Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Електротравматизм. Види електричних травм.

Електричний струм, який проходить через організм людини, викликає термічну, електролітичну, біологічну і механічну дії.

Електрострум діє на організм людини:

місцева (електротравми) електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічне пошкодження, електрофтальмія;

загальна (електроудари) ураження внутрішніх органів людини, головним чином серцевої та нервової систем.

Ураження струмом можливе в таких випадках:

двофазний дотик, тобто торкання одночасно до двох фазних дротів мережі змінного струму;

однофазний дотик, тобто торкання до одного фазного дроту мережі змінного струму;

наближення на небезпечну відстань до неізольованих струмоведучих частин, які знаходяться під високою напругою (вище 1000В);

дотик до корпусу електрообладнання, яке опинилось під напругою;

попадання під крокову напругу в зоні розтікання струму;

перебування в зоні дії атмосферної або статичної електрики;

вхід в зону дії електромагнітного поля.

Згідно з ПУЕ всі приміщення поділяються за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом на три класи:

без підвищеної небезпеки (звичайні);

з підвищеною небезпекою;

особливо небезпечні.

Заходи та засоби захисту працівників при експлуатації електричних установок:

а)технічні:

улаштування електроустановок, мереж відповідно до експлуатаційної напруги;

недопущення випадкового доторкання до струмопровідних частин;

облаштування захисних заземлень, занулення, відключення;

використання струму з малими напругами, що не перевищують 42 В;

використання захисних засобів при обслуговуванні;

використання запобіжників.

б) організаційні:

щоденний і періодичні огляди електроустановок;

призначення осіб, відповідальних за організацію та проведення робіт;

допуск до проведення робіт та обслуговування устаткування;

нагляд за працівниками під час роботи.

51. Суть ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Основне законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;

відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування шкоди, пов’язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов’язків, надання їм соціальних послуг у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

52. Основні поняття та значення пожежної безпеки.

Студентам слід ознайомитись з основними поняттями пожежної безпеки, які подаються у Законі України "Про пожежну безпеку" від 17 травня 1993р., регламентуються по ГОСТ 12.1.004-91 "Пожежна безпека. Загальні вимоги" (змінено 01.07.95 Росія), Постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. А також статистичними даними, адже щодня в Україні виникає більше 100 пожеж, де гине 5-6 чол., збитки складають 2.0 млрд. грн. на рік. У Рівненській області за 2002 рік сталося більше тисячі пожеж.

Пожежа спричиняє до: руйнування будівельних конструкцій внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур; паніки, яка спричинена швидкими змінами психічного стану людини в екстремальних ситуаціях; ураження органів дихання та смерті, полум'я досягає температури 1200-1400°С, для людини 60°С і: життєво небезпечною; інтенсивне подразнення органів дихання і слизової оболонки димом.

Основні причини пожеж: необережне поводження з вогнем;

Треба чітко уяснити те, що різновидностями горіння є: вибух детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, тління теплове самозаймання, самоспалахування, мікробіологічш займання, хімічне самозаймання.

53. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.

Відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 оцінку пожежовибухо небезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно ві,¹ агрегатного стану:

група горючості (негорючі, важкогорючі, горючі);

за температурою спалаху (легкозаймисті, горючі рідини)

Джерелами загоряння на підприємствах можуть бути: відкрите полум'я, невідповідність або несправність електрообладнання, іскри від удару і тертя деталей машин і обладнання, самозаймання, статична електрика, розряд блискавки та інше.

За здатністю горіти у повітрі (горючість) всі речовини поділяються на негорючі, важкогорючі й горючі. Горючі поділяють ще й на легкозаймисті та важкозаймисті речовини.

Негорючі речовини — це такі, що не здатні до займання й горіння в повітрі звичайного складу. До таких речовин належать:

- газоподібні (азот, хлор); рідкі (вода, перекис водню, соляна кислота); тверді (перекис натрію, фосфати, борати, сульфати, хлориди металів);

- матеріали неорганічного походження, природні та штучні;

- матеріали мінерального походження та матеріали, виготовлені на їх основі (червона та силікатна цегла, бетон, камінь, азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент, а також більшість металів). Важкогорючі речовини — це такі, що здатні горіти тільки під дією джерела запалювання, і горіння яких припиняється після його усунення. До таких речовин належать вогнезахис-ні горючі матеріали (фіброліт, деякі види пластмас, слабкі водні розчини спиртів).

Горючими називаються речовини, що загораються від джерела запалювання та продовжують горіти після його ви­далення. До таких речовин належать газоподібні (водень, окис вуглецю, природний газ, метан); рідкі (бензин, газ).

До важкозаймистих належать горючі речовини, які під МНС вберігання на відкритому повітрі або в приміщенні не за-Пмііються навіть за довготривалої дії джерела запалюваний незначної енергії (полум'я сірника, іскри.

До легкозаймистих належать горючі матеріали, які на їй і критому повітрі або в приміщенні здатні без попередні, ого нагріву займатися від короткочасної дії джерела запалювання незначної енергії (полістірол, пінополіуретан).

54.Пожежовибухонебезпечність об'єкта.

В залежності від властивостей речовин і матеріалів, умов їх застосування і обробки приміщення за вибухопожежною і пожежною небезпекою поділяються у відповідності із ОНТП 24-86^! "Визначення категорій приміщень і будівель по вибухопожежній і пожежній небезпеці" на п'ять категорій - А, Б, В, Г, Д.

До категорії А належать приміщення, де перебувають спалимі та легкозаймисті рідини з температурою спалаху, що не перевищує 28°С, а також речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або одне з одним; при утворенні вибухонебезпечних сумішей розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5 кПа.

До категорії Б належать приміщення, в яких є пил та волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28°С та спалимі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні та пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5кПа.

До категорії В належать приміщення, де перебувають спалимі та важкоспалимі рідини, тверді спалимі та важкоспалимі речовини та матеріали (в тому числі пил та волокна), а також речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря та з одним тільки горіти (за умови, що ці приміщення не відносяться до категорії А чи Б).

До категорії Г належать приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також спалимі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо; процес їх обробки супроводжується ііиділенням променевого тепла, іскор та полум'я.

До категорії Д належать приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали у холодному стані.