|
Читайте также: |
Міжнародна торгівля – це важлива і найбільш поширена сфера міжнародних економічних відносин, яка відображає стан і перспективи просування різних товарних форм як між національними економіками, так і внутрі- та між транснаціональними корпораціями, що розглядають світ яе єдиний світогосподарський простір.
Зовнішня торгівля - це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з вивозу(експорту) і ввозу(імпорту).
Світова торгівля - це сукупність зовнішньої торгівлі країн світу. Міжнародна торгівля товарами - це форма МЕВ, що відображає товарно-грошові відносини куплі-продажу між суб"єктами МЕВ стосовно товарів матеріального виробництва і базується на МПП.
Міжнародна торгівля є своєрідним проявом світового товарного ринку.
Світовий ринок — розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП.
Особливості сучасного етапу розвитку світової торгівлі: перевищення темпів зростання світової торгівлі над темпами зростання ВВП; зміна стр-ри товарообігу світової торгівлі за рахунок зростання питомої ваги пр-ції переробної промисловості; зростання темпів торгівлі машинами та обладнанням на базі поглиблення міжнародного вир-чого кооперування; розвиток ринку наукомісткої пр-ції, патентів, ліцензій; множинність цін; зростання питомої ваги та значення світового ринку послуг.
Розрізняють дві протилежні доктрини у галузі міжнародного обміну: свободи торгівлі (фрітредерства); протекціонізму (захисту інтересів нац-ого виробника).
Фрітредерство – п-ка вільної торгівлі стосовно лібералізації ЗЕД, забезпечення вільного доступу на нац-ий ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо. Протекціонізм – п-ка д-ви, спрямована на захист нац-ої ек-ки від іноземної конкуренції.
Аргументи на користь фрітредерства: забезпечення міжнародної спеціалізаці, вигідної як окремим країнам, так і країнам — учасницям зовнішньоторговельних відносин; активізація розвитку конкуренції на нац-ому і міжнародному рівнях; розширення ринку; зменшення ризику дефіциту; формування високих стандартів життя; демократизація госп. життя.
Аргументи на користь протекціонізму: забезпечення певних гарантій щодо належної ек-ної держ-ої безпеки; опікування нових галузей, які тільки перебувають у стадії становлення; забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах нац-ої ек-ки.
Протекціонізм доцільно використовувати під тиском необхідності. Це п-ка короткострокового періоду. Фрітредерство — довгострокова п-ка.
93. Глобалізація як тенденція соціально-економічного розвитку.
Глобалізація сьогодні є реальним аспектом сучасної світової системи, однією з найбільш впливових сил, що визначають подальший хід розвитку нашої планети. Вона зачіпає всі області громадського життя, включаючи економіку, політику, соціальну сферу, культуру, екологію і т.д.
Глобалізація - це посилення взаємозалежності національних економік, переплетення соціально-економічних процесів, що відбуваються в різноманітних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності. Глобалізація є закономірним етапом розвитку інтеграційних процесів сучасної світової економіки.
Протягом останніх десятиліть глобалізація проявлялась як ключова тенденція світогосподарського розвитку. Сучасні системні трансформації надають їй нової якості – із тенденції глобалізація переростає у всепоглинаючий процес, що включає в себе політичну, економічну, соціальну, екологічну, науково-технічну, культурну та інші складові, і не має зворотного напрямку.
Рушійні чинники глобалізації:
1. Економічні фактори – концентрація і централізація капіталу, зростання кількості крупних промислових і фінансових груп, які все більше виходять за національні межі, здійснюючи діяльність по всьому світу.
2. Політичні фактори – державні кордони поступово втрачають своє значення, стають все більше прозорими, посилюються ліберальні тенденції, дерегулювання ринку і товарів.
3. Міжнародні події – 1985р. – прийняття Європейського акту, який проголосив свободу переміщення товарів, послуг, людей і капіталів; 1986р. – конференція ГАТТ щодо зниження тарифів і зменшення обмежень в торгівлі; 2000р – Європа – спільний дім, введення єдиної валюти.
4. Технічні фактори – Інтернет, транспортні комунікації і т.д.
5. Суспільні фактори – послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків та звичаїв, підвищення мобільності людей.
Позитивні сторони глобалізації: Економія на масштабах виробництв, Поглиблення міжнародного поділу праці, Більш ефективний розподіл світових засобів, Мобілізація більш значних фінансових ресурсів, Підвищення продуктивності праці в результаті раціоналізації виробництва і поширення передової технології, Розширення життєвих перспектив населення, Кінцевим результатом глобалізації повинно стати загальне підвищення добробуту у світі.
Негативні сторони глобалізації: Нерівномірний розподіл переваг, Потенційна регіональна і глобальна нестабільність через взаємозалежність національних економік на світовому рівні, Деіндустріалізація економіки - глобальна відкритість асоціюється зі зниженням зайнятості в обробних галузях, збільшенням питомої ваги зайнятості в сфері послуг, Переведення виробничих потужностей у країни з низькою оплатою праці, Збільшення розриву в рівнях оплати праці кваліфікованих і менш кваліфікованих робітників, ріст безробіття серед останніх.
94. Україна в системі світового господарства.
Безпосередня і активна участь України в сучасних інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також необхідністю подолання її штучної відокремленості від світового господарства внаслідок одностороннього розвитку в рамках високоспеціалізованих колишніх СРСР та РЕВ, деформованих зовнішньоекономічної політики і механізмів зовнішньоекономічної діяльності та ін.
Сьогодні в Україні вироблена стратегія зовнішньоекономічної діяльності. Вона спрямована на:
* відновлення і розвиток експортного потенціалу України і покращення структури експорту;
* раціоналізацію імпорту;
* підвищення конкурентноспроможності продукції українських підприємств на світовому ринку;
* подолання неплатіжоспроможності країни;
* покращення становища України в системі міжнародного поділу праці;
* розширення ринків збуту української продукції;
* досягнення стійкого економічного зростання і підвищення добробуту населення.
Здійснення перерахованих цілей зовнішньоекономічної діяльності України ускладнене деякими несприятливими факторами:
* неконкурентноспроможністю продукції більшої частини галузей економіки;
* протидією розвинутих країн Заходу виходу на світовий ринок українських фірм з продукцією, яка може скласти конкуренцію зарубіжним монополіям;
* великим зовнішнім боргом;
* нерозвиненістю валютного контролю і відсутністю іміграційної політики;
* недосконалим таможним контролем.
Розширення ринків збуту української продукції передбачає переглянути пріоритети у зовнішній політиці України. Стратегія розвитку зовнішньоекономічної діяльності передбачає:
* різке розширення економічної і науково-технічної кооперації з розвинутими країнами;
* відновлення втрачених ринків у країнах Східної Європи;
* розширення зв'язків із західноєвропейськими країнами;
* розвиток ринку СНД.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 146 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |