Читайте также:
|
Львівський державний університет безпеки життєдіяльності
ЛЕКЦІЯ
з дисципліни
“ ОХОРОНА ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВАХ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ ”
Розділ 1. Засади охорони праці на виробництвах підвищеної небезпеки
Лекція 1. Вступ. Правові та організаційні питання охорони праці на виробництвах підвищеної небезпеки
Питання, що вивчаються на лекції:
1. Правові та організаційні питання охорони праці на виробництвах підвищеної небезпеки
2. Ідентифікація потенційно небезпечних об'єктів
3. Класифікація небезпечних речовин, нормативи порогових мас яких встановлюють для ідентифікації ОПН.
4. Основні терміни і визначення
Час: 2 години.
Місце проведення: лекційний зал.
Матеріальне забезпечення: слайди, кодоскоп, мультимедійний проектор.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки». (№ 762-IV від 15.05.2003).
2. Методика ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів. Наказ МНС України 23.02.2006 N 98
3. Постанова КабМіну України від 11 липня 2002 року N 956 "Про ідентифікацію та декларування безпеки ОПН" (із змінами);
4. Перелік об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року N 1631 (із змінами).
5. Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року N 554 (із змінами);
6. Перелік особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765 (із змінами);
7. Перелік об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року N 1214 (із змінами).
8. Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 р. N 956.
ЛЬВІВ 2013
1. Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»
Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.
Об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення НС техногенного та природного характеру;
Небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям;
Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії;
Декларація безпеки - документ, який визначає комплекс заходів, що вживаються суб'єктом господарської діяльності з метою запобігання аваріям, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварій та їх наслідків.
Відносини, пов'язані з діяльністю об'єктів підвищеної небезпеки, регулюються Конституцією України, цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами.
Державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з ОПН, здійснюють уповноважені законами органи влади, в тому числі спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади та їх відповідні територіальні органи, до відання яких відповідно до закону віднесені питання:
· охорони праці;
· забезпечення екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища;
· захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
· пожежної безпеки;
· санітарно-епідемічної безпеки;
· містобудування.
Суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний:
· вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу;
· повідомляти про аварію, що сталася на ОПН, і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та населення;
· забезпечувати експлуатацію ОПН з додержанням мінімально можливого ризику;
· виконувати вимоги цього Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність ОПН.
Суб'єкт господарської діяльності ідентифікує ОПН відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.
Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються Кабінетом Міністрів України. На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію ОПН і порядок їх обліку.
Суб'єкт господарської діяльності готує і подає до місцевих органів виконавчої влади декларацію безпеки ОПН і несе відповідальність за достовірність даних, наведених у ній. Порядок розроблення декларації безпеки, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятні рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України. Подання декларації безпеки або іншої звітної документації не звільняє суб'єктів господарської діяльності від державного нагляду і контролю за їх діяльністю.
Плани локалізації і ліквідації аварій на об'єктах підвищеної небезпеки. У порядку реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру суб'єкт господарської діяльності, а також підприємства, установи, організації, одночасно з розробленням декларації безпеки розробляють і затверджують план локалізації і ліквідації аварій для кожного ОПН, який вони експлуатують або планують експлуатувати. Категорії аварій на ОПН залежно від їх наслідків визначає Кабінет Міністрів України. План локалізації і ліквідації аварій погоджує відповідний територіальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. План локалізації і ліквідації аварій переглядається кожні 5 років, або може переглядатися або уточнюватися до закінчення 5 років з дати його розроблення у разі:
· змін в умовах діяльності суб'єкта господарської діяльності незалежно від їх причин, що призводять до необхідності зміни відомостей, які містяться у плані локалізації і ліквідації аварій;
· внесення змін до чинних або прийняття нових нормативно-правових актів, що впливають на зміст плану локалізації і ліквідації аварій;
· висунення обгрунтованих вимог щодо плану локалізації і ліквідації аварій органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
При внесенні змін і доповнень до плану локалізації і ліквідації аварій суб'єкти господарської діяльності та інші юридичні і фізичні особи, які повинні брати участь у виконанні протиаварійних заходів, надають відповідному територіальному органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, відповідну для цього інформацію.
Обсяг, зміст, форма і порядок надання інформації встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідний територіальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесено питання захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру, протягом 10 днів після затвердження плану локалізації та ліквідації аварій надає через ЗМІ відомості, необхідні для виконання населенням правил поведінки і дій в екстремальних ситуаціях, передбачених цим планом.
У разі створення загрози виникнення аварії з транскордонним впливом план локалізації та ліквідації аварій повинен передбачати негайне інформування відповідних органів держав, території яких можуть зазнати впливу наслідків такої аварії.
Плани локалізації і ліквідації аварій, затверджені до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність до закінчення строку їх дії.
Порядок будівництва і/або реконструкції ОПН. Суб'єкт господарської діяльності, який планує будівництво і/або реконструкцію ОПН, зобов'язаний одержати дозвіл на будівництво такого об'єкта відповідно до законодавства про містобудування. Суб'єкт господарської діяльності, який планує будівництво ОПН на території села, селища, міста, також зобов'язаний попередньо одержати відповідно до закону згоду відповідної ради на розміщення об'єкта на такій території.
У разі якщо будівництво ОПН не відповідає встановленому режиму забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб, дозвіл на будівництво такого об'єкта надається лише після розроблення та затвердження техніко-економічного обгрунтування в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
До заяви з метою отримання дозволу на будівництво і/або реконструкцію ОПН крім документів, визначених законодавством про містобудування та регіональними і місцевими правилами забудови, додаються:
- техніко-економічне та містобудівне обгрунтування розміщення ОПН та передпроектні матеріали, які містять відомості про ОПН, можливі аварії на ньому та їх наслідки;
- висновки державних експертиз, передбачених законом, а також громадських експертиз у разі їх наявності.
Суб'єкт господарської діяльності одночасно з поданням зазначених документів з метою залучення відповідного громадського обговорення через ЗМІ повідомляє про:
- мету реалізації проекту;
- можливі негативні наслідки впливу на життєдіяльність людей та довкілля;
- заходи та засоби, передбачені проектом для запобігання аваріям, обмеження їх наслідків і захисту людей та довкілля.
Виконавчі органи відповідних рад, Київська або Севастопольська міська державна адміністрація протягом 5 днів від дати отримання заяви повідомляють через ЗМІ адресу, на яку кожна юридична і фізична особа може протягом одного місяця з дати опублікування повідомлення надіслати в письмовій формі свої пропозиції про доцільність реалізації проекту.
Виконавчі органи відповідних рад, Київська або Севастопольська міська державна адміністрація в строк не більше 6 місяців з дати опублікування повідомлення розглядають на відкритих засіданнях, час і місце проведення яких повідомляються через ЗМІ, проект та отримані пропозиції про доцільність його реалізації.
Виконавчі органи відповідних рад, Київська або Севастопольська міська державна адміністрація у разі необхідності мають право отримати від суб'єкта господарської діяльності додаткову інформацію щодо проекту або призначити його експертизу.
Комплексний висновок і проект рішення про дозвіл на будівництво готуються спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури протягом місяця.
Виконавчі органи відповідних рад, Київська або Севастопольська міська державна адміністрація у разі необхідності приймають рішення про надання дозволу на будівництво ОПН або відмову в його наданні та забезпечують публікацію свого мотивованого рішення через ЗМІ.
У разі відмови у наданні дозволу на будівництво і/або реконструкцію ОПН суб'єкт господарської діяльності має право після доопрацювання проекту повторно подати його на розгляд у встановленому порядку.
Суб'єкт господарської діяльності та інші заінтересовані особи мають право оскаржити рішення виконавчих органів відповідних рад, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації відповідно в суді у встановленому законом порядку. Копія дозволу на будівництво і/або реконструкцію ОПН надсилається до спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з ОПН.
Порядок надання дозволу на експлуатацію ОПН. Суб'єкт господарської діяльності, а також підприємства, установи, організації, що мають намір розпочати експлуатацію ОПН, надсилають до відповідних обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчих органів селищної або міської рад заяву на отримання дозволу на експлуатацію ОПН, до якої додаються:
¾ декларація безпеки;
¾ договір обов'язкового страхування відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на ОПН;
¾ план локалізації і ліквідації аварій на ОПН;
¾ копія дозволу на будівництво і/або реконструкцію ОПН;
¾ висновки передбачених законом державних та в разі наявності громадських експертиз;
¾ копія рішення відповідної ради про надання згоди на розміщення ОПН на території села, селища, міста - у разі коли місцезнаходженням об'єкта є така територія.
Відповідні обласна, Київська або Севастопольська міська державна адміністрація, виконавчі органи селищної або міської рад у строк не більше місяця з дати отримання заяви розглядають її, погоджують у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, з відповідними територіальними органами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади і надсилають суб'єкту господарської діяльності письмовий дозвіл на експлуатацію ОПН або обгрунтовану відмову з переліком додаткових заходів, які він повинен виконати для отримання дозволу.
Суб'єкт господарської діяльності після виконання додаткових заходів, визначених у відмові, має право повторно звернутися до відповідних обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчих органів селищної або міської рад за отриманням дозволу на експлуатацію ОПН.
Суб'єкт господарської діяльності, якому відмовлено у видачі дозволу на експлуатацію ОПН, має право оскаржити дії відповідних обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації, виконавчих органів селищної або міської рад у суді у встановленому законом порядку.
Копія дозволу на експлуатацію ОПН надсилається відповідними обласною, Київською або Севастопольською міською державною адміністрацією, виконавчими органами селищної або міської рад спеціально уповноваженим органам виконавчої влади, що здійснюють державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов'язаної з ОПН.
Розслідування аварій на об'єктах підвищеної небезпеки. Порядок розслідування аварій на ОПН встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього та інших законів.
Ідентифікація потенційно небезпечних об'єктів стосується осіб, які повинні зареєструвати ПНО, у тому числі осіб, відповідальних за об'єкти, визначені центральними та місцевими органами виконавчої влади як такі, що несуть загрозу виникнення НС та підлягають ідентифікації.
Вимоги Методики не поширюються на транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини рухомим складом залізничного транспорту, суднами, плавзасобами морського та річкового транспорту, літаками, іншими повітряними транспортними засобами та автомобільним транспортом.
Результати ідентифікації, отримані відповідно до цієї Методики, можуть використовуватись для розробки заходів щодо попередження НС та підготовки до реагування на них.
Ідентифікація передбачає аналіз структури об'єктів господарської діяльності та характеру їх функціонування для встановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС, а також визначення рівнів можливих НС.
У процесі ідентифікації розглядаються і ураховуються внутрішні і зовнішні чинники небезпеки. Внутрішні чинники небезпеки характеризують небезпечність будов, споруд, обладнання, технологічних процесів об'єкта господарської діяльності та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території.
Зовнішні чинники небезпеки безпосередньо не пов'язані з функціонуванням об'єкта господарської діяльності, але можуть ініціювати виникнення НС на ньому та негативно впливати на її розвиток (природні явища та аварії на об'єктах, які розташовані поблизу).
Порядок проведення ідентифікації господарської діяльності визначення потенційної небезпеки. Органи виконавчої влади, які відповідають за безпечне функціонування ПНО, територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту, відповідно до своїх повноважень встановлюють терміни проведення ідентифікації та вживають заходів щодо забезпечення своєчасності та повноти проведення ідентифікації.
Ідентифікацію проводять відповідальні особи об'єктів господарської діяльності, а також особи визначені центральними та місцевими органами виконавчої влади.
Відповідальні особи об'єктів господарської діяльності, які проводять ідентифікацію, узгоджують результати ідентифікації з місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту. Форма Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки (далі - Повідомлення) наведена нижче і надається до місцевого органу державного нагляду у сфері цивільного захисту для узагальнення результатів проведення ідентифікації.
На підставі узагальнених результатів проведення ідентифікації місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ формують та щорічно уточнюють переліки ПНО підвідомчої території.
Процедура ідентифікації здійснюється за етапами:
І - вибір кодів НС, виникнення яких можливе на об'єкті господарської діяльності, згідно з Класифікацією НС;
ІІ - аналіз показників ознак НС, вибраних на попередньому етапі, та визначення їх порогових значень з використанням Класифікаційних ознак НС, затверджених наказом МНС України від 22 квітня 2003 року N 119;
ІІІ - виявлення за результатами аналізу джерел небезпеки, які за певних умов (аварії, порушення режиму експлуатації, виникнення природних небезпечних явищ тощо) можуть стати причиною виникнення НС (за Переліком основних джерел небезпеки, які притаманні ПНО);
IV - визначення видів небезпеки для кожного з виявлених джерел небезпеки;
V - визначення переліку небезпечних речовин, що використовуються на об'єкті господарської діяльності, їх кількості та класу небезпеки за допомогою нормативних документів у сфері визначення небезпечних речовин;
VI - оцінка на підставі отриманих даних зони поширення НС, які можуть ініціювати кожне з виявлених джерел небезпеки за допомогою Методики прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті;
VII - оцінка можливих наслідків НС для кожного з джерел небезпеки (кількість загиблих, постраждалих, тих, яким порушено умови життєдіяльності, матеріальні збитки) з використанням Методики оцінки збитків від наслідків НС техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року N 175;
VIII - встановлення максимально можливих рівнів НС для кожного з джерел небезпеки згідно з Класифікацією НС техногенного та природного характеру за їх рівнями, наведеною нижче;
IX - визначення державних (галузевих) реєстрів (кадастрів), в яких зареєстровано або необхідно зареєструвати об'єкт господарської діяльності з використанням Переліку затверджених державних (галузевих) реєстрів України для обліку небезпечних об'єктів, наведеного нижче;
X - визначення відповідності об'єкта діючим нормативно-правовим актам у сфері визначення небезпечних об'єктів, наведеним нижче.
Для виявлення на об'єкті джерел небезпеки використовують Перелік основних джерел небезпеки, які притаманні потенційно небезпечним об'єктам (додаток).
Об'єкт господарської діяльності визнається потенційно небезпечним за умови наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, здатного ініціювати НС місцевого, регіонального або державного рівнів. Об'єкти, які підпадають під дію нормативно-правових актів, зазначених у пунктах 14 та 15, належать до потенційно небезпечних незалежно від рівнів НС, які можуть ініціювати виявлені джерела небезпеки. Об'єкт господарської діяльності, який за результатами ідентифікації не підпадає під вищезазначені вимоги, не визнається ПНО.
При наявності на об'єкті господарської діяльності більше трьох джерел небезпеки у пункті 4 Повідомлення наводять дані про три джерела небезпеки, які можуть ініціювати НС з максимальним рівнем, та загальну кількість джерел небезпеки.
Приклади ідентифікації об'єктів господарської діяльності наведені нижче.
Об'єкти господарської діяльності, які за результатами ідентифікації визнані потенційно небезпечними, підлягають обліку територіальними і місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту.
Позачергова ідентифікація провадиться у таких випадках:
- поява у складі об'єкта господарської діяльності, якого за результатами останньої ідентифікації щодо потенційної небезпеки не визнано як ПНО, хоча б одного джерела небезпеки, яке може стати причиною НС державного, регіонального або місцевого рівнів;
- ліквідація на об'єкті господарської діяльності усіх джерел небезпеки, наявність яких обумовила віднесення його до категорії ПНО.
За результатами позачергової ідентифікації оформлюється Повідомлення (z0062-01), яке вступає в дію замість Повідомлення, наданого місцевим органам державного нагляду у сфері цивільного захисту за результатами попередньої ідентифікації.
Об'єкти господарської діяльності, дані про які занесені до Реєстру, підлягають ідентифікації тільки за умови ліквідації усіх джерел небезпеки, що входили до їх складу. Результати ідентифікації використовуються для виключення з Реєстру об'єктів, які стали безпечними.
Для виключення об'єкта господарської діяльності із категорії ПНО за результатами позачергової ідентифікації відповідальною особою об'єкта господарської діяльності направляється до відповідного місцевого органу державного нагляду у сфері цивільного захисту Повідомлення згідно з пунктом 12 Положення.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 162 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |