Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Глава 9. Загальний опис компанії і бізнесу.

9.1 Загальні вимоги до написання розділу.

Як вже визначалося при розгляді порядку формування ділового плану, даний розділ слід упорядковувати вже після розробки основної тобто змістовної частини бізнес-плану.

Дуже розповсюдженою помилкою при написанні бізнес-плану є відношення до даного розділу, як до другорядного. В кращому випадку його упорядкування доручається бухгалтеру, який переписує сюди цифри річних звітів з викладенням типового аналізу показників діяльності фірми. Разом з тим, інвесторам це не дуже сприймається. Він прагне отримати більш розгорнуту інформацію про фірму та її потенціал, який допоможе виконати певні дії, спрямовані на реалізацію ідеї.

Крім того, і сам підприємець багато втрачає від відсутності необхідної уваги до аналізу сучасного рівня при розробки ділового плану. Розпочинаючи будь-яке нове діло необхідно передусім оцінити нинішній стан бізнесу. Його об’єктивність дозволить розрахувати власні сили перед новим кроком в просуванні власного діла, виявити раніше здійснені прорахунки і надати передбачуваному інвестору інформацію про ділову репутацію можливого партнера.

На останнє необхідно звернути особливу увагу. Справа в тому, що сумніви інвестора в доцільності вкладення власних засобів легше усього розвіяти, надаючи переконливі свідоцтва того, що персонал фірми має належний досвід у вирішенні підприємницьких задач високого ступеня складності. Тому, якщо подібні прецеденти мали місце, то необхідно обов'язково на них вказати.

Даний розділ вимагає тим більшої уваги, чим більша сума коштів необхідна для реалізації плану. Ніхто не довірить серйозні гроші новачкам, що не мають підприємницького минулого, яке заслуговує поваги. Тут навіть зміст плану відступає на другий план через численні приклади того, як самі розкішні плани терпіли фіаско через бездарну їхню реалізацію.

Тому, раніше ніж дивувати читача динамікою успіхів у недалекому минулому, краще щоб це зробили партнери. Тобто, після самої загальної характеристики (назва, адреса, сфера діяльності, термін роботи на ринку), дуже добре було б навести перелік відомих фірм, з якими доводилось співробітничати в різноманітних якостях. Ще краще навести в додатку їхні рекомендації.

Серйозне відношення до цих рекомендацій пояснюється не тільки логікою викладення матеріалу, але і деякими психологічними особливостями. Справа в тому, що інвестор часто почуває себе в якості людини з грішми, від котрих його намагаються звільнити, підсовуючи в манері героїв О`Генрі липові карти покинутих срібних рудників або зразки ліків "від всього". Багатьох підприємців дратує ця недовіра. І зовсім марно, тому що приклади втрат великих капіталів, в наслідок невиправданого ризику, можна навести безліч. Цю обережність інвесторів необхідно не тільки враховувати, але і, по можливості, розвіювати.

Як і в повсякденному житті, кращого засобу, ніж відвертість для зняття різноманітних упереджень не існує. Тому надання інвестору інформації, що легко перевіряється аналогічно пропозиції: "Ми готові до серйозного співробітництва і були б безмірно щасливі, якби Ви приєдналися до цікавого проекту. Ми розуміємо, що Ваш ризик незрівнянно перевищує наші можливі втрати, по цьому пропонуємо переконатися в нашому професіоналізмі. Для цього Вам достатньо набрати телефонний номер ООО"Х" або АТЗТ «У" і переконатися - чи варто з нами мати діло".

Якщо дана умова буде виконана, то наступним кроком повинна стати приведення стислого аналізу функціонування фірми у базисному період. Окрім загальноекономічних показників, що характеризують обсяг і структуру продажу, велике значення для створення враження про фірму, має аналіз ринкової сталості.

Зміст даного аналізу залежить від сутності комерційної ідеї та деталях, які викладаються в основних розділах бізнес-плану. Тому він повинен складатися вже після формування маркетингового, виробничого та інших розділах, у яких знаходиться опис діла, яке пропонується для здійснення.

На цю обставину вже пропонувалося звернути увагу при викладені порядку розробки бізнес-плану. Вона обґрунтовується з боку збереження логіки, а також доказів спроможності виконати план. Таким чином, основною ідеєю формування цього розділу є підготовка думки інвестора про фахову здатність підприємця виконувати складні задачі та наявності у нього певного досвіду роботи на конкретному ринку.

9.2 Аналіз ринкової сталості підприємства.

Засоби управління фінансами підприємства, ціноутворення маркетингової діяльності, прийоми налагодження взаємовідносин з партнерами не представляють таємниці для численних підприємницьких структур, які працюють на конкурентному ринку. Але чому ж застосовуючи ті самі засоби роботи, різноманітні фірми можуть досягати протилежні результати? Основна причина цього явища криється в помилковій оцінці вхідного рівня, положення на ринку і перспектив розвитку. Тобто в тому, що об'єднується в поняття економічний аналіз.

Окрім своєї високої інформативності про фірму - виконавця проекту, наведений у бізнес-плані аналіз її минулої діяльності свідчить, до деякому ступені, про рівень професійної підготовленості економістів фірми.

Головною задачею даної частини ділового плану є демонстрація її впевненого положення на ринку. Це важливо у зв'язку з природним бажанням інвестора вкласти гроші в справу, яка не перевантажена тягарем проблем, що раніше сформувалися.

Ринкова стійкість підприємства - поняття комплексне, що визначається впливом ряду чинників. Щоб вистояти у стихії ринку діяльність фірми повинна бути достатньо ефективною, стабільною і мати високу платоспроможність. Сказане означає, що для аналізу ринкової сталості фірми прийнята система показників, згрупованих за даними категоріями:

показники ефективності;

показники стабільності;

показники ліквідності.

Показники ефективності підприємницької діяльності вимірюють прибутковість фірми і спроможність використати активи. Можливість фірми одержати не тільки виторг від продажу, але і прибутки характеризують показники прибутковості продажу. Розрізняють показник валової прибутковості (брутто-прибутковість) і нетто-прибутковості продажу. Валова прибутковість продажу показує, яка частина одиниці продажів (у вартісному вимірі) потрібно на покриття операційних і інших видатків, включаючи податки:

Прибуток від реалізації

Валова прибутковість = х 100 (9.1)

Обсяг продажу

Показник нетто-прибутковість продажів показує, яка частина кожної одиниці продажів стає чистим прибутком:

Чистий прибуток

Нетто-прибутковість= х 100 (9.2)

продажу Обсяг продажу

Даний показник слід розглядати паралельно з іншими, особливо з валовою прибутковістю продажу.

Наприклад, якщо протягом двох років щорічна нетто-прибутковість продажів складає 10%, то це мало про що свідчить. Але якщо водночас валова прибутковість продажу зросла з 15 до 20%, це означає, що збільшення її операційних і інших видатків дорівнювало збільшенню цін.

Причиною зниження валової прибутковості продажу може бути збільшення витрат на виробництво продукції водночас із збільшенням обсягу її продажів. А це, в свою чергу, є або слідством зниження цін на товари фірми, або падіння ефективності її діяльності.

Коефіцієнт оборотності активів характеризує спроможність фірми виробляти і реалізувати товари на основі наявних активів. Він показує, скільки одиниць реалізації припадає на кожну одиницю коштів, вкладених в активи.

Коефіцієнт Обсяг продажу (реалізації)

оборотності = (9.3)

активів Середньорічна вартість активів

Чим вище обіг, тим краще використовуються активи фірми. У роздрібній торгівлі розмір цього показника може досягати 5-6 раз. У той же час, капіталоємна фірма, наприклад електроенергетична компанія, може мати оборотність активів менше 1.

Цей показник необхідно розглядати разом із якісними характеристиками діяльності фірми. Це пов'язано з тим, що більша оборотність активів може бути результатом того, що компанія нехтує вкладеннями в нове обладнання і не має високопродуктивних активів.

Показником, який багатьма аналітиками вважається кращим індикатором спроможності фірми використовувати свої активи, є прибутковість активів. Він також відомий за назвою прибуток на інвестиції і складається з двох елементів:

Прибутковість = Нетто-прибутковість х Оборотність (9.4)

активів продажу активів

Чистий прибуток

Прибутковість = (9.5)

активів Середньорічна вартість

активів

У промисловому виробництві вважається нормальною величина цього показника в межах 5-10%. У той же час у банківській справі добрим вважається рівень прибутковості активів менше 1,0%. Якщо прибутковість активів враховує як прибуток на кошти власника, так і кредиторів, то прибуток на вкладення акціонерів компанії враховується в іншому показнику, пойменованому як прибутковість капіталу:

Чистий прибуток

Прибутковість = (9.6)

капіталу Середньорічна вартість

власного капіталу

Для акціонерних товариств важливим коефіцієнтом, що характеризує

положення на ринку, є відношення ринкової ціни акції до прибутку на одну акцію. Це відношення показує, яку частину прибутку на акцію фірми інвестори бажають за її заплатити. Даний показник дозволяє оцінити наміри про перспективи зростання акцій компанії на ринку акціонерного капіталу і ринкове сприймання рівня ризику фірми.

Відношення ринкової Ринкова ціна акцій

ціни акцій до прибутку = (9.7)

на акцію Прибуток на одну акцію

Цей показник зростає, якщо на ринку стає відомо, що перспективи компанії відносно її зростання і прибутків поліпшуються. Коли ж положення фірми погіршується або ризик її операцій з точки зору ринку зростає, тоді цей показник, як правило, знижується.

Важливим чинником ринкової усталеності фірми виступає її стабільність. Оцінка стабільності являє собою найбільше важливий і складний етап комплексного аналізу економічного стану фірми. При цьому використовується велика сукупність показників, серед яких найбільше поширення одержали такі:

- заборгованість кредиторам;

- заборгованість робітникам і власникам;

- рівень фінансового ліверіджу.

Показник заборгованості показує також, яка частина активів компанії фінансуються за рахунок кредиторів:

Питома вага Загальна сума зобов’язань

позичкових коштів = (9.8)

в активах Загальна сума активів

Показник заборгованості акціонерам визначає частину активів фірми, що фінансуються за рахунок внесків акціонерів.

Питома вага Загальна сума акціонерного капіталу

акціонерного капіталу = (9.9)

в активах Загальна сума активів

Досягнутий фірмою рівень фінансового ліверіджу відповідає фактичному співвідношенню між пасивами фірми та зобов'язаннями перед і розраховується на основі перших двох показників стабільності.

Рівень Питома вага позичкових коштів в активах

фінансового = (9.10)

ліверіджу Питома вага акціонерного капіталу в активах

Або:

Рівень Всього пасивів

фінансового = (9.11)

ліверіджу Сума заборгованості акціонерам

При оцінці рівня ліквідності розрізняють дві групи показників: коефіцієнти короткострокової і довгострокової ліквідності. З урахуванням діючої в Україні термінології і побудуванню статей балансу, ці показники можна розрахувати наступним чином.

Поточний коефіцієнт або коефіцієнт покриття характеризує відношення поточних активів (обігових коштів) до короткострокових зобов'язань. Він широко використовується як загальний індикатор платоспроможності фірми і можливості погасити першочергові платежі.

Коефіцієнт Поточні активи

покриття = ________________________________ (9.12)

Короткострокові зобов'язання

Коефіцієнт покриття заборгованості балансу дає можливість встановити, чи покривають ліквідні засоби суму короткострокових зобов'язань, і завдяки цьому підтверджує не тільки ступінь сталості структури балансу, але і спроможність фірми розраховуватися по своїх короткострокових боргах. цілком що значною мірою визначає кредитоспроможність позичальника.

Прийнятні значення цього показника в розмірі 2-2,5, але не менше 1,0 різняться по галузях, оскільки в різних галузях різноманітні вимоги до працюючого капіталу.

На перший погляд, збільшення цього коефіцієнта свідчить про зростання можливостей фірми сплачувати по рахунках. Однак не слід робити поспішних висновків, оскільки в цьому показнику не враховується структура обігових коштів, а тобто ліквідність окремих компонентів поточних активів.

Компанія, в якій поточні активи складаються в більшій частині з готівки і дебіторської заборгованості, вважається більш ліквідною, ніж та, де значна питома вага матеріальних запасів. Це пояснюється тим, що грошовими коштами або векселем можна набагато швидше погасити борги, ніж тими, що вкладені в матеріальні запаси. Тому більш точну оцінку платоспроможності фірми в короткостроковому періоді дадуть значення коефіцієнтів критичної оцінки і терміновості.

Сума нетто-працюючого капіталу свідчить, чи спроможна фірма виконати свої короткострокові зобов'язання за рахунок грошей, що знаходяться на її рахунках і безпосередньо в касі, а також за рахунок активів, що легко реалізуються. Вона розраховується як різниця між поточними активами і поточними пасивами.

Нетто-працюючий =Короткострокові активи - Короткострокові пасиви

Капітал (9.13)

Інтерпретація коефіцієнтів платоспроможності базуються на тому, що дебіторська заборгованість ліквідна, тобто інкасується своєчасно. так буває не завжди. Велика дебіторська заборгованість сприяє збільшенню поточного коефіцієнта критичної оцінки фірми. У той же час, значна частина дебіторської заборгованості може протягом тривалого часу не погашатися. А іноді і просто бути безнадійною. Отже, значення показників може давати помилкове уявлення про задовільну ліквідність фірми. Тому необхідно оцінити і ліквідність дебіторської заборгованості.

Для цього використовуються показники оборотності по розрахунках (або просто оборотність дебіторської заборгованості).

Коефіцієнт оборотності по розрахунках обчислюється як відношення загального обсягу реалізації до середньої суми дебіторської заборгованості

Коефіцієнт Виторг від реалізації

оборотності = (9.14)

по розрахунках Середня сума дебіторської

заборгованості

Даними для її розрахунку можуть служити внутрішні фінансові звіти, що складаються щомісяця. У розумних межах, чим більше кількість оборотів, тим краще. В цьому випадку фірма швидше одержує оплату по рахунках.

Число оборотів залежить від умов товарного кредиту. Оскільки його термін звичайно встановлюється в днях, то цей коефіцієнт доцільно перетворити в середній термін погашення дебіторської заборгованості. Це здійснюється розподілом тривалості звітного періоду в днях (звичайно 365 днів) на коефіцієнт оборотності по розрахунках:

Термін погашення Тривалість звітного періоду

дебіторської = (9.15)

заборгованості Коефіцієнт оборотності по розрахунках

Коефіцієнт оборотності по розрахунках, рівний приблизно 9,0 вважається в західних фірмах типовим середньорічним. При цих умовах середній термін погашення рахунків дебіторів складає приблизно 41 день.

Однак найбільше корисним є порівняння розміру цього показника з нормативом, установленим фірмою. І якщо середній термін погашення кредиту перевищує норматив на декілька тижнів, необхідно приймати міри для виправлення ситуації.

На ліквідність фірми побічно впливають і матеріальні запаси, оскільки відволікають кошти на їхнє створення. Проте рівень цих запасів, що дозволяє забезпечувати виробнично-господарську діяльність, необхідно раціонально використовувати.

Показником того, наскільки ефективно фірма розпоряджається своїми вкладеннями в товарно-матеріальні запаси, є коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів.

Коефіцієнт Собівартість продукції, що реалізується

оборотності = (9.16)

запасів Середня сума товарно-матеріальних запасів

Собівартість реалізованої продукції використовується в чисельнику замість виторгу від продажу тому, що саме вона характеризує загальну суму товарно-матеріальних цінностей, що реалізувалися за звітний період. Чим менше розмір запасів і чим швидше вони обертаються, тим менше грошових коштів у фірми в них омертвіло. По цьому компанії звичайно намагаються максимізувати цей коефіцієнт.

Аналізуючи цей показник, треба обов'язково розглядати тенденції його зміни. І якщо показник оборотності товарно-матеріальних запасів росте непропорційно зростанню реалізації, то він повинен аналізуватися особливо ретельно.

Паралельно з коефіцієнтом оборотності матеріальних запасів розраховується і аналізується період обороту матеріальних запасів

Середній термін Кількість днів у звітному періоді

обороту товарно- = (9.17)

матеріальних запасів Коефіцієнт оборотності матеріальних

запасів

Він показує через скільки днів (в середньому) матеріальні запаси перетворюються в грошові кошти. Чим менше цей період, тим вище рівень ліквідності фірми. Для аналізу ліквідності кредиторської заборгованості розраховують два показники: оборотність і тривалість кредиторської заборгованості. Оборотність кредиторської заборгованості показує, як швидко компанія погашає свої зобов'язання.

Вартість товарів, придбаних

Оборотність фірмою протягом року в кредит

кредиторської = (9.18)

заборгованості Середня сума кредиторської заборгованості

Однак він поступається у наочності оцінки ліквідності боргів фірми показнику тривалості кредиторської заборгованості. Останній фактично є зворотною величиною попереднього показника і розраховується таким чином:

Тривалість Кількість днів в періоді

кредиторської = (9.19)

заборгованості Оборотність кредиторської заборгованості

Цей показник показує через скільки, у середньому, днів здійснюється погашення зобов'язань фірми перед кредиторами.

Знаючи середній термін погашення дебіторської заборгованості, середній термін обороту матеріальних запасів і тривалість кредиторської заборгованості можна розрахувати цикл обороту робітничого обігового капіталу:

Цикл обороту Середній термін Середній термін робітничого (обігового) = погашення + обороту - капіталу дебіторської матеріальних

заборгованості запасів

Середній термін

- погашення (9.20)

кредиторської заборгованості

Для визначення рівня ліквідності обігового капіталу підприємства варто порівняти цей показник із середнім в даній галузі і виявити тенденції і чинники його зміни.

Для оцінки стану фінансів фірми недостатньо розрахувати і розглянути окремі показники. Необхідно їх узагальнити.

Кожний аналітик здійснює це по-своєму. Заключний аналіз можна виконати шляхом зіставлення показників компанії, що досліджується, з галузевими. Але можна використовувати і метод, який розроблений менеджерами фірми "Дюпон". Він базується на взаємозв'язку окремих фінансових показників підприємства.

Порівняння показників конкретної компанії з галузевими передбачає розробку таблиці, в якій по кожному з показників робиться конкретний висновок у виді слів: добре, трохи низький, погана ситуація, низький тощо (див. табл.9.1).

Таблиця 9.1

Оцінка фінансового стану фірми

Менеджери компанії "Дюпон" розробили систему аналізу фінансових звітів, що базується на взаємозв'язку між зобов'язаннями кредиторам (пасивами), оборотністю активів і прибутковістю. Вони показали, що об'єднання показників прибутковості продажу і оборотності активів дає можливість визначити прибутковість активів. Звідси рівнянням Дюпона називається вираження:

Прибутковість х Оборотність = Прибутковість (9.21) продажів активів активів

Проводячи аналіз діяльності підприємства у даному розділі бізнес-плану треба пам’ятати, що аналіз окремих показників може давати не досить достовірну інформацію про фінансовий стан фірми. Наприклад, значення показника поточної ліквідності на рівні 4.5 (при нормативі 2.0-2.5) не означає високої платоспроможності фірми. Навпаки, якщо у той же час інші показники ліквідності будуть нижче нормативних, то це означає, що на балансі фірми є значний обсяг неліквідних запасів, готової продукції та незавершеного виробництва.

Таким чином, для забезпечення найбільш точної оцінки фінансового стану підприємства необхідно шукати протиріччя у порівнянні окремих пов’язаних між собою показників і їх причини.

9.3 Опис продуктів і послуг.

Не менше важливим, ніж опис фірми, є ознайомлення з продуктами і послугами, з якими вона працює на ринку. Якщо вони є привабливими для споживача, то імовірність успіху в бізнесі буде достатньо високою.

Задачею цієї частини бізнес-плану є опис у найбільше стиснутій формі характеристик товарів і послуг, яка пропонуються покупцям. Звичайно це досягається включенням такої інформації:

- фізичний опис;

- використання і привабливість товару;

- вдосконалення.

Вирішуючи питання про привабливе подання власної продукції, необхідно пам'ятати, що найбільш сильне враження залишають відгуки безпосередніх споживачів або продавців. Тому надзвичайно корисним є уявлення списку експертів або споживачів, що знайомі з товаром або послугами, і можуть дати про них сприятливі відгуки. Такі свідоцтва можуть бути подані у формі листів або звіту і включені в додаток до бізнес-плану.

Особливу увага варто приділити історії з розвитком товарної політики фірми. Показати, який шлях був пройдений у вдосконаленні продукту аж до нинішнього часу і яким він бачиться в майбутньому. Даний матеріал дозволяє очікувати позитивне враження від потенційного інвестора, тому що підкреслює серйозність намірів фірми.

Крім того не слід забувати про здоровий консерватизм, який притаманний інвесторам. Вони з куди більшим ентузіазмом підтримують проекти з продуктами, які витримали перевірку з боку ринкового попиту. Закони ринкової економіки вказують на те, що підприємницький успіх безпосередньо залежить від того чи віддають споживачі перевагу даному продукту перед іншими. А тому, розробляючи вказаний розділ бізнес-плану, треба надати як більш позитивної інформації про добре ринкове майбутнє продукту, який пропонується.