Читайте также:
|
Документація як елемент методу бухгалтерського обліку — це спосіб суцільного та безперервного відображення господарських операцій за допомогою бухгалтерських документів. Як найважливіший елемент методу бухгалтерського обліку вона служить для первинного спостереження за господарськими операціями і є обов'язковою умовою відображення їх в обліку. Документ являє собою письмовий доказ факту здійснення господарської операції або письмове розпорядження власника на право її здійснення. Документи відіграють важливу роль в управлінні підприємством, оскільки:■ є підставою для здійснення господарських операцій і разом з тим містять розпорядження відповідним посадовим особам щодо їх проведення;■ забезпечують контроль наявності та руху господарських засобів з точки зору законності і доцільності господарських-них операцій;■ є юридичним доказом здійснення господарських операцій, а тому використовуються в процесі ревізії, при розгляді судовими органами господарських справ тощо. До документів пред'являються такі вимоги: своєчасність оформлення, наявність встановлених реквізитів, достовірність показників, які в них містяться, чіткість записів, відсутність дефектів, які викликають сумніви в достовірності документа, виняток випадків виправлень у касових документах. Документи, складені з порушенням вимог, не мають юридичної сили. Правильному впорядкуванню та використанню в обліку документів сприяє їх класифікація за певною сукупністю ознак.
Виправлення в документах виконують коректурним способом. Помилковий текст або суму закреслюють так, щоб можна було прочитати вихідні дані, зверху роблять правильну запис. Виправлення помилок посвідчують особи, які підписують документ.
Виправлення помилок в облікових регістрах проводиться також способом додаткової проводки і способом «червоного сторно». Додаткова проводка - застосовується в тих випадках, коли в бух. проводці і в облікових регістрах вказана правильна нумерація рахунків, але записана сума операції менше дійсної. «Червоне сторно» - застосовується в тих випадках, якщо в облікових регістрах вказана неправильна кореспонденція рахунків або більша, ніж слід було сума операції. Суть: помилкова проводка повторюється в тій же кореспонденції рахунків червоними чорнилом (в автоматизованих системах зі знаком «-»). При підрахунку підсумків в облікових регістрах суми, записані червоним чорнилом не додаються, а віднімаються з підсумків. Після цього складається нова проводка з правильними даними і записується в регістри звичайним способом
7.Інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку
Інвентаризація - це спосіб виявлення фактичної наявності та стану господарських - це спосіб виявлення фактичної наявності та стану господарських коштів підприємства та його зобов'язань на певну дату. Інвентаризація об'єктів бухгалтерського обліку здійснюється шляхом вимірювання, зважування, перерахунку, порівняння. На основі даних інвентаризації коригуються облікові дані про наявність та стан об'єктів обліку.
Основна мета інвентаризації полягає у встановленні кількісного наявності та фактичного фізичного стану основних засобів і цінностей, обсягів незавершеного виробництва, реальності дебіторської та кредиторської заборгованості та інших об'єктів обліку. У процесі інвентаризації здійснюється контроль збереження майна, виявляють предмети, які втратили свою первинну якість, а також наднормативні і невикористані матеріали, інвентар, обладнання, машини, контроль за дотриманням правил і умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації обладнання, інструментів, спецодягу, інвентарю і т.п Інвентаризація має також на меті контроль достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності.
Залежно від повноти охоплення об'єкта інвентаризації розрізняють:
- Повну інвентаризацію-охоплює всі без винятку об'єкти обліку;
- Часткову - охоплює окремі види об'єктів.
Залежно від завдань і часу проведення розрізняють:
- Планову - здійснюється за заздалегідь встановленим планом і терміну
- позапланову - здійснюється тоді, якщо в цьому виникає незапланована необхідність, за розпорядженням керівництва, органів управління.
Для проведення інвентаризації створюється комісія, яка зобов'язана в присутності матеріально-відповідальної особи перевірити наявність всіх цінностей. Їх записують в опис встановленої форми, яка підписується всіма членами комісії. Ці дані порівнюються з обліковими даними про залишки тих же матеріальних цінностей, які є в наявності. У результаті порівняння можуть бути виявлені такі факти: фактичний і бухгалтерський залишки збігаються; фактичний залишок менше облікового - нестача; фактичний залишок більше бухгалтерського облікового - надлишок. За даними результатів інвентаризації та зазначених письмових пояснень матеріально-відповідальних осіб керівництво підприємства приймає рішення про врегулювання різниці між даними обліку і фактичною наявністю матеріальних цінностей.
Таким чином, інвентаризація як методичний спосіб бухгалтерського обліку та форма поточного контролю забезпечує виявлення і запобігання нестач і втрат майна, сприяє його збереження, забезпечує достовірність облікових даних.
8.Облік процесу забезпечення підприємства необоротними активами
Необоротні матеріальні та нематеріальні активи можуть надходити на підприємства з різних джерел, а саме:
*Як внесок засновників до статутного капіталу*Придбані за грошові кошти*В результаті обміну на інші активи*Збудовані власними силами*Безоплатно отримані від інших суб’єктів господарювання Матеріальні активи, які використовуються в процесі операційної діяльності для виробництва, надання послуг адміністративних функцій, строк їх використання більше 1 року або 1 операційного циклу називаються основними засобами. Такі матеріальні активи поділяються на основні засоби та інші матеріальні необоротні активи(бібліотека, фонди, підсобка). Нематеріальні активи – активи, які є нематеріальними, не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та використані протягом періоду, що перевищує 1 рік або 1 операційний цикл.
До них відносяться: права на користування природними ресурсами, товарних знаків та фірмових назв, авторські права(права на винахід, літературу), ліцензії, програмне забезпечення.
Для обліку необоротних активів в плані рахунків застосовуються рахунки 10, 11, 12. Рахунки активні,основні. За дебетом відбивається надходження необоротних активів за їх видами, з поділом всередині рахунку за відповідними субрахунками.
За кредитом відображається вибуття необоротних активів за різними напрямками – ліквідація; реалізація; передача у статутний капітал інших підприємств, а також нестачі, виявлені під час інвентаризації; оцінка.
Загальні засади формування в БО інформації про необоротні активи та порядок розкриття інформації у фінансовій звітності визначаються П(с)БО 7 «Основні засоби» та П(с)БО 8 «Нематеріальні активи».
Витрати на придбання і створення необоротних активів незалежно від джерел фінансування називаються капітальними інвестиціями і до моменту введення і експлуатацію об’єкту необоротного активу ураховується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». Рах. 15 – активний, основний, інвентарний. По дебету відображає витрати на придбання або створення об’єкту. По кредиту відображає списання таких витрат в момент введення в експлуатацію об’єктів.
9.Принципи бухгалтерського обліку
Принципи бухгалтерського обліку – це основні засади, на яких він створюється і функціонує. Вони формуються залежно від національних особливостей і суспільно-економічного розвитку країни, форм власності, капіталу, способів господарювання. В Україні найважливішими в бухгалтерському обліку є принципи автономності, безперервності, доказовості, грошової оцінки, собівартості, обачності та інші.
Закон «Про бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні» ґрунтуються на таких основних принципах: обережність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства; суспільне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Отже, основні принципи бухгалтерського обліку взаємопов'язані, вони забезпечують виконання в мікроекономічному середовищі його функцій — інформаційних, контрольних і загальноекономічних.
10. План рахунків бухгалтерського обліку, призначення, структура, принципи побудови
План рахунків - це систематизований перелік рахунків, який визначає організацію всієї системи поточного бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях та установах. Зміна кількості, змісту і призначення рахунків зумовлює зміну плану рахунків. Він має забезпечувати інформацією як зовнішніх, так і внутрішніх користувачів, управлінського персоналу різних рівнів управління, та застосовуватися для складання фінансової звітності підприємств.
Планом визначені синтетичні рахунки (рахунки першого порядку) і субрахунки до них (рахунки другого порядку). Синтетичні рахунки і субрахунки до них у цьому Плані рахунків згруповані у такі класи:
Рахунки класу 1: Необоротні активи призначені відповідно для обліку необоротних активів. Серед них рахунки: 10 "Основні засоби", 12 "Нематеріальні активи" і 13 "Знос (амортизація) необоротних активів", 16 "Довгострокові біологічні активи". Виділено в окремий рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи". Застосування цього рахунка в діяльності сільськогосподарських підприємств може бути обмежене обліком малоцінних необоротних матеріальних активів, власне малоцінних та швидкозношуваних предметів, термін експлуатації яких перевищує один рік і за якими передбачається нарахування зносу, а також тимчасові не титульні споруди і інвентарна тара. Рахунки класу 2: Запаси об’єднує рахунки які узагальнюють інформацію про наявність, рух предметів праці та малоцінних швидкозношуваних предметів. Можна віднести такі рахунки: 20 «Виробничі запаси», 23 «Виробництво», 24 «Брак у виробництві», 26 «Готова продукція» 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети» та інші. Рахунки класу 3: Грошові кошти, розрахунки та інші активи призначені для відображення поточних фінансових активів і витрат майбутніх періодів, а саме: 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші грошові кошти» (гроші у документах, гроші у дорозі), 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 38 «резерв сумнівних боргів» та інші.
Рахунки класу 4: Власний капітал і забезпечення зобов'язань має дві групи рахунків. До першої групи належать рахунки 40 - 46, які призначені для визначення та відображення в балансі величини власного капіталу підприємства. Складовими власного капіталу є: 40 «Статутний капітал», 42 «Додатковий капітал», 43 «Резервний капітал», 44 «Прибутки нерозподілені». Друга група рахунків 47-49 призначена для обліку джерел фінансування майбутніх витрат і платежів, що мають цільове призначення. Сюди належать: 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» 48 «Цільове фінансування і цільові надходження».
Рахунки класу 5: Довгострокові зобов'язання об'єднує рахунки, на яких обліковуються головним чином зобов'язання підприємства перед іншими юридичними особами, термін сплати яких перевищує 12 місяців з дати балансу. До них належать: 50 «Довгострокові позики», 51 «Довгострокові векселі видані», 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди».
Рахунки класу 6: Поточні зобов'язання групує рахунки, що призначені для обліку зобов'язань, які повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. До таких рахунків належать: 60 «Короткострокові позики», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками та платежами», 65 «Розрахунки зі страхування», 66 «Розрахунки з оплати праці» та ін.
Рахунки класу 7: Доходи і результати діяльності призначений для узагальнення обліку доходів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. Відносяться такі рахунки: 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 72 "Дохід від участі в капіталі", 73 "Інші фінансові доходи", 74 "Інші доходи", а також фінансових результатів підприємства 79 «Фінансові результати».
Рахунки класу 8: Витрати за елементами призначені для накопичення інформації про витрати за елементами, що необхідна для заповнення відповідного розділу «Звіту про фінансові результати». Прикладами таких рахунків є 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 84 «Інші операційні витрати» та інші. Рахунки класу 9: Витрати діяльності використовуються для накопичення інформації про витрати операційної, фінансової та іншої звичайної діяльності(90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати»), а також витрати на попередження чи ліквідацію надзвичайних подій 99 «Надзвичайні витрати».
Рахунки класу 0: Позабалансові рахунки призначені для обліку цінностей, що не належать підприємству та умовних прав і зобов’язань, бланків суворого обліку 01 «Орендовані обороти», 02 «Активи на відповідальному зберіганні».
11. Порядок виявлення фінансового результату від основної діяльності підприємства
Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток восновному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, і підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності. Основна діяльність підприємства - це операції, пов'я зані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), що є визначальною метою створення підприємства та забезпечують основну частку його доходу. Для виробничого підприємства такими операціями є придбання сировини і матеріалів, виготовлення продукції та її реалізація.
12. Порядок оцінки запасів згідно П(С)БО № 9
Відповідно до вимог П (С) БО 9 «Запаси» матеріальні ресурси, які надійшли або виготовлені на підприємстві, оцінюються за первісною вартістю. Формування первісної вартості здійснюється залежно від способу надходження запасів. Первісна вартість складається з наступних витрат: ■ сум, які сплачуються згідно з договором постачальнику; ■ сум вартості інформаційних, посередницьких та інших подібних послуг у зв'язку з пошуком і придбанням ресурсів; ■ сум ввізного мита; ■ витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, ТЗВ; ■ сум непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству; ■ інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням ресурсів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. Фактична собівартість дорівнює: договірна вартість запасів + сума ТЗВ, які відноситься до цього виду запасів.
Якщо підприємство використовує у своїй господарській діяльності матеріальні ресурси, які виробляє власними силами, то первісною вартістю визнається собівартість їх виробництва. Питання оцінки вибуття запасів дуже важливий в умовах ринку, так як ціни на матеріальні ресурси часто змінюються. Підприємства вибирають один з варіантів оцінки, визначення якої може здійснюватися такими способами:1. Метод ідентифікованої собівартості передбачає врахування фактичної собівартості кожної конкретної одиниці запасів.2. Метод середньозваженої собівартості передбачає, що собівартість кожної одиниці запасів визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок місяця і вартості отриманих протягом місяця запасів на їх сумарну кількість.3. Метод ФІФО передбачає списання матеріальних ресурсів у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство.4. Метод нормативних витрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлюються підприємствами з урахуванням нормального рівня використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.5. Метод оцінки за цінами реалізації використовується в підприємствах роздрібної торгівлі.
14. Поняття і склад видів діяльності підприємства
Вся діяльність підприємства поділяється на звичайну і надзвичайну. У свою чергу, звичайна діяльність включає в себе операційну, інвестиційну, та іншу звичайну діяльність.
Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності є виробництво та реалізація продукції (товарів, робіт, послуг), розрахунки з постачальниками та замовниками, курсові різниці, тобто операції, які супроводжують звичайну діяльність підприємства. До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які не відбуваються часто або регулярно і відрізняються від звичайних операцій. Наприклад, стихійне лихо тощо.
Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг) або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.
Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.
Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу.
15. Призначення і характеристика рахунків 91 "Загальновиробничі витрати, 92 "Адміністративні витрати" і 93 "Витрати на збут"
Рахунок 91 "Загальновиробничі витрати " є активним. На рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.
За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації"'. Нарахована амортизація будівлі цеху: Д 91 "Загальновиробничі витрати", К 13 «Знос необоротних активів». Нарахована заробітна плата робітникам, що обслуговують виробниче обладнання: 91 "Загальновиробничі витрати", К 66 «Розрахунки з оплати праці».
На рахунку 92 "Адміністративні витрати " відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. За дебетом рахунку 92 "Адміністративні витрати" відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати". Віднесено виробничі запаси на адміністративні витрати: Д 92 "Адміністративні витрати" К 20 "Виробничі запаси", Оплачені адміністративні витрати із каси підприємства Д 92 "Адміністративні витрати" К 30 "Каса".
На рахунку 93 "Витрати на збут " ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг. За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати". До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг. Нарахована амортизація торгівельного обладнання Д 93 "Витрати на збут" К 1З "Знос необоротних активів", Оплачено готівкою витрати на збут Д 93 "Витрати на збут" К 301 "Каса в національній валюті".
16. Облікові регістри і форми бухгалтерського обліку
17. Види господарського обліку. Фінансовий і управлінський облік
Господарський облік – це кількісне відображення процесів матеріального виробництва, історично зумовлений потребою визначення кількості виробленого та заготовленого товару, матеріалів тощо. Господарський облік за своїм змістом поділяється на такі види: оперативно-технічний,статистичний, бухгалтерський. Бухгалтерський, поділяється на: фінансовий, податковий та управлінський.БО - це система інформації про кругообіг капіталу, майна,зобов’язань та господарські операції у грошовому виразі за умови суцільного безперервного та документального їх оформлення. Бух.обл. є найточнішим, його інформація має бути достовірною. Бух.обл. це певна модель госп. діяльност підпр. На базі даних бух.обл. створюється фінансова звітність підприємства, а також податкова звітність. Фінансовий облік – це комплексний системний облік, який здійснюється для формування вартісних показників діяльності, які потрібні підприємству для відображення господарських процесів за звітний період. Має мету складання фінансової звітності за принципами, він регламентований стандартами, інструкціями та методичними вказівками, обов’язковим є застосування плану рахунків, фінансова звітність складається за єдиними формами незалежно від напрямку діяльності підприємства та форми власності.він орієнтований перш за все на зовнішніх користувачів – це інвестори реальні чи потенційні банки, страхові компанії, кредитори, податкові органи,органи статистики, різні галузеві об’єкти; внутрішні користувачі- засновники підприємства, управлінський персонал. Управлінський облік- це процес підготовки інформації, яка необхідна керівництву для потреб внутрішнього менеджменту, поточної виробничої діяльності, для формування показників за центрами відповідальності. Ведеться з метою забезпечення інформацією осіб, які здійснюють управлінські підприємства, він не регламентований, його дані можуть бути закритими для зовнішніх користувачів, форма та зміст інформації визначається керівниками підприємства та його підрозділів, інформація управлінського обліку стосується зокрема доходів та витрат, грошових потоків, формування необхідних запасів, матеріальних ресурсів та використання для планування контролю та прийняття рішень на підприємстві.
18. Предмет і об'єкти бухгалтерського обліку.
Предметом БО в широкому розумінні є все те, що пов’язане з отриманням інформації про суб’єкти господарювання, його господарську діяльність та ресурси. Предметом бух.облiку є кругообiг капiталу у процесi розширеного вiдтворення.
Предметом обліку в вузькому розумінні є сукупність процедур, пов’язаних з виявленням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність підприємства.
Всі об’єкти БО, якими володіє підприємство, поділяються на 2 групи: 1)за їх складом та розміщенням – ресурси підприємства, які ще називаються активами. Активами підприємства наз.ресурси, які отримані в результаті минулих подій, використання яких приведе до збільшення економічних вигод в майбутньому.Активи поділяються на необоротні та оборотні. 2) за джерелами створення – пасиви підприємства.Відповідають на питання «за рахунок чого сформовані активи підприємства». Поділяються на влсний капітал та джерела залучених коштів.
Операцiйний цикл-це промiжок часу мiж придбанням виробничих запасів для здiйснення дiяльностi й одерженням коштiв вiд раелiзацii виготовленоi з них продукцii або товарiв,робiт,послуг.
19. Класифікація активів підприємства
Активами підприємства наз.ресурси, які отримані в результаті минулих подій, використання яких приведе до збільшення економічних вигод в майбутньому.Активи поділяються на необоротні та оборотні
необоротнi активи – це будь-які ресурси, які призначені для реалізації або споживання протягом терміну який перевищує 1 рік або операційний цикл.До них відносяться: 1) Засоби праці – об’єкти, які приймають участь у процесі виробництва багато разів і переносять свою вартість на продукцію по частинам у вигляді амортизаційних відрахувань. Вони підрозділяються на *основні засоби; *нематеріальні активи; *інші необоротні матеріальні активию.2) довгострокові інвестиції – це вкладення коштів підприємства в інші підпр з метою отримання додаткового доходу на термін більше 1 року. До них відносяться: довгострокові фінансові інвестиції та незавершені капітальні вкладення.
Оборотні активи - це кошти підприємства не обмежені у використанні, які призначені для реалізації або споживання на термін менше 1 року або операц циклу. Вони розподіляються на1) предмети праці – об’єкти, на які може бути направлена праця людини і які призначені для обробки, переробки, використання у виробництві а також для господарських потреб. 2)кошти у розрахунках – заборгованість різноманітних підприємств, організацій та осіб нашому підприємству(дебіторська заборгованість) До них відносяться: дебіторська заборгованість за ТРП та підзвітних осіб
3)поточні фінансові інвестиції – різноманітні цінні папери, які придбані нашим підприємством на термін менше 1 року 4)грошові кошти – до цієї групи відносяться готівкові кошти в касі підприємства як у нац. Валюті та і в іноземній та безготівкові. 5)продукти праці – об’єкти, які призначені для подальшої реалізації(товари та ГП)
20. Класифікація джерел формування активів підприємства
Джерела формування активів підприємства розподіляються на власний капітал та джерела залучених коштів. Власний к-л – це джерела утворення активів, якими керує підприємство До власних джерел відносяться:1) статутний к-л – джерела,які формуються за рахунок вкладів засновників у майно підприємства для забезпечення його діяльності визначених установчими документами.2) Резервний к-л – це джерело коштів, яке призначено для покриття непередбачених у майбутньому витрат, гарантійних зобов’язань та збитків. 3) додатковий к-л – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість, а також він формується за рахунок дооцінки необоротних активів та безоплатно отриманого майна. 4)прибуток – це сума чистого прибутку, яка залишається у підприємства після виплати дивідендів та формування резервного капіталу.
До залучених джерел належать ті джерела, які надаються підприємству у користування тимчасово. Вони розподіляються на довгострокові та поточні зобов’язання. Довгострокові – це ті, які погашаються у термін, який перевищує 1 рік(довгострокові кредити банку, зобов’язання за облігаціями, ін..довгострокова кредиторська заборгованість)Поточні зобов’язання – це ті, які виникають у підприємства впродовж 1 операційного циклу та підлягають погашенню у термін, який не перевищує 12 міс. Такі поточні зобов’язання ще називаються кредиторською заборгованістю і до них відносяться: 1) короткострокові кредити банку 2)кредиторська заборгованість за ТРП – це сума заборгованості, яка виникає у підприємства перед постачальниками та підрядниками за отримані матеріальні цінності та за виконані роботи. 3)поточні зобов’язання за розрахунками(заб бюджету по податках, заб за розрахунками за страхуванням, заб за наданими авансами покупцями, за розрахунками за оплату праці, за іншими розрахунками)
Крім довгострокових та поточних зобов’язань можуть також виникати умовні – це ті, по яким термін та суми не визначені(резерви на оплату відпусток робітників, забезпечення по гарантійним зобов’язанням та ін.)
21. Фінансова звітність
22. Характеристика рахунків, що використовуються для обліку розрахунків, що виникають у процесі реалізації продукції, товарів, робіт, послуг
Процес реалізації є заключним етапом кругообігу коштів, наприкінці якого підприємство отримує доходи від основної та іншої операційної діяльності. Процес реалізація – це сукупність господарських операцій, які пов’язані з продажем продукції споживачем.
Для обліку процесу реалізації плану рахунків бухгалтерського обліку передбачені такі рахунки: 26 - готова продукція - активний основний, інвентарний. Сальдо на цьому рахунку відображається за дебетом і показує залишок готової продукції на складі підприємства на початок і кінець місяця. Рух готової продукції відображається на рахунку 26 по фактичної виробничої собівартості. За дебетом показується випуск готової продукції з виробництва та її оприбуткування на склад - Д26 К23.А по кредиту списання фактичної виробничої собівартості, реалізованої покупцям продукції Д90 К26. Залишок продукції на складі на кінець місяця = залишок продукції на складі на початок місяця + оборот за дебетом - оборот по кредиту. Залишок на рахунку може бути тільки дебетовий або = 0
Рахунок 90 "Собівартість реалізації" - призначений для узагальнення інформації про собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг. Активний, має 3 субрахунки: 901 - собівартість реалізованої готової продукції, 902 - собівартість реалізованих товарів, 903 - собівартість реалізованих робіт і послуг. За дебетом рахунку 90 відображається фактична виробнича собівартість реалізовонной готової продукції, товарів, робіт, послуг, а по кредиту - списання собівартості реалізації на фінансові результати звітного періоду (79). Списуються витрати підприємства на купівлю, доставку товарів та підготовку їх до реалізації, які за розрахунком відносяться до реалізованих товарів: Д 902 «Собівартість реалізованих товарів» К 93 «Витрати обігу».
Рахунок 93 «Витрати на збут» - активний, номінальний, призначений для обліку витрат, пов'язаних зі збутом продукції (товарів, робіт, послуг). Продукція обліковується за фактичною виробничою собівартості, яка включає всі витрати, пов'язані з виробництвом в цехах підприємства. До витрат на збут належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, витрати на маркетинг і рекламу, витрати на З / П і комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, що використовуються для забезпечення збуту продукції. За дебетом рахунка 93 відображається сума визнаних витрат на збут, вироблених в перебігу звітного періоду. За кредитом рахунка 93 відображається списання витрат на збут на фінансові результати. Списана вартість матеріалів на пакування готової продукції на складі підприємства Д 93 К
23. Облік процесу формування капіталу підприємства
Процес формування капіталу починаєте ся з залучення інвестицій від засновниківпідприємства. Відповідно до законодавчих актів України новостворені підприємства повинні мати визначений розмір початкового капіталу. Порядок формування і розмір капіталу залежать від форми власності. Згідно з Класифікацією форм власності в Україні (КФВ) виділяють такі форми власності: приватну; колективну; державну, у тому числі загальнодержавну і комунальну власність; власність інших держав; власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав. Так, у підприємстві з державною формою власності початковий капітал формується за рахунок засобів, які виділені із державного бюджету на час його функціонування у виді побудованих, введених в експлуатацію споруд тощо. Підприємства з недержавною формою власності - акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо початковий капітал формують за рахунок засобів фундаторів або учасників господарського товариства. Початковий капітал оцінюється в гривнях, фіксується в установчих документах і називається статутним капіталом. У колективних сільськогосподарських підприємствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках із метою здійснення господарсько-фінансової діяльності початковий капітал формується за рахунок пайових внесків їхніх членів, тому його називають пайовим капіталом. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.
За рахунок нерозподіленого прибутку, що отриманий в результаті економічної діяльності, підприємства створюють резервний (страховий) капітал у розмірі, який визначений в установчих документах, але не менш 25 відсотків статутного капіталу. Резервний капітал використовують у випадках виникнення фінансових труднощів. Статутний, пайовий, резервний капітал, нерозподілений прибуток, а також цільові надходження є джерелами власного капіталу.
Рахунок 40 «Статутний капітал» призначений для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. В кредиті рахунку відображується збільшення статутного капіталу, в дебеті - його зменшення чи вилучення. Сформовано статутний фонд новоствореного підприємства з часткою участі юридичної особи Д46 «Неоплачений капітал» К 40 «Статутний капітал».
Колективні сільськогосподарські підприємства на рахунку 41 «Пайовий капітал» обліковують вартість майна, у тому числі майна, яке було розпайоване між його членами і яке ще не розпайоване, а також зростання або зменшення вартості майна. Аналітичний облік пайового капіталу ведеться за видами капіталу.
Для створення інформації про стан та рух резервного капіталу використовується рахунок 43 «Резервний капітал». У кредиті рахунка відображується створення резерву, в дебеті - його використання. Проведено відрахування до резервного капіталу Д 443 «Прибуток використаний у звітному періоді» К 43 «Резервний капітал»
Облік прибутків (збитків) поточного та минулих років, а також їх використання в поточному році ведеться на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», зокрема на субрахунках «Прибуток нерозподілений», «Непокриті збитки» та «Прибуток, використаний у звітному періоді». Непокриті збитки списуються за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо. Розподіляється прибуток між власниками шляхом нарахування дивідендів, виплату виді облігацій тощо. Нараховано дивіденди власникам Д 443 «Прибуток використаний у звітному періоді» К 671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами», Списання фінансового результату від основної діяльності до складу нерозподіленого прибутку Д 791 «Результат основної діяльності» К 441 «Прибуток нерозподілений».
24. Балансове рівняння. Типи господарських операцій, що викликають зміни в об'єктах бухгалтерського обліку
Кожне підприємство має свій баланс, який визначає його фінансово-майновий стан на звітну дату. У балансі завжди два боки: один — сукупність наявних активів, другий — джерела їхнього формування.
Головне балансове рівняння має вигляд:
Активи = Капітал + Зобов'язання, або Актив = Паси в.
Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань і власного капіталу. Підсумок балансу, який однаковий в активі та пасиві, називається валютою балансу.
Баланс необхідний для контролю за наявністю і структурою активів, капіталу та зобов'язань підприємства, для аналізу фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності тощо.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов’язання та власному капіталі підприємства.
Господарські операції, що здійснюються на підприємстві, з точки зору відтворювального процесу надзвичайно численні і різноманітні. Перший тип господарських операцій характеризується змінами, що відбуваються тільки в активі балансу, шляхом переміщення однієї й тієї ж суми з однієї статті активу віншу
Операція другого типу приводить до зміни тільки пасивних статей балансу, внаслідок чого підсумок пасиву балансу не змінюється, рівність активу і пасиву зберігається.
Відображення господарської операції третього типу збільшує балансові статті активу підприємства і пасиву на однакову суму, внаслідок чого на таку саму суму збільшуються і підсумки активу та пасиву балансу, але рівність між ними зберігається.
Внаслідок відображення операції четвертого типу зменшаться балансові статті активу й пасиву балансу підприємства на одну і ту ж саму суму. Підсумок балансу також зменшиться на ту ж суму. Однак рівність між активом і пасивом не порушиться.
25. Рахунки бухгалтерського обліку, їх призначення і побудова. Активні і пасивні рахунки
Рахунки – це один з елементів методу БО, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємства і їх джерел та господарських процесів
Бухгалтерські рахунки – це спосіб групування та відображення руху та стану об’єктів бухгалтерського обліку, а саме – активів, пасивів.
На рахунках накопичуємо інформацію про рух того чи іншого об’єкту.
Оборот за дебетом це підсумок всіх господарських операцій за дебетом.
Оборот за кредитом за рахунком це підсумок всіх записів по здійснених господарських операціях по кредиту рахунку.
Сальдо або залишок означає розрахунок на певну дату, його записують на рахунку з того боку, де цей об’єкт відображається на балансі. Всі рахунки БО підрозділяються на: активні та пасивні рахунки. Є також рахунки активно-пасивні.
Активні рахунки призначені для обліку наявності та зміни господарських засобів. Приклад: 10 Основні засоби, 20 виробничі запаси, 23 виробництво, 30 каса, 31 поточні рахунки в банках.
Пасивні рахунки призначені для обліку наявності джерел господарських засобів. Приклад: 40 статутний капітал, 43 резервний капітал, 60 короткострокові кредити банку, 63 розрахунки с постачальниками та підрядниками та ін.
Активно пасивні рахунки застосовуються в основному при здійсненні розрахунків з дебіторами та кредиторами. Приклад: розрахунки з бюджетом. При відкритті активно-пасивних рахунків необхідно додавати позначку «переважно активний», або «переважно пасивний».
Активний рахунок
Сальдо на активних рахунках завжди дебетове.
Пасивний рахунок
Сальдо за кредитом на кінець =сальдо на початок звітного періоду+оборот за кредитом-оборот за дебітом
26. Подвійний запис, її суть і значення. Кореспонденція рахунків
Подвійний запис – метод, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох частинах в активі, у пасиві чи в активі й пасиві одночасно.
Подвійний запис не тільки принцип однакового відображення операцій на рахунках, а й основний технічний прийом бухгалтерського обліку, бо забезпечує горизонтальний взаємозв’язок між рахунками, а також важливий контрольний режим.
Господарські операції викликають зміни в об’єктах обліку, що повинні бути зафіксовані в системі рахунків БО. Оскільки кожна господарська операція повинна бути відбита на рахунках БО і приводить до зміни як мінімум двоб об’єктів, то ми застосовуємо один з елементів методу БО, а саме подвійний запис.
Подвійний запис позволяє відобразити кругообіг засобів підприємства, та їх перехід з однієї форми в іншу.
Метод подвійного запису випливає з об’єктивної рівності двох сукупностей об’єктів обліку – активів і джерел їх формування.
Формула має такий вигляд: 
Взаємозв’язок рахунків які задіяні у запису за допомогою подвійного запису називаються кореспонденцією рахунків, а рахунки називаються кореспондуючими.
Бухгалтерська проводка це відображення господарської операції між кореспондуючими рахунками з вказівкою дебета рахунку,кредиту рахунку та суми, на яку здійснена господарська операція.
27. Синтетичний і аналітичний облік
Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяють на синтетичні і аналітичні.
Синтетичні рахунки – це рахунки н а яких відбиваються стан та рух цілої групи об’єктів. Облік на синтетичних рахунках ведеться тільки у грошовому виразі. Прикладом синтетичних рахунків є: рах. 20 Виробничі запаси, рах. 31 Поточні рахунки, рах. 37 Розрахунки з дебіторами. Але синтетичні рахунки не дають докладної інформації про стан конкретних ресурсів, або їх джерел, для прийняття управлінських рішень.
Аналітичні рахунки дозволяють отримати інформацію,про склад джерел або ресурсів,якими володіє підприємство. Вони дозволяють приймати управлінське рішення щодо поліпшення стану господарської діяльності. На аналітичних рахунках облік може вестися, як у грошовому так і в натуральному виразі. Аналітичні рахунки бувають 2-х видів:
1.Субрахунки – це рахунки, які показують більш докладну інформацію,але об’єднуються однорідні групи. Субрахунки зафіксовані в Плана рахунків.
2.Аналітичні рахунки за потребами підприємства – вони не мають зафіксованих номерів і відкриваються підприємствами самостійно у показниках,які потрібні підприємству для прийняття управлінських рішень.
Наприклад, до синтетичного рахунка "Розрахунки з оплати праці" відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівників, "Адміністративні витрати" — за видами витрат, "Готова продукція" — за видами готової продукції тощо.
Суб.рах. 201 Сировина і матеріали Аналіт.рах 201.1 тканина 201.2 нитки
Синтетичні рахунки конкретизуються в аналітичних рахунках. Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв'язок:
1.Якщо синт.рах активний, тог й аналіт.рах до нього теж активний.
2.Якщо синт.рах пасивний, то й аналіт.рах до нього теж пасивний.
3.Залишок на синт.рах завжди дорівнює сумі залишків на аналітичних рахунках,які відкриті до нього.
4.Оборот за дебітом синт.рах завжди дорівнює сумі оборотів по дебіту аналіт рах,які відкриті також до нього.
5.Оборот по кредиту синт.рах завжди дорівнює сумі оборотів по кредиту аналіт.рах,які відкриті до нього
6.Порядок розрахунку залишку на кінець місяця на аналіт.рах відповідає порядку розрах. залишку на синт.рах.
28. Облік придбання виробничих запасів. Характеристика рахунків 20 "Виробничі запаси" і 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"
Відповідно до вимогП(С)БО9 «Запаси» матеріальніресурси, які надійшли абовиготовленіна підприємстві, оцінюютьсяза первісною вартістю.Формування первісноївартостіздійснюється залежновід способунадходження запасів.
Первісна вартістьскладається з двохчастин:покупноївартості за цінамипостачальників ітранспортно-заготівельних витрат (ТЗВ).
По закінченніперіоду визначаєтьсясередній відсотокТЗВ.
Якщопідприємствовикористовуєу своїй господарськійдіяльностіматеріальніресурси, які виробляєвласнимисилами, топід первісноювартістю визнаєтьсясобівартістьїхвиробництва. Матеріальніресурси, що надійшли яквнескиу статутний капітал, оцінюютьсяза ринковою вартістю, яка погодженазасновниками.
Для обліку матеріальних ресурсів передбачено рахунки 20 «Виробничі запаси» і 22 «МШП». По відношенню до балансу ці рахунки активні. Сальдо на них відображає суми залишків матеріальних ресурсів за первісною вартістю.
У дебеті рахунків відображаються: суми витрат на придбання або виготовлення матеріальних ресурсів та доведення їх до стану, в якому вони можуть використовуватися у запланованих цілях; вартість запасів, які надійшли безоплатно; вартість надлишків, які виявлені в результаті інвентаризації;суми дооцінки.
У кредиті цих рахунків відображається вартість запасів, які були витрачені на виробництво або інші потреби підприємства, а також були реалізовані або вибули за будь-яким іншим обставинам (недостача, крадіжка, уцінка, безкоштовна передача тощо).
Для кожної групи ресурсів передбачено окремий субрахунок. Усередині групи виробничі запаси об'єднуються за типами, розмірами, сортами, марками тощо Одиницею аналітичного обліку виробничих запасів, як і всіх інших матеріальних ресурсів, є окреме найменування. Крім того, на окремому аналітичному рахунку відображаються суми ТЗВ.
29. Характеристика рахунків, що використовуються в обліку процесу постачання
Процес постачання це початковий етап операційного циклу діяльності підприємства. Він передбачає сукупність господарських операцій по забезпеченню підприємства виробничими запасами, які необхідні для виготовлення продукції,надання послуг,адміністративних та збутових сторін діяльності.
Для обліку в процесі постачання застосовується рах.371 «Розрахунки за авансами наданими» - рах. активний, основний, за дебетом відображається проведення передплат постачальникам,за кредитом – списання суми передплат після постачання матеріалів,або повернення у випадку розірвання договірних умов.
В процесі постачання застосовують рах. 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», рахунок основний, пасивний, може змінювати свою орієнтацію на активний. Рах. має 3 субрахунки. За кредитом рах. відбивається збільшення заборгованості постачальникам під час отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг. За дебетом рах. відображається погашення заборгованості перед постачальниками та підрядниками,грошовими коштами або закриттям авансу. А також відбивається списання заборгованості по закінчення терміну. Залишок на рах. 63 за кредитом визначає суму заборгованості перед постачальниками. Залишок за рах. 63 за дебетом означає заборгованості постачальників перед підприємством і така заборгованість відбивається в активі балансу.
В процесі постачання також застосовується рах. 64 «Розрахунки з бюджетом», має 4 субрахунки,в процесі постачання використовують субрахунки 641 і 644. Рах. 64 – пасивний, основний. За кредитом відображає збільшення заборгованості бюджету, за дебетом - погашення заборгованості бюджету за податками,а також відшкодування ПДВ, під час отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг. Субрахунок 644 – є активним.
30. Характеристика рахунків, що використовуються в обліку процесу виробництва
Процес виробництва складає собою основу операційної діяльності підприємства,і є сукупністю операцій по виготовленню продукції,виконанню робіт та наданню послуг. Для обліку витрат підприємства з виробництвом та управлінням підприємством використовуються наступні рахунки:
Рах. 23 «Виробництво» - рах. активний,основний, операційний,калькуляційний, залишок на початок і кінець місяця вказую на суму витрат на продукцію не закінчену обробкою.
За дебетом рах. відображаються прямі та непрямі витрати,які пов’язані з виробництвом продукції та наданням послуг. А також надлишки, виявлені під час інвентаризації незавершеного виробництва. З а кредитом рах. 23 відображається фактична собівартість виготовленої продукції випущеної з виробництва готової продукції,яка пройшла всі стадії обробки,прийнята відділом технічного контролю та здана. Також за кредитом рах. 23 відображається нестачі,виявлені під час інвентаризації незавершеного виробництва,а також здача невикористаних матеріалів та відходів на склад підприємства. Згідно планів рах. не передбачено перелік субрахунків до цього рахунку, тому підприємство може їх відкривати самостійно по мірі необхідності.
В процесі виробництва також застосовується рах. 91 «Загальновиробничі витрати» - рах. активний,номінальний, збирально-розподільчий. В продовж місяця рах. 91 відображає непрямі витрати,які пов’язані з обслуговуванням та управлінням,виробничими підрозділами. З кредитом відбивається списання усіх зібраних витрат між видами продукції та витратами період,пропорційно обраної бази розподілу. Базою розподілу загальновиробничих витрат може бути: основна з.п виробничих працівників; час роботи виробничого обладнання,витрачені матеріали на виробництво продукції.
Також, впроцесі виробництва буде застосовано рахунок24 «Браку виробництві» - рах. є активним, основним. Удебетівідображається собівартістьбраку, якийбув виявленийу виробництві тане підлягаєвиправленню, атакож витратина виправлення браку, в кредиті-сумиоприбуткованихвідходіввід браку,суми, яківідшкодовуютьсявинуватцямибраку,атакож списаннясумиостаточнихвтратвід браку насобівартістьпродукції-в дебет рахунку23 «Виробництво».
31. Характеристика рахунків, що використовуються в обліку процесу реалізації
Завершальним етапом кругообігу капіталу підприємства є процес реалізації,який здійснюється на підставі угод з покупцями та замовниками та надання послуг та поставку виробленої продукції. Процес реалізації – сукупність операцій з продажу продукції,виконання робіт та надання послуг споживачам. Для обліку процесу реалізації планом рахунків б.о. передбачені наступні рахунки:
Рах. 26 «Готова продукція» - рах. активний, основний, інвентарний. За дебітом відображає надходження ГП з виробництва за фактичною с.в, оприбуткування надлишків виявлених у процесі інвентаризації, оприбуткування поверненої продукції від покупців.
За кредитом списання ГП, яка була реалізована(відвантажена покупцям), нестачі виявлені в процесі інвентаризації, списання забракованої продукції, списання ГП переведеної у виробничі запаси,передача ГП в статутний капітал іншого підприємства, списання продукції на збитки за умови закінчення терміну придатності,а також уцінка ГП,передача безкоштовно. Сальдо на початок та кінець місяця відображає залишки ГП на складі за фактичною виробничою собівартістю.
Рах. 90 «Собівартість реалізації» рахунок активний, номінальний за дебетом рахунку 90, формується собівартість реалізації готової продукції, товарів, робіт та послуг яка може складатися с фактичної виробничої собівартості та нерозподілених загально виробничих витрат. За кредитом рахунку 90 відбувається списання фактичної собівартості реалізованої продукції, робіт та послуг на фінансовий результат. Залишку на цьому рахунку не буває.
93 «Витрати на збут» - рахунок активний, номінальний (допомагає сформувати фінансовий результат – 7,8,9 класи). Призначений для відображення витрат, які пов’язані зі збутом продукції, але не включаються в собівартість реалізованої продукції. До витрат на збут відносяться витрати на транспортування продукції у відповідності з умовами договору, фасування, пакування, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці та відрахування від заробітної плати робітників пов’язаних зі збутом продукції. Комісійні продавцям, торговим агентам, витрати на відрядження пов’язані зі збутом продукції, амортизація необоротних активів збутового призначення. Витрати на орендні платежі та ін.
Всі витрати, які несе підприємство у зв’язку зі збутом продукції відображаються за дебетом рахунку 93. За кредитом рахунку 93 відбувається писання усіх понесених витрат на фінансовий результат діяльності підприємства. 93 рахунок є неподільним, тобто не має субрахунків.
Рах.70 «Доходи від реалізації» - рахунок пасивний, номінальний, за кредитом рахунку 70 відображається формування доходу за договірною вартістю з урахуванням податків (ПДВ та акцизний податок). Доходи, які відображаються на рахунку 70 відбиваються за договірною вартістю з урахуванням зобов’язань перед бюджетом за не прямими податками, такими, як ПДВ та акцизним податком. За дебетом рахунку 70 відображаються суми непрямих податків, які підприємство зобов’язано сплатити до бюджету, а також чистий дохід від реалізації на фінансовий результат. Хоча рахунок 70 – пасивний, в його складі є активний субрахунок 704, він називається відрахування з доходу і показує на скільки потрібно зменшити доходи від реалізації у зв’язку з поверненням продукції покупцями.
Рах. 641 «Розрахунки з бюджетом за податками». За кредитом цього рахунку відображається сума нарахованих не прямих податків, які пов’язані з реалізацією готової продукції, товарів, робіт та послуг. Підприємство, які є платниками ПДВ (податок на додану вартість), зобов’язані провести нарахування ПДВ у момент відвантаження продукції, або під час отримання від покупців та замовників передплати.
За сумами передплати в бухгалтерському обліку застосовується для відображення податкових зобов’язань з ПДВ рахунок 643 «Податкові зобов’язання». Це активний субрахунок у складі 64 рахунку. Він застосовується, як транзитний рахунок на період заборгованості підприємства перед покупцями.
Рах. 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Рахунок активний, основний. Має 3 субрахунки. За дебетом рахунку 36 відображається заборгованість покупців та замовників під час відвантаженні їм продукції та надання послуг. Також може відображатися збільшення дебіторської заборгованості іноземних покупців у випадку зміни вартості іноземної валюти (курсова різниця). За кредитом рахунку 36 відображається зменшення дебіторської заборгованості під час погашення покупцями, під час списання заборгованості по передплаті, під час закриття бартеру, або списання дебіторської заборгованості на убутки підприємства по закінченню терміну позовної давнини.
Рах. 681 «Розрахунки за авансами отриманими» - рахунок пасивний, за кредитом відображається отримання передплати від покупців та замовників, за дебетом відображається списання заборгованості під час відвантаження продукції покупцям, повернення суми передплати у зв’язку з розірванням угоди, або неможливості виконання зобов’язань, або списання на доходи підприємства по закінченню терміну позивної давнини.
Рах. 79 «Фінансові результати» - рахунок номінальний, фінансово результативний, пасивний, має 4 субрахунки, які ведуться за видами діяльності.
791 – фінансові результати операційних 792 Фінансовий 793 Операційна 794 Надзвичайна
За кредитом рахунку 79 відбивається чистий дохід, з вирахуванням зобов’язань за податками в кінці звітного періоду. В дебіті рахунку 79 відбиваються витрати звітного періоду у розрізі видів діяльності, а також витрати на податок на прибуток, результат від порівняння доходів та витрат списується на рахунок 44 (нерозподілений прибуток – збитки).
Якщо різниця між кредитом та дебітом позитивна, то підприємство отримає прибуток який відображається бухгалтерською проводкою - Д79 К441.
Якщо різниця від’ємна, то підприємство отримало збиток, який відбувається бухгалтерською проводкою - Д442 К79.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 148 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |