До органічних ТІМ відносяться: фіброліт, комишит, торф’яні плити та газонаповнені пластмаси тощо. Теплоізоляційні пластмаси (пінопласти) – найефективніший вид теплоізоляційних матеріалів. Пінопласти характеризуються максимально високими теплоізоляційними властивостями в сполученні з гарними показниками міцності. Найбільше значення мають пінопласти на основі полістирольних, поліуретанових, карбамідоформальдегидных полімерів (табл. 8).
Таблиця 8. Фізико-механічні властивості пінопластів
| Властивості | Показники для | ||
| пінополістіролу | пінополіуретану | пінокарбамідоформальдегідні | |
| Марка (середня густина, кг/м3) | 15-30 | 30-100 | 10-25 |
| Водопоглинання за 24 г, % за обємом | 2-4 | 0,1-1 | 0,05-1,1 |
| Коефіцієнт теплопровідності, Вт/(м·оС) | 0,041-0,037 | 0,027-0,035 | 0,026-0,028 |
| Міцність при згині, МПа | 0,07-0,21 | 0,2-0,5 | - |
| Місність на стиск при 10% деформації стиску | 0,05-0,15 | 0,15-0,8 | 0,025 |
По будові пінопласти мають переважно закриті пори. У залежності від виду полімеру і способу виробництва середня щільність пінопластів коливається в межах 10-150 кг/м3; загальна пористість досягає 99%, теплопровідність - 0,023-0,052 Вт/(м×°С); міцність при стиску - 0,05-4 МПа; об'ємне водопоглинення 2-70 %. За винятком негорючих пінополісилоксан більшість пінопластів відносяться до категорій горючих і самозатухаючих. Горючі можуть бути самозатухаючими - при видаленні полум'я перестають горіти (поліхлорвінілові і деякі пінополіуретанові пінопласти). Гранична температура застосування пінопластів знаходиться в межах від 60 до 250°С (табл. 9).
Таблиця 9. Теплостійкість та вогнестійкість пінопластів
| Пінопласт | Середня густина, кг/м3 | Максимальна температура експлуатації, оС | Ступінь горючості |
| Пінополістирол | 15-30 | Горить | |
| Пінополіуретан | 30-200 | Горить | |
| Карбамідоформальдегід-ний пінопласт (міпора) | 10-20 | Самозатухає | |
| Пінополісилоксан | 200-400 | Не горить |
Полістирольний пінопласт найбільш расповсюджений, його випускають у вигляді плит, напівциліндрів. Плити випускають двох видів - з добавкою антипіренів (органічні фосфор- і галоїдвміщуючі сполуки, амонійні солі різних кислот тощо) і без них. Плити з добавкою антипірена не повинні горіти протягом більш 5 секунд після видалення джерела вогню. Напівциліндри випускають тільки з добавкою антипирена.
Полістирольний пінопласт найбільш расповсюджений, його випускають у вигляді плит, напівциліндрів. Плити випускають двох видів - з добавкою антипіренів (органічні фосфор- і галоїдвміщуючі сполуки, амонійні солі різних кислот тощо) і без них. Плити з добавкою антипірена не повинні горіти протягом більш 5 секунд після видалення джерела вогню. Напівциліндри випускають тільки з добавкою антипирена.
Розміри плит, мм: довжина 900-2000 (с інтервалом 50 мм), ширина 500-1200 (с інтервалом 50 мм), товщина 25, 33, 50, 100. Напівциліндри мають довжину 1000 мм, внутрішній діаметр 16-428 мм при товщині стінки 50-90 мм.
Пінополіуретан одержують при взаємодії гидроксилвміщуючих поліефірів з изоционатами в присутності каталізаторів, стабілізаторів піни та піноутворювачів. В останній час ці пінопласти займають одне з провідних місць, тому що їх вспінювання та твердіння йдуть при звичайній температурі, одночасно вони можуть виконувати роль гідроізоляції.
В якості піноутворювачів застосовують рідини, наприклад фреони, які в процесі реакції з іншими компонентами суміші зкипають і вспінюють полімерну масу. При введенні в композицію води в результаті її взаємодії з изоционатом виділяється кисень, що також спучує суміш. Поліуретани – найбільш токсичні полімери, особливо при горінні. Для зниження горючості в їх склад уводять фосфорвміщуючі добавки.
В залежності від модуля пружності пінополіуретани можуть бути еластичні (м'які), напівтверді і тверді. Еластичні (поролон) мають напругу стиску при 10%-ній деформації менш 0,01 МПа, тверді - більш 0,15 Мпа, напівтверді займають проміжне положення. В будівництві застосовують, переважно, тверді пінополіуретани, які одержують способом заливання або напилення. Перший спосіб застосовується, в основному, для виробництва виробів, другий - для монолітної тепло- та гідроізоляції великих поверхонь на місці виконання теплоізоляційних робіт.
Вироби в вигляді плит, фасонних виробів виготовляють на стаціонарних формах і конвейєрних лініях. Підогріті до 20-25°С компоненти дозировочними насосами подаються в змішувальну голівку заливальної машини, де вони протягом 3-5 с перемішуються. Суміш заливають на стрічку конвейєра або в спеціальні форми. Початок спучування настає через 10-70 с, час підйому піни складає 75-240 с. При безупинному формованні отвердженна стрічка пінопласту розрізається на вироби за допомогою дискової пилки. З форми або формувального конвеєра вироби витягують після охолодження через 15-30 хв. Об’єм композиції при вспінюванні збільшується у 10-20 разів.
З використанням карбамідоформальдегідних олігомерів виготовляють два види пінопластів: МФП і міпору. Пінопласт МФП одержують на місці виконання будівельних робіт методом залівки. Міпору випускаютьв виглядіплит і фасованих виробів. Вони відрізняються підвищеною температурою застосування і зниженою горючістю. Випускають хімічно стійкі тверді плити розмірами 950-1000 х 440-500 х 200-300 мм. Середня густина плит 10-25 кг/м3, міцність при стиску до 0,025 МПа, температура застосування до 100°С.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 94 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |