структури, способу викладу відомостей, стилю, зовніш­нього оформлення. Іншими словами, кожен вид видання, відповідно до наявних стандартів, традицій потребує власного зовнішнього і внутрішнього стилю представлення.

По-друге, неврахування специфіки видання при підго­товці внутрішнього і зовнішнього його оформлення може призвести до зайвих матеріальних витрат на етапі по­ліграфічного виготовлення.

По-третє, випуск друкованого продукту нена­лежної якості з точки зору змісту і форми створить видавцеві репутацію непрофесіонала, що негативно позначиться на його прагненні ствердитися на видавничому ринку.

Стандартизовані терміни та визначення видів видань, необхідні для упорядкування розвитку видавничої спра­ви, містяться у відповідних міжнародних і національних стандартах. В Україні такий стандарт набув чинності з 1 січня 1996 року і називається ДСТУ 3017-95 “Видання. Основні види”.

З урахуванням міжнародних, національ­них стандартів та видавничої практики спробуємо виокре­мити основні види видавничої продукції за рядом узагальнених ознак.

В основу поділу різних видів друків на окремі групи, в яких це спільне переважатиме, візьмемо суттєві, типові або видові ознаки. Згрупуємо їх за такими критеріями.

1. Періодичність випуску.

2. Характер інформації.

3. Форма знаків.

4. Матеріальна конструкція або зовнішня будова ви­дань.

5. Мовна ознака.

6. Повторність випуску.

7. Формат.

Спробуємо тепер детальніше розглянути типологію видань у межах кожної, означеної вище, групи.

а) Періодичність означає регулярність випуску видань, що визначаються кількістю його чисел чи випусків за пев­ний проміжок часу. У цьому контексті видання діляться на неперіодичні та серіальні.

Неперіодичне видання — це видання, яке виходить одно­разово, продовження якого не передбачене.

Це листівки, брошури, книги. До неперіодич­них видань належать і багатотомні книжкові видання.

Серіальне видання — це видання, яке виходить протягом певного часу, має спільну назву, однотипне оформлення, дату чи нумерацію випусків.

Серіальне виданняподіляється на два підвиди: періодичне і продовжуване.

Періодичне видання — це підвид серіального видання, що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень через день, щоденно і т. д.) з наростанням нумераціії, з неповторюваним інфор­маційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні.

П родовжуване видання виходить у світ без визначених наперед проміжків часу, а за мірою редакційно-видавничої підготовки матеріалів, однак, має свою нумерацію і типове художньо-технічне оформлення.

Періодичні і продовжувані видання мають власний типологічний ряд. Його головними складовими є: газета; журнал; бюлетень; календар.

Газета — це періодичне видання, що має постійну назву, виходить через короткі проміжки часу, містить, відповідно до своєї програми, оперативну інформацію, різножанрові текстові та зображальні матеріали.

Слово газета походить від італійського gazetta - дрібна венеціанська монета, за яку в XVI столітті у Венеції можна було придбати зведені в рукописному вигляді останні новини дня.

За системністю викладу матеріалів газети поділяють на:

• загальнополітичні (домінує тема внутрішньої та зовнішньої політики держави, міжнародного життя);

• спеціалізовані (при­значені певним категоріям читачів, яких цікавлять окремі проблеми громадського, суспільного, світського життя, науки, культури, освіти тощо).

Газети також розрізняють за:

• місцем випуску (загальнодержавні, місцеві, районні, міські);

• ім’ям засновника (держава; партія; підприємство; організація, приватна особа);

• читацькою адресою (для дітей та юнацтва, для пенсі­онерів тощо).

Журнал (інша назва — часопис) — це періодичне збро­шуроване видання, що має постійну назву, виходить через триваліші проміжки часу (здебільшого місяць), містить, відповідно до своєї програми, різноманітні матеріали як інформаційного, так і аналітичного характеру, зазвичай у обкладинці.

На відміну від газети, співвідношення інформаційних і аналітичних матеріалів у журналі на користь останніх.

Типологічний ряд цього виду періодичних видань такий:

• громадсько-політичний;

• науковий;

• науково-популярний;

• виробничо-практичний журнал;

• популярний журнал;

• літературно-художній журнал;

• реферативний журнал.

Бюлетень — видання оперативного характеру з постій­ними рубриками (періодичне або продовжуване), що міс­тить різноманітні матеріали організації-засновника.

Слово бюлетень походить від французького bulletin, що первинно означало записку, аркуш. Розрізняють такі види бюлетенів:

• нормативний (матеріали нормативного, директивного чи інструктивного характеру, що видаються здебіль­шого державним органом);

• довідковий або інформаційний (інформаційні або довідкові матеріали, розміщені за алфавітним чи про­блемно-тематичним принципами);

• рекламний (реклама для населення послуг, товарів, заходів);

• бюлетень-хроніка (регулярні повідомлення про ді­яльність організації-засновника);

• бюлетень-таблиця (різноманітні фактичні дані, ви­кладені у вигляді таблиці);

• статистичний (статистичні дані з тієї чи іншої сфери життя та діяльності суспільства).

Календар — періодичне або неперіодичне видання, в якому у чіткій послідовності зазначаються дні, тижні, місяці конкретного року, а також вміщується різноманітна інформація, що має безпосереднє відношення до тієї чи іншої дати.

Розрізняють такі види календарів:

• відривний або перекидний календар;

• табель-календар;

• календар книжкового типу;

• календар знаменних і пам’ятних дат.

б) характер інформації;

Існує комплекс ознак, за якими відображаються особ­ливості твору, що готується до друку. Йдеться про характер інформації, її призначення та спосіб викладу. У цій групі розрізняють видання за такими видами:

Наукові та науково-популярні видання

В основі текстового матеріалу наукових видань — ре­зультати досліджень у тій чи іншій галузі знань. Сюди належать також історичні документи, першо- чи передруки пам’яток культури, науки, літератури та мистецтва, допо­внені, як правило, науковими примітками, коментарями, атрибуцією текстів. (Наприклад, серії “Пам’ятки історичної думки України”, “Літературні пам’ятки України”.)

Близькими до попередніх є науково-популярні видання. Призначаються вони здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, тому головною вимогою для їх створення є доступний стиль викладу. (Наприклад, серії “По­пулярно про складне”, “Бесіди про науку”, “Еврика”.)

Наукові видання мають такі підвиди:

• монографія (всебічне дослідження певної теми/проб­леми, що належить одному чи кільком авторам);

• автореферат дисертації (авторський виклад основних положень самостійно проведеного дослідження, що подається на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук);

• препринт (попередня публікація матеріалів до ви­ходу в світ видання, де вони будуть уміщені пов­ністю);

• тези доповідей (повідомлень) наукової конференції, з’їзду або симпозіуму (друкуються у збірнику напе­редодні відкриття роботи наукового заходу);

• матеріали конференції, з’їзду або симпозіуму (дру­куються доповіді, резолюції, рекомендації, які відо­бражають підсумки роботи цього заходу;

• збірник наукових праць (індивідуальні або колективні статті, авторами яких виступають науковці, викла­дачі, аспіранти, здобувачі, студенти наукових установ, навчальних закладів чи наукових товариств).

Офіційні та нормативні виробничо-практичні видання

Офіційними є видання, які складаються з текстів документів офіційни­х органів чи організацій різних рівнів. Це за­кони, постанови, укази органів влади, стенограми засідань, доповіді та матеріали з’їздів, пленумів, інших офіційних зібрань. Такими є, зокрема, “Відомості Верховної Ради України”, “Закони України” тощо. Друкуються вони окремими назвами, серійними виданнями та зібраннями томів, що продовжу­ються.

Нормативні видання вміщують норми, вказівки і ви­моги, розроблені і введені в дію уповноваженими на те органами. До нормативних виробничо-практичних видань належать різноманітні інструкції, прейскуранти, стандарти, технічні умови, статути, паспорти (на виріб), практичні посібники, практичні порадники, пам’ятки.

Навчальні видання

Це особливий вид видань, покликаний допомогти широкому загалу конкрет­ного користувача (учня, студента, викладача) в оволодінні ним певним навчальним предметом. Зо­внішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних даних рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчального чи науко­вого закладу, а також проходження рецензування. Навчальні видання мають кілька підвидів із чітко обумовленими характеристиками й вимогами:

• навчальна програма (визначає зміст, мету, завдання, обсяг, порядок вивчення і викладання певної навчаль­ної дисципліни, містить перелік основних модулів, списки рекомендованої літератури тощо);

• підручник (містить систематизований виклад дис­ципліни в повному обсязі, що відповідає програмі та офіційно затверджений як такий);

• навчальний посібник (частково доповнює або замінює підручник та офіційно затверджений як такий);

• навчальний наочний посібник (здебільшого адресу­ється вчителеві, містить образотворчі матеріали, що сприяють кращому викладанню чи вихованню);

• навчально-методичний посібник (містить методику викладання навчальної дисципліни чи методику ви­ховання);

• хрестоматія (подана в скорочену варіанті збірка лі­тературно-художніх, історичних та інших творів, які вивчаються за програмою);

• методичні рекомендації або вказівки (містять роз'яс­нення з певної теми та визначають методику виконан­ня окремих завдань чи певного виду робіт);

• курс лекцій (повний виклад тем навчальної дисцип­ліни, яка вивчається в навчальному закладі);

• конспект лекцій (стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів навчальної дисципліни);

• практикум (сукупність завдань практичного характе­ру або вправ з матеріалу навчальної дисципліни, які сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок);

• робочий зошит (містить особливий дидактичний ма­теріал, що сприяє самостійній роботі учня);

• самовчитель (виклад матеріалу, який здатний засвоїти учень чи студент самостійно без допомоги викладача);

• буквар (перший підручник для навчання грамотності).

Довідкові видання

Ці видання у доступній читачеві формі подають стислі відомості щодо того чи іншого по­няття, предмета, терміна, події, персонали. Матеріали довід­кових видань мають зручну форму розміщення, здебільшого за абетковим принципом, що дає можливість швидко віднаходити їх і не потребує суцільного читання. Підвиди цієї групи:

• енциклопедія (містить в узагальненому вигляді основ­ні відомості з однієї чи всіх галузей знань і практичної діяльності, викладені у відпрацьованих за певною схемою статтях);

• довідник (містить різноманітні відомості, призначені для вибіркового читання);

• словник (поданий в абетковому порядку перелік слів, словосполучень, термінів, імен з відпо­відними тлумаченнями чи коментарями).

Рекламні видання

Цільове призначення цієї групи видів видавничої про­дукції — від імені конкретного виробника, рекламодав­ця чи спонсора якнайкраще представити потенційному споживачеві товари, ідеї, послуги. Особливістю підготовки до друку цього виду видань є те, що за їх зміст і форму відповідає замовник. Вкладаючи власні кошти за продукування таких текстів він часто виступає проти ви­давничого втручання в текст. Тому значна їх кількість є, м’яко кажучи, недосконалою. Толерантний і небайдужий видавець завжди мусить зна­йти спосіб порозуміння з рекламодавцем для поліпшення такого тексту. Масив цієї продукції складають:

• афіша (містить інформацію щодо певного культурно­го, спортивного чи громадсько-політичного заходу і призначена для розклеювання);

• проспект (містить повідомлення про товари чи пос­луги, про діяльність підприємств, установ чи органі­зацій);

• путівник (містить відомості щодо пам’яток історії, культури, конкретного географічного об’єкта, установи чи закладу, призначений здебільшого для туристів);

• каталог (містить систематизований перелік товарів і послуг).

Літературно-художні видання

Це видання, що об’єднують усі твори художньої літе­ратури, різноманітні за жанрами, часом і місцем їх появи у світ. До них належать:

• наукове літературно-художнє видання (підготовлені з найбільшою повнотою, з урахуванням попередніх редакцій і варіантів, ретельно прокоментовані і при­значені для дослідницької роботи твори художньої літератури);

• науково-масове літературно-художнє видання (містить найбільш значні твори письменника, збагачене вступ­ною статтею, примітками, коментарями і призначене для поглибленого вивчення творчості письменника);

• масове літературно-художнє видання (містить окремі твори письменника, здебільшого без вступної статті, приміток чи коментарів і призначене широкому колу читачів); різновидом масових літературно-художніх видань може бути альманах, антологія, документаль­но-художнє видання, науково-художнє видання.

в) знакова природа інформації;

Текстові видання

Це найпоширеніший у цій групі вид друку. Формою і основним засобом передачі їх змісту є словесний, цифровий, формульний чи змішаний текст.

Нотні видання

Головним знаковим матеріалом таких видань є нотні знаки, за допомогою яких фіксуються музичні твори для збереження їх і навчання іншими користувачами.

Картографічні видання

Ці видання творяться у відповідній проекції зменше­ного і узагальненого зображення поверхні Землі чи якогось іншого небесного тіла за допомогою певної системи умов­них знаків. Підвидами цієї продукції є карти, карти-схеми, глобуси.

Зображальні видання

Складають ту частину друкованої продукції, де домі­нує зображальний матеріал, а текст виконує лише допоміжну, по­яснювальну функцію. Можна виділити такі підвиди: альбом (художній, технічний, фотоальбом), атлас (анатомічний, ботанічний, географічний, зоологічний, мовознавчий, ме­дичний), карта, карта-схема, гравюра, естамп, екслібрис, етикетка, літогравюра, ксилографія (дереворит), офорт, художня репродукція, образотворчий плакат, плакат.

Видання для сліпих

Специфічний вид видань, призначений для сприйняття незрячими текстів завдяки створеній французьким педа­гогом Л. Брайлем рельєфно-крапковій системі письма — шрифту Брайля, який читається з допомогою дотику пальцями рельєфно-крапкового зображення літер і малюнків. Для цієї категорії читачів видаються також ре­льєфно-графічні посібники.

г) матеріальна конструкція;

Книжкові видання

Це найпоширеніший вид друкованої продукції, що складає основний предмет діяльності переважної більшості видавництв. Являють собою неперіодичні видання у вигля­ді скріплених у корінці друкованих аркушів (кодексу), обтягнутих оправою або обкладинкою.

Журнальні видання

Періодичні ілюстровані видання кодексного типу пев­ного формату і обсягу, що містять у собі відповідну кількість оригінальних творів, рефератів і документів, об'єднаних певним тематичним змістом.

Газетні видання

Періодичні ілюстровані видання у вигляді одного або декількох, як правило, не зшитих аркушів паперу, що міс­тять різножанрові, специфічні для журналістики, матеріали інформаційного й аналітичного характеру. Мають свою розвинуту типологію.

Буклетні видання

Переважно багатокольорові аркушеві друки, складені в два або декілька згинів. До такого виду друкованої про­дукції найчастіше звертаються туристичні агенції, вироб­ники промислових і продовольчих товарів, організації та установи в період відзначень ювілеїв, подій чи проведення інших знакових заходів.

До блока видавничої продукції за ознакою матеріальної конструкції слід віднести: плакат, карткове видання, по­штова картка, комбіноване видання, комплектне видання, книжка-іграшка.

Електронні видання

Нині цивілізоване суспільство переживає інформаційну революцію, головним чинником якої є стрімкий розвиток комп’ютерних мереж. З кожним роком зростає ринок елек­тронних видань у різних їх форматах — як для мобільних платформ, так і для стаціонарних комп’ютерів. Електронні видання — це видання у вигляді електронних даних, що мають вихідні відомості, містять призначену для поширення в незмінному вигляді інформацію, яка пройшла редакційно- видавниче опрацювання.

ґ) мовна ознака;

Одна з характерних ознак видання — мовна.

У цій групі розрізняють:

• оригінальні видання (містять оригінальний твір і вий­шли мовою оригіналу);

• перекладні видання (містять твір або збірку творів, перекладені з іноземної мови мовою національності, якій адресується видання);

• багатомовні видання (текст повністю або частково публікується кількома мовами);

• паралельні видання (окремі видання, випущені в іден­тичному оформленні, але в перекладі іншою мовою);

• видання з паралельним текстом (текст твору надру­кований двома мовами — оригінальною і в перекладі на одну з іноземних).

д) формат;

Мініатюрні видання

Відповід­но до світової книговидавничої практики, такими книгами прийнято вважати видання, висота і ширина яких — менше 80 мм. Найменша на Земній кулі книга — українська. Її створив київський майстер Микола Сядристий: його “Кобзар”, скріплений звичайною паву­тиною, має розмір 0,6 кв. мм. Перегортати її можна кін­чиком загостреної волосинки, а прочитати — з допомогою мікроскопа. Мініатюрна книга, як вид видання, особливо популярна серед бібліофілів.

Кишенькові видання

Малоформатні видання, якими можна зручно корис­туватися в похідних умовах.

Фоліанти

На противагу мініатюрним, видаються великого роз­міру і обсягу,нерідко в половину паперового аркуша.

е) повторність випуску;

Перше видання — твір, що з’являється в світ уперше.

Перевидання. Повторний випуск видання, яке вже по­бачило світ. Має кілька підвидів: доповнене видання (додано автором чи видавництвом нові глави, параграфи чи навіть абзаци); виправлене видання (усунені виявлені граматичні і фактологічні помилки, неточності); перероблене видання (значна частина тексту зазнала суттєвих змін); розширене видання (виклад матеріалу розширений за рахунок урізно­манітнення тематичного блоку, кількості прикладів тощо); переглянуте видання (до тексту внесені зміни редакційного характеру — уточнення, зміни формулювань, заміни заста­рілого матеріалу новим).