Умовно ми виділяємо 4 групи об’єктів інтелектуальної власності, права на які підлягають захисту:
1 група – об’єкти авторських та суміжних прав (твори, виконання, відеограми, фонограми, передачі організацій мовлення);
2 група – об’єкти патентного права (винаходи, корисні моделі, промислові зразки);
3 група – засоби індивідуалізації товарів, робіт, послуг та їх виробників у цивільному обороті (комерційне найменування, торговельна марка, географічне зазначення);
4 група – нетрадиційні об’єкти (раціоналізаторські пропозиції, компонування інтегральної мікросхеми, сорти рослин і породи тварин, наукові відкриття, комерційна таємниця). Специфіка захисту напряму залежить від правового режиму об’єктів інтелектуальної власності.
23. Торговельні марки, що знаходяться під правовою охороною в Україні
зуПро охорону прав на знаки для товарів і послуг
Правова охорона надається знаку, який не суперечить
публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не
поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони,
встановлені цим Законом.
2. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка
комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема,
слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні
елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка
комбінація таких позначень.
3. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Строк
дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до
Установи і продовжується Установою за клопотанням власника
свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку,
встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок
продовження строку дії свідоцтва встановлюється Установою.
Дія свідоцтва припиняється достроково за умов, викладених у
статті 18 цього Закону.
4. Обсяг правової охорони, що надається, визначається
зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до
Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією
внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і
послуг.
5. Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим
Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх
правонаступники.
6. Право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має
більш ранню дату подання до Установи або, якщо заявлено пріоритет,
більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не
вважається відкликаною, не відкликана або за нею Установою не
прийнято рішення про відмову в реєстрації знака, можливості
оскарження якого вичерпані.
(Стаття 5 в редакції Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)
Стаття 6. Підстави для відмови в наданні правової охорони
1. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону
позначення, які зображують або імітують:
державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);
офіційні назви держав;
емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних
міжурядових організацій;
офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;
нагороди та інші відзнаки.
Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що
не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного
органу або їх власників. Компетентним органом щодо назви держави є
колегіальний орган, утворений Установою.
2. Згідно з цим Законом не можуть одержати правову охорону
також позначення, які:
звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої
внаслідок їх використання;
складаються лише з позначень, що є загальновживаними як
позначення товарів і послуг певного виду;
складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при
використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у
зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість,
властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час
виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;
є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо
товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;
складаються лише з позначень, що є загальновживаними
символами і термінами;
відображають лише форму, що обумовлена природним станом
товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка
надає товарові істотної цінності.
Позначення, вказані в абзацах другому, третьому, четвертому,
шостому та сьомому цього пункту, можуть бути внесені до знака як
елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого
положення в зображенні знака.
3. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є
тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:
знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в
Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними
товарів і послуг;
знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації
на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна,
зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті
6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності
(995_123);
фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать
іншим особам, які одержали право на них до дати подання до
Установи заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і
послуг;
кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі
спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до
Закону України "Про охорону прав на зазначення походження
товарів" (752-14). Такі позначення можуть бути лише елементами,
що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися
вказаними зазначеннями;
знаками відповідності (сертифікаційними знаками),
зареєстрованими у встановленому порядку.
4. Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:
промислові зразки, права на які належать в Україні іншим
особам;
назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва
або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без
згоди власників авторського права або їх правонаступників;
прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і
факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.
(Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законами N 751-XIV
(751-14) від 16.06.99, N 2783-III (2783-14) від 15.11.2001, в
редакції Закону N 850-IV (850-15) від 22.05.2003)
24. Зміст права інтелектуальної власності на торговельну марку. –
Чинне цивільне законодавство України надає правову охорону такому об'єкту інтелектуальної власності, як торговельна марка. Відповідні правові норми містяться у таких нормативно-правових актах: ЦК, Законі України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" тощо. Міжнародна спільнота розробила цілу низку міжнародних договорів з окресленого питання: Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків (1891), Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (1957), Віденська угода про заснування міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів (1973), Договір про закони з товарних знаків (1994) тощо.
Торговельна марка — це будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляє (надає) одна особа, від товарів (послуг), що виробляють (надають) іншими особи. Такими позначеннями можуть бути: слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Можуть бути випадки належності інтелектуальної власності на торговельну марку одночасно кільком фізичним та/або юридичним особам.
Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Відповідна заявка подається до патентного відомства і має містити заяву, зображення торговельної марки та перелік товарів, робіт і послуг, для яких реєструється відповідний знак. На основі поданих документів приймається рішення, і протягом місяця з дня його прийняття заявник отримує свідоцтво.
До майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку належать: право на її використання, виключне право дозволяти використання, виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання та інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права, відповідно до ЦК, належать володільцеві відповідного свідоцтва, володільцеві міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку — 10 років з дати, наступної за датою подання заявки в установленому порядку, якщо інше не встановлено законом. Володілець свідоцтва про право інтелектуальної власності на торговельну марку вправі продовжити 10-річний строк, який сплинув, щоразу на 10 років, відповідно до законодавства.
Майнові права на торговельну марку може бути припинено достроково у таких випадках:
1) якщо торговельна марка перетворилась на загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг;
2) за ініціативою володільця свідоцтва, за умови, що це не суперечитиме умовам договору або закону.
Права інтелектуальної власності на торговельну марку може бути визнано недійсними у порядку встановленому законом. Наприклад, у разі невідповідності зареєстрованої торговельної марки умовам надання правової охорони чи наявності в свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було подано у заявці.
Дата добавления: 2015-02-16; просмотров: 121 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |