Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Задача.

Залізничний транспорт. Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є: несправності колій рухомого складу; засобів сигналізації, централізації та блокування; помилки диспетчерів; неуважність та халатність машиністів.

Найчастіше виникають надзвичайні ситуації при сході рухомого складу з колій, зіткненнях, наїздах на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо у вагонах. Не виключаються розмиви залізничних колій, обвали, осипи, зсуви, затоплення. При перевезенні небезпечних вантажів, таких як гази, легкозаймисті, вибухонебезпечні, ядучі, отруйні та радіоактивні речовини, виникають вибухи, пожежі цистерн та інших вагонів.

За останні роки різко зменшилося оновлення основних фондів залізничного транспорту. Якщо у 2000 році було закуплено 17 пасажирських вагонів, то у 2012 році не закуплено жодного, окрім нових швидкісних електропоїздів які не проаналізовані на залізничних шляхах України. Ступінь зношення пасажирських вагонів складає 60%. Відпрацювали нормативний строк і підлягають списанню 50% вагонів електро- і 35% дизельних поїздів. Підлягає заміні більше 20% залізничних колій, 16% залізничних колій знаходиться в аварійному стані. Стан технічних засобів не забезпечує повною мірою безпечну експлуатацію залізничного транспорту. Число аварій і катастроф на залізничному транспорті у 2012 році порівняно з 2011 роком практично не змінилось (катастроф і аварій відповідно у 2011 році 7/13, у 2010 – 4/27). Серед основних причин виникнення надзвичайних ситуацій доречно відмітити елементарні помилки обслуговуючого персоналу, які призводять до аварій і катастроф.

Аварійні ситуації при перевезеннях залізницею радіоактивних речовин і сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) найбільш небезпечні. Такі аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей і радіоактивного забруднення навколишнього середовища, а при виході СДОР у зовнішнє середовище - до гострих отруєнь пасажирів і хімічного зараження повітря, грунтів і об'єктів колійного господарства. Складна обстановка може скластися в результаті аварії в межах залізничної станції. Як правило, поблизу залізничних вузлів розташована міська (селищна) забудова з високою щільністю населення. На порівняно малій території станції звичайно зосереджується велика кількість вагонів із різноманітними вантажами. Тут же можуть знаходитися значні групи людей - в поїздах, на платформах, у будинку вокзалу і навколо них. Це створює для них загрозу при вибухах, зараженні повітря радіоактивними та хімічними речовинами.

Морський та річковий транспорт. Можливий ризик для безпеки життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних.

В світовому морському транспорті щорічно зазнають аварії понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад 6000 чоловік, з яких 2000 гине.

Катастрофа може статися в порту (пристані) або в умовах руху судна по річці, акваторії моря (озера).

Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення з іншим судном або із палями мостів, перекидання, пожежі, витік небезпечних речовин, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди та інше. Складна обстановка може виникнути при швидкоплинності аварійної ситуації, особливо у відкритому морі.

Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють спускові пристрої. Причиною відмови може бути швидкоплинність аварії, раптове перекидання корабля чи його надмірний крен. Неможливість покинути в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію.

Зниження рівня безпеки перевезення пасажирів і вантажів на водному транспорті в Україні в останні роки визначалось: збільшенням числа порушень правил водіння суден, технічної експлуатації, зниженням якості ремонту, зупинкою будівництва суден нового покоління. Середній вік суден – 22 роки, а за останні 11 років Чорноморське пароплавство не закупило жодного судна. Зараз десятки морських суден з екіпажами в більшості без засобів існування находяться в іноземних портах, що може привести до виникнення надзвичайної ситуації на цих суднах.

Авіаційний транспорт. Перевезення пасажирів і вантажів авіаційним транспортом (літаками і вертольотами) набуло величезних масштабів у всіх розвинутих країнах, у тому числі й в Україні.

Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці, аж до вимикання двигунів.

В авіаційних аваріях відбувається руйнування літака різного ступеню, а при катастрофі, крім цього, ще маємо і людські жертви.

Світова статистика свідчить про те, що майже половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі і половина в повітрі на різноманітних висотах, нерідко над малонаселеною (важкодоступною) територією землі або над водною поверхнею.

У зв'язку з тим, що число пасажирів, що розміщуються у сучасному літаку, значно збільшилося, зросло і число жертв авіакатастроф. Наприклад, максимальне число постраждалих може складати: на літаку АН-2-12 чоловік, на АН-24 - 47 чоловік, на Як-42 - 113 чоловік, ТУ-154- 168 чоловік, ІЛ-86 - 324 чоловіки.

До важких наслідків приводять руйнування окремих конструкцій літака, відмова двигунів, порушення роботи системи управління, електропостачання, зв`язку, пілотування, недостача палива, перебої в життєзабезпеченні екіпажу та пасажирів. Нині самою небезпечною трагедією, яка найчастіше виникає на борту літака є пожежа та вибух.

Падіння літака (вертольоту) може бути причиною жертв як на його борту, так і на землі (при падінні на житлові забудови), може призвести до руйнування виробничих споруд і порушення виробничих процесів. Особливо небезпечно падіння їх на АЕС та об'єкти хімічної промисловості, тому що при цьому можливий вихід у зовнішнє середовище радіоактивних та хімічних речовин або СДОР. Отже, авіаційна катастрофа може посилитися катастрофою на землі.

Найбільш трагічна подія у 1997 році – катастрофа українського літака ЯК- 42 поблизу м. Салоніки, наслідком якої стала загибель екіпажу і пасажирів рейсу Одеса – Салоніки – громадян України, Греції, Німеччини та Польщі (всього - 70 чоловік). Ця катастрофа, незважаючи на відсутність остаточних висновків про причини події, ще раз підкреслила досить критичний стан аварійності на повітряному транспорті України.

Дорожньо-транспортні події (ДТП). У останні роки на дорогах України щорічно виникають десятки тисяч автомобільних аварій і катастроф. На автомобільному транспорті, враховуючи і приватний лише за 1997 рік сталося 37,94 тис. дорожньо – транспортних подій, загинуло 5988 чоловік, травмовано 41,96 тис. чоловік. Дорожньо – транспортних надзвичайних ситуацій зареєстровано 118, в яких загинуло 234 чоловік та травмовано 464 чоловік (до надзвичайних ситуацій віднесені ДТП з приватним автотранспортом, наслідком яких була загибель 3 та більше чоловік, або кількість постраждалих 5 та більше чоловік).

Причини дорожньо–транспортних подій можуть бути різноманітні. Це, насамперед, порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що управляють автомобілем, слабка їх реакція. Нерідко причиною аварій і катастроф стає управління автомобілем осіб у нетверезому стані. До серйозних дорожньо–транспортних подій призводить невиконання правил перевезення небезпечних вантажів та недотримання при цьому необхідних вимог безпеки.

Іншою причиною дорожніх аварій є незадовільний стан доріг. Інколи можна бачити відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки ремонтних робіт, відсутність знаків про попередження небезпеки. Все це в сукупності приводить до великих втрат.

Причинами дорожньо–транспортних подій є також відсутність дорожніх знаків або несправність сигналізації на залізничних переїздах (у жовтні 1997 року на залізничному переїзді Придніпровської залізниці сталося зіткнення автомобіля ГАЗ – 66 з електропотягом, внаслідок чого загинуло 18 чоловік, отримало важкі тілесні ушкодження – троє); низький технічний стан автомобілів; перевищення швидкості руху; взаємодії водій – пішохід та інші.

Транспортні аварії класифікуються за Державним класифікатором надзвичайних ситуацій (далі ДК019:2010) є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування інформації в Україні. Державний класифікатор надзвичайних ситуацій розроблено на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 368 від 24 березня 2004 року “Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями” та Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом МНС України від 19 квітня 2003 року № 119.

Ознакою надзвичайної ситуації є:

- наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності;

- заподіяння великих економічних збитків;

- істотне погіршення стану навколишнього природного середовища.

Класифікація надзвичайних ситуацій впроваджена в Україні з метою забезпечення організаційної взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями, ліквідацією їх наслідків та веденням державної статистики.

Транспортні аварії класифікуються на підставі Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного характеру за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 368, Державного класифікатора надзвичайних ситуацій, затвердженого наказом Держстандарту України від 19. 11. 2010 р. №552 та Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом МНС України від 22 квітня 2003 року №119.

Виникнення надзвичайної ситуацій на транспорті, відносять до надзвичайної ситуації техногенного характеру, а в залежності від обсягів заподіяних збитків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайні ситуацію класифікуються як державного, регіонального, місцевого та об'єктового рівня.

1-й етап 2-й етап 3-й етап

Рис.1. Порядок класифікації транспортних аварій.

На малюнку 1 схематично показано порядок класифікації транспортних аварій. Він складається з трьох етапів: віднесення події за пороговим значенням до надзвичайної ситуації, класифікація її за походженням та класифікація за рівнем. При цьому враховується характер походження надзвичайної ситуації, ступінь поширення її небезпечних факторів та розмір людських втрат і матеріальних збитків.

Розглянемо порядок класифікації надзвичайної ситуації на конкретному прикладі.

Задача.

До оперативно-чергової служби МНС надійшло повідомлення про те, що 03 березня 2011 року о 10 годині 25 хвилин внаслідок зіткнення приватного пасажирського автобуса "ЛАЗ-695" із вантажним потягом № 823 на залізничному переїзді станції Грузевиця Хмельницької області загинуло 11 і травмовано 20 осіб.