Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Опис протоколу SIP

SIP — протокол ініціювання сеансів зв’язку, є протоколом прикладного рівня, призначається для організації, модифікації і завершення сеансів зв’язку: мультимедійних конференцій, телефонних з’єднань і розподілу мультимедійної інформації. Користувачі мережі SIP можуть брати участь у сеансах зв’язку, запрошувати інших користувачів і бути запрошеними ними до нового сеансу зв’язку. Запрошення можуть бути адресовані певному користувачеві або групі користувачів.

Рис. 2. Місце протоколу SIP у стеку протоколів TCP/IP

SIP, хоча й може використовуватися в IP-телефонії, не є протоколом для передачі тільки голосових даних — він взагалі не прив’язаний до передачі даних якогось певного виду. Сама назва протоколу означає, що SIP забезпечує ініціювання, контроль і ліквідацію сеансів обміну інформацією, а якості переданої інформації може виступати що завгодно: мова (як у випадку IP-телефонії), музика, відео, і, наприклад, текст. Тип переданих даних визначається окремим протоколом SDP (Session Description Protocol — протокол опису сеансу), що використовується в парі з SIP і має здатність змінювати параметри сеансу в ході обміну даними, зокрема визначає мережні порти для прийому й передачі голосових даних протоколу RTP.

Протокол SIP розроблений групою MMUSIC (Multiparty Multimedia Session Control) комітету IETF (Internet Engineering Task Force), а специфікації протоколу представлені в документі RFC 3261.

В основу протоколу робоча група MMUSIC заклала такі принципи:

Персональна мобільність користувачів. Користувачі можуть переміщатися без обмежень у межах мережі, тому послуги зв’язку повинні надаватися їм у будь-якому місці цієї мережі. Користувачеві присвоюється унікальний ідентифікатор і мережа надає йому послуги зв’язку незалежно від тог, де він перебуває.

Масштабованість мережі. Вона характеризується, у першу чергу, можливістю збільшення кількості елементів мережі при її розширенні.

Розширюваність протоколу. Вона характеризується можливістю доповнення протоколу новими функціями при введенні нових послуг і його адаптації до роботи з різними додатками. Розширення функцій протоколу SIP може бути здійснене за рахунок введення нових заголовків повідомлень, а також впровадженням нових типів повідомлень.

Інтеграція в стек наявних протоколів Internet, розроблених IETF.

Взаємодія з іншими протоколами сигналізації. Протокол SIP може бути використаний разом із протоколом Н.323. Можливо також взаємодія протоколу SIP із системами сигналізації ТфЗК — DSS1 й ОКС7. Однією з найважливіших особливостей протоколу SIP є його незалежність від транспортних технологій.

3.1.2.1 Архітектура мережі SIP

Рис. 2 Приклад мережі на базі протоколу SIP

Протокол SIP успадкував від протоколу перенесення гіпертексту — HTTP синтаксис і архітектуру «клієнт-сервер». Керування процесом обслуговування виклику розподілено між різними елементами мережі SIP. На рис. 2 представлений приклад мережі на базі протоколу SIP. Основним функціональним елементом, що реалізує функції керування з’єднанням, є термінал. Інші елементи мережі відповідають за маршрутизацію викликів, а в деяких випадках надають додаткові послуги.

У випадку, коли клієнт і сервер взаємодіють безпосередньо з користувачем, тобто реалізовані в кінцевому обладнанні користувача, вони називаються, відповідно, клієнтом агента користувача — User Agent Client (UAC) — і сервером агента користувача — User Agent Server (UAS).

Якщо в пристрої присутні і сервер UAS, і клієнт UAC, то він називається агентом користувача — User Agent (UA), і по своїй суті являє собою апаратний або програмний термінал SIP.

Крім терміналів, визначені два основних типи мережних елементів SIP: проксі-сервер (proxy server) і сервер переадресації (redirect server).

Проксі-сервер представляє інтереси користувача в мережі. В якості проксі-сервера може виступати IP-ATC Asterisk. Він приймає запити, обробляє їх і, залежно від типу запиту, виконує певні дії. Проксі-сервер складається із клієнтської і серверної частин, тому може приймати виклики, ініціювати власні запити і повертати відповіді. Проксі-сервер може бути фізично з’єднаний із сервером визначення місця розташування або існувати окремо від цього сервера, але мати змогу взаємодіяти з ним використовуючи певні протоколи.

Передбачено два типи проксі-серверів — зі збереженням станів і без збереження станів.

Сервер першого типу зберігає в пам’яті вхідний запит, що являється причиною генерації одного або декількох вихідних запитів. Такий сервер дозволяє надати більшу кількість послуг, але працює повільніше, ніж сервер другого типу. Він може застосовуватися для обслуговування невеликої кількості клієнтів, наприклад, у локальній мережі.

Сервер без збереження станів просто ретранслює запити й відповіді, які одержує. Він працює швидше, ніж сервер першого типу, тому що ресурси процесора не витрачається на запам'ятовування станів, внаслідок чого сервер цього типу може обслужити більшу кількість користувачів. Недоліком такого сервера є те, що на його базі можна реалізувати лише найбільш прості послуги. Втім, проксі-сервер може функціонувати як сервер зі збереженням станів для одних користувачів і як сервер без збереження станів - для інших.

Сервер переадресації призначений для визначення поточної адреси користувача який викликається. Користувач який викликає передає до сервера повідомлення з відомим йому адресою користувача який викликається, а сервер забезпечує переадресацію виклику на поточну адресу цього користувача. Для реалізації цієї функції сервер переадресації повинен взаємодіяти із сервером визначення місця розташування.

Сервер переадресації повідомляє адресу або користувача, що викликається, або проксі-сервера. За цією адресою ініціатор запиту передає новий запит. Сервер переадресації не містить клієнтську частину програмного забезпечення.

Але користувачеві не обов’язково зв’язуватися з яким-небудь SIP-сервером. Він може сам викликати іншого користувача за умови, що знає його поточну адресу.

Користувач може переміщатися в межах мережі, тому необхідно забезпечити механізм визначення його місця розташування в даний момент часу.

Для зберігання поточної адреси користувача використовується сервер визначення місця розташування користувачів, що представляє собою базу даних адресної інформації.

Цей сервер може бути сполучений із проксі-сервером або бути реалізований окремо, але повинен мати можливість зв'язуватися з ним.

3.1.2.2 Повідомлення протоколу SIP

Відповідно до архітектури «клієнт-сервер» всі повідомлення діляться на запити, передані від клієнта до сервера, і на відповіді сервера клієнтові.

Щоб ініціювати встановлення з’єднання користувач повинен повідомити серверу ряд параметрів, зокрема, адресу викликуваного користувача, параметри інформаційних каналів й ін. Ці параметри передаються в спеціальному SIP-запиті. Від викликуваного користувача передається відповідь на запит, що також містить ряд параметрів.

Всі повідомлення протоколу SIP, запити й відповіді, являють собою послідовності закодованих текстових рядків. Структура й синтаксис повідомлень SIP ідентична використовуваним у протоколі HTTP. На малюнку 2.3.1 представлена структура повідомлень протоколу SIP.

Рис. 3 Структура повідомлень протоколу SIP

Стартовий рядок являє собою початковий рядок будь-якого SIP-повідомлення. Якщо повідомлення є запитом, у цьому рядку вказуються тип запиту, адресат і номер версії протоколу. Якщо повідомлення є відповіддю на запит, у стартовому рядку вказуються номер версії протоколу, тип відповіді і його коротка розшифровка, призначена тільки для користувача.

Заголовки повідомлень містять відомості про відправника, адресата, шлях проходження і ін., тобто, переносять інформацію, необхідну для обслуговування даного повідомлення. Про тип заголовка можна дізнатися по його імені.

Повідомлення протоколу SIP можуть містити так зване тіло повідомлення. У запитах АСК, INVITE й OPTIONS тіло повідомлення містить опис сеансів зв’язку. Запит BYE тіла повідомлення не містить. При цьому будь-які відповіді можуть містити тіло повідомлення, але вміст тіла в них буває різним.

У протоколі SIP визначено чотири види заголовків:

• загальні заголовки, що є присутнім у запитах і відповідях;

• заголовки змісту, переносять інформацію про розмір тіла повідомлення або про джерело запиту (починаються зі слова «Content»);

• заголовки запитів, що передають додаткову інформацію про запит;

• заголовки відповідей, що передають додаткову інформацію про відповідь.

Заголовок містить назву, за якою, відділене двокрапкою, слідує значення заголовка. У полі значення містяться передані дані. Слід зазначити, що якщо сервер приймає повідомлення, заголовки яких йому не відомі, те ці заголовки ігноруються.

Перелік найбільш поширених заголовків протоколу SIP:

Заголовок Call-ID - унікальний ідентифікатор сеансу зв’язку або всіх реєстрації окремого клієнта, він складається з буквено-числового значення і імені робочої станції, що привласнила значення цьому ідентифікатору. Між ними повинен стояти символ @.

Заголовок То - визначає адресата.

Заголовок From - ідентифікує відправника запиту; за структурою аналогічний полю То.

Заголовок CSeq - унікальний ідентифікатор запиту, що відноситься до одного з'єднання. Він служить для кореляції запиту з відповіддю на нього.

Заголовок Via служить для того, щоб уникнути ситуації, у яких запит піде по замкнутому шляху, а також для тих випадків, коли необхідно, щоб запити й відповіді обов’язково проходили по однакових шляхах. Тобто в заголовку Via вказується весь шлях, пройдений запитом.

Заголовок Content-Type визначає формат опису сеансу зв’язку.

Заголовок Content-Length указує розмір тіла повідомлення.

У дійсній версії протоколу SIP 2.0 визначено шість типів запитів. Кожний з них призначений для виконання досить широкого кола завдань, що є явною позитивною можливістю протоколу SIP, тому що завдяки цьому число повідомлень, якими обмінюються термінали й сервери, зведено до мінімуму. За допомогою запитів клієнт повідомляє про поточне місце розташування, запрошує користувачів взяти участь у сеансах зв’язку, модифікує вже встановлені сеанси, завершує їх і т.д. Сервер визначає тип прийнятого запиту за назвою, зазначеному в стартовому рядку. В тому ж рядку в полі Request-URI зазначена SIP-адреса терміналу, якому цей запит адресований. Зміст полів То і Request-URI може різнитися, наприклад, у полі То може бути зазначена адреса абонента, а в полі Request-URI — поточна адреса користувача.

INVITE — запит залучає користувача або послугу до участі в сеансі зв’язку й містить опис параметрів цього зв’язку. За допомогою цього запиту користувач може визначити функціональні можливості термінала абонента і почати сеанс зв’язку, використовуючи обмежене число повідомлень і підтверджень їхнього прийому.

АСК — запит підтвердження прийому від викликуваної сторони відповіді на команду INVITE і завершує транзакцію.

OPTIONS — запит дозволяє одержати інформацію про функціональні можливості агентів користувачів і мережних серверів. Однак цей запит не використається для організації сеансів зв'язку.

BYE — запит використається ініціаторами і викликуваною сторонами для руйнування з’єднання. Перед тим як зруйнувати з’єднання, користувачі відправляють цей запит до сервера, повідомляючи про намір припинити сеанс зв’язку.

CANCEL — запит дозволяє агентам користувачів і мережним серверам скасовувати раніше передані запити, якщо відповіді на них ще не були отримані.

REGISTER — запит застосовується клієнтами для реєстрації інформації про місце розташування з використанням серверів SIP.

Після прийому й інтерпретації запиту, адресат (проксі-сервер) передає відповідь на цей запит. Зміст відповідей буває різним: підтвердження встановлення з’єднання, передача запитуваної інформації, відомості про несправності тощо. Структуру відповідей і їхні види протокол SIP успадкував від протоколу HTTP.

Визначено шість типів відповідей, що несуть різні функціональні навантаження. Тип відповіді кодується тризначним числом. Найважливішою є перша цифра, що визначає клас відповіді, інші дві цифри лише доповнюють першу. У деяких випадках обладнання навіть може не знати всі коди відповідей, але воно обов’язково повинне інтерпретувати першу цифру відповіді.

Всі відповіді поділяються на дві групи: інформаційні і фінальні. Інформаційні відповіді показують, що запит перебуває на стадії обробки. Вони кодуються тризначним числом, що починається з одиниці — 1хх.

Фінальні відповіді кодуються тризначними числами, що починаються із цифр 2, 3, 4, 5 і 6. Вони означають завершення обробки запиту й містять, а коли це потрібно, результат обробки запиту.

Відповіді 2хх означають, що запит був успішно оброблений. У цей час із всіх відповідей типу 2хх визначений лише один — 200 ОК. Його значення залежить від того, на який запит він відповідає.

Відповіді 3хх інформують термінал користувача про нове місце розташування викликуваного користувача або переносять іншу інформацію, що може бути використана для нового виклику.

Відповіді 4хх інформують про те, що в запиті виявлена помилка. Після одержання такої відповіді користувач не повинен передавати той же самий запит без його модифікації.

Відповіді 5хх інформують про те, що запит не може бути оброблений через відмову сервера.

Відповіді 6хх інформують про те, що з’єднання з викликуваним користувачем установити неможливо.

Запити й відповіді на них утворюють SIP-транзакцію. Вона здійснюється між клієнтом і сервером і містить у собі всі повідомлення, починаючи з першого запиту й закінчуючи фінальною відповіддю.

Крім того, протокол SIP передбачає різні алгоритми встановлення з’єднання. При цьому ті самі відповіді можна інтерпретувати по-різному залежно від конкретної ситуації.

3.1.2.3 Схема взаємодії SIP-терміналів

Термінал А SIP Проксі-сервер Термінал Б

Рис. 4 Схема взаємодії SIP терміналів

Розглянемо типи SIP запитів і відповідей, які передаються при взаємодії двох SIP-терміналів у мережі з одним проксі-сервером, а також процеси які виникають в цьому випадку. Схема взаємодії представлена на рис. 4.

При здійсненні SIP-дзвінка, виникають процеси обміну SIP-заголовками, які керують з’єднанням, а також передача мультимедійних даних по протоколу RTP.

Основні процеси, що виникають при здійсненні SIP-дзвінка від термінала А к терміналу Б:

1. Реєстрація SIP-термінала на сервері

Термінал повинен зареєструватися на проксі-сервер і для того, щоб інші термінали змогли його знайти і зв'язатися. У цьому випадку, обидва термінали посилають запити на реєстрацію у вигляді SIP-заголовків «REGISTER» з відповідними полями «From» і «To». Проксі-сервер, що працює також як і сервер місця розташування, визначає можливість реєстрації терміналів і посилає відповіді у вигляді SIP-заголовків «OK» з кодом відповіді 200 якщо реєстрація пройшла успішно.

2. Встановлення сеансу зв’язку

Сеанс зв’язку починається відправленням терміналом А запиту «INVITE» проксі-серверу. Проксі-сервер відповідає відповіддю «TRYING 100» який означає, що потрібно почекати поки сервер зв’яжеться з терміналом Б і перевірить можливість встановлення з ним з'єднання. Термінал Б посилає відповідь проксі-серверу у вигляді заголовка «Ringing 180» якщо він вільний і готовий почати сеанс. Цей запит також переадресовується терміналу А і він чує гудки виклику. І нарешті відповідь «OK 200» від термінала Б означає прийом дзвінка.

3. Протікання сеансу зв'язку

У цей момент зв’язок встановлений і починається безпосередній процес обміну мультимедійними даними по протоколу RTP, використовуючи параметри (порт, адреса, тип вокодера тощо) передані за допомогою SDP.

4. Завершення сеансу зв’язку

Завершення сеансу зв’язку відбувається відправленням запиту «BYE» до проксі-сервер у, що ретранслює його терміналу Б. Термінал Б відповідає повідомленням «OK 200» підтверджуючи роз’єднання. Сеанс зв’язку завершений, передача даних по протоколу RTP припиняється.

3.1.2.4 Алгоритми встановлення з’єднання

Протоколом SIP передбачені 3 основних сценарії встановлення з’єднання: за участю проксі-сервера, за участю сервера переадресації і безпосередньо між користувачами. Розходження між перерахованими сценаріями полягає в тім, що по-різному здійснюється пошук і запрошення викликуваного користувача. У першому випадку ці функції покладає на себе проксі-сервер, а користувачеві ініціатору сеансу необхідно знати тільки постійну SIP-адресу викликуваного користувача. У другому випадку агент користувача самостійно встановлює з'єднання, а сервер переадресації лише реалізує перетворення постійної адреси викликуваного абонента в його поточну адресу. І, нарешті, у третьому випадку користувачеві для встановлення з’єднання необхідно знати поточну транспортну адресу викликуваного користувача.

3.1.3 Налаштування схеми організації зв’язку на базі IP-АТС Asterisk

а. Для настроювання IP-АТС Asterisk потрібно на одному з комп’ютерів інсталювати програмне забезпечення VirtualBox згідно з інформацією на сайті https://www.virtualbox.org/ або у файлі UserManual.pdf (файл видається викладачем).

б. У VirtualBox потрібно створити віртуальну машину, підключити до неї інсталяційний диск Ubuntu Server (використовується версії 11.10) і виконати інсталяцію мінімального оточення ОС Linux.

в. Після інсталювання Ubuntu Server потрібно настроїти мережеве з’єднання. Оскільки віртуальна машина під’єднана через програмний міст до тієї ж канальної мережі, що й фізичні комп’ютери, потрібно вказати IP-адресу з діапазону виділених IP-адрес для даної канальної мережі. Для цього потрібно, наприклад, зробити наступне:

1. відкрити файл /etc/network/interfaces і внести в нього такі рядки:

auto eth0 #автоматична активація мережевого інтерфейсу

#під час завантаження системи

iface eth0 inet static #настроювання статичної адреси IPv4

address 10.30.2.150 #IP-адреса сервера

netmask 255.255.254.0 #маска під мережі сервера

network 10.30.2.0 #канальна під мережа сервера

broadcast 10.30.3.255 #широкомовна IP-адреса

gateway 10.30.2.1 #шлюз в інші підмережі

Детальний опис цього файла конфігурації можна знайти за адресою http://ubuntologia.ru/network-manual-configuration.

2. перезапустити мережеве з’єднання гостьової системи, виконавши таку команду:
sudo service networking restart
або якщо на сервері не інстальовано програму для керування службами, перезапустити мережевий скрипт напряму:
sudo /etc/init.d/networking restart

3.1.4 Інсталяція Asterisk PBX

а. Після настроювання Ubuntu Server потрібно інсталювати Asterisk PBX. Для цього потрібно:

1. підключити репозиторії програмного забезпечення, відкривши файл /etc/apt/sources.list та внісши до нього такі рядки:

deb http://ua.archive.ubuntu.com/ubuntu/ oneiric main restricted universe multiverse

deb http://ua.archive.ubuntu.com/ubuntu/ oneiric-updates main restricted universe multiverse

deb http://ua.archive.ubuntu.com/ubuntu/ oneiric-backports main restricted universe multiverse

deb http://security.ubuntu.com/ubuntu oneiric-security main restricted universe multiverse

deb http://archive.canonical.com/ubuntu oneiric partner

deb http://extras.ubuntu.com/ubuntu oneiric main

Розшифровку значень файла конфігурації потрібно знайти за адресою https://help.ubuntu.com/community/Repositories/Ubuntu в якості домашнього завдання.

2. виконати оновлення операційної системи до останньої версії, виконавши такі команди:

sudo aptitude update #оновлення бази пакетів

sudo aptitude full-upgrade #оновлення власне пакетів

3. виконати інсталяцію Asterisk PBX, ввівши таку команду:

sudo aptitude install asterisk

Зауваження. Гостьова система повинна мати вихід в мережу Інтернет для інсталяції IP-АТС Asterisk «з нуля». Якщо використовується готовий образ настроєної віртуальної машини, з’єднання з Інтернетом непотрібно. (готовий образ віртуальної машини видається викладачем).

б. Після інсталяції IP-АТС Asterisk необхідно його настроїти. Для цього потрібно:

1. змінити файл /etc/asterisk/sip.conf, створивши, наприклад, двох користувачів наступним чином:

[general];розділ загальних параметрів

context=default;стандартний контекст

allowguest=no;заборонити гостьову реєстрацію

udpbindaddr=0.0.0.0;слухати всі мережеві інтерфейси по протоколу UDP

externrefresh=60;інтервал оновлення DNS-імені, якщо вказується externhost

nat=yes;дозволяти клієнтів, які працюють за NAT

canreinvite=no;заборонити користувачам змінювати адреси й порти

[customer1];перший користувач

type=friend;повноправний клієнт

context=phones;входить у контекст phones

host=dynamic;може реєструватися з різних мережевих вузлів

secret=password1;пароль користувача

[customer2];другий користувач, значення параметрів, як для першого

type=friend

context=phones

host=dynamic

secret=password2

2. змінити файл /etc/asterisk/extensions.conf, створивши, наприклад, наступний діалплан:

[general];розділ загальних параметрів

autofallthrough=yes;автоматично чекати нові розширення

[default];стандартні параметри

exten => _X.,1,Hangup;повісити слухавку

[internal];внутрішні параметри

exten => 101,1,Dial(SIP/customer1,60);customer1 має номер 101,

;чекати на відповідь 60 с

exten => 101,n,Hangup();після розмови вішати слухавку

exten => 102,1,Dial(SIP/customer2,60);аналогічно

exten => 102,n,Hangup()

exten => 600,1,Answer();відповідь автовідповідача за номером 600

exten => 600,2,Playback(demo-echotest);вітання

exten => 600,3,Echo();відтворення відлуння

exten => 600,4,Playback(demo-echodone);повідомлення про закінчення розмови

exten => 600,5,Hangup();повісити слухавку

[phones];у групу phones

include => internal;входить група внутрішніх користувачів

Після цього потрібно відкрити консоль керування Asterisk командою:

sudo asterisk –r

і виконати такі команди:

sip reload

dialplan reload

3.1.5 Інсталяція SIP-телефона Phoner Lite

Після інсталяції IP-АТС Asterisk на клієнтських комп’ютерах, обладнаних гарнітурами, необхідно інсталювати програмний SIP-телефон Phoner Lite. Для цього:

1. Запустіть програмний SIP-термінал PhonerLite (файл інсталяції PhonerLiteSetup.exe видається викладачем)

2. У вікні, виберіть опцію «Ввести данные вручную» і натисніть кнопку «Далее»;

3. У вікні налаштування користувача даних введіть такі дані (див. файл sip.conf):

• в поля «Имя пользователя» і «Аутентификация имени» — введіть SIP-логін (наприклад, customer1);

• в полі «Пароль» — введіть пароль;

• натисніть кнопку «Далее».

4. У вікні налаштування звуку вкажіть ваші аудіопристрої і натисніть кнопку «Далее» (Рекомендується використовувати настройки за замовчуванням).

5. У наступному вікні введіть назву профілю (наприклад, 101@asterisk) і натисніть кнопку ОК.

6. Далі перейдіть в меню «Настройки – Профили», вказати в ньому IP-адресу сервера (див. файл /etc/network/interfaces).

7. Перейдіть у вкладку «Кодеки», відключіть всі кодеки, крім G.711 A-Law і натисніть кнопку «Сохранить».

3.1.5 Перевірка підключення

Для перевірки з’єднання виконайте тестування за номером 600 для здійснення тестового дзвінка (на автовідповідач) або за номерами 101 чи 102 (для наведеного вище прикладу) для здійснення дзвінка до іншого абонента.

Якщо тестовий дзвінок виконати не вдалося, перевірте підключення та конфігурацію. Переконайтеся в тому, що всі кабелі підключені правильно і надійно.

4 Проектування мережі на базі IP-АТС Asterisk

Виконайте дії згідно п. 3.1.1-3.1.5 з використанням варіанту, наданого викладачем (дивіться таблицю 1).

Таблиця 1. Перелік завдань за варіантами

ustom

5. Оформлення звіту та порядок його подання

Кожний студент укладає звіт по лабораторній роботі індивідуально, згідно правил його оформлення, і захищає на наступному занятті. Зміст звіту:

1. Найменування та мета роботи.

2. Схема організації зв’язку на базі IP АТС Asterisk.

3. Результати виконання роботи (таблиці, файли конфігурації, які підтверджують виконання завдань, скріншоти).

4. Аналіз отриманих результатів та основні висновки.

Контрольні запитання

1. Що таке Asterisk?

2. Яка схема організації зв’язку використовується в лабораторному макеті?

3. Що таке VirtualBox?

4. Який дистрибутив ОС Linux використовується в лабораторній роботі?

5. Який SIP-клієнт використовується в лабораторній роботі?

6. Що таке SIP і яке його місце у стеку протоколів TCP/IP?

7. Які принципи закладено в основу протоколу SIP?

8. Яку архітектуру має мережа SIP? Наведіть приклад.

9. Яку структуру мають повідомлення протоколу SIP?

10. Які види заголовків визначено у протоколі SIP?

11. Наведіть й опишіть схему взаємодії SIP-терміналів.

12. Для чого призначено файл /etc/network/interfaces у дистрибутиві ОС Linux Ubuntu Server?

13. Для чого призначено файл /etc/apt/sources.list у дистрибутиві ОС Linux Ubuntu Server?

14. У яких файлах конфігурації Asterisk виконується основна настройка SIP-сервера?

15. Укажіть команди, які використовуються для відкривання консолі керування Asterisk, перезавантаження конфігурації SIP і перезавантаження діалплану.

Література:

1. Меггелен Дж., Мадлен Л., Смит Дж. Asterisk: будущее телефонии, 2-е издание. – Пер. с англ. – СПБ: Символ_Плюс, 2009. – 656 с., ил.

2. В. Маслаков. Linux на 100%. СПб: Питер, 2009. 336 с., ил.

3. Д. Колисниченко. Linux-сервер своими руками. СПб: Наука и техника, 2002. — 576 стр. с ил.
(http://www.dkws.org.ua/index.php?page=show&file=pdf).

4. http//ubuntologia.ru/

5. http//asterisk-pbx.ru/

6. http//voip-ex.ru/