Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Література

1. Вільчковський Е.С., Курок О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навч. посіб. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – С. 52-60.

2. Теория и методика физического воспитания: Учебник / Под ред. Б.А.Ашмарина. – М.: Просвещение, 1990. – С. 30−42.

3. Теория и методика физического воспитания: Учебник / Под ред. Г.Д.Харабуги. − изд. второе, перераб. и доп. − С. 39−53.

4. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. − Ч.1. – С. 90−108.

Визначення понять:

Рух − моторна функція організму, що виражається в зміні положень тіла або окремих його частин.

Рухова дія – певна цілеспрямована система рухів, сформована для вирішення конкретного рухового завадання.

Рухова діяльність − поєдання декількох специфічних руховиї дій.

Фізичні вправи − рухові дії, які сприямовані на вирішення завдань фізичного виховання і підпорядковані його закономірностям.

Техніка фізичних вправ − способи виконання рухової дії за допомогою яких рухове завдання вирішується з відносно більшою ефективністю.

Основа техніки рухів − це сукупність тих ланок і рис структури рухів які необхідні для вирішення рухового завдання у пенвий спосіб.

Визначальна ланка техніки − найважливіша частина вирішення рухового завдання.

Деталі техніки − це другорядні особливості рухової дії, які не порушують її основного механізму.

Стартове положення − це стан «оперативного спокою», в якому немає зовнішніх рухів, але концентровано втілюється цілеспрямованість до дії.

Амплітуда − це розмах руху.

Темп − частота повторення циклів руху або кількість руху за одиницю часу.

Руховий ритм − відносно правильно організований розподіл зусиль у просторі і часі.

Основні та допоміжні засоби фізичного виховання. Фізичні вправи як основний засіб фізичного виховання. Природні сили як засіб фізичного виховання. Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання

2. Фактори, які визначають вплив фізичних вправ на організм. У практиці фізичного виховання можна спостерігати, коли одні і ті ж фізичні вправи дають різні ефекти, а різні фізичні вправи можуть привести до однакових результатів.

Ö До першої групи відносяться індивідуальні особливості дітей, їх моральні, вольові й інтелектуальні якості; тип нервової діяльності; рівень знань, умінь і навичок; фізичний розвиток і підготовленість; стан здоров'я; інтерес до занять, активність; любов до праці тощо.

Ö Другу групу складають особливості самих вправ, їх характер, складність і трудність; новизна й емоційність. Залежно від характеру вправи можуть впливати на різні якості, м'язові групи, вирішувати різні завдання (підготовчі, підвідні).

Ö Третя група факторів включає зовнішні умови виконання вправ (місце проведення, кліматичні, метеорологічні і санітарно-гігієнічні умови, стан матеріально-технічної бази, рельєф місцевості).

Ö Четверту групу факторів, що визначають вплив фізичних вправ, представляють дії вчителя щодо раціональної побудови процесу фізичного виховання. Як суб'єкт цього процесу, вчитель зобов'язаний пізнати його закономірності, психологічні, фізіологічні і біохімічні реакції на виконання фізичних вправ.

3. Техніка фізичних вправ

4. Характеристики рухів:

Ö Просторові: положення тіла (вихидне та кінцеве, звереження пози у процесі самого руху); стартове положення; траєкторія руху; амплітуда (розмашисті, дрібні, неточні рухи, точні рухи).

Ö Часові характеристики: темп (кроки, гребків за хвилину).

Ö Просторово-часові: швидкість руху (рівномірний, нерівномірний, плавний, різкий, прискорений).

Ö Динамічні: внутрішні сили (активні та пасивні сили рухового апарату); зовнішні сили (гравітаційні сили (сила ваги власног тіла), сила реакції опори; сила опору зовнішнього середовища (вода, повітря), сила опору фізичних сил (суперники, партнери), зовнішні обтяження)

5. Основні умови раціональної спортивної техніки

Основним принципом, що обумовлює правила раціональної техніки фізичних вправ, є принцип повного і доцільного використання активних і пасивних рушійних сил при одночасній нейтралізації дії гальмівних сил. Умовами, що визначають ефективне використання м'язової сили, є:

1. Оптимальний напрям зусиль. Напрям дії м'язової сили повинен бути, за можливості, більш наближеним до напрямку наміченого руху (низький старт — 54°-72°). Наприклад, при виході з низького старту зусилля слід спрямувати під кутом 54°, при метаннях — під кутом 45°. Збільшення або зменшення кута, під яким спрямовуються зусилля, викличе погіршення результату виконання вправи.

2. Збільшення швидкості руху. Для досягнення максимальної ефективності рухової дії вигідно застосувати велику силу протягом великого шляху, тобто, збільшити час її дії.

3. Забезпечення безперервності руху і послідовності застосування сили певних груп м'язів. Всі рухи повинні викочуватись у такій послідовності, щоб перед закінченням дії однієї групи м'язів включалась інша група. При цьому наступні рухи повинні виконуватись з підвищенням швидкості. Проте при виконанні окремих вправ (наприклад, гімнастики) черговий рух починається тоді, коли попередній рух тіла або його частин закінчується.

4. Передача кількості руху з однієї ланки тіла на іншу. При виконанні багатьох вправ їх ефективність забезпечується шляхом передачі руху з нижніх ланок тіла на верхні, і навпаки.

5. Створення протидії діючим силам. Найбільшої сили удару ногою чи рукою по м'ячу можна досягти, якщо цей удар спрямований на м'яч, що переміщається на нас Проте, в окремих випадках виникає потреба не створювати такої протидії, а зменшувати її. Так діють, наприклад, ловлячи чи зупиняючи м'яч, здійснюючи м'яку його передачу партнерові тощо

6. Класифікація фізичних вправ:

Класифікація вправ за ознакою переважного впливу на прояв і розвиток фізичних якостей:

Силові вправи – вправи, що передбачають подолання опору.

Швидкісні − вправи, що передбачають короткочасне виконання рухових дій з великою швидкістю.

Швидкісно-силові – вправи, що вимагають прояву великих зусиль за якомога коротший час.

Вправи на витривалість − вправи, що передбачають тривале виконання рухових дій без перерви для відпочинку або їх повторне виконання до втоми.

Вправи на спритність − вправи, виконання яких вимагає складнокоординаційних дій, незвичайних вихідних положень, перебудови рухової діяльності відповідно до зміни ситуації.

Вправи на гнучкість − вправи, що виконуються з великою амплітудою.

Вправи на рівновагу − вправи, які виконуються на обмеженій площі опори (на підвищенні та рухомій опорі).

Класифікація вправ за їх значенням для вирішення освітніх завдань:

Основні (змагальні) − вправи, які є предметом засвоєння відповідно до вимог програм фізичного виховання або конкретного виду спорту.

Підготовчі − вправи, за допомогою яких розвивають необхідні для виконання основної вправи рухові якості.

Підвідні − вправи, за допомогою яких легше засвоїти техніку складних за структурою основних вправ.

Класифікація фізичних вправ за їх значенням для розвитку груп м’язів: вправи для м’язів рук і плечового пояса; вправи для м’язів тулуба і шиї; вправи для м’язів ніг і тазу.

Класифікація фізичних вправ за видами спорту: гімнастичні, ігрові, легкоатлетичні тощо.

Під класифікацією фізичних вправ розуміють розподіл їх на гру­пи та підгрупи, виходячи з певної ознаки. Вона полегшує вихова­телю орієнтування у виборі фізичних вправ для вирішення пев­них завдань фізичного виховання.

В основу з найбільш загальних класифікацій покладено систему засобів фізичного виховання та методи їх застосування: гімнастика, ігри, спорт та туризм. Кожна з цих груп має свої специфічні ознаки і розподіляється на класифікаційні підгрупи.

Основну гімнастику спрямовано на загальний фізичний роз­виток та зміцнення здоров'я дітей, на оволодіння загальними основами рухових дій, виховання моральних, вольових та естетичних якостей. Вона передбачає найрізноманітніші вправи: з шикування та перешикування, загальнорозвиваючі і на прила­дах (дошка, колода, гімнастична стінка та ін.); різні види ходьби, бігу, стрибків, метань, лазіння, рівноваги та ін.

Основна гімнастика посідає значне місце в програмах з фізич­ної культури дошкільних закладів та шкіл. Завдання, комплек­си вправ та методика їх проведення конкретизуються відповідно до контингенту тих, що займаються (гімнастика для дошкільнят різних вікових груп, учнів шкіл та ін.).

Гігієнічну гімнастику виділяють як самостійний вид основної гімнастики. Вона сприяє зміцненню здоров'я, загартуванню організму, поліпшує фізичний розвиток і підвищує працездатність дитини.

Найпоширенішим різновидом гігієнічної гімнастики є ран­кова гімнастика («зарядка»). Загально-розвиваючі вправи, які складають її, підбирають так, щоб охопити всі великі м'язові групи, вплинути на поліпшення обміну речовин, дихання, кровообігу та покращання інших функцій організму. Гігієнічна гімнастика буває індивідуальна та колективна. Індивідуальною гімнастикою займаються вдома, вранці після сну. Прикладом її є ритмічна гімнастика по телебаченню (аеробіка), яку розраховано для населення різних вікових груп (від дошкільників до людей похилого віку).

Колективна гігієнічна гімнастика проводиться в дитячих садках вранці та після денного сну. Особливо корисно для здоров'я дітей поєднувати гімнастику з повітряними ваннами та водними про­цедурами. Полегшений одяг дітей не утруднює рухи і дихання, а систематичне обтирання після гімнастики, душ або купання за­гартовують організм і мають велике гігієнічне значення.

Лікувальна гімнастика належить до загального комплексу лікувальних засобів. Вона широко застосовується для відновлення рухових функцій організму дитини та виправлення дефектів у розвитку окремих частин тіла. Лікувальна гімнастика має значну роль у покращанні загального самопочуття хворих, у підвищенні їх життєвого тонусу. Вправи лікувальної гімнастики чітко дозуються лікарем і часто поєднуються з фізіотерапевтичними засобами.

Спорт ставить високі вимоги до фізичних та морально-вольових якостей людини. Тому він доступний лише після досягнення певного віку та за умови відповідної фізичної підготовки. Починаючи з 5-6 років, деякі діти залучаються до тренувальних занять у дитячо-юнацьких спортивних школах з таких видів спорту, як плавання, художня та спортивна гімнастика, фігурне катання на ковзанах та ін.

Починаючи з другої молодшої групи, дітей поступово озна­йомлюють з доступними для них видами спортивних вправ, зокрема ходьбою на лижах, плаванням, катанням на велосипеді та ін. Однак це ще не зайняття спортом, які потребують система­тичних тренувань, а лише початкове ознайомлення з ним. У дошкільників створюється відповідна база для майбутніх занять різними видами спорту у наступні вікові періоди.

Ігри – один з найпоширеніших засобів фізичного виховання. Розрізняють рухливі та спортивні ігри.

До рухливих належать ігри, які містять елементи загально-розвиваючих вправ, ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння тощо. Вони сприяють удосконаленню вмінь та навичок основних рухів, розвивають фізичні якості, позитивно впливають на функцію сер­цево-судинної і дихальної систем. Ігрова діяльність має комп­лексний характер і будується на поєднанні різних рухових дій (ходьба, біг, стрибки та ін.). Характерною особливістю рухливих ігор є їх велика емоційність.

У системі фізичного виховання дітей старшого дошкільного віку широке застосування мають ігри з елементами спорту: баскетбол, футбол, бадмінтон, городки, настільний теніс, хокей. Діти оволодівають нескладними та доступними для них елементами техніки цих рухових дій та тактичними прийомами.

Туризм – це різноманітні за формою, змістом та тривалістю походи і подорожі, спрямовані на активний відпочинок, пізнання рідного краю, всебічний фізичний розвиток та загартування дітей.

Туристські походи сприяють озброєнню дітей корисними для них прикладними навичками та вміннями: ходьба в різних умовах ґрунту та рельєфу місцевості, вправи з лазіння, перелізання та рівноваги; орієнтування на місцевості, розпалювання вогнища, готування їжі та ін.

З дошкільниками проводяться пішохідні переходи (пішки та на лижах) за чітко продуманим, перевіреним та безпечним маршрутом. Під час їх проведення дітей ознайомлюють з природою, з її різноманітними явищами. Це сприяє поширенню та поглибленню знань дитини, розвиває у неї спостережливість, допитливість та дбайливе ставлення до природи.

Написати реферативне повідомлення на одну з обраних тем: «Основні завдання фізичного виховання та шляхи їх реалізації»; «Особистісно-діяльнісний підхід до організації фізичного виховання»; «Розвиток фізичної культури на Вінниччині»; «Фізичне виховання дітей у різних країнах світу»; «Система військово-фізичного виховання запорізьких козаків»; «Система фізичного виховання в народній педагогіці»; «Нетрадиційні засоби фізичного виховання дошкільнят» (загальнорозвивальна образна оздоровча гімнастика, рухливі психологічні ігри з елементами кольоротерапії, нестандартні естафети «Естафета лагідних слів», «Хто кращий математик» та ін.); «Народні засоби фізичного виховання дітей»; «Виховання фізично здорових дітей природними засобами загартування» тощо.

1. Чому вправи у фізичній культурі називаються «фізичними»? А чому вправою?

2. Які причини того, що найбільша питома вага у вирішенні завдань фізичного навчання і виховання належить фізичним вправам?

3. Науковцями доведено: якщо рухова дія використовується тривалий час без змін, то вона перестає сприяти розвитку і вдосконаленню функцій організму. Назвіть причини та шляхи розв’язання цієї проблеми.

4. Чому техніка фізичних вправ постійно розвивається та удосконалюється?

5. Чи виключає стандартна техніка можливості індивідуальних відхилень? За яких причин це можливо чи не можливо?

6. Завершіть речення:

Ö Зростання швидкості за одиницю часу називають...

Ö Вдосконалення...... і формування вмінь точно регулювати рухи в межах заданих часових параметрів − входять до числа основних завдань навчання рухових дій дітей.

Ö Ефективність техніки фізичних вправ залежить від раціонального використання...

Ö Ритм не варто ототожнювати з темпом. Обов’язковою умовою ритму є...

Ö До внутрішніх динамічних характеристик руху тіла людини належать:...

Ö До зовнішніх динамічних характеристик руху тіла належать:...

Ö Якісні характеристики рухів і рухових дій − це...

Ö Основним принципом, що обумовлює правила раціональної техніки фізичних вправ, є...

7. Обґрунтуйте доцільність класифікації фізичних вправ за ознакою переважного впливу на прояв і розвиток фізичних якостей; за значенням фізичних вправ для вирішення освітніх завдань; за значенням для розвитку груп м’язів; за видами спорту.

8. Заповнити словник термінів з теорії та методики фізичної культури. Дати визначення таким дефініціям: методика фізичного виховання, фізична культура, фізичний розвиток, фізична освіта, фізичне виховання, мета загальної фізкультурної освіти; засоби фізичного виховання; рух, рухова дія, рухова діяльність; фізична вправа; техніка фізичних вправ; основа техніки рухів, визначальна ланка, деталі техніки; амплітуда, темп, ритм; основні, підготовчі, підвідні фізичні вправи; силові, швидкісні, швидкісно-силові вправи, вправи на витривалість, на спритність, на гнучкість, на рівновагу.