Читайте также:
|
Електромагнітні випромінювання (ЕМВ) — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються.
Джерелами електромагнітних полів (ЕМП) та випромінювань (ЕМВ) є: радіо, телевізійні та радіолокаційні станції, високовольтні лінії електропередачі, електротранспорт, радіоелектронна апаратура, комп'ютерна техніка, пристрої сотового та інших видів радіозв'язку.
Захист від електромагнітних випромінювань:
• зменшення напруги і щільності потоку ЕМВ за допомогою поглиначів потужності;
• екранування робочого місця;
• раціональне розміщення в робочому приміщенні обладнання, яке випромінює електромагнітну енергію;
• зменшення часу перебування в зоні ЕМВ;
• застосування засобів індивідуального захисту і сигналізації.
Джерелами електромагнітних випромінювань в радіотехнічних цехах є генератор, тракти передачі енергії від генератора до антени, антенні пристрої, електромагніти в установках для термічної обробки матеріалів, конденсатори, високочастотні трансформатори, фідерні лінії. При їх роботі в навколишнє середовище поширюються ЕМП.
22. Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення виробничих і допоміжних приміщень.
Клас підприємства визначає захисні заходи, які необхідно врахувати при його проектуванні, будівництві та експлуатації.
Санітарно-захисною зоною вважається територія між виробничими приміщеннями, складами або установками з якими пов’язані шкідливі чинники і житловими будівлями.
Для підприємств, які не мають шкідливих виробництв санітарно-захисна зона не регламентується.
Виробничі будівлі мають бути надійними в експлуатації, задовольняти протипожежні вимоги, враховувати норми корисної площі для працюючих, а також забезпечувати безпеку робіт і зручність обслуговування технологічного обладнання. Об’єм приміщення на одного працюючого становить 15м, а площа – не менше 4,5м.
Надійну експлуатацію будівель можна забезпечити систематичним доглядом за їх станом.
Допоміжні приміщення розміщують у прибудовах до виробничих будівель – це будівлі адміністративно-конторської групи, технічного відділу та цехові контори і ін.
Санітарно-гігієнічні приміщення побутового характеру поділяються н загальні і спеціальні. Загальні – гардеробні, вбиральні, вмивальні кімнати; спеціальні – душові, приміщення для обігрівання, ремонту і чистки спецодягу, для приймання їжі і ін, що залежить від типу виробничих процесів та умов праці.
При великій кількості працюючих, побутові приміщення розміщують в окремих будівлях.
Планування та обладнання побутових приміщень здійснюють відповідно до гігієнічних нормативів, залежно від санітарної характеристики виробничих процесів.
Для розміщення санітарно-побутових приміщень добирають ділянку з максимальним наближенням до основних шляхів руху працюючих. Санітарний розрив при цьому до місць, які виділяють шкідливі гази, пил і т. ін, має становити не менше 50м.
Для виробничих та господарсько-питних потреб облаштовують джерела водопостачання.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 97 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |