Читайте также:
|
Індивідуальна земельна власність зародилася у Київській Русі ли-ше у другій половині ХІ ст. “Руська правда”, складена за часів Яросла-
ва до 1073 р., ще не знала такого способу власності. У “Правді Яро-славичів” 1073 р. можна знайти підтвердження наявності особистого
землеволодіння, поки що князівського. У розширеній редакції “Русь-кої правди”, що оформилась наприкінці ХІІ – на початку ХІІІ ст., зу-
стрічаємо чіткі докази наявності боярського землеволодіння й ведення боярами власного господарства. У літописах перші звістки про князів-
ське землеволодіння датуються кінцем ХІ ст., а боярське – з ХІІ ст.Названі документи закріпили привілеї феодала, становище залежних
від нього селян та інших груп населення. Низка статей передбачала покарання за посягання на власність, за розорення межі, за пограбу-вання боярської садиби, за вбивство слуг феодала. “Руська правда” відобразила походження феодальної залежності населення шляхом як економічного, так і позаекономічного примусу.Приклад останнього – розорений смерд вимушений був піти в кабалу до світського або церковного феодала. У “Правді Ярославичів” показановлаштування вотчини як форми земельної власності й організації ви-
робництва. Її центром були палаци князя або боярина, будівлі його наближених, конюшні, приміщення для худоби. Вотчину можна було
купити, продати, передати у спадщину. Вотчина, як правило, з’являласяшляхом приєднання багатими людьми земельних ділянок інших об-
щинників, зокрема збіднілих. Інколи таке приєднання здійснювалося насильницьким шляхом. Вотчина могла бути княжою, боярською, мо-
настирською, церковною. З Х-ХІ ст. смерди (сільське населення) не тільки сплачують данину державі, а й стають залежними від феодала
(боярина) і сплачують йому за користування землею оброк або відп-рацьовують барщину. Але в цей період ще значна частина жителів за-
лишались незалежними від бояр. Існувала общинна власність, яка пе-реважала у сільському господарстві.
У Київській Русі люди, що служили князю, були особливим кла-сом київського населення, тільки на княжій службі можна було стати
боярином, тобто тогочасним аристократом. Вся інша маса суспільства складалася із людей вільних і рабів (холопів). З розвитком міського життя і торгівлі серед вільних людей стали виділяти міських людей, яких називали “градскими людьми”, і селян, яких називали смердами,
які були вільними людьми і мали своє господарство. Якщо смерд йшов у батраки до іншого землевласника, він уже не вважався самос-
тійною людиною і називався закупом. Але закуп не був рабом, якщо він міг розрахуватися зі своїм хазяїном і завести власне господарство.
Окремо виділялось церковне суспільство, яке підпорядковувалося ру-ському митрополиту: духівництво, монастирі, церковні робітники,
“страдні люди
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 71 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |