Читайте также:
|
Вступна частина. Вступна частина роботи складається з таких структурних елементів: титульний аркуш, зміст, перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за потреби). Кожен структурний елемент вступної частини починають з нової сторінки.
Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи. Він дає керівникові перше уявлення про роботу. Титульний аркуш повинен мати реквізити:
– повне найменування навчального закладу;
– повну назву курсової роботи;
– шифр академічної групи та прізвище, ім’я, по батькові студента;
– шифр і найменування спеціальності;
– прізвище, ініціали керівника роботи;
– назва міста і рік виконання роботи.
Переноси слів у заголовках титульного аркуша не допускаються.
Повна назва роботи включає в себе слова “КУРСОВА РОБОТА” та її тему, які виконують посередині рядка (без лапок), слова “КУРСОВА РОБОТА” – великими літерами, тему – з великої літери напівжирним шрифтом.
Нижче праворуч вказують шифр академічної групи студента, номер та назву спеціальності. Дані про виконавця курсової роботи, керівника оформлюють таким чином: ліворуч вказують слова “Виконав” та нижче – “Керівник курсової роботи”, праворуч від них у відповідних рядках прізвище, ім’я, по батькові керівника роботи (науковий ступінь, звання).
Назву міста, рік виконання роботи проставляють посередині рядкав нижній частині титульного аркуша (без вживання слова “рік” або “р.”).
Приклад оформлення титульного аркуша наведено у додатку А.
Зміст розміщують після титульного аркуша, починаючи з нової сторінки. Він включає: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (якщо такий є); вступ до курсової роботи; послідовно перелічені найменування розділів, підрозділів, пунктів курсової роботи; висновки; список використаних джерел; найменування додатків,а такожномери сторінок, на яких розміщено початок структурного елемента.
У змісті може бути перераховано номери та назви ілюстрацій і таблицьіззазначенням сторінок, на яких вони починаються.
Приклад оформлення змісту наведено у додатку Б.
Усі використані малопоширені умовні позначки, символи, одиниці, скорочення та специфічні терміни пояснюють у переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, який розміщують безпосередньо після змісту на новій сторінці. Незалежно від цього при першому використанні їх потрібно розшифрувати. Наприклад: “… Цивільний кодекс України (далі –ЦК України) …”.
Перелік друкують двома стовпцями: у лівому за алфавітом наводять умовні позначення, символи, одиниці, скорочення і терміни, у правому – їх розшифрування.
Якщо в курсовій роботі якісь окремі позначення, символи, скорочення, терміни і таке інше зустрічаються менше ніж тричі, то їх до такого переліку не включають, але при першому згадуванні в тексті (в дужках) наводять їх умовне позначення, символи тощо.
Приклад оформлення переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів наведено у додатку В.
Основна частина. Основна частина курсової роботи складається зі вступу,основного тексту роботи, списку використаних джерел.
Вступ розміщують на окремій сторінці курсової роботи. У ньому коротко викладають актуальність теми курсової роботи; мету і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, структуру роботи.
Актуальність теми чітко та аргументовано обґрунтовують, зазначаючи доцільність роботи для подальшого ефективного розвитку галузі права. Для цього дають загальну оцінку сучасного стану дослідження теми, зазначають практично розв’язані завдання, невирішені проблеми, що існують у даній сфері; наводять погляди провідних вчених і фахівців з питання, що розглядається; тенденції розв’язання поставлених завдань. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми, з чого й випливає актуальність теми.
Від доведення актуальності обраної теми курсового дослідження логічно перейти до формулювання мети дослідження і завдань, які необхідно вирішити для її досягнення. Залежно від того, наскільки зрозуміло і точно сформульовано мету роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, зміст і стиль викладу. Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з назвою її теми і чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор. Основні завдання студент має визначити на основі сформульованої мети. Завдання повинні конкретизувати мету роботи. Їх слід формулювати якомога ретельніше, оскільки опис їх розв’язання становитиме напрями дослідження, а отже, і зміст розділів та підрозділів курсової роботи. Визначення завдань пов’язане з назвами розділів та підрозділів.
Описуючи обрану для дослідження проблемну ситуацію, що визначає тему курсової роботи, зазначають об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт – це процес або явище, суспільні відносини, що породжують проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предмет – це ті конкретні відносини, що міститься в межах об’єкта, й розглядаються дослідником. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. У об’єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження. Саме на нього спрямовується увага студента, саме предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка виноситься на титульний аркуш як заголовок.
Дуже важливим етапом праці є вибір методів дослідження – інструменту отримання фактичного матеріалу і необхідної умови досягнення поставленої в роботі мети. Тому в курсовій роботі обов’язково наводять перелік використаних методів дослідження. Методи повинні мати тісний зв’язок зі змістом роботи, тобто слід описати, які саме проблеми досліджували за допомогою того чи іншого методу. При написанні курсової роботи бажано використовувати загальнонаукові (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо) та спеціальні (формально-юридичний, порівняльно-правовий) методи пізнання.
Зазначаючи структуру роботи, вказують на наявність вступу, висновків, списку використаних джерел; на кількість розділів, підрозділів, ілюстрацій, таблиць, джерел і додатків. Окремо зазначають загальний обсяг курсової роботи і кількість сторінок, на яких розташовано список використаних джерел і додатки.
Основний текст роботи – це виклад відомостей про об’єкт і предмет дослідження, необхідних і достатніх для розкриття мети курсової роботи.
Основний текст роботи складається з двох-трьох розділів, які у свою чергу можуть поділятися на два-три підрозділи і за змістом мають відповідати спрямованості теми, підпорядковуватись основній меті та завданням, бути органічно взаємопов’язаними, мати приблизно однаковий обсяг.
Кожен розділ починають з нової сторінки.
Розділи, пункти і підпункти повинні містити завершену інформацію з питання, викладену послідовно, логічно, аргументовано.
Якщо з проблеми, що досліджується, у літературі існують різні точки зору, їх слід навести, проаналізувати, позначити власну точку зору і викласти власну позицію.
Викладаючи основний текст роботи, необхідно посилатися на джерела інформації, що містяться в списку використаних джерел.
Основний текст роботи, у разі потреби, можна ілюструвати схемами, оформлювати у вигляді таблиць, підтверджувати прикладами із судової практики, всі зазначені дані доцільно розміщувати в додатках до курсової роботи.
Висновки розміщують безпосередньо після основного тексту роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи, у тому числі й негативних, або її окремого етапу з урахуванням тенденцій вирішення поставленого завдання; можливі сфери використання результатів роботи; її значущість.
Список використаної літератури, на яку є посилання в тексті курсової роботи, наводять наприкінці основної частини роботи, починаючи з нової сторінки. Це обов’язкова складова, важливий елемент курсової роботи. Бібліографічний апарат є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.
Література, використана при виконанні курсової роботи, але на яку немає посилань у роботі, до зазначеного списку не включають.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 88 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |