Читайте также:
|
Автомобіль є складною технічною системою, що складається з безлічі підсистем. Під технічною системою розуміється сукупність об'єднаних між собою конструктивних елементів, призначених для вирішення загального технічного завдання. Основними системами, що визначають облаштування автомобіля, являються двигун, трансмісія, рульове управління, гальмівна система, система, що несе, підвіска і колеса.
Двигун є джерелом механічної енергії, необхідної для руху автомобіля. Механічна енергія виходить шляхом перетворення інших видів енергії, серед яких найбільше поширення отримали енергія згорання палива і електрична енергія. Двигун пов'язаний з трансмісією, яка у свою чергу перетворить і передає енергію до провідних коліс. Колеса перетворять механічну енергію в енергію поступальної ходи автомобіля.
Усі системи автомобіля базуються на системі(кузові), що несе. Кузов також є важливим елементом системи пасивної безпеки. Пружний зв'язок коліс і кузова забезпечує підвіска. Управління автомобілем робиться за допомогою двох основних систем - рульового управління і гальмівної системи. Рульове управління служить для зміни напряму руху. Гальмівна система забезпечує зміну швидкості руху автомобіля, його зупинку і утримання на місці.
Напрями вдосконалення конструкції автомобіля
Конструкція сучасного автомобіля розвивається одночасно в декількох напрямах, серед яких:
1. Підвищення безпеки. Автомобіль є об'єктом підвищеної небезпеки, що визначає розвиток різних систем безпеки. Широке поширення отримали системи активної безпеки, у тому числі антиблокувальна система гальм, система курсової стійкості. Значно підвищується захищеність водія і пасажирів із застосуванням засобів пасивної безпеки.
2. Підвищення паливної економічності. Витрата палива значною мірою залежить від конструкції двигуна і коробки передач. Економічність двигуна забезпечується застосуванням системи безпосереднього уприскування, системи уприскування Common Rail. Економія палива досягається також за рахунок зниження маси автомобіля шляхом застосування міцних сталей, легких металів і пластиків.
3. Підвищення екологічної безпеки. Автомобіль є джерелом забруднення довкілля, що стимулює безперервне підвищення екологічної безпеки. Сучасні екологічні норми Євро-5, якими автовиробники керуються з 2005 року, припускають зниження шкідливих викидів і рівня шуму за рахунок змін у випускній системі, застосування системи управління двигуном.
4. Підвищення комфортності. Охоплює широке коло питань і пов'язане з прагненням автовиробників створювати автомобілі, що найбільш повно відповідають індивідуальним запитам споживачів. Увійшло до практики застосування автоматичної коробки передач, рульового управління з підсилювачем, системи климат-контроля. Самі просунуті моделі оснащуються адаптивною підвіскою, системою активного головного світла.
Удосконалення двигунів внутрішнього згорання (ДВЗ)
Вдосконалення існуючих двигунів проводиться за такими основними напрямками:
- поліпшування системи запалювання;
- зміна процесів подачі палива в циліндри двигуна;
- встановлення додаткових приладів, які зменшують вміст шкідливих компонентів у відпрацьованих газах.
Система запалювання значно впливає на процеси згорання палива. Відомо, що система іскрового запалювання робочої суміші за допомогою традиційного розподільника-переривника не завжди задовольняє сучасним вимогам, зв’язаним з повним згоранням палива.
Цей прилад достатньо „капризний”. В умовах експлуатації він не завжди надійно здійснює запалювання суміші, а це супроводжується підвищенням у вихлопі продуктів неповного згорання окису вуглецю і неспаленого палива.
Значне поліпшення в цьому відношенні дає застосування безконтактного електронного запалювання, яке забезпечує більш потужний розряд на свічках запалення і відрізняється більшою стабільністю роботи. В останній час система електронного запалювання знаходить все більше розповсюдження. На деяких нових моделях зарубіжних автомобілів ця система доповнюється мікро-ЕОМ, яка автоматично оцінює момент випередження запалювання суміші, залежно від навантаження на двигун і швидкості руху, оптимізує витрати палива і склад відпрацьованих газів.
Для поліпшення процесу згорання палива в циліндрі широке застосування знаходить форкамерне або факельне запалювання. Суть його полягає в тому, що в малій форкамері багата суміш підпалюється, як звичайно, електричною іскрою, а утворений при цьому потужний факел полум’я запалює основну частину більш бідної робочої суміші вциліндрі, що супроводжується поліпшенням згорання палива. Такі двигуни дозволяють зменшити викиди всіх токсичних компонентів, включаючи й окисли азоту, і при цьому економити до 10% палива. Названа система застосовується, зокрема, на двигунах нової моделі автомобіля ГАЗ-3102.
Зміна процесів подачі палива в циліндри досягається низкою заходів.
Перший з них – це спроба встановлення на двигуні двох карбю-раторів, відрегульованих на подачу бідної робочої суміші та нормальної робочої суміші. Відповідно, перший карбюратор живить двигун на холостому ході, а другий – на робочих режимах.
Пізніше були розроблені нові, більш складні конструкції карбюраторів, здатних а одному блоці сполучати вказані функції і готувати необхідний склад робочої суміші на будь-який режим роботи двигуна.
Другий захід полягає в зміні клапанного механізму з метою більш тонкого розпилення і кращого перемішування суміші при надходженні її в циліндри. В ряді нових конструкцій передбачається регулювання висоти піднімання впускних клапанів залежно від навантаження, що поліпшує процес заповнення циліндрів сумішшю і її згорання.
Третій захід полягає в заміні карбюратора форсунками для безпо-середнього вприскування палива у впускний трубопровід або в циліндри.
Ця система забезпечує найкраще розпилювання палива і перемішування його з повітрям а також розподілення суміші в окремі циліндри.
Система безпосереднього вприскування особливо ефективна в сполученні з електронним управлінням, яке автоматично дозує паливо залежно від режиму роботи двигуна. При цьому не тільки знижується токсичність газів і збільшується економія, а й підвищується потужність двигуна на 10...20%.
Пошук нових видів палива
Поряд з кардинальними рекомендаціями робляться спроби створити присадки і домішки до звичайного палива, які могли б понизити токсичність відпрацьованих газів автомобілів.
В багатьох країнах світу проводяться дослідження в пошуках нового „чистого” антидетонатора для заміни тетраетилсвинцю, у відходах якого знаходиться багато дуже шкідливого для людини свинцю.
В нашій країні закінчені наукові та експериментальні роботи щодо створення нового антидетонатора на марганцевій основі. Така присадка, зі скороченою назвою ЦТМ, в 50 разів менш токсична, ніж тетраетилсвинець. Крім того в неї є ще одна важлива перевага: ЦТМ, на відміну від свинцевої присадки, не погіршує роботу каталітичних нейтралізаторів відпрацьованих газів. Добавка ЦТМ в кількості 2% підвищує октанове число бензину А-80 до 93 одиниць.
Для зменшення в складі відпрацьованих газів, головним чином, сажі в дизельне паливо вносять металевоорганічні з’єднання на основі свинцю, міді, нікелю, хрому чи інших речовин. Навіть в кількості 0,01% до загальної маси палива ці присадки значно понижують дивність відпрацьованих газів, а найкращий результат досягається при їх вмістові в розмірах 0,02...0,25%. Такі присадки вносять на стадії підготовки палива (на нафтоперегонних заводах).
Заслуговує уваги використання водобензинової суміші, яка подається в двигун у вигляді тонкої емульсії, що одержується в процесі перемішування з допомогою невеликих добавок поверхнево активних речовин. Лабораторні досліди а також практичні дослідження довели реальну можливість використання водобензинових сумішей. У відпрацьованих газах вантажного автомобіля ЗІЛ-441510, який працює на емульсії з вмістом 12% води, було виявлено в 2 рази менше окису вуглецю порівняно з авто-мобілем, який працює на чистому бензині. Крім того зафіксо-вана деяка економія палива а також відсутність нахилу палива до детонації, що свідчить про підвищення октанового числа в таких сумішах на 5...10 одиниць проти бензину А-80, з яким проводився експеримент. Остання обставина дозволяє підвищити ступінь стиску (паливну економічність) в автомобілях і одночасно відмовитися від використання свинцю як присадки, підвищуючи „чистоту” палива і одночасно економлячи дефіцитний свинець.
В пошуках альтернативних видів палива особливо великі роботи ведуться з газовим паливом, синтетичними спиртами, аміаком і воднем.
Як газове паливо найбільше розповсюдження одержала суміш нафтових газів – пропану і бутану. Октанове число пропан-бутану перевищує 100, що дозволяє застосовувати високі ступені стиску. Цінною якістю газового палива є його висока екологічна чистота.
Досліди показали, що двигун, який працює на пропан-бутані, на холостому ході має у відпрацьованих газах в 4 рази менше окису вуглецю, а на робочому режимі – в 10 раз менше, ніж у бензинового.
Пристосування автомобілів з бензиновими двигунами, особливо великих, тобто вантажних і автобусів, до газового палива здійснюється порівняно просто. Деяких змін вимагає лише паливна система. Головне – це встановлення балонів для зрідженого газу, де підтримується тиск біля 1,6 МПа. Якщо автомобіль призначається для роботи і на бензині, і на газі, то на ньому зберігається звичайний бензиновий бак. Такі автомобілі в межах міста можуть працювати на газі, а за його межами – на бензині.
Крім стиснутого газу використовується зріджений природний газ. На автомобілі встановлюється кріогенний бак, в якому знаходиться 160 л зрідженого метану з температурою кипіння 160°С. Пробіг становить 300 км.
Відпрацьовані гази автомобіля, який використовує зріджений газ, не мають специфічного для бензинового автомобіля неприємного різкого запаху. Оскільки автомобілі на природному газі за екологічними показниками в 5...6 разів чистіші бензинових чи дизельних, проводиться поступове переведення вантажних автомобілів, автобусів, маршрутних таксі та легкових таксомоторів на природний газ.
Нові екологічні умови змусили повернутися до спиртового палива, яке використовувалося в двигунах внутрішнього згорання вже на початку XX ст. Найбільш перспективні – метанол і етанол.
Метанол або метиловий спирт отримують з вугілля, сланців, деревини і використовують для виробництва пластмас, формаліну та в інших цілях. Він трохи важчий бензину, а енергоємність його в 2 рази менша. Тому для збереження дальності пробігу по паливу бак для метанолу повинен бути в 2 рази більший. Запуск двигуна на чистому метанолі, особливо зимою, утруднений.
Важлива якість метанолу полягає в тому, що у відпрацьованих газах в 2...З рази менше токсичних компонентів, ніж при використанні бензину.
Етанол, чи етиловий спирт, при тій же густині, що і метанол, має енергоємність на 25...30% вищу і, отже, вимагає пропорційно меншої ємності паливного бака. Екологічні характеристики етанолу близькі до метанолу. Проте у двигунів, які працюють на етанолі, у відпрацьованих газах ще менше виділяється вуглеводнів.
Аміак в звичайних умовах – це токсичний газ з різким запахом. Проте, при його згоранні утворюється тільки один токсичний компонент – окис азоту, причому в значно меншій кількості, ніж при згоранні інших видів вуглеводневого палива. Це пояснюється значно нижчою температурою робочого процесу.
Для роботи на цьому паливі двигуни повинні бути змінені в зв’язку з необхідністю підвищення ступеню стиску, посилення системи запалювання і підігрівання робочої суміші у випускному колекторі. Для активізації процесу в деяких дослідах застосовувалось вприскування запалювального палива, факел якого прискорює запалювання основної аміачної суміші та її горіння.
Водень, з точки зору збереження навколишнього середовища, це ідеальне паливо. Згораючи в чистому кисні, він перетворюється у воду.
Якщо його одержувати з води шляхом електролізу, то процес замикається: вода-водень-вода. Ресурси цього палива колосальні й постійно відновлюються. Водень може стати універсальним паливом, ось чому його називають паливом майбутнього. Для одержання водню можуть бути застосовані різні термохімічні, електрохімічні чи біохімічні методи з використанням енергії Сонця, атомних і гідравлічних електростанцій тощо.
Газоподібний, навіть сильно стиснутий водень невигідний, тому що для його зберігання потрібні балони великої маси. Більш реальний варіант – використання рідкого водню, але для цього необхідно встановлювати дорогі кріогенні баки зі спеціальною термоізоляцією.
Можлива ще одна форма зберігання водню – в твердій фазі в складі деяких метало гідридів (наприклад, залізо титанового чи магнієвого).
Водень виділяється з гідриду, якщо його підігрівати, наприклад, відпра-цьованими газами чи гарячою водою з системи охолодження.
В нашій країні і за рубежем уже створені експериментальні автомобілі, які використовують водень у рідкому вигляді та в складі метало гідридів як основне паливо чи в суміші з бензином. Так, добавка 5...10% водню зменшує витрати палива; при цьому значно скорочуються шкідливі викиди.
Бензоводнева суміш дозволяє економити на 100 км пробігу більше 5 л дефіцитного бензину. На цьому перспективному пальному здатний працювати принципово новий двигун, створений вченими інституту проблем машинобудування АН України. Він обладнаний метало гідридним акумулятором і спеціальною паливною апаратурою. Дослідна партія мікроавтобусів РАФ з новим двигуном випущена в 1984 р.
Водень і паливо на його основі можуть використовуватися і в сучасних автомобільних двигунах без значних конструктивних змін останніх.
При спалюванні бензоводневої суміші немає отруйних відходів. Чистий вихлоп автомобілів обумовлений різким збільшенням ступеня згорання бензину. Якщо в звичайних умовах частина бензину не згорає через нестачу повітря і переходить в продукти неповного згорання, в отруйні речовини, то водень, виконуючи роль чистильника, перетворює паливно-повітряну суміш з величини постійної в змінну з оптимальним співвідношенням повітря і палива на тих чи інших режимах роботи. Це забезпечує мінімальну токсичність відпрацьованих газів і максимальну паливну економічність двигуна. 10…15%-на добавка водню знижує загальні витрати бензину наполовину.
Тема 3 Інформаційні системи сучасного автомобіля (6 год.)
Сучасний автомобіль складається з чотирьох основних агрегатів: двигуна внутрішнього згоряння (ДВЗ), кузова, шасі та ходової частини. Ці агрегати складаються з різних функціональних систем, які забезпечують виконання головної функції автомобіля – перевезення вантажів і пасажирів. Для того щоб перевезення були безпечними, а для пасажирів і комфортними, щоб агрегати, вузли, блоки, системи працювали безвідмовно, на автомобілях широко використовуються електротехнічні пристрої та засоби електронної автоматики.
В останні роки технічна оснащеність автомобілів електронною бортовою автоматикою значно зростає. Зовсім недавно мікропроцесорні системи запалювання, електронні системи управління гідравлічними гальмами, системи упорскування бензину, бортова самодіагностика вважалися останніми досягненнями в області автомобільного приладо-будування. Тепер їх відносять до класичних систем і встановлюють майже на кожен серійний автомобіль.
У наші дні на знову розроблювальні моделі автомобілів додатково починають встановлювати абсолютно нетрадиційні бортові автоматичні системи, до яких належать:
-інформаційна система водія з мікро-процесорним забезпеченням; супутникова навігаційно-пошукова система;
-радарні й ультразвукові системи захисту автомобіля від зіткнень і угону;
-системи підвищення безпеки і комфорту людей у салоні; система круїз-контролю;
-система «електронна карта»; мультиплексна електропроводка.
Паралельно проводяться пошуки більш ефективних комп’ютерних технологій для обробки інформації в бортових електронних системах.
Розроблено і вже знаходять застосування так звані мовні функціональні перетворювачі, що працюють із нечіткими підмножинами лінгвістичних змінних, виражених окремими словами або цілими реченнями природною (англійською) або штучною (комп’ютерною) мовою. При деякому ускладненні логічних і арифметичних операцій в мікро ЕОМ це дозволяє підвищити точність і швидкість обробки сигналів. Як Елементи електронних систем керування автомобільними двигунами наслідок, значно ускладнився інтерфейс і виникла необхідність у введені CAN-npoтокола в мультиплексную систему.
На базі електронних систем автоматичного керування двигуном (Есау-Д) і гальмами (Есау-Т) розроблена і вже застосовується гіроскопічна система VDC для підвищення курсової стійкості автомобіля на дорозі в складних умовах руху. Система VDC працює за принципом запрограмованого під нештатні умови руху спільного впливу на крутний момент ДВС (за допомогою системи ASR) і на антиблокувальну систему гальм ABS, ніж виключається бічне відведення (знос) автомобіля при поворотах на великій швидкості або на слизькій дорозі. Водієві в такому випадку відводиться роль активного спостерігача, який контролює поведінку автомобіля.
Інтенсивно ведуться наукові дослідження можливості застосування електро-магнітних клапанів з електронним управлінням у газорозподільному механізмі (ГРМ) поршневого ДВС. Ідею замінити класичні механічні клапани електромагнітними ще в 50-х рр. XX ст. запропонував професор Московського автомобільно-дорожнього інституту (МАДІ), доктор технічних наук Володимир Митрофанович Архангельський. Що це дає поршневому ДВС, добре відомо теоретично. Але практична реалізація ідеї виявилася виключно трудомістким завданням, над вирішенням якої працюють фахівці багатьох зарубіжних фірм і вітчизняні розробники. Теоретичні та експериментальні дослідження вже завершені. Тепер здійснюються розробки конструкторських варіантів виконання ГРМ з електромагнітними клапанами.
Поряд з удосконаленням автомобільних бензинових ДВЗ усе більш активізуються роботи зі створення екологічно чистих силових установок для електромобілів. Вважають, що гідною заміною міському автомобілю може стати гібридний електромобіль, електронні системи керування яких також належать до сучасних новацій у галузі автомо-білебудування.
У сучасних умовах глобальною вимогою до новітніх автомобільних електричних та електронних систем є неухильне виповнення міжнародних стандартів ОВЕ-П (США) і ЕОВЕ-П, які також продовжують удоско-налюватися.
Крім специфіки виконуваних функцій, новітні системи автомобільної бортовий автоматики кардинально відрізняються від класичних, суто електронних систем, широкою різноманітністю принципів дії вхідних у них складових підсистем. Залежно від розв’язуваної задачі, в нову систему як основні компоненти можуть входити не тільки електричні й електронні вузли та блоки, а також і механічні, гідравлічні, оптичні, ультразвукові та будь-які інші пристрої, що мають неелектричну Л. П. Клименко, О. Ф. Прищепов, В. І. Андрєєв, В. Ю. Голдун природу функціонування. Їх роль у реалізації заданої функції управління головна, хоча всі інформаційні процеси в системі реалізуються на рівні електронних блоків управління (ЕБУ), а в новітніх системах – у бортових мікропроцесорах. Такі великі складові комплекси управління не можуть ставитися ні до механічних, ні до електричних, ні до електронних систем.
У цьому зв’язку новітні системи автомобільної бортової автоматики, що встановлюються на концептуальні автомобілі, отримали нову назву – автотронні системи.
Автотронна система, керуючи неелектричними процесами через неелектричну периферію на виході, сама управляється від сигналів, що мають неелектричну природу, які формуються неелектричною вхідною периферією.
Наприклад, автотронна система VDС (управління курсовою стійкістю руху автомобіля), функціональні взаємозв’язки якої з водієм і дорогою показані на рис. 3.1, як вхідну інформацію використовує швидкість руху, кути нахилу кузова, різницю частот обертання коліс, кут повороту керма, атмосферні умови, а в деяких варіантах – тиск у шинах і стан дорожнього покриття.
I. Географічні умови: звивистість дороги, спуски, підйоми, повороти, перехрестя доріг, переїзди.
II. Дорожні умови: тип дорожнього покриття (гравій, бетон, асфальт), асфальт сухий, мокрий, зледенілий. Щільність транспортного потоку.
ІІІ. Кліматичні умови: атмосферні – температура, вологість, тиск, температура асфальту.
ІV. Техногенні умови: зчеплення коліс із дорогою або станом протекторів шин; швидкість обертання коліс; швидкість рискання; бічне відведення автомобіля, бокове відведення коліс, бічне прискорення.
Усе це – неелектричні прояви умов руху автомобіля, які за допомогою вхідних неелектричних перетворювачів перетворюють у неелектричні інформаційні сигнали: швидкість руху – в кругову частоту обертання коліс; кути вертикального способу – в механічне переміщення інерційних елементів у гіроскопічних пристроях; кут повороту керма – в рух (поворот) світло-моделюючого (кодує) диска; тиск у шинах – у прогин пружної мембрани.
Отримані таким чином неелектричні інформаційні сигнали завдяки вхідним датчикам перетворюються в електричні сигнали: поворот диска на кермі кодує в цифровий електричний код; кругова частота обертання коліс – у послідовність електричних імпульсів із змінною частотою прямування; переміщення інерційних елементів гіроскопа, пружної мембрани датчика тиску – в аналогові електричні орієнтовані сигнали, які далі за допомогою аналогово-цифрових перетворювачів (АЦП) переробляються в цифрові електричні сигнали, придатні для подачі на вхід мікропроцесора МП.
Мікропроцесор – це центральний орган управління (мозок) автотронної системи. Його головна функція полягає в перетворенні електричних інформаційних сигналів про умови руху автомобіля, отриманих від вхідної периферії, в електричні сигнали управління, які несуть інформацію про інтенсивності і послідовності неелектричних впливів на неелектричні органи управління. Така інформація формується в мікропроцесорі у вигляді кодових послідовностей електричних імпульсів, які для безпосереднього управління неелектричними органами непридатні.
Говорячи про тенденції та перспективи розвитку автомобільних бортових пристроїв, слід зазначити, що традиційно найбільш інтенсивно удосконалюються вузли, агрегати і схеми класичного електрообладнання.
Вже скоро в бортмережі автомобіля буде впроваджено робочу напругу 42 вольта. Це пов’язано з необхідністю підвищення напруги Л. П. Клименко, О. Ф. Прищепов, В. І. Андрєєв, В. Ю. Голдун електроживлення для новітніх енергоємних спожи-вачів, таких як силові електромагнітні гідроклапани, електромагнітні соленоїди силових виконавчих пристроїв, потужні електродвигуни, силові електронні комутатори, мультиплексна електропроводка і т. п. Зрозуміло, що при підвищенні напруги електропостачання відповідно зменшуються струми в ланцюгах споживачів, що призводить до більш надійної й економічної їх роботі. Але відразу переводити всі електро-споживачі на нову напругу, як це було зроблено при переході з 6 до 12 вольт, на сьогодні нераціонально. Причина тому – випуск 12-вольтних споживачів величезними серіями, технологічна оснащеність виробництва і, головне, всі експлуатовані нині автомобілі обладнані 12-вольтовими споживачами (електролампи, електродвигуни, електронне і мікрокомп’ютерне оснащення, аудіо-, радіо-, відеоапаратура, бортова самодіагностика тощо).
Єдиної стратегії перекладу бортмережі автомобіля на більш високу напругу поки немає. Вважають, що деякий час в автомобілі буде дві напруги: 12 вольт – для класичного електрообладнання, і 42 вольта – для новітніх потужних споживачів. Такий підхід широко використовується на багатотонних грузових автомобілях, де потужні електроспоживачі 24-вольтні, а освітлення – від 12 вольт. Ще більш яскравий приклад – електромобілі. Тут головна тягова акумуляторна батарея, керуючий контролер і тяговий розраховані на напругу 120... 380 В і з’єднані між собою окремими ланцюгами. При цьому бортмережа
залишається 12-вольтової.
Із наведених прикладів зрозуміло, що функціональне різноманіття бортових електричних пристроїв неминуче призводить до необхідності застосування на автомобілі декількох первинних джерел електроенергії з різними робочими напругами. При цьому не виключено, що буде використовуватись і змінна синусоїдальна напруга для спеціальних споживачів.
Під нові напруги в першу чергу будуть модернізовані бортові електромашини. Уже в наші дні значно видозмінений електростартер. У ньому не застосовується послідовне збудження, яке замінене збудженням від постійних магнітів. Жорстка механічна характеристика електродвигуна такого стартера узгоджується з пусковим моментом ДВС допомогою планетарного редуктора (редуктора Джеймса). Давно немає колекторних генераторів постійного струму, їх замінили багатофазні синусоїдальні генератори з напівпровідниковими випрямлячами й електронними регуляторами напруги. Але й такі генератори елементи електронних систем керування автомобільними двигунами можуть значно видозмінитися при появі другої робочої напруги або якщо необхідність у високовольтній змінній напрузі стане реальною.
Ведуться також розробки зі створення універсальної електричної машини, так званого «стартер-генератора», яка зможе виконувати дві функції: запуск ДВС і подачу електроенергії в бортмережу після запуску ДВС.
Сучасна мікропроцесорна система запалювання з низькорівневим багатоканальним розподілом енергії по свічках є найбільш досконалим вирішенням проблеми примусового електроіскрового займання ТВ-суміші в циліндрах поршневого ДВС. Але і це не межа досягнень. Уже випробовані лазерні свічки запалювання, які працюють безпосередньо від електронної схеми управління без проміжного енергоносія. Це дозволить значно підвищити надійність і ККД системи запалювання, а також позбавити її від високочастотних електроіскрових перешкод на інші вузли і блоки бортової електронної автоматики.
Електронною схемою управління може стати магнітний модулятор стиснення, що працює на феромагнітних сердечниках насичення. Схема такого модулятора має основним елементом високовольтний трансформатор із насичуючими сердечниками. Якщо магнітопровід трансформатора внести в режим насичення, то його коефіцієнт трансформації різко падає і енергія з первинної обмотки на вторинну не трансформується. Вихідний трансформатор має два ізольовані один від одного магнітопроводи – М1 і М2, охоплені загальною первинною обмоткою. Кожен магнітопровід оснащений окремою обмоткою управління й окремою двовивідною вторинною обмоткою. Коли по керуючої обмотці протікає струм, достатній для насичення сердечника М1, а обмотка знеструмлена, то висока напруга буде наводитися тільки у вторинній обмотці. Якщо знеструмити керуючу обмотку і пропустити струм насичення по обмотці Wв", то насититься сердечник М2, і висока напруга буде трансформована тільки в обмотку W2‘.
Система запалювання з трансформатором насичення володіє високою надійністю, малими габаритами і вагою.
На закінчення слід зазначити, що не всі відомі розробки бортових систем вийшли зі стадії експериментальних досліджень. Вони використовуються в основному на фірмових моделях спортивних та концептуальних автомобілів.
Тема № 4. Автосервіс (4 год.)
Несправність автомобіля не завжди очевидна. Виникає проблема її визначення. Для визначення технічного стану автомобіля необхідні технічні знання, пристрої і діагностичне устаткування. Отже, виникає необхідність у створенні підсистеми виявлення несправностей і визначення параметрів стану автомобіля а також їх відповідності технічним вимогам. Є такі технічні параметри автомобіля, відхилення від яких неприпустиме з огляду на безпеку руху і негативний вплив на навколишнє середовище У зв'язку з цим виникає необхідність системі примусового контролю технічного стану автомобіля.
Багато автовласників сприймає автомобіль як засіб пересування і не бажає вникати в подробиці його стану. Вони готові
оплатити піклування про свій автомобіль і хочуть тільки бути впевненими, що фірма гарантує його справність. У зв'язку з цим фірма-продуцент створює систему автосервісу, яка не лише ремонтує й обслуговує автомобілі, а й задовольняє потреби споживачів, щодо підтримання і відновлення працездатності автомобілів.
Пристосування автосервісу до ринкових відносин - це лише перший, незначний етап на шляху розвитку автосервісу в Україні. А основні напрямки його поступу такі:
1. Розвиток мережі торговельних підприємств з продажу автомобілів, запасних частин, матеріалів, аксесуарів.
2. Розвиток фірмового автосервісу. В Україні почали працювати численні дилери та дистриб'ютори відомих європейських, японських та американських автомобільних фірм.
Фірмовий автосервіс приніс в Україну передові технології з обслуговування і ремонту автомобілів, новий дизайн, нову виробничу культуру. На фірмових станціях відкрито відповідно оформлені автосалони; почала розвиватися торгівля новими автомобілями.
3. Розвиток автосервісу на підприємствах та в організаціях за умов значного спаду виробництва на промислових, будівельних, транспортних та інших підприємствах.
Більшість з них, аби мати хоча б які гроші, відкрила у себе станції технічного обслуговування в пристосованих приміщеннях на пристосованому обладнанні, що задовольняли попит невибагливих клієнтів.
4. Будівництво нових приватних станцій технічного обслуговування чи створення їх в орендованих пристосованих приміщеннях. Ці станції дуже різноманітні: є серед них такі, що мають найвищий рівень технології, організації та культури обслуговування, а є й дуже недосконалі в цьому відношенні. Таких станцій з'явилося дуже багато.
5. Набула значного розвитку індивідуальна трудова діяльність майстрів, спеціалістів, які ремонтують та обслуговують автомобілі у гаражах, на подвір'ях тощо.
Якщо спробувати узагальнити тенденції розвитку автомобільного ринку України після переходу її до ринкових відносин, то можна виділити такі з них:
- великий приплив капіталу в автомобільний бізнес;
- бурхливий розвиток автомобільного ринку, ринку автосервісних послуг;
- занепад раніше існуючих економічних зв'язків (насамперед з Росією) та старої системи розподілу автомобілів і постачання запасних частин;
- розвиток нових економічних зв'язків, поява на ринку нових суб'єктів ринку - малих підприємств, спільних підприємств;
- розвиток неузаконеного автосервісу, тобто діяльності тих підприємливих осіб. які фактично надавали послуги автосервісу, продавали запасні частини та автомобілі, але робили це нелегально чи напівлегально, найчастіше не сплачуючи податки;
- поява на автомобільному ринку достатньої кількості автомобільних фірм з продажу автомобілів, запасних частин та надання послуг - на основі їх спільної діяльності з іноземними фірмами;
- інтеграція автомобільного ринку України в європейський та світовий автомобільні ринки та відчутні позитивні наслідки такої інтеграції
Як би там не було, Україна уже є і в подальшому, безсумнівно, залишатиметься автомобільно розвинутою державою, Сьогодні в Україні нараховується близько 9 млн. автомобілів (на 42 млн. мешканців), з них десь 5 млн. -легкові. В Німеччині на 80 млн, населення припадає 47 млн. автомобілів, тобто кожен другий мешканець має авто. В Україні кількість автомобілів на тисячу мешканців становить 113 штук, а легкових - приблизно 91 штука. Це значно менше, ніж у розвинутих країнах. Але тенденція розвитку автопарку свідчить про те, що років через 10 кількість легкових авто на 1000 мешканців зросте до 150 чи й більше, і, крім того, суттєво зміниться структура парку: вона представлятиме всю гаму марок та моделей автомобілів світу і буде близькою до структури парку автомобілів країн-імпортерів.
Зростання автомобільного парку, зміна його структури зумовлюватимуть і розвиток автосервісу. Ті фірми, які сьогодні продають свої автомобілі в Україні, вже створюють фірмові автосалони та сервіс: ця тенденція отримає і подальший розвиток. Фірмовий автосервіс, який організує свою діяльність повністю на засадах заводу-виробника, несе в собі технологічні досягнення продуцента і є його "продовженням'' безпосередньо в умовах експлуатації автомобіля. Тому зовсім закономірно виникає потреба в автосервісі.
Конкурентоспроможність автосервісного підприємства – це такий економічний стан, який дозволяє підприємству успішно функціонувати і розвиватися в умовах конкурентного ринку автосервісних послуг.
Рівень автосервісного обслуговування повинен відображати обсяг, структуру послуг та якість надання цих послуг. Рівень конкурентоспроможності станцій технічного обслуговування визначається рівнем конкурентоспроможності виконуваних ними послуг, який, у свою чергу, забезпечується ступенем привабливості послуг для конкретного споживача.
Для оцінки конкурентоспроможності СТО необхідно систематично проводити порівняння показників її роботи з показниками основних конкурентів, що здійснюють свою діяльність в тому ж секторі ринку.
Основними напрямами підвищення рівня конкурентоспроможності СТО є:
– підвищення якості виконуваних послуг;
– компетентність персоналу;
– використання новітніх методів та засобів діагностики;
– скорочення часу виконання замовлень;
– диверсифікація виробництва (послуг);
– застосування гнучкої цінової політики;
– підвищення загальної культури та репутації СТО.
Головним у конкурентній боротьбі підприємств автосервісу є якість обслуговування споживача. У 1970 р. один з найуспішніших на той час бізнесменів зайнятих в автомобільному бізнесі Карл С’юелл залучив у практику управління «цикл утримання клієнтів», в якому вказав основні складові ефективних відносин з клієнтами.
Якість обслуговування – це сукупність споживчих властивостей послуг, що відображають задоволенню індивідуальних потреб як у процесі виробництва послуги, так і в процесі обслуговування.
Якість послуг може бути досягнута за рахунок застосування прогресивного обладнання, раціональної організації і стимулювання праці, контролю якості, використання при ремонті запасних частин, що відрізняються високою якістю і надійністю в експлуатації тощо.
Термін виконання автосервісної послуги виступає як найважливіший показник, що характеризує ефективність роботи підприємства. Скорочення терміну надання автосервісних послуг зменшує потребу в оборотних коштах, прискорює їх оборотність, дає можливість збільшувати обсяг реалізації послуг при існуючому обладнанні і виробничих площах. Скорочення термінів виконання послуги є одним з елементів досягнення конкурентоспроможності підприємств автосервісу.
З метою скорочення часу на використання замовлень на великих і технічно оснащених СТО застосовують агрегатний метод ремонту, що передбачає заміну несправного агрегату новим або раніше відновленим. При цьому власники автомобілів встановлюють різницю між ціною нового або відновленого агрегату і знятого з їх автомобіля. Знятий агрегат СТО можна придбати для подальшого ремонту і продажу. Ціни на відновлені агрегати повинні бути на 20–40 % нижче цін на нові.
Закордонний досвід показує, що прибутковість при продажу відновлених агрегатів не нижче, ніж при продажу нових. Підвищенню конкурентоспроможності автосервісного підприємства сприяє гнучкість цін, в основі якої лежать пільгові знижки на найбільш популярні ремонти, знижки з нагоди свят, застосування пільгових цін у вечірній і нічний час, у разі великого обсягу замовлення тощо.
Висока якість послуг, застосування гнучких цін і гарантій на виконання роботи є основою іміджу, ділової репутації будь-якого автосервісного підприємства. Однак не менше значення у створенні ділової репутації та підвищення конкурентоспроможності має культура обслуговування, уважне ставлення до клієнтів, зовнішній вигляд і спосіб спілкування персоналу, прагнення викликати у клієнта довіру, вигляд СТО, робочого місця та ін.
Основна роль у вирішенні цих проблем відводиться менеджменту організації, який вирішує такі завдання, як:
– доводить до персоналу цілі, які підприємство намагається досягти;
– залучає співробітників у розробку відповідних стандартів обслуговування;
– створює систему стимулювання для співробітників;
– здійснює контакт з клієнтами з метою з’ясування їх потреб і проблем в обслуговуванні;
– створює систему вимірювання якості обслуговування.
Великі можливості у підвищенні конкурентоспроможності автосервісних підприємств полягають у диверсифікації послуг і способів їх виконання. Необхідність у диверсифікації виробництва виникає в тому випадку, якщо на автосервісному підприємстві з’являється тенденція погіршення фінансового стану через різке зменшення попиту на послуги. Причому ці послуги можуть носити невиробничий характер і бути не пов’язаними технологічно з основними видами діяльності.
Подібна ситуація найчастіше виникає в тому випадку, якщо на СТО з’являється тенденція в погіршенні фінансового стану через різке зменшення попиту на послуги з технічного обслуговування і ремонту. У той же час, будь-яке успішно функціонуюче СТО може використовувати диверсифікацію для розширення своїх виробничих можливостей, залучення клієнтури, обсягу продажів і збільшення своїх конкурентних переваг.
Як супутню невиробничу послугу можна назвати торгівлю новою технікою, запасними частинами, експлуатаційними матеріалами, яка отримала широке застосування на практиці.
Ці підприємства представляють зацікавлення заводів-виробників, розглядають всі претензії за гарантіями, виконують ремонт тільки відповідно до технології, рекомендованої виробниками, забезпечують поставку будь-яких запасних частин, включених у прейскуранти виробників. Офіційні дилери можуть вирішувати тільки ті проблеми, які мають повну технічну, інформаційну, правову підтримку виробників. Свою діяльність вони здійснюють за договорами із заводами-виробниками, при цьому заводи намагаються виключити будь-які ризики в діяльності дилерів, оскільки, у зв’язку з банкрутством дилера, вони втрачають автосервісний ринок.
Особливе значення для підвищення конкурентоспроможності СТО має маркетингове вивчення ринку автосервісних послуг, потреб і запитів клієнтів. Для збору зазначеної інформації використовуються різні методи, в тому числі анкетне опитування, замовлення-наряди тощо.
Застосування різноманітних способів організації автосервісних послуг, підвищує ефективність функціонування СТО та її конкурентоспроможність.
Так попередній запис на отримання сервісної послуги створює додаткові зручності для клієнта, забезпечує більш упорядкований прийом автомобілів на підприємстві та рівномірність завантаження ділянок і виробництва СТО.
Привабливість абонентського обслуговування полягає в додаткових знижках, завдяки яким виконуються можливі непередбачені роботи, які СТО бере на себе. Таким чином, СТО закріплює за собою клієнта.
Попередня комплектація замовлень скорочує час знаходження автомобіля в ремонті. Ведення картотеки постійних клієнтів дає можливість визначати технічний стан автомобіля, планувати його обслуговування та ремонт, мати інформацію про несправності, застосовувати систему знижок тощо.
Метод гарантованого технічного обслуговування і ремонту дає гарантію на запасні частини і виконані роботи.
Для підвищення конкурентоспроможності СТО виконують такі послуги:
– технічна консультація власника з приводу технічного стану автомобіля, його несправностей і способів їх усунення;
– визначення технічного стану автомобіля без усунення несправностей;
– надання послуг з технічного обслуговування і ремонту без участі власника автотранспортного засобу, починаючи з оформлення замовлення і закінчуючи видачею відремонтованого автомобіля;
– послуги на дому, коли працівники СТО прибувають на місце знаходження автомобіля і усувають несправність.
У сільській місцевості проблема територіальної доступності автосервісних послуг стоїть особливо гостро, оскільки будувати тут СТО часто економічно недоцільно. У цих умовах може бути застосований виїзний автосервіс.
Виїзний автосервіс здійснюється на договірній основі і виконується, в основному, малими міськими підприємствами автосервісу або придорожніми СТО. Найважливішою умовою підвищення конкурентоспроможності станцій технічного обслуговування є забезпеченість кваліфікованими кадрами.
Ця умова має особливе значення для СТО, що спеціалізуються на технічному обслуговуванні й ремонті автомобілів іноземного виробництва, і відрізняються більш складною конструкцією.
Для роботи на ринку автосервісних послуг потрібні кваліфіковані кадри, які мають спеціальну освіту. Світові тенденції розвитку ринку автосервісних послуг свідчать про абсолютне переважання на підприємствах автосервісу персоналу з вищою технічною освітою.
Розвиток станцій технічного обслуговування у сучасних умовах ускладнюється світовою фінансовою кризою, яка на теренах нашої країни завдає достатньо великі проблеми середньому та малому бізнесу. Такий негативний чинник призводить до зниження прибутковості СТО за рахунок зменшення кількості автомобілезаїздів, тому що значна частина клієнтів прагнуть економії і ремонтують свої транспортні засоби самостійно або користуючись послугами «приватного сектора», тобто недостатньо кваліфікованої робочої сили. У таких умовах боротьба за клієнта посилюється як і вимоги до якості сервісних послуг СТО.
Реалізація стратегічних засад з підвищення якості професійних послуг, скорочення часу виконання замовлень, диверсифікація виробництва (послуг), застосування гнучкої цінової політики, маркетингу послуг та підвищення загальної культури та репутації СТО дають можливість підприємствам зміцнити свій рівень конкурентоспроможності і піднятися на наступний щабель розвитку.
Дата добавления: 2015-04-11; просмотров: 165 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |