|
Читайте также: |
Робота
студентки групи 3м/сА
спеціальності Сестринська справа
Бровко Анастасії Юріївни
Викладач:Мазур С.В.
м.Ніжин
Р.
Штучна вентиляція легенів - забезпечує газообмін між навколишнім повітрям (або спеціально підібраної сумішшю газів) та альвеолами легень.
Необхідно зробити таке:
1. Покласти потерпілого горизонтально на спину, при цьому порушення дихання виникає, як правило, внаслідок западання язика. Для попередження западання язика необхідно висунути вперед нижню щелепу потерпілого, відкрити рот, зігнути голову, як вказано на мал. №1.
2. Звільнити ділянку шиї, грудної клітки, тулуба від стягуючих предметів одягу (краватки, пояса, ременя, бюстгалтера і т.інше).
3. Відкрити рот і впевнитись у відсутності сторонніх тіл в ротовій порожнині (харчових і блювотних мас, крові, слизу). Голову потерпілого повертають на бік, відкривають рот, очищають порожнину рота пальцем, обгорнутим марлею або хусточкою (мал. №2).
4. Закинути максимально голову назад і видихнути в рот потерпілого повітря (для нього це вдих).
5. Через деякий час знову провести видих повітря в рот потерпілого. Слідкувати за грудною кліткою.
Реанімаційні заходи не проводять при наявності достовірних ознак смерті: трупні плями, задубіння.
Ефективними методами штучної вентиляції легень є методи активного вдування повітря в дихальні шляхи потерпілого (дихання «з рота в рот», «з рота в ніс»). Всі інші методи (по Сільвестру, Холгеру-Нільсону, Шефферу, метод стискання грудної клітки), засновані на пасивному попаданні повітря в ні потерпілого, недостаньо ефективні.
Для проведення штучного дихання «з рота в рот» той, хто надає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, кладе одну руку під шию, другу на лоб і максимально закладає голову назад, одночасно затискає великим і вказівним пальцями ніс (мал. №3).
Ця маніпуляція супроводжується розкриванням рота, підтягуванням язика до під’язикової кістки та максимальним вирівнюванням дихального каналу. Зробивши глибокий вдих, той, хто надає допомогу, щільно притиснувшись ротом до рота потерпілого, робить енергійний видих.
Перших 5-10 вдувань необхідно робити швидко (за 20-30 секунд), наступні – з швидкістю 12-15 вдувань за хвилину.
Необхідно слідкувати за рухом грудної клітки потерпілого; якщо після вашого видиху в рот або в ніс грудна клітка потерпілого піднялась, це говорить про те, що дихальні шляхи вільні і штучне дихання ви робите правильно.
В тих випадках, коли щелепи потерпілого щільно стиснуті, ефективним є спосіб штучного дихання «з рота в ніс». З цією метою однією рукою закидають голову назад, а другою беруть за підборіддя і піднімають вверх нижню щелепу, закриваючи рот, проводять глибокий вдих і повітря видихають в ніс потерпілого.
Якщо штучне дихання треба проводити дитині, то краще захопити губами рот і ніс дитини одночасно, вдувати повітря невеликими порціями, об’єм повітря повинен бути невеликим, щоб не пошкодити легені, слідкувати за екскурсією грудної клітки.
З естетичних і гігієнічних міркувань штучне дихання можна проводити через марлю, носову хусточку. З цією ж метою в арсеналі засобів для реанімації є Т-подібна або S-подібна трубка (мал.№4). Ці засоби використовують тільки медпрацівники.
Далі слід звернути увагу на такі моменти: суть методу зовнішнього масажу серця заключається в тому, що здавлюючи серце між грудиною і хребтом, вдається виштовхнути невеликий об’єм крові в магістральні судини великого і малого кола кровообігу, цим самим штучно підтримувати кровообіг і функцію життєво важливих органів.
Для проведення зовнішнього масажу серця необхідно потерпілого чи хворого покласти на тверду поверхню (землю, дерев’яний щит) або (якщо хворий знаходиться в ліжку) підкласти під грудну клітку широку рівну дошку, щоб створити тверду основу. Це перша умова ефективності зовнішнього масажу серця.
Далі той, хто надає допомогу, вибирає позицію зліва або справа від потерпілого, промацує нижній кінець грудини і кладе долоню на два пальці вище мечоподібного відростка. Друга рука розміщена під кутом (мал.№5). Дуже важливо, щоб пальці не доторкалися до грудної клітки (профілактика перелому ребер).
Надають допомогу поштовхами, натискаючи на грудину, зміщуючи при цьому її в напрямі до хребта на 3-5 см, у дорослого кількість поштовхів повинна бути не менше 60 в одну хвилину. Натискати треба не тільки використовуючи силу рук, але й вагу тулуба. Дітям до 10-12 років зовнішній масаж серця слід проводити кінчиками двох пальців: кількість поштовхів 70-80; 100-120 в одну хвилину (мал.№6).
Критеріями ефективності проведеного масажу є поява пульсу на сонних і стегнових артеріях при кожному натисканні на грудину, звуження зіниць.
Зовнішній масаж серця ізольовано не роблять, а поєднують з штучною вентиляцією легень, і називається це серцево-легеневою реанімацією.
Спочатку роблять 4 вдохи, потім, якщо біля потерпілого знаходиться одна людина, то вдування повітря в легені потерпілого чергуються з 15 натискуваннями на грудину з інтервалом 1 сек. (15 натискувань на грудину, два вдохи) (мал.№7).
Спочатку роблять 4 вдохи, потім, якщо є двоє, то одна людина проводить штучне дихання «з рота в рот» або «з рота в ніс», а друга виконує зовнішній масаж серця у співвідношенні (1:4; 1:5) (5 натискувань на грудину, один вдих) (мал.№8).
Треба пам’ятати, що в момент вдування повітря в легені масаж треба припинити, бо повітря не буде потрапляти в легені потерпілого.
Якщо серцева діяльність відновилася і на сонних артеріях появився пульс, то масаж припиняють, а штучну вентиляцію легень продовжують до появи самостійного дихання, або до прибуття «швидкої допомоги».
Існують ще ручні методи штучного дихання, які застосовуються при неможливості штучної вентиляції легень способом «з рота в рот» чи «з рота в ніс» при небезпеці зараження або отруєння того, хто надає першу допомогу.
Метод стискання грудної клітки (мал.№9).
Метод Холгера-Нільсена (мал.№10).
Метод Сільвестра
До цього методу вдаються найчастіше.
Потерпілого кладуть на спину. Під нижню частину грудної клітки підкладають валик із складеної ковдри, одягу або поліно для того, щоб лопатки і потилиця лежали нижче реберних дуг. Якщо штучне дихання роблять дві особи, то вони стають на коліна по обидва боки від потерпілого. Кожний з них бере однією рукою руку потерпілого посередині плеча, а другою трохи вище кисті. Вони піднімають одночасно руки потерпілого і витягують їх за його головою. Це викликає розширення грудної клітки, тобто відбувається немовби вдих. Потім через дві-три секунди руки потерпілого притискають до його грудної клітки і здавлюють її, тобто роблять немовби видих. Рух руками треба робити ритмічно, з рівними проміжками. Щоб ці рухи відповідали ритму нормального дихання, їх слід робити приблизно 16-18 разів на хвилину, відповідно до свого власного дихання. Якщо штучне дихання робить одна людина, вона стає на коліна за головою потерпілого, захоплює його руки вище кистей і виконує зазначені вище рухи (мал.№11, а). 
Якщо руки потерпілого ушкоджені, то штучне дихання можна робити за методом Шефера (мал.№11, б). Для цього потерпілого кладуть пластом на живіт, повернувши його голову вбік, щоб він міг вільно дихати. Той, хто робить штучне дихання, стає на коліна так, щоб тіло потерпілого було між його ногами, кладе руки на нижню частину грудної клітки, щоб великі пальці розміщалися вздовж хребта, а решта на ребрах. Під час видиху треба нахилятися вперед і стискати грудну клітку, а під час вдиху випрямлятися і припиняти тиснення.
Hепрямий масаж серця
При раптовому припиненні серцевої діяльності, ознаками якого є відсутність пульсу, серцебиття і реакції зіниць на світло (зіниці широко розкриті), негайно розпочинають непрямий масаж серця: потерпілого кладуть на спину на тверду, жорстку поверхню. Стають з лівого боку від нього і кладуть свої долоні одна на одну на ділянку нижньої третини грудної клітки потерпілого. Енергійними ритмічними поштовхами (50-60 разів за 1 хв) натискують на груди, після кожного поштовху відпускаючи руки, щоб дати можливість випростатися грудній клітці. Передня стінка грудної клітки повинна зміщуватися на глибину не менше ніж 3-4 см.
Непрямий масаж серця виконується в поєднанні зі штучним диханням. У цьому випадку допомогу потерпілому надають двоє або троє. Перший робить непрямий масаж, другий- штучне дихання способом «з рота в рот», а третій стоїть справа від потерпілого, підтримує його голову і має бути готовим замінити будь-кого з тих, хто надає допомогу, щоб штучне дихання і непрямий масаж серця здійснювалися безперервно. Під час вдування повітря натискати на грудну клітку не можна, це потрібно робити поперемінно: 4-5 натискань на грудну клітку (на видиху), потім одне вдування повітря в легені (вдих).
Штучне дихання у поєднанні з непрямим масажем серця є найпростішим способом реанімації (оживлення) людини, котра перебуває у стані клінічної смерті. Коли потерпілі літні люди, слід пам'ятати, що кістки в такому віці крихкі, тому рухи повинні бути не дуже енергійними. Здійснюючи непрямий масаж маленьким дітям, на грудну клітку натискають пальцем.
Якщо припинення дихання і серцевої діяльності сталося внаслідок ураження електричним струмом, то спочатку потерпілого звільняють від дії струму, від тісного одягу, а потім негайно починають реанімацію.
2. Техніка виконання непрямого масажу серця
1. Встаньте на коліна збоку від потерпілого.
2. Покладіть кисть однієї руки (якщо ви "правша”, то лівої) на нижню третину грудини. Не можна зміщати руку нижче - туди, де грудина переходить у так називаний "мечоподібний відросток", тому що ця тендітна кіста може зламатися. Постарайтеся також не зміщати руку убік 
від середньої лінії тулуба - тиск на ребра досить часто приводить до їхніх переломів. Кисть повинна розташовуватися перпендикулярно грудині.
3. Кисть другої руки (якщо ви "правша", то правої) кладете зверху на першу під кутом 45° для посилення тиску.
4. Починаєте масаж - ритмічні поштовхи тільки областю зап'ястя. Пальці не повинні натискати на ребра. Ваші руки при цьому розігнуті в ліктьових суглобах, це дозволить вам використовувати для натискання не тільки силу рук, але і вагу тулуба.
5. Кисті після натискання від грудної клітки не відриваєте, однак натиснення цілком припиняєте, щоб грудина повернулася у вихідне положення.
6. Число рухів при масажі повинне бути в межах 80-100 у хвилину.
Якщо ви проводите штучне дихання і закритий масаж серця самостійно, то після 2-х вдихів виконуйте 10-15 натискань на грудину. Якщо ж у вас є помічник, то один з вас повинний забезпечувати вдих, а іншої - масаж. Майте через, що навіть коли працюєте вдвох, вдих і натискання виробляються по черзі: після 1-го штучного вдиху випливає 5 натискань на грудину (одночасно наповняти легені повітрям і давити на грудну клітку безглуздо).
Через кожні 2-5 хвилин штучного дихання і масажу випливає на кілька секунд зупинитися, щоб перевірити, чи не з'явився пульс і чи не відновився самостійний подих. Це необхідно робити до прибуття "швидкої допомоги" або до відновлення серцевої діяльності і подиху.
Ефективність зусиль підтверджується наступними ознаками:
§ Спроби постраждалого самостійно зробити вдих
§ Поява пульсу на сонній або стегновій артерії
§ Деяке "поліпшення" кольору шкіри
§ Звуження зіниць
§ Спонтанні рухи гортані (у чоловіків вона утворить виступ на шиї, що прийнято називати "кадиком")
Після відновлення пульсу і подиху поверніть потерпілого на бік і підкладете йому що-небудь під голову, щоб він не захлинувся блювотними масами.
Принцип НМС - періодичне стискування серця між грудниною і хребтом. Абсолютним свідченням про необхідність НМС є зупинка пульсації сонних артерій. Постраждалого кладуть на жорстку поверхню і починають ритмічно натискувати не груднину 60-90 разів на хвилину. Натискування треба здійснювати двома руками: основа долоні правої руки - на нижній третині грудини, а долоня лівої руки - на правій кисті зверху. Дітям НМС необхідно провадити однією рукою, а новонародженим - пальцями. При ефективному масажі на сонних артеріях з'являється чітка пульсація, зіниці звужуються, губи рожевіють.
Виконують непрямий масаж серця, натискаючи на нижню третину грудини, яка знаходиться нижче умовної лінії, що сполучає соски. Важливо не натискати на мечоподібний відросток, щоб запобігти розриву печінки. Використовують два види техніки непрямого масажу, відповідно до яких на грудину натискають: 1) двома великими пальцями, при цьому решта пальців обох рук підтримують спину (метод великих пальців); 2) кінчиками двох пальців однієї руки: другого і третього або третього і четвертого; при цьому інша рука підтримує спину (метод двох пальців).Перевага надається методу великих пальців.
Глибина натискувань має становити одну третину передньо-заднього діаметра грудної клітки, а частота — 90 за 1 хв. Важливим критерієм ефективності непрямого масажу серця слід вважати можливість пальпаторно визначити пульс. Важливо координувати непрямий масаж серця зі ШВЛ, уникаючи одночасного проведення обох процедур, і не відривати пальці від поверхні грудної клітки у паузі між натискуваннями. Після кожних трьох натискувань на грудину роблять паузу для проведення вентиляції, після чого натискування повторюють. За 2 с потрібно зробити 3 натискування на грудину (90 за 1 хв.) і одну вентиляцію (30 за 1 хв.). Припиняють непрямий масаж серця, якщо ЧСС і і 60 уд./хв
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 105 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |