Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Види співучасників

Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК, співучасниками злочину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурювач та пособник.

Указана класифікація співучасників ґрунтується на тій функціональній ролі, яку виконує конкретний суб'єкт при спільному вчиненні злочину. Роль кожного суб'єкта визначається його вкладом у досягнення загального результату, характером виконуваних дій (бездіяльності), їх інтенсивності.

Виконавцем (співвиконавцем) злочину визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин. Ознаками такої особи, відповідно до ч. 2 ст. 27 КК, є такі:

1) вона є суб'єктом злочину;

2) вчинила злочин, передбачений КК;

3) вчинила такий злочин у співучасті з іншими суб'єктами злочину.

Організатором злочину є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій:

1 ) організувала вчинення злочину (злочинів);

2) керувала підготовкою злочину (злочинів) або його (їх) вчиненням;

3) утворила організовану групу чи злочинну організацію;

4) керувала організованою групою чи злочинною організацією;

5) забезпечувала фінансування організованої групи чи злочинної організації;

6) організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ч. З ст. 2 7 КК).

Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину (ч. 4 ст. 27 КК). Схиляння до вчинення злочину передбачає збудження (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликання рішимості або зміцнення наміру іншого співучасника вчинити злочин. Оскільки у законі йдеться про схиляння «іншого співучасника», то підбурюванням може бути визнано лише схиляння до вчинення злочину особи, яка може бути суб'єктом злочину. Схиляння ж до вчинення злочину, наприклад, неосудної особи не є підбурюванням у кримінально-правовому розумінні. Уразі вчинення останньою суспільно небезпечного діяння відповідальність за його скоєння як виконавець несе особа, яка схилила до нього. Не може розглядатися як підбурювання і свідоме введення ін­шої особи в оману для того, щоб, використавши помилку такої особи, досягти певного злочинного результату. У такому випадку відсутня психічна спільність, що є характерною для співучасті.

Закон (ч. 4 ст. 27 КК) називає такі способи схиляння іншого співучасника до вчинення злочину:

1) умовляння;

2) підкуп;

3) погроза;

4) примус;

5) схиляння іншим чином.

Пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками:

1) порадами чи вказівками;

2) наданням засобів чи знарядь;

3) усуненням перешкод, а так само особа, яка заздалегідь обіцяла:

4) переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом;

5) придбати чи збути такі предмети;

6) іншим чином сприяти приховуванню злочину (ч. 5 ст. 27 КК).

Пособник зміцнює своїми діями або бездіяльністю бажання, у виконавця або інших співучасників рішучість на вчинення злочину. На відміну від підбурювача пособник не викликає своїми діями рішучості вчинити злочин, така рішучість у співучасників уже сформована незалежно від пособника, але пособник цю рішучість зміцнює. На відміну від підбурювання, з об'єктивної сторони пособництво може виражатися не лише в діях, а й у бездіяльності. Діяльність пособника менш небезпечна порівняно з діяльність інших співучасників, він не керує злочинною діяльністю, не виконує об’єктивної сторони злочину, не схиляє інших до вчинення злочину.

3. Форми співучасті у злочині, критерії і значення їх виділення.

Питання про форми співучасті у злочині – це питання про організаційно-структурне оформлення співучасті. Форма співучасті – це спосіб об’єднання співучасників злочину з відповідним розподілом між ними ролей та стійкістю суб’єктивних зв’язків між ними.

Залежно від способу взаємодії співучасників між собою і характером участі окремих співучасників у вчиненні злочинної співучасть поділяється на:

1) просту (спів виконавство);

2) складну (співучасть з розподілом ролей), тобто співучасть у власному розумінні слова.

За суб’єктивною ознакою залежно від ступеня узгодженості дій співучасників можна виділити такі форми співучасті:

1) співучасть без попередньої змови;

2) співучасть за попередньою змовою.

1. вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;

2. вчинення злочину організованою групою;

3. вчинення злочину злочинною організацією.