Читайте также:
|
Вірусні гепатити- інфекційне захворювання людини,яке супроводжується симптомами загальної інтоксикації з ураженням печінки. Цю хворобу спричиняє понад 8 збудників вірусного гепатиту А, В, С, Д, Е, G, TTV SEN
Гепатит А - гостра інфекційна хвороба з фекально - оральним шляхом зараження що спричинюється вірусом гепатиту A (HAV) і характеризується ураженням печінки, порушенням обмінних процесів, розвитком жовтяниці.
Етіологія: Збудник HAV (heftis 1 virus) до родини пікорновірусів, роду Hepatovirus стійкий до чинників зовнішнього середовища, інактивується кип'ятінням ч\з 5 - 10, чутливий до формаліну, хлораміну, хлорного вапна.
Епідеміологія: належить до найпоширеніших кишкових інфекцій, виявляють інфекцію в калі, сечі,менструальній крові,спермі,у грудному молоці.
Інфікування можливе під час увживання води і їжі зараженої НФV, іноді контактно - побутовим шляхом. Після перенесеної інфекції іормується стійкий довічний імунітет.
Патогенез: вірус гепатиту А →в організм людини гематогенним шляхом—портальну вену →печінку (в гепатоцитах порушуються метаболічні процеси →призводить до набряку - збільшена печінка порушується обмін речовин проходить в III стадії: ферментативна, функціональна, некроз) гепатоцитов.
Клініка: Розрізняють клінічні форми гепатиту А:
-жовтянична (із синдрому цитолізу, із синдромом холестазу).
-безжовтянична
-субклінічна
Виділяють такі періоди хвороби:
інкубаційний (7-50 днів, частіше 20-30 діб)
початковий (дожовтяничний) - грипоподібний варіант (температура, нежить, біль у м'язах + диспепсичний варіант = іноді поєднуються.)
жовтянични й (істеричність склер→ шкіри і обличчя →тулуба. Може біти свербіж шкіри,ниючий біль у підребер'ї, нудота)
реконвалесценції → слабшають ознаки,поліпшується стан (колір сечі темний, кал безбарвний)зменшується жовтяниця.
У крові вміст загального білірубіну м.б. 400-500 мкмолль/л.(рівень ферментів та тимолової проби)
Лабораторна діагностика: В сироватці крові виявляють антитіла до антигенів НАУ (алгі - НАУ) класу М, активність Алат і Асат.
Лікування: Прогноз сприятливий, видужання наступає через - 1-1,5 місяців після нормалізації активності амінотрансфераз, (см. Гепатит В).
Профілактика: направлений на розрив фекально - орального методу передачі НАУ.
-покращення санітарних норм та санітарноі культури населення.
-дотримання норм водопостачання;
-якісна утилізація стічних вод;
-дотримання санітарних норм приготування їжі.
Ефективні засоби специфічної профілактики гепатиту А є вакцинація, в Україні ліцензовані 2 вакцини; «Хаврікс» і «Аваксім» (до 16р — 0,5 в дельтовидний м'яз, дорослим - 1,0)
Протиепідемічні заходи:
Вплив на усі ланки епідпроцесу: джерело збідника, метод передачі збудника та сприятливий організм.
Госпіталізація хворих за клінічними та епід показниками. Можливий стаціонар на дом (поточна дезінфекція 0,5 - 3% розчином хлораміну, посуд кип'ятити в 2% р-ні соди = 15хв.
Реконвалісцентів із стаціонару виписують після клінічного одужання, N рівня білірубіну крові, рекомендації режиму і дієти. Через місяць після виписки проводять біохім. в КІЗІ. Якщо біохімічні показники хворий потребує нагляду лікаря КІЗ та гастроентеролога. Повторним оглядом через 3,6 місяців. В осередку, особи, що були в контакті з хворим - медичне спостереження 35 діб з оглядом для виявлення ранніх ознак хвороби. Пасивна профілактика: введення імуноглобуліну за епідпоказниками.
Гепатит В - антропонозне інфекційне захворювання з парантеральним методом зараження зумовлене вірусом гепатиту «В» з симптомами ураження печінки та порушення обміну речовин часто з жовтяницею.
Етіологія: Збудник гепатиту «В» (HBV- hepatitisВ virus) належить до родини гепадновірусів.
З різною частотою і на різних етапах інфекційного процесу можна виявити 4 антигени вірусної частинки:
HBSAg -поверхневий антиген HBV (є важливим маркером інфекції)
НВс Ag- серцевинний антиген
НВе Ag - розміщується у серцевині вірвону
НВх Ag - недостатньо вивчений, впливає на ракову трансформацію гепатоцитів.
Стійкий у зовнішньому середовищі, стійкий до високих температур,до дез. засобів, згубно діють на вірус перикис водню, хлорамін, формалін. У препаратах крові зберігається роками, УФОна вірус не діє.
Епідеміологія: Джерело та резерв інфекції - хворі з гострою і хронічною формою гепатиту В. Вірусоносії. Вірус у великій кількості міститься в крові, сечі, піт, слина, менструальна кров, сперма. Вірус поширюється природним і штучним шляхом.
Природний - статевий, зараження під час пологів,транс плацентарний, можливо під час побутових мікротравм.
Штучний - під час медичних маніпуляцій (операції, стоматологічні втручання, ін'єкції, взяття крові з пальця, гінекологічне обстеження),під час манікюру, педикюру,татуювання, гоління.
Переливання крові та її препаратів крім імуноглобулінів та альбуміну. Імунітет стійкий, довічний.
Патогенез: Інфікування людини відбувається під час безпосереднього проникнення HBV у кров абр через слизові оболонки чи шкірні покриви, під час пологів, статевих чи тісних побутових контактів. Виділяють декілька ланок патогенезу:
-інфікування людини з проникненням вірусу в гепатоцити;
-розмноження і вихід новоутворених вібріонів на поверхню гепатоцитів і в кров
-залучення імунітету
-формування імунітету та видужання.
Клініка: розвивається диспепсичний, артралгічний, псевдо ревматичний, астеновегетативний, катаральний або грипоподібний варіанти.Тривалість 7-14 діб.
Жовтяничний - прояви інтоксикації, істеричність шкіри наростає поступово (через 2-3 тиж). З початком жовтяниці - кал знебарвлюється. Посилюється свербіж шкіри. З появою жовтяниці самопочуття погіршується (на відміну від гепатиту А) сироваткові ферменти Алат Асат. Може бути печінкова недостатність це -посилення м'язової слабкості, запаморочення, апатія, анорексія, нудота, зменшені розміри печінки, посилення болючості печінки, геморрагічний синдром.
Лабораторні дані: нейтрофільний лейкоцитоз, вмісту білірубіну 400-500 і більше, наростання непрямого білірубіну, вмісту холестерину, протромбіну індексу ніж 40%, вмісту тромбоцитів ніж 100 / 10 в 9й /л. Період реконвалесценції (знижуються диспепсичні розлади, ознаки інтоксикації, світлішає сеча, забарвлення калу. Нормалізація амінотрансфераз при легкій формі 30-35 діб, середній 50 діб, тяжкій - до 65 дня.
Затяжна форма гепатиту «В» - захворювання спостерігається від 3-6 місяців.(виникають рецидиви та загострення від дії алкоголю, порушення режиму дієти, стресові ситуації)
Хронічна форма гепатиту «В» - є наслідком без жовтяничної форми гепатиту. Класифікують:
-за фазою захворювання (загострення і ремісії)
-за ступенем активності (персистувальний і активний)
Для хронічного персисту вального гепатиту «В» характерно доброякісний перебіг, клініка нечітка, може бути слабкість, відчуття важкості в правому підребер'ї, печінка збільшена, чутлива, Алат помірно підвищена та тимолова проба.
Для активного гепатиту «В» - виражені клінічні і біохімічні ознаки, висока активність запального процесу в печінці, прогресує, скарги такі ж (вище сказані при хронічному перемотувальному) Але під час огляду на шкірі обличчя, шиї, плечового пояса, грудей - виявляють телеангіектазії -судинні зірочки, часто виникає геморагічний синдром.Печінка щільна, болюча, збільшена..
Безжовтянична форма - подібна до жовтяничної, легший перебіг.
Холестатични форма - характеризується тривалою жовтяницею, значними змінами рівня білірубіну і лужної фосфатази, активності Алат + ознаки холестазу: свербіж шкіри, стійке знебарвлення калу, вмісту жовчних кислот, холестерину.
Вроджений гепатит за клінікою не відрізняється від гепатиту «В» у дітей 1-го року життя і має тяжкий перебіг ніж у дорослих. Частіше виникає печінкова кома.
Ускладнення: 65 - 80% випадків гепатиту «В» закінчуються повним видужанням. Залишкові явища у вигляді: астеновегетативного синдрому, ДЖВП з вираженим цитолітичним синдромом, доброякісної гепатомегалії. Носійство НВ8 Ag спостерігається у 5 - 6% реконвалісцентів. Частим ускладненням є цей роз печінки і численні поза печінкові прояви: коліт, панкреатит, ураження судин, кровотечі з вен стравоходу, шлунку, а також печінкова кома.
Ознаки прекоми: м'язова слабкість, нудота, постійне блювання, зміна поведінки, розлади сну, тахікардія, наростання жовтяниці, геморагічний синдром→сплутаність свідомості, відсутність реакції на больові подразники - кома.
Лабораторна діагностика: У процесі руйнування інфікованих гепатоцитів із них виходять вірусні антигени НВ8 Ag, НВе Ag, НВс Ag які стимулюють імунну систему до утворення специфічних антитіл: апй - НВ8 Ag, апгі - НВе Ag, аійі - НВс Ag.
Для специфічної діагностики достатньо знайти НВ8 Ag. Про активне розмноження вірусу свідчать позитивна реакція ДНК - полімеразна реакція + біохімічний аналіз крові (визначення білірубіну, Алат, Асат, білкових фракцій тимолової проби).
Лікування: Госпіталізація обов'язкова.
-ліжковий режим, стол №5 + дають свіжий сир
-кількість рідини Зл на добу
-етіотропне лікування X - 2 - інтерферони (к - 2 - а) і X - 2 - в. (лаферон,реальдерон по 5млн МО щоденно або Юмл МО з рази на тиждень.
За відсутність у хворих ознак цирозу застосовують пигильовані інтерферони. При хронічному гепатиті «В» застосовують ламівудин щоденно по ОД протягом року.
-серед жовчогінних - сорбіт і М сульфат
-сорбенти (аеросіл, полісорб, ентеросгель, білосорб (в течении 5 діб до їжі призначають фенобарбітал, який сприяє кон'югації непрямого білірубіну) у разі затяжних форм - застосовують імуномодулятори (тималін, № нуклеїнат, Т - активін) гепатопротектори 2-3 тижні (силі бор, карсил, легалон, гепабене, есенсіале) антиоксиданти та мембраностабілізатори (цитрохром С по 10 мг в/м з рази в день на протязі 10 днів) стимуляція метаболізму в гепатоцитах - ліпамід 0,25 3 рази на день.
При холестатичній формі - урсофальк, урсолизин 8 - 1 Омг / кг на добу 1 раз, інфузійна дезінтоксикаційна терапія щодня 5 - 10% - 500мл глюкози з панангіном + vite, реополіглюкін 400мл, 5% альбумін - 200, реуглюман + в/в CaCh, ангіопротектори (етамрілаб)
антибіотики: рифаксилін, ванкоміцин + інгібітори притеаз (контрікал, гордокс, оксигенація + дегідратація (манітол, фурасемід)
Профілактика: Серед профілактичних заходів першочергове значення маюсь заходи спрямовані на запобігання зараженню HBV під час переливання крові і проведенні лікувально - діагностичних парентеральних втручань.
максимально розширити застосування медичного й лабораторного інструментарію одноразового використання
для профілактики статевого шляху передачі HBV за наявності одного з партнерів носіїв HB s Ag - використовувати механічні контрацептиви.
Спецефічна профілактика: є рекомбінантна вакцина «Engerix Втм» (0-3 дн і 5-6 міс.) та «Infrarix тм» - для профілактики дифтерії, правця, кашлюка, гепатиту «В». Передача HBV від інфікованої матері до дитини у 80 - 95% вдається запобігти шляхом своєчасної імунізації немовлят: дітям у перші 12 годин після народження вводять 0,5 мл гамма - глобуліну гепатит В і 0,5 мл вакцини через 1 і 6 місяців вводять по 0,5 мл вакцин.
Притиепідемчні заходити: Реконвалісценти проходять обстеження в КІЗу через - 3, 6, 9, 12 місяців. Протягом 6 місяців протипоказані профілактичні щеплення, заборона алкоголю, жінкам уникати вагітності протягом року. Гепатит «С» - поширена інфекційна хвороба з парентеральних методом передачі з ураженням печінки і хронічним перебігом.
Етіологія - збудник гепатиту «С» (HCV- hepatitis С virus) належить до родини флавівірусів, рід - гепацивірусіи, інактивуються при температурі 60С протяго ЗО хвилин, за температури 100С - через 2 хвилини, чутливий до хлороформу. Зона РНК HCVскладається з таких ділянок: NS2 NS3 NS4 а - в NSsa-в.
Епідеміологія - антропонозна інфекція. Джерело збудника - хворі на гострий та хронічний гепатит «С»
Методи передачі HCVпарентеральних (штучний і природний) (см. Гепатит «В»).
Перинатальна передача HCVспостерігається рідко, зараження дитини можливе лише при наявності у матері високої вірусемії. У грудному молоці вірус не виявляється.
Гепатит «С» є найпоширенішою хворобою печінки. На сьогодні хронічних носіїв HCVзнаходяться у межах 150 - 500 млн осіб.
Припускають існування близько 11 генотипів HCV, але найбільше вивчені 6 основних генотипів:
1 (сбтипо а,в,с)
2 (а,в)
З (а,в)
4-6
В Україні найчастіше реєструється генотипів - 50% хворих,рідше інші.
Патогенез: Вірус в крові → в гепатоцитах = місце його реплікації та може уражати мононуклеари крові. Може бути транзиторна віррусомія, персисту вальна і повторна.
Клініка гепатиту «С» Інкубаційний період 1-12 тижнів. Основні клінічні прояви не відрізняються від інших. У 80% осіб хвороба переходить у хронічну стадію яка тягнеться роками з подальшим розвитком цирозу печінки та первинної гепатокарценоми.
Хронічний гепатит «С» розвивається через 6 місяців має повільно прогресуючий характер, 15% осіб одужують спонтанно, у 25% перебіг захворювання безсимптомній. Таким чином 40% хворих мають сприятливий прогноз. На розвиток церозу печінки впливають: вік інфікованої (старший вік),алкоголізм, коінфекція BIJI, коінфекція HBV.
Латентна фаза хронічно гепатиту С характеризується відсутністю клінічних проявів, показниками Алат і Асат в п РНК HCV періодично виявляють в сиворотці крові в мінімальних концентраціях. Більшість інфікованих не пред'являють ніяких скарг, вважають себе здоровими. Проте існують здорові носії HCV, в яких нормальний рівень активності Алат, стабільно відсутні ознаки ре плікативної активності HCV, прогресування в цероз відсутнє.
Лабораторна діагностика: використовують неспецифічні і специфічні методи.
Неспецефічні маркери передбачають визначення активності Алат і Асат у сироватці.
Спецефічна - (скринінгові) дають змогу виявити антитіла класу IgM та IgG, а також antiHCV (може виявляють з 2 - 3 тижня захворювання) Морфологічне дослідження печінки, що дає змогу уточнити наявність цирозу та активність процесу.
Лікування гепатиту «С»:
Проведення антивірусної терапії при гострому та хронічному гепатиті С.
успішно використовують: X - інтерферон в комбінації з противовірусними препаратами (реоферон А +(інтерферон X - 2а) + інтрон А (інтерферон X - 2в)
використання пегильованих інтерферонів (ПЕГ) у комбінації з рибавірином з хронічним HCV інфекцією ефективніша монотерапія ПЕГ - інтерфероном. Комбінація ПЕГ інтерферон Х-2в + рибавірин 6-12 місяців. Ефективність лікування залежить від генотипу: усі генотипи крім першого.
Прогноз: Хронічний гепатит «С» у 20% пацієнтів через 10-15 років спричиняє цероз печінки.
Профілактика: В медичних закладах передбачає:
-правильний добір донорів крові,органів, тканин, сперми
-дослідження крові донорів на активність амінотрансфераз
-переливання тільки консервованої крові що досліджена на antiHCV
-виконання всіх втручань тільки стерильним медичним інструментом, краще одноразових
-правильне знезаражування та утилізація медичного інструментарію разового використання.
При травмування медичного персоналу: терміново необхідно:при потраплянні крові або інших біологічних рідин, ретельно промити проточною водою с милом + 70% розчином перекису водню, стериліум.Після проколу або порізу гострим інструментарієм необхідно передавити вище руку, видавити 2-3 краплі крові, промити проточною водою з милом + антисептик.При попадання в очі промити проточною водою + 1 -2% розчин борної кислоти або альбуцид.Специфічні заходи профілактики в роботі.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 305 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
|