Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Ключові терміни: рівний – рівному.

Тема самостійного вивчення №37

Методика «Рівний – рівному»

План

1. Поняття методу «рівний – рівному».

2. Зміст методу «рівний – рівному».

Література

Основна

1. Профілактика ВІЛ/СНІД в учнівському та молодіжному середовищі: Довідник для соціальних працівників, вчителів, шкільних психологів, батьків / О. Т. Баришполець, І. Ф. Ільїнська, Б. П. Лазоренко, І. М. Пінчук, С. І. Хаїрова, А. М. Щербинська / За ред. І. Ф. Ільїнської, Б. П. Лазоренка. — К.: Держсоцслужба, 2005. — 204 с. [с. 110-118]

2. Соціальна педагогіка: теорія і технології: Підручник / За ред. І.Д.Звєрєвої — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 316 с. [с. 180-187]

Додаткова

1. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах / За ред. проф. А. Й. Капської. — К., 2001. — 140 с. [с. 74-81]

Методичні рекомендації

Розкрити зміст поняття «рівний – рівному». Визначити основні переваги та особливості методу «рівний – рівному». Дати класифікацію методу «рівний – рівному».

Проаналізувати етапи соціально-педагогічної діяльності за методом «рівний – рівному». Визначити умови та принципи реалізації технології «рівний – рівному». Висвітлити завдання освіти «рівний – рівному». Висвітлити зміст модулів технології «рівний – рівному».

Завдання для самостійної роботи:

1. Скласти конспект за запропонованим планом.

Ключові терміни: рівний – рівному.

Контрольні запитання та завдання

1. Що розуміють під методом «рівний – рівному»?

2. Які переваги методу «рівний – рівному»?

3. Які використовують критерії для класифікації методів «рівний – рівному»?

4. Які життєві навички дає можливість формувати метод «рівний – рівному»?

5. Хто виступає ключовими фігурами у соціально-педагогічній діяльності за методом «рівний – рівному»?

6. Які основні умови реалізації технології «рівний – рівному»?

7. Назвіть принципи, на яких базується метод «рівний – рівному».

8. На які принципи ступеневого навчання орієнтується метод «рівний – рівному»?

9. Які модулі включає метод «рівний – рівному»?

Досвід щодо запобігання ВІЛ/СНІД та іншим проявам негативної поведінки неповнолітніх, нагромаджений громадськими організаціями за технічної підтримки міжнародних донорів, показує, що одним із най­оптимальніших методів профілактичної роботи є навчання однолітків однолітками, коли молода людина оволодіває знаннями, набуває соціального досвіду в ході спілкування з ровесниками.

Узагальнюючи такий підхід та виходячи із завдань реформування освіти щодо створення умов здорового способу життя в Україні, можна визначити мету освіти “рівний–рівному”. Це сприяння підвищенню розуміння дітьми й молоддю переваг здорового способу життя через просвітницьку роботу, формування системи життєвих принципів здорового способу життя, стимулювання молоді до самостійного й усвідомленого вибору життєвої позиції, сприяння визначенню шляхів позитивної соціалізації молоді, формування знань, умінь та навичок здорового способу життя і запобігання негативній поведінці за допомогою методу освіти “рівний–рівному”.

Освіта “рівний–рівному” спрямована на дітей і молодь віком 12–18 років різного соціального статусу. Серед них позитивно орієнтовані, допризовники, групи ризику, засуджені.

Суть методу освіти “рівний–рівному” та основні поняття

Метод освіти “рівний–рівному” (англійською мовою peer educa­tion) до середини XIX ст. не розглядався як самостійний метод навчання, але використовувався, зокрема, в європейській школі. Навчальний метод почав впроваджуватись в середині XX ст. в країнах Західної Європи та Північній Америці. У західній освітній практиці освіта “рівний–рівному” вже стала одним із базових методів, використовується в початкових та середніх школах, університетах, за місцем проживання. Але особливо ефективним цей метод виявився в ході просвітницької роботи щодо запобігання негативним явищам. У час, коли знизився інтерес до здорового способу життя, а знання, які поширювали дорослі; залишалися лише гаслами, новий підхід до забезпечення рівня доступності превентивних знань за допомогою молоді став рятувальним.

Переваги передавання знань від однолітка до однолітка полягали в тому, що:

підлітки більше часу спілкуються один з одним;

глибше розуміють потреби свого оточення;

на відміну від дорослих розуміють субкультурну мову;

більше довіряють одне одному, більше готові до розуміння й наслідування поведінки.

Зазначались і економічні переваги методу, оскільки однолітки, підготовлені за методом освіти “рівний–рівному”, надають значну кількість ефективних просвітницьких послуг безкоштовно.

Вітчизняний досвід освіти “рівний–рівному” виріс із практики національної освіти в українських сільських школах, особливо малокомплектних, де вчитель вимушений працювати одночасно з кількома класами. Приділяючи увагу одній групі (класу), педагог змушений залучати учнів з інших класів, і роль наставників виконують кращі учні.

Пошуки освітніх технологій на початку XX ст. викликали великий інтерес до методу освіти “рівний–рівному” у вітчизняних науковців і практиків. Теорія культурологічної відповідності учасників педагогічної взаємодії Л.С. Виготського заклала основи широкого використання цього підходу як педагогічного методу, починаючи з 20-х років XX ст.

Він набув своєї соціальної значущості завдяки практичному досвіду роботи з неповнолітніми за теорією відповідальної залежності та виховуючих стосунків А.С. Макаренка в педагогіці людяності В.О. Сухом­лин­ського. Метод освіти “рівний–рівному” використовувався у вітчиз­няній школі, у вихованні через колектив; при бригадному та груповому методах навчання; при закріпленні за невстигаючим учнем кращого учня; у формах роботи вожатих, учнівських комісій, громадських дитячих організацій, а також у діяльності класного, шкільного, районного, обласного та республіканського активів учнів.

Прийоми методу освіти “рівний–рівному” щодо питань здорового способу життя практикувалися в діяльності шкільних санітарних комітетів і санітарних постів, оперативних загонів (“Юні друзі міліції” та “Юні інспектори дорожнього руху”). Отже, метод слід розглядати і в контексті історичного розвитку освітніх процесів в Україні. Багаторічний досвід заклав методологічні основи для розвитку і впровадження методу в сучасних умовах.

Ознакою сучасної національної школи є розвиток самодіяльних спілок учнівської молоді, які популяризують здоровий спосіб життя. Це рух учнівського лідерства – лідер класу, лідер школи, що становлять організацію лідерів при районних відділах освіти. Нагромаджено досвід роботи учнівського самоврядування, діяльності позашкільних закладів як методичних центрів з підготовки учнів-лідерів у навчальний період та канікулярний час в оздоровчих таборах учнівського активу. Серед молодіжних організацій, що опікуються проблемами розвитку національних традицій формування здорового способу життя серед однолітків, найактивнішими є “Січ”, яка розвиває ідеї і методи здорового способу життя в Східній Україні, і “Пласт” (Українська скаутська організація), що охоплює молодь переважно західних регіонів України. Активністю в поширенні ідей здорового способу життя відзначається Асоціація гайдів України. Розвитку методу освіти “рівний–рівному” активно сприяє діяльність соціальних служб для молоді, особливо поширення волонтерського руху. Він активно використовується в консультуванні, патронажі, діяльності груп взаємопідтримки та ін.

Проекти, над якими працюють громадські організації й використовують метод освіти “рівний–рівному” в роботі з учнівською молоддю та групами ризику в Дніпропетровській, Запорізькій, Вінницькій, Харківській, Чернівецькій, Рівненській та інших областях, засвідчили його безперечну ефективність. Набутий досвід дає підстави стверджувати, що метод освіти “рівний–рівному” вже має певні надбання в системі вітчизняної освіти і специфіку впровадження його в умовах України. Він сприятиме подальшій розбудові як національної освіти, так і демократичних та гуманістичних засад суспільства в цілому. Активна участь молоді в просвітницькому процесі означає новий етап підтримки рефор­мування всієї системи національної освіти й превентивної діяльності.

Основні поняття

Визначення “освіта “рівний–рівному” набуло поширення у зв’язку з визнанням ефективності результатів упровадження проектів популяризації здорового способу життя і країнах Європейської співдружності та інших країнах світу. Поняття “освіта “рівний–рівному” випливає з того, що головну участь у поширенні знань бере сама молодь. Переваги методу освіти “рівний–рівному” полягають у тому, що підліткове середовище є природним соціокультурним середовищем для однолітків, доступність до якого дорослим обмежена віком, соціальним статусом, мовою, сплями комунікації й ефективності впливів.

Нині в світі діє велика кількість проектів, в основі яких лежить метод освіти “рівний–рівному”. Проте єдиного визначення цього поняття немає. Це зумовлено тим, що кожна з країн, яка впроваджує метод, орієнтується передусім на культурні традиції своєї системи освіти й особливості своєї нації. Тому кожна національна програма дає своє визначення даного поняття.

Освіта “рівний–рівному” оцінюється як соціально-педагогічне явище. Тому згідно з Концепцією вона розглядається в кількох аспектах. Насамперед це соціальний підхід (політика) формування в молодої людини ідеалу здоров’я і здорового способу життя через набуття превентивних знань, навичок, умінь, психологічних якостей і установок на соціально відповідальну поведінку. Це технологія, оскільки передбачає послідовну систему активних дій лідерів-підлітків і тренерів-педагогів, спрямованих на спростування міфів, уявлень, моделей поведінки, що ведуть до втрати здоров’я, і на заміну їх позитивними орієнтирами життєвого вибору через поширення достовірної інформації, зразків особистого прикладу життєвої позиції лідерами.

Освіта рівних визначає засіб передавання достовірної інформації авторитетними особистостями, довіра до яких є основною умовою опанування превентивних знань. Вона також є прийомом посилення доступ­ності знань про здоровий спосіб життя, запобігання негативній поведінці і визначає форму організації превентивної діяльності, в процесі якої опановуються знання, вміння та навички, що сприяють формуванню установок, важливих для усвідомлення переваг здорового способу життя. “Рівний–рівному” – це освітній метод, завдяки якому в процесі комунікативної діяльності відбувається обмін знаннями і вміннями, що сприяють формуванню достовірних знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій щодо здорового способу життя й запобігання негативним вчинкам.

Отже, навчання здорового способу життя за методом “рівний–рівному” – це суспільно корисна діяльність молоді, яка полягає в передаванні знань, умінь і навичок здорового способу життя, що забезпечує запобігання курінню, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІД, ІПСШ та іншим негативним явищам.

Для спрощення сприймання підходу ми визначаємо освіту “рівний–рівному” як соціальний метод (далі метод) реалізації просвітницької роботи. За цим визначенням метод є соціально-педагогічним явищем.

Національне визначення поняття апробовано в ході роботи міжнародного (Таллінн, 1999) та Національного (Тернопіль, 1999) семінарів, присвячених розвитку методології освіти “рівний–рівному” у країнах Центральної й Східної Європи, Співдружності Незалежних Держав і Балтійських країн.

Відповідно до методу просвітницька робота розглядається в широкому і вузькому значенні. У широкому значенні – це просвітницька робота щодо здорового життя у всіх сферах життєдіяльності молоді. Здоровий спосіб життя розглядається як стан духовного, психічного, фізичного і соціального розвитку, що має безперечну соціальну цінність і користь для самої людини. У вузькому значенні – це просвітницька робота з певних проблем: ВІЛ/СНІД, ХПСШ, навичок комунікації, розвитку особистості, формування лідерських якостей, знань прав і соціальних гарантій у збереженні здоров’я.

Процес спілкування розглядається як основна умова просвітницької роботи в міжособистісній, міжгруповій і соціальній комунікаціях. Результативність методу – це система закладених життєвих цінностей молодої людини на активну соціальну позицію, що виявляється в процесі просвітницької роботи серед однолітків, та здатність особи вести здоровий спосіб життя й особистим прикладом доводити його переваги. Реалізація методу базується на технології ступеневого навчання: підготовці педагогів-тренерів, навчанні педагогами-тренерами підлітків-лідерів та веденні підлітками – лідерами просвітницької роботи серед ровесників віком 12–18 років.

Підліток-лідер. Метод відрізняється від традиційних превентивних підходів насамперед тим, що молодим людям надається роль експертів та ініціаторів профілактичного впливу на однолітків. Підлітки набувають досвіду позитивного впливу на особистості й групи, зокрема недоступні для дорослих. Лідерські якості в колі підлітків завжди оцінювались позитивно, а підлітки-лідери були зразком поведінки незалежно від своєї соціальної позиції. Підліток-лідер (той, що попереду) – це особистість, що є носієм знань, цінностей, які привабливі для однолітків і які вони бажають наслідувати. Відповідно до узагальненого поняття метод розглядає лідерів-підлітків як спеціально підготовлених непрофесійних педагогів (рівних педагогів), які навчають і мотивують своїх однолітків на здоровий спосіб життя.

Тренер-педагог. Передумовою ефективності методу є висока цінність лідерських якостей фахівця (вчителя, лікаря, соціального працівника тощо) в учнів. 3 точки зору учнівської молоді, такий фахівець має бути лідером; досконало володіти своїми фаховими знаннями; бути близьким до розуміння потреб молоді, її прагнень; не бути зверхнім, допомагати соціальному становленню не лише в межах своїх формальних функцій, а й виходячи з розуміння проблем підлітків. Складовими цінностей, що сприймають підлітки, є висока духовність, без якої фахівець втрачає свою привабливість як людина і не може повноцінно виконувати свою просвітницьку місію. Виходячи із сучасних визначень, він має створити умови, щоб стати тренером соціальних умінь. Отже, тренер-педагог – це фахівець (учитель, лікар, соціальний працівник тощо), який створює умови для ведення просвітницької роботи підлітками-лідерами серед своїх ровесників. Він користується незаперечним авторитетом серед підлітків, володіє технологіями соціального навчання і здатний “відтренувати” інтелектуальні, вольові та емоційні якості підлітків-лідерів, необхідні для здійснення ними освіти “рівний–рівному”.

Завдання освіти “рівний–рівному”:

створення соціально-педагогічних умов, сприятливих для позитив­них змін у знаннях, уміннях, навичках, вчинках, в цілому поведінці дітей і молоді у ставленні до здорового способу життя;

створення організаційних умов для активної просвітницької роботи щодо здорового способу життя серед дітей і молоді через надання повноважень самим неповнолітнім;

виявлення в молодіжному середовищі позитивних лідерів, а також спонукання осіб з “груп ризику” щодо ураження ВІЛ-інфекції, ІПСШ до переорієнтації лідерських якостей з негативних на позитивні;

підготовка лідерів-підлітків до просвітницької роботи серед ровесників щодо ВІЛ-інфекції, ІПСШ;

підвищення соціальної компетенції молоді в питаннях здорового способу життя;

підвищення рівня розуміння проблем молоді суспільством, розширення нормативно-правової бази захисту здоров’я;

розвиток теорії і практики методу освіти “рівний–рівному”;

впровадження освіти “рівний–рівному” і навчальні заклади (шко­ли, ПТУ, вищі навчальні заклади), позашкільні заклади, у діяльність соціальних служб для молоді і служб у справах неповнолітніх, в установи соціальної реабілітації неповнолітніх, у діяльність недержавних громадських організацій тощо.

Технології методу освіти “рівний–рівному”

Технології методу освіти “рівний–рівному” поділяються на:

технології навчання;

технології впровадження.

Вони спрямовані на створення умов для просвітницької роботи й передбачають відбір тренерів і підлітків-лідерів, розробку навчальних модулів для навчання тренерів і підлітків-лідерів, підготовку тренерів до навчання підлітків-лідерів, навчання підлітків-лідерів.

Технології навчання спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок формування здорового способу життя та формування превентивної поведінки. Навчання є провідною ланкою програми, яка має забезпечити якість досягнення мети програми. Метод освіти “рівний–рівному” у своєму розвитку має орієнтуватися на такі принципи ступеневого навчання:

відбір тренерів і лідерів-підлітків;

навчання тренерів;

навчання тренерами підлітків-лідерів;

навчання підлітками-лідерами підлітків.

Навчання ґрунтується на модульному навчанні. Технології модульного навчання використовують взаємопов’язану систему різних видів лекцій, практичних і самостійних занять. Навчальний модуль – це ґрунтовна розробка певної проблеми. Він визначається незалежністю змістового матеріалу й може розглядатися як окремий напрям у реалізації методу. Технології навчання педагогів-тренерів і підлітків-лідерів базуються на формах і методах, до яких належать різновиди лекцій, бесід, диспутів, соціально-комунікативні тренінги, тренінги особистісного зростання, ситуаційні вправи, рольові ігри, дебати, тренінги розвитку вмінь і навичок, “мозкові атаки” тощо. Серед модулів визначено такі:

“Методологія і методика “рівний–рівному” в просвітницькій роботі” – здобуття методологічних знань щодо реалізації програми й досягнення ефективного результату.

“Психологія взаємодії та розуміння” – володіння знаннями і вміннями з психології особистісного розвитку, культури, спілкування, психологічної сумісності, практичних умінь контактувати із соціальними групами.

“Школа лідера” – розвиток особистих якостей лідерів, навичок та вмінь проводити просвітницьку роботу з однолітками.

“Профілактика наркоманії серед учнівської молоді” – забезпечує формування знань з питань профілактики куріння, алкоголізму та вживання наркотичних речовин; набуття навичок запобігання наркоманії.

“Профілактика СНІД і ХПСШ серед молоді” – формування знань про соціально небезпечні хвороби, моделі ризикованої поведінки, шляхи інфікування та запобігання йому.

“Права дитини та захист її здоров’я” – здобуття знань з правових засад захисту права на збереження і розвиток здоров’я згідно з міжнародним і вітчизняним законодавствами.

Технології впровадження – це сукупність впливів, які використовуються для досягнення мети методу освіти “рівний–рівному” через педагогічну й просвітницьку роботу, спонтанне спілкування та мобілізацію ресурсів.

Педагогічна технологія передбачає спільну роботу тренерів з підліт­ками-лідерами. Зміст роботи полягає у передаванні знань, інформаційній підтримці, консультуванні здебільшого в умовах навчального закладу, молодіжного центру або в оздоровчих закладах. Тренери виконують роль керівників, наглядачів. Вони створюють умови для повної доступності підлітків-лідерів до знань, засобів масової інформації, читання лекцій, проведення тренінгів, участі в семінарах, конференціях, “круглих столах” та інших формах соціально-корисної активності.

Просвітницька технологія спрямована на поширення знань, консультування підлітків-лідерів і педагогів-тренерів у системі соціальних комунікацій. Просвітницька робота має вестись при індивідуальному, груповому, масовому спілкуванні в умовах навчального закладу, за місцем проживання, у місцях масових зборів і відпочинку молоді. У впровадженні просвітницької технології провідну роль відіграють підлітки-лідери, які працюють з однолітками. Тренери виконують роль консультантів, помічників. Вагомими є знання особливостей соціокультурної групи, з якими підлітки-лідери мають намір працювати.

Технологія спонтанного спілкування реалізується завдяки методу “снігової кулі” в умовах випадкового спілкування як з референтними групами, так і з окремими особами. При цьому однолітки, які здобули просвітницьку інформацію, самі стають джерелом інформації для інших. Це створює для підлітків-лідерів і педагогів-тренерів умови для позитивного впливу на молодь через батьків, знайомих, під час виступів у засобах масової інформації, телепередач, музичних акцій, перебування в оздоровчих закладах тощо.

Технологія мобілізації ресурсів полягає в залученні до просвітницької роботи державних і недержавних установ, соціальних служб, засобів масової інформації, молодіжних об’єднань, громадських і релігійних організацій, груп населення, батьків і окремих осіб.

Напрями впровадження методу:

під час викладання предметів гуманітарного та природничого циклів;

у процесі позакласної і позашкільної виховної роботи та в роботі з батьками;

через навчальні та позашкільні заклади, соціальні служби, спеціальні заклади;

через організацію превентивної роботи в навчальних і позашкільних закладах, вищих навчальних закладах, передусім педагогічного профілю, соціальних службах, молодіжних і громадських об’єднаннях;

через діяльність учнівського самоврядування;

через законодавчу політику в галузі освіти, охорони здоров’я, соціальної діяльності щодо превентивної роботи з молоддю.

Впровадження методу забезпечується зворотнім зв’язком (суб’єкт-суб’єктні стосунки учасників програм); трансформацією-коригуванням постійним оновленням методу новими прийомами роботи відповідно до особливостей залучених до програми груп ризику: безпритульні, засуджені, споживачі наркотиків, ВІЛ-інфіковані тощо); спрямованістю освіти “рівний–рівному” на високу соціальну ефективність.

Найбільш дієвою методикою первинної профілактики є методика "рівний-рівному".

У західних країнах така методика (передбачає взаємодопомогу серед підлітків) вже набула широкого розповсюдження. Вона обумовлена тим, що для деяких підлітків характерні негативні особливості поведінки: склад­ності спілкування, прогули, вживання психоактивних речовин. Такі підлітки уникають дорослих, а за допомогою у вирішенні проблем звертаються до своїх ровесників. Однак однолітки не завжди компетентні. Тому обирають "добровільних помічників" - волонтерів, з якими проводять навчання у формі групової психологічної роботи.

Після такого навчання підлітки-волонтери стають розповсюджувачами профілактичної інформації.

Використання методики "рівний-рівному"