Студопедия  
Главная страница | Контакты | Случайная страница

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Класифікація листів. Реквізити листів та їх оформлення.

Читайте также:
  1. Бухгалтерські документи, їх класифікація
  2. Визнання, оцінка та класифікація зобов’язань
  3. Визначення. Етіологія. Епідеміологія. Класифікація гепатитів.
  4. Виробничі ресурси, їх класифікація.
  5. ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАЦІ
  6. Гігієнічна класифікація умов праці
  7. Гігієнічна класифікація умов праці.
  8. Гігієнічна класифікація умов праці.
  9. Гігієнічна класифікація умов праці.
  10. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ, ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ

Службові листи пишуть чи друкують на бланку або чистому аркуші паперу. Основні реквізити листа за державним стандартом такі:

1. Державний Герб. Має бути розташований у центрі верхнього берега або над серединою рядка з назвою організації.

2. Емблема організації, установи чи підприємства (не відтворюють, якщо на бланку розміщено зображення Державного Герба України).

3. Зображення державних нагород. Розташовуються у верхньому лівому кутку на рівні реквізитів 07,08.

4. Код організації установи чи підприємства. Зазначається за ЄД-РПОУ після реквізиту "Довідкові відомості про організацію" (09).

5. Повна назва установи, організації чи підприємства - автора листа. Відтворюється угорі ліворуч за допомоги штампа або друкарським способом.

6. Назва структурного підрозділу. Дозволяється друкувати машинописним способом у верхньому лівому кутку.

7. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреси, номер телетайпа, номери телефону, факсу. Розташовують у верхньому лівому кутку, оформляють відповідно до поштових правил. Для здійснення розрахунково-грошових операцій на бланках листів указують номер розрахункового рахунка у відділенні банку.

8. Дату (день, місяць, рік) записують здебільшого словесно-цифровим способом (24 серпня 2009 р.). На бланках дату листа ставлять ліворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці. Якщо лист написаний не на бланку, то дату вказують під текстом зліва.

9. Адресат. Листи адресують організації, установі чи підприємству, службовій або приватній особі. Назву установи і структурного підрозділу подають у називному відмінку, а найменування посади й прізвище - у давальному.

10. Будь-який службовий лист повинен мати заголовок до тексту, що містить стислий виклад його основного змісту. Він має точно передавати зміст листа і відповідати на питання "про що?", наприклад: Про постачання автомобілів.

Якщо в листі порушено кілька взаємопов'язаних питань, то заголовок може бути узагальненим, наприклад: Про взаємодопомогу і співпрацю.

Наявність заголовка значно полегшує роботу з листом на всіх етапах його проходження ̶ від реєстрації в установі-адресанті до направлення його до справи після виконання в установі-адресаті.

Запам'ятайте!

Заголовок до тексту службового листа оформлюють від межі лівого берега без відступу; максимальна довжина рядка – 28 друкованих знаків. Крапка в кінці заголовка не ставиться.

11. Текст листа складається з двох частин: опису фактів або подій, що послужили підставою для написання листа; висновків і пропозицій.

12. Позначення про наявність додатка роблять ліворуч під текстом із нового рядка. Є два способи оформлення цього реквізиту:

1) якщо лист містить додатки, про які згадувалося в тексті, або ті, що пояснюють його зміст, то відмітку оформляють так:

2) якщо лист містить додатки, не зазначені в тексті, то їх слід перелічити із вказівкою на кількість сторінок у кожному з них і кількість примірників.

13. Підписує службовий лист переважно керівник установи (організації, підприємства), його заступник чи керівник структурного підрозділу. Якщо лист написано на бланку установи, то зазначають лише посаду, ініціал(и) та прізвище особи, яка підписує лист (назву установи не повторюють).

Службові листи друкують на комп'ютері, друкарській машинці або пишуть на спеціальному бланку листа лише з одного боку. Певна річ, на бланку друкують тільки першу сторінку листа, а наступні ̶ на чистих аркушах. Для зручності з обох боків сторінки залишають береги: лівий - не менш як ЗО мм; правий - 10 мм; верхній і нижній - 20 мм.

Нумерація сторінок. У листах, оформлених на двох та більше аркушах паперу, нумерацію сторінок починають із другої. Номери сторінок проставляють посередині верхнього берега арабськими цифрами на відстані не менш як 10 мм від верхнього краю. Біля цифр не ставлять ніяких позначень.

Текст листа друкується через півтора чи два інтервали. У тексті не повинно бути виправлень чи підчищень.

Не слід надсилати листа, написаного через копіювальний папір, це свідчить про неповагу до адресата.

Узвичаєно відповідати на листи якомога швидше.

 

Терміни та його ознаки

 

Термін (від латин, terminus - межа, кінець) – це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс, парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу (лейтмотив, верлібр, хорей, сюжет, фабула, анапест), філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція), фінансову (банк, кредит, лізинг, баланс), хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція), біологічну (рецептор, клітина, гомеостаз, мезодерма), музичну (октава, квінтет, акорд, гармоніка), спортивну (ферзевий гамбіт, гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо.

Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові – термінологію і терміносистему.

Термінологія – 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство), 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.

Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами.

Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру: - логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці, - то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними); - мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів – синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо).

Термінологія – це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.

Науку, що вивчає термінологію, називають термінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В. Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнули до того, щоб термінологія була "всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного".

Основні ознаки терміна:

- системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення.

- точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.

- прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів – однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається.

- наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.

Кодифікація термінів – це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).

 

Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія

 

Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд. Ізольованих терміносистем немає, вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни переділяються на три групи:

1. Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загально-технічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).

2. Міжгалузеві терміни – це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність).

3. Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад: авантитул, правка, ретуш.

 

 

Способи творення термінів

 

Українська наукова мова має давні традиції термінотворення, її терміносистеми формувалися на власній мовній основі, засвоюючи те, що вже було напрацьовано. Співвідношення національного та міжнародного було й залишається каркасом у концептуальному підході до термінотворення.

Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:

1. Вторинна номінація – використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги, сатиновий друк, чиста конкуренція, відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.

2. Словотвірний – утворення термінів за допомоги префіксів (надвиробництво), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складанням слів і основ (адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (СЕЗ - спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший.

3. Синтаксичний – використання словосполук для називання наукових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне замовлення, капіталодефіцитні країни.

4. Запозичення – називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, дисиміляція.

Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення. За структурними моделями терміни переділяють на:

- однокомпонентні, терміни, наприклад: паритет, резолюція, субстрат, паралінгвістика.

- двокомпонентні терміни – найчастіше це словосполучення іменник + іменник, наприклад: стратегія спілкування, дискурс культури; або прикметник + іменник, наприклад: унітарна держава, цивільна відповідальність;

- трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники:

а) прикметник + прикметник + іменник, наприклад: щілинні приголосні звуки, вільна економічна зона, центральна виборча комісія;

б) прикметник + іменник + іменник, наприклад: структурний тип речення, адитивний синтез кольору, маскультурний код мови, пасивний словник мовця;

в) іменник + прикметник + іменник, наприклад: форма релігійного світогляду, речення з однорідними членами, ревізія міжнародного договору, теорія лінгвістичної відносності;

г) іменник + іменник + іменник, наприклад: категорія числа іменника, позолота обрізів видання;

- багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, наприклад: автоматичний стапельний приймальний пристрій, визначення авторських і суміжних прав.

 

Проблеми сучасного термінознавства

 

Національна мовна система будь-якої галузі знань неоднорідна за походженням, оскільки в її основі закладена універсальна греко-латинська система терміноелементів, яка в кожній мові специфічно асимілюється, з урахуванням особливостей фонетичної, орфографічної, граматичної, лексичної системи літературної мови. Схематично її можна представити сукупністю універсальних (інтернаціональних), питомих (національних), чужорідних (іншомовних), унікальних (безеквівалентних) та оказіональних (екзотичних) термінологічних одиниць, а також специфічної системи символів та інших екстралінгвістичних компонентів.

Розвиток новітньої української термінології тісно пов'язаний з характером сучасної науки. Десь із середини XX століття темпи її розвитку такі, що кількість опублікованих у наукових часописах світу статей подвоюється кожні 12-15 років. Це означає, що для опрацювання нових публікацій навіть у вузькій галузі потрібні доведені до автоматизму навички перекодування наукової інформації зі світових мов, зокрема англійської, українською.

Це завдання легше розв'язувати тоді, коли існує певна традиція терміно-вжитку. І як б не наголошували на семантичних чи естетичних критеріях добору терміна, історія розвитку різних галузей знань засвідчує, що найчастіше перевагу надають терміну, що мас найдовшу традицію вжитку, часто всупереч національним традиціям.

Сьогочасну українську ситуацію в галузі термінологічного нормування ускладнює та обставина, що серед теоретиків і практиків термінотвору є прихильники принаймні двох термінотворчих традицій, кожна з яких передбачає різний національнокультурний вибір: одні зорієнтовані на використання усіх наявних в українській мові способів і засобів, а інші віддають перевагу калькуванню з російської мови.

Дискусії на численних термінологічних конференціях останніх років констатують, що чи не найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання збереження національного духу української термінології за умов широких глобалізацій-них процесів сучасності. Полеміка відбувається з приводу найбільш прийнятних назв спеціальних понять з низки дублетних найменувань, а також щодо способів і засобів лексикографічного опрацювання й стандартування номінацій процесових понять, словотвірна структура яких відрізняється від аналогічних термінів інших слов'янських мов, насамперед російської.

Чимала кількість українських учених, особливо в різних галузях науково-технічних знань, черпала і черпає й досі базові фахові знання з російської наукової літератури. Разом зі здобуванням нових знань учені запозичають і мовні форми, забуваючи про те, що пропонований термін має органічно вписуватися за формою і звучанням в українську мову, підлягати внутрішнім її законам.

Українська технічна інтелігенція активно відкидає утворені від дієслів назви опредметнених дій з суфіксом -к (а): ковка, рубка, поліровка, штамповка. Такі росіянізми переважно замінюють іменниками на -ння (кування, рубання, полірування, штампування), хоч інколи використовують і похідні іншого структурного типу, зокрема безсуфіксні іменники: возгонка – узгін, гонки – перегони. Часто-густо цю тенденцію доводять до абсолюту і намагаються замінити будь-які українські слова, утворені з допомоги суфікса -ка, що суперечить давній українській традиції використовувати цю морфему для називання дій, а не тільки їх наслідків. Таке відштовхування від російської мови призводить до появи низки немилозвучних слів. Наперекір рекомендаціям назва обробка побутує в науково-технічних текстах і вказує передусім на дії над металами. Замість розробляння стандартів можна сказати опрацювання стандартів. Проте цілком природними в сучасних українських текстах є деякі давноутворені назви дій з суфіксом -ка: оцінка, перевірка, поведінка.

Автори новочасних російсько-українських термінологічних словників досягли успіхів у створенні та перекладі термінів, семантичний обсяг яких в обох мовах не збігається. Наприклад, детально описано українські відповідники російського заключение: це (укладання (договору), і підписання (пакту), ув᾿язнення, і взяття (в дужки), тобто спостерігаємо суперечності в перекладі залежно від терміносистеми.

Незважаючи на те, що російський термін колебание має близько-звучний український відповідник коливання, для позначення різновидів цього явища в українській мові можна використати хитання і гойдання, проте зазвичай обмежуються загальною назвою.

Протягом останнього десятиріччя активізують корінь гін як засіб заміни запозиченого з російської провід: водогін замість водопровід, газогінгазопровід. Однак і надалі поза увагою наукової дискусії перебувають прикметники із запозиченим російським терміноелементом (-образный, -видный, -подобный). Українською термінотворчою традицією передбачено замінювати кореневий елемент суфіксом -уват-: газуватий, зіркуватий, пилкуватий (а не газоподібний, зіркоподібний, пилкоподібний). Інколи російський взірець орієнтує неправильно: газообразный – це не газоподібний, а просто газовий (у назві агрегатного стану речовини).

Досить часто сперечаються про способи засвоєння прикметників-інтернаціоналізмів. У російській мові багато термінів утворюють від іншомовних слів способом їх формального транскрибування, залишаючи іншомовні прикметникові й іменникові суфікси -аль, -ир, -ич, -он, -ональ- додаючи російські прикметникові суфікси -н-,-ск- та ін. Такий спосіб словотворення, властивий російській мові, не відповідає нормі української мови, за якою до кореня додають суфікс -н-, без збереження прикметникового іншомовного суфікса.

Крім зросійщення, в українському науковому мовному середовищі виникла нова загроза, яку В. Радчук з гіркотою назвав укрлиш, тобто українська інглиш, український варіант англійської мови.

Англіцизми, себто слова і словосполуки, позичені з англійської мови або утворені за її взірцями, активно поповнили лексику української мови наприкінці XX століття. Англіцизм, як і будь-яке інше позичене слово, доречний, якщо він позначає поняття, що з різних причин ще не назване засобами української мови або в ній відсутній рівновартісний відповідник. У науковій сфері вони найбільше вплинули на термінологію гуманітарних наук, менше – природничих.

У літературознавстві запанувала нарація і похідні слова (наратор, наративний), хоч до цього цілковито обходилися термінами оповідь, оповідний, оповідач. Мовознавці активно вживають концепт, бо термін поняття їх уже не задовольняє. Економісти не можуть обійтися без назв учасників ринкових відносин (брокерів, менеджерів, дистриб’юторів), які в наукових текстах можна замінити відповідно українськими синонімами (посередник, управлінець, розподілювач відповідно). У політології поширені англомовні назви виборців і похідних від англомовного відповідника українського слова вибори (електорат, електоральні настрої і навіть електор). Жоден футбольний репортаж не може обійтися без голкіпера, лайнсмена, хавбека чи рефері, хоч українська мова має рівноварті відповідники воротар, суддя на лінії, півзахисник, суддя. У журналістиці замість терміна засоби масової інформації понад міру функціонує англіцизм мас-медіа, а інтерв’ю не може бути виняткове, тільки ексклюзивне.

Представники наймолодшого і середнього покоління українських учених залюбки вводять у наукові тексти модні англомовні замінники загальновживаних слів: креативний – замість творчий, латентний – прихований, тощо. Почасти це данина моді і сподівання на приховування думки без достатньої глибини проникання у зміст аналізованої проблеми, частково це своєрідний науковий жаргон, засіб упізнавання своїх, а нерідко ще й невміння перекласти українською англомовні слова чи словосполуки.

 

Словник: типові мовні звороти

Агент по рекламе рекламний агент
Без задержки негайно; без затримки
Без снисхождения без поблажливості
Бесплатно выдать безоплатно видати
Бесполезный труд марна праця
Благоприятные условия сприятливі умови
Благотворительный вечер доброчинний (добродійний) вечір
Брать обязательства брати зобов’язання
Бумажная волокита паперова тяганина
Бывший (директор) колишній директор
Быть на хорошем счету мати добру репутацію
В двух словах двома словами
В затруднении у скрутному становищі
В знак благодарности на подяку
В качестве исключения як виняток
В преддверии напередодні
В силу изложенного зважаючи на викладене
В случае необходимости за необхідності
В случае неуплаты при несплаті
В соответствии с згідно з; відповідно до
В строке у рядку
В тот же момент тієї ж миті
Ввести в состав увести до складу
Ввиду вышеизложенного зважаючи (з огляду) на викладене вище
Ввиду того, что через те, що; зважаючи на те, що
Ведущая роль провідна роль
Веское основание вагома підстава
Взыскание стягнення
Взыскать с ответчика стягнути з відповідача
Вне всякого сомнения поза всяким сумнівом
Внеочередное собрание позачергові збори
Вовлекать в работу залучати до роботи
Возмещение ущерба відшкодування збитків
Вопрос относительно оплаты питання щодо оплати
Воспользоваться предложением скористатися пропозицією
Вследствие этого унаслідок цього
Входной билет вхідний квиток
Вынести благодарность скласти подяку
Гвоздь программы окраса програми
Дальнейшее использование подальше використання
Действующие лица дійові особи
Для вида (видимости) для годиться; про людське око
Для приличия заради пристойності
До настоящего времени до цього часу
Заведующий отделом завідувач відділу
Заказное изделие виріб на замовлення
Занимаемая должность обіймана (займана) посада
Идти на убыль спадати
К тому идет до того йдеться
Каждый в отдельности кожний зокрема
Каждый день щодня
Как указывалось выше як зазначалося вище
Каменная кладка камінне мурування (муровання)
Каменный свод кам’яне склепіння
Каменная стена кам’яна стіна
Кирпичный свод цегляне склепіння
Коренной пересмотр докорінний перегляд
Косвенные выводы побічні висновки
Культурный образец культурний зразок
Купол баня
Лица не в состоянии особи неспроможні
Личное дело особова справа
Материальное поощрение матеріальне заохочення
Мероприятие по... заходи щодо (для, до)...
Меры по предупреждению заходи запобігання; запобіжні заходи
На будущей неделе наступного тижня
На время отсутствия за відсутності
На всякий случай про всяк випадок; на будь-який випадок
На должном уровне на належному рівні
На иждивении на утриманні
На основании на підставі
На прошлой неделе минулого тижня
На худой конец у найгіршому разі
Наводить справки довідуватися
Назвать по фамилии назвати на прізвище
Находить решение віднайти рішення (вирішення)
Находиться в документе міститися у документі
Находиться в помещении перебувати у приміщенні
Не возьму в толк не збагну
Некоторым образом якоюсь мірою
Немедленно сообщить негайно повідомити
Необходимо учитывать треба враховувати
Неотложное дело нагальна справа
Неотразимое впечатление надзвичайне враження
Неотразимый голос чарівний голос
Ни под каким видом нізащо; ні в якому разі
Обоюдное согласие обопільна згода
Образ мысли напрям думки
Обратиться по адресу звернутися за адресою
Определенный срок певний термін
Освещать вопросы висвітлювати питання
Оставить в покое дати спокій
Отдавать отчет (в чем) усвідомлювати
Отпуск по болезни відпустка через хворобу
Памятник архитектуры пам’ятка архітектури
Перечисленные документы перераховані документи
По вашему усмотрению на ваш розсуд
По делам службы у службових справах
По договоренности за домовленістю
По заказу на замовлення
По крайней мере принаймні
По настоянию на вимогу; за вимогою
По негодности через непридатність
По поручению за дорученням
По праздничным дням у святкові дні
По предложению за пропозицією
По приглашению на запрошення
По причине чего через що
По семейным обстоятельствам за сімейних обставин
По случаю праздника з нагоди свята
По собственному усмотрению на власний розсуд
По совместительству за сумісництвом
По соображениям із міркувань
По специальности за фахом, із фаху
Повторно потребовать удруге вимагати
Подвергаться опасности наражатися на небезпеку
Подписка на газеты передплата на часописи
Подписка о невыезде підписка про невиїзд
Полномочное собрание повноважні збори
Послать сообщение надіслати повідомлення
Пособие по безработице допомога у зв’язку з безробіттям
Пособие учебное посібник навчальний
Поступить в университет вступити до університету
Поступить согласно инструкции учинити згідно з інструкцією
Правящие круги владні кола
Предоставить возможность надати змогу
Предоставить место дати місце
Предоставить это сделать дозволити це зробити
Предъявлять требования ставити (висувати) вимоги
Пригласительный билет запрошення
Прийти в себя отямитися; опритомніти
Прийти к решению вирішити
Прийти к убеждению переконатися
Приложить усилия докласти зусиль
Принимать в расчет враховувати (щось), зважати (на щось)
Принимать в шутку сприймати як жарт
Принимать за другого (помилково) вважати за іншого
Принимать за основу брати (взяти) за основу
Принимать (закон, проект, резолюцию) ухвалювати, приймати
Принимать к сведению брати (взяти) до відома
Принимать меры вживати заходів
Принимать на себя вину брати (взяти) на себе вину
Принимать на себя расходы брати на себе витрати
Принимать силу закона набирати чинності закону
Принимать участие брати участь
Принять во внимание узяти до уваги
Проект приказа согласован проект наказу погоджено
Производить оплату провадити оплату
Разногласия по вопросам розбіжності з питань
Разрешать споры розв’язувати суперечки
Решающий голос ухвальний голос
Решительным образом рішуче, твердо
Рисунок кистью малюнок пензлем
С красной строки із нового рядка
С участием за участю
Следующие вещи такі речі
Следующим будет выступать далі виступатиме
Со стороны з боку
Совещательный голос дорадчий голос
Содействовать работе сприяти роботі
Созыв учредительного собрания скликання установчих зборів
Способность к музыке здібність до музики
Способность к перевоплощению здатність до перевтілення
Способность к рисованию здібність до малювання
Срок действия термін дії
Ступенчатый свод східчасте склепіння
Существенные недостатки суттєві недоліки
Сценическая площадка сценічний майданчик
Считать возможным уважати за можливе
Точно известно достеменно відомо
Точно определить точно визначити
Тщательно искать пильно шукати
Тщательно проверить ретельно перевірити
Тщательно уложить дбайливо укласти
У микрофона перед мікрофоном
Удовлетворять требования задовольняти вимоги
Уйти от ответственности уникнути відповідальності
Учредитель организации засновник організації
Хорошее отношение добре ставлення
Хорошие отношения гарні стосунки
Час от часу не легче щодалі (дедалі), то важче
Частным образом приватно
Чем больше, тем лучше що більше, то краще
Через некоторое время (трохи) згодом
Через посредничество фирмы за посередництвом фірми
Через силу понад силу
Это в порядке вещей це звичайна річ (як правило, зазвичай)
Юбилейные торжества ювілейні урочистості
Явилась возможность трапилася (виникла) нагода
Явилось причиной було (стало) причиною, спричинилося
Явиться к 8.00 прийти на 8.00
Является неотъемлемой частью є невід’ємною частиною

 

Питання до екзамену

 

1. Державна мова – мова професійного спілкування.

2. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.

3. Словники у професійному мовленні. Типи словників.

4. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації.

5. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.

6. Текст як форма реалізації професійної діяльності.

7. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

8. Види,типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.

9. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.

10. Гендерні аспекти спілкування.

11. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.

12. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.

13. Етикет телефонної розмови.

14. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».

15. Класифікація документів.

16. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів.

17. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.

18. Кодифікація і стандартизація термінів.

19. Анотування і реферування наукових текстів.

20. Основні правила бібліографічного опису, оформлювання посилань.

21. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.

22. Науковий етикет.

23. Іменник. Граматичні категорії відмінка, числа, роду.

24. Особливості вживання іменників – назв професій, звання, постійних занять.

25. Відмінювання прізвищ, імена, по батькові в українській мові..

26. Передача слов’янських прізвищ українською мовою.

27. Ділове листування.

28. Числівник. Відмінювання.

29. Специфіка вживання прийменника “по” в українській мові.

30. Основні орфографічні правила (правопис м’якого знака, апострофа, подвоєння і подовження приголосних, правопис складних слів).

31. Зміна приголосних при творенні слів за допомогою суфіксів: -ств(о),
-ськ(ий), -ин(а).

32. Іншомовні слова, їх ознаки. Правопис слів іншомовного походження.

33. Найпоширеніші види документів: заява, автобіографія, резюме, прес-реліз, довідка, розписка, доручення, акт, пояснювальна записка, доповідна записка тощо.

 

 




Дата добавления: 2015-01-30; просмотров: 104 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав




lektsii.net - Лекции.Нет - 2014-2024 год. (0.023 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав