Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Алгоритм кластеризацїї як системоутворюючого фактору регіональної конкурентоспроможності

В наукових дослідженнях доведено, а практичним досвідом підтверджено, що кластер являє собою елемент системи регіональної конкурентоспроможності, який відповідає за темпи та якісний зміст регіонального розвитку.

Одним з перших А. Маршал в роботі „Принципи економічної теорії” дослідив, що об’єднані за територіальною ознакою підприємства, які займаються родинними видами діяльності, одержують додаткові позитивні переваги та можливості, наприклад, спільна база професіоналів, доступ до високоспеціалізованих постачальників, інформаційний обмін, варіанти комбінування інвестиційної діяльності [260].

Важливим наслідком кластерного утворення, вважає В. Марача, є формування синергетичних ефектів, спрямованих на регіональний розвиток:

По-перше, кластер виступає як спільність підприємств або тісно пов’язаних між собою галузей, взаємно сприяючих зростанню конкурентоспроможності один одного.

По-друге, для економіки регіону кластер виконує роль точок внутрішнього зростання та функцію платформи для зовнішньої експансії.

По-третє, кластеризація викликає ланцюговий ефект, створюючи прецедент раціональної територіальної кооперації і тим самим слугує імпульсом для формування нових кластерів [119].

О. Тищенко доводить, що учасники кластера отримують додаткові конкурентні переваги внаслідок виникнення ефекту масштабу, охоплення і синергії кратного ефекту, який отримано в результаті злиття окремих частин у єдину систему. Кластери, на думку вказаного автора, відрізняються стійким партнерством взаємозалежних економічних та юридичних агентів, сполученням кооперації та конкуренції, ефектами перетікання знань, зростанням грошового потоку за рахунок об’єднання потоків підприємств, що є учасниками кластера, спільним використання інфраструктури, зниженням транспортних витрат, тобто перевагами, що надають можливості кластеру отримати потенціал, який перевищує суму потенціалів окремих кластерних учасників [212].

С. Колодинський та О. Маєвська систематизують впливи кластерів на регіональну конкурентоспроможність наступним чином. Кластери залучають іноземні та вітчизняні інвестиції в регіон, що приводить до зростання ділової активності, яка переростає у „конкретні переваги націй”, у складі яких на перший план виходять переваги окремих територій та регіонів. Кластери формують та угруповують попит на продукцію регіонального виробництва, який в свою чергу обумовлює появу служб та структур, що надають спеціалізовані послуги, пов’язані зі споживанням виробленої продукції. Кластери надають можливість відкритого членства в регіональних економічних системах суб’єктам підприємницької діяльності з інших регіонів, які роблять спроби освоїти регіональні ринки. Кластери створюють унікальне соціальне середовище, засноване на цінностях гуманізму та людської гідності, вільного підприємництва та соціальної захищеності. Соціальне середовище, вважають автори, спонукає до виховання якісно нових членів суспільства, які дотримуються принципів відкритості регіональних економік. Кластери генерують науково-технічний потенціал регіону в формі, яка дозволяє усунути розрив між наукою та виробництвом, залучити у сферу виробництва університети, науково-дослідницькі інститути, наукові центри тощо. Кластери посилюють коопераційні зв’язки між глибоко спеціалізованими виробничими структурами, науково-технічними інститутами, фінансово-кредитними установами, комерційними та консалтинговими організаціями, а також створюють умови формування і принципи розвитку конкурентного ринкового середовища, де відсутні монополістичні структури і домінує дух підприємництва, що робить регіон привабливим в якості об’єкта економічної діяльності [100].

Передумовами формування кластерів можна вважати наявність потенціалу та управлінських компетенцій.

До регіонального потенціалу формування кластерів віднесені такі його складові, як науковий, ресурсний, інноваційний, інституціональний.

Науковий потенціал відіграє визначальну роль при формуванні інноваційних кластерів. Але його наявність є додатковим стимулом розвитку також і традиційних галузей, які, використовуючи наукові досягнення і маючи можливості їх практичного застосування, отримують додаткові конкурентні переваги.

Ресурсний потенціал прийнято розглядати як сукупність ресурсних запасів, джерел, засобів, які можуть бути залучені у виробництво та надання послуг у регіоні при певному розвитку продуктивних сил в контексті реалізації конкретних цілей.

Інноваційний потенціал коригує ресурсний стосовно здатності господарської системи до впровадження інновацій. Інноваційний потенціал включає в себе кадрову, технологічну, маркетингову та інші складові. Саме інноваційний потенціал забезпечує стратегічний розвиток регіону, підвищує його привабливість для різного роду споживачів регіональних послуг.

Інфраструктурний потенціал – це здатність регіональної інфраструктури забезпечити потреби регіонального виробництва.

Вважається, що інноваційний кластер надає можливість використовувати переваги двох способів координації економічних систем: внутрішньофірмової ієрархії та ринкового механізму. Це дозволяє швидко та ефективно розповсюджувати нові знання; концентруватися на бізнес-процесах, які забезпечують найбільшу додану вартість за рахунок використання переваг аутсорсингу; ефективно залучати та використовувати інвестиції [119].

Конкурентоспроможність регіону, як свідчать матеріали закордонних та вітчизняних досліджень, залежать від креативного потенціалу, який взаємозв’язаний з креативними кластерами. Кластери, що складаються з креативних підприємств, для функціонування та розвитку потребують більшого числа компонентів, ніж індустріальні, в основу яких можуть закладатися бізнес-парки, зорієнтовані на різного роду технологічні процеси. Вважається, що креативні кластери можуть включати у свій склад неприбуткові організації, заклади культурного профілю, сценічні площадки, майстерні дизайну, студії окремих майстрів, наукові парки, медіа-центри [191].

Креативні підходи використовують всі промислово розвинуті країни, що може слугувати стимулом для регіонів України робити наголос на розробці стратегії розвитку креативності та її окремих інструментів, на формуванні узгодженого та виваженого переліку заходів з підтримки талантів, імплантації креативних ідей на регіональний грунт, розвитку народних традицій. При цьому не забуваючи про необхідність цілеспрямованих аналітичних
досліджень [191].

Рис. 5.4. Переваги кластера [18]

Перевагами створення інжинірингової компанії як основної організації кластера можна вважати такі (рис. 5.4.):

1. Наукове обґрунтування ділових процесів у сфері регіонального маркетингу, що дозволяє впроваджувати нові ідеї та маркетингові технології.

2. Підвищення ефективності стратегічного розвитку регіону на основі підвищення рівня інноваціності та організованості кластера маркетингового потенціалу регіону.

3. Підвищення ефективності інвестицій в маркетингову сферу, а відповідно і зростання інвестиційної привабливості регіону.

4. Скорочення термінів реалізації маркетингових програм регіону

5. Підвищення маркетингової привабливості регіону [18].

Впровадження інноваційних кластерів викликає необхідність врахування наступних ознак інновації:

1. Інновація –це комерційна концепція, а не технологічна і не концепція інтелектуальної власності. Як економічна концепція інновація спрямована на отримання прибутку, якій є основою подальшого формування конкурентних переваг. Інновація, яка не приведе до отримання економічної вигоди, не може бути задіяна в процесі кластеризації економіки.

2. Інновація має певні градації. В результаті інноваційного процесу може бути вироблена абсолютно нова ідея продукту чи послуги, а також може бути проведене вдосконалення вже існуючих товарів. Такий підхід дозволяє виділяти радикальні та поступові інновації.

3. Незалежно від градації інновації, причини її виникнення полягають у обміні знаннями, інформацією між працівниками, що об’єднані в команду.

4. Джерелом інновацій виступає, як правило, не окрема особа або не пов’язана з іншими фірма, а група людей чи компаній, що об’єднали зусилля при роботі над інноваційним проектом [224].

При прийнятті рішення стосовно формування кластерів в регіоні, адміністрація в першу чергу приймає рішення про тип кластера, класифікація яких на основі британських кластерів запропонована Т. Хартом і викладена для обґрунтування пропозицій в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2

Типологізація регіональних кластерів [224]

При впровадженні кластерної організації точок розвитку регіону в практиці запропоновано широке коло методичних підходів.

Найбільш детально механізм створення кластера розробили
Ю. Владимиров та В. Третяк. Науковці виділяють п’ять стадій становлення кластера. Це агітація і мотивація потенційних учасників проекту, розробка загальної стратегії, пілотного проекту, стратегічного проекту і стадія саморегуляції [43]. На першому етапі запропоновано виявити „критичну масу” малих та середніх підприємств, що мають спільні проблеми в бізнесі; допомогти їм досягти розуміння переваг кластера; сформувати групу прихильників кластерного об’єднання. Результатом дій на цьому етапі є формування групи бізнесменів, а, відповідно, і їх підприємств, які зрозуміли цінність кластерного утворення та здатні до спільної діяльності. На другому етапі відбувається розбудова стратегії кластеру, яка, на думку вказаних авторів, містить аналіз загальних проблем і можливостей, формування спільного плану дій і структури зв’язків підприємств, що входять в кластер. Завершується етап визначенням юридичного статусу та формулюванням внутрішніх організаційних принципів. Етап пілотного проекту за мету ставить апробацію технології взаємодії в межах кластера, успішні результати якої доводять ефективність ідеї об’єднання та забезпечують подальшу стимуляцію учасників у спільній діловій активності. Завершення цього етапу надає можливість переходу до стадії розробки проектів стратегічного характеру, яка, на думку авторів, полягає у досягненні необхідного рівня спеціалізації та поділу праці в кластері, об’єднанні ресурсів, впровадженні новітніх технологій, створенні нових підприємств тощо. Заключна стадія передбачає самостійну діяльність кластера, введення в дію функцій саморегулювання та самокоординації.

Розглянута метода побудови кластерних об’єднань перегукується з класифікацію кластерів в залежності від етапу його побудови:

- прекластер, або агломерат;

- кластер, що зароджується;

- кластер, що розвивається;

- зрілий кластер;

- кластер, що трансформується [255].

Кластеризація регіональної економіки може здійснюватися за таким алгоритмом.

1. Визначення місії кластера, його основних завдань, що забезпечують його життєздатність та ефективність.

2. Проведення стратегічного аналізу, якій дозволить здійснити оцінку зовнішнього середовища та виявити сигнали, які містять внутрішні загрози для кластера, а також його сильні сторони.

3. Фреймування організаційного контуру кластера, окреслення кола підприємств та організацій, які зі свого боку потенційно зацікавлені у формуванні кластера, а також їх об’єднання буде сприяти регіональному розвитку.

4. Розробити стратегію дії кластера, яка включає всі стадії його життєвого циклу.

5. Визначити основи кластерної регіональної політики.

6. Спроектувати систему регіонального контролінгу за діяльністю кластера, метою якої є координація зусиль на регіональному рівні, що буде створювати умови для подальшого розвитку кластера.

7. Сформулювати регіональні інституціональні умови успішного функціонування кластеру на основі інституціонального проектування.

8. Здійснити формування кластера та забезпечити його успішне функціонування.

Кожен з цих етапів містить величезне смислове та функціональне навантаження й впливає на результат процесу кластеризації повною мірою. Це означає, що неякісне виконання алгоритмічної ітерації призводить до помилок при переході до наступного етапу і викликає ланцюг помилкових рішень. Виходячи з цього, місія кластеру акумулює великий потенціал, визначає не тільки перспективу, орієнтир існування всього кластера, але й засоби, якими ці орієнтири будуть реалізовуватимуться. Місія розуміється у широкому та вузькому значеннях. У широкому розумінні місія є констатацією філософії, призначення, сенсу існування організації і визначає цінності, принципи, ідеологеми, відповідно до яких господарська системи має намір здійснювати свою діяльність [98, с. 35].

У вузькому сенсі місія концентрує стратегічні цілі організації, показує, до чого підприємство спрямує свою діяльність.

Яу вважає П. Клівець на формування місії впливають певні групи факторів. Перша група – це стейкхолдери, такі суб’єкти соціально-економічних та правових відносин, що мають певні інтереси до організації. Якщо екстраполювати висновки П. Клівця щодо кластера, до таких стейкхолдерів можливо віднести власників підприємств, що входять до кластера; працівників учасників кластера, які своєю працею забезпечують виконання завдань та досягнення певних виробничих, фінансових та ринкових результатів; покупців продукції, що обмінюють грошові ресурси на продукцію кластера; контрагентів, які не є членами кластера, але мають з ним ділові відносини; місцеву громадськість, разом з якою кластер будує економічне, ринкове та соціальне середовище в регіоні; суспільство в особі державних інститутів, які взаємодіють у політичній, правовий, економічній та інших сферах діяльності.

Другу групу факторів, які впливають на місію, визначає Ф. Котлер. Він включає історію фірми; стиль поведінки; стан середовища, в якому компанія існує; ресурси, якими володіє підприємство і які може використати для реалізації місії; характерні ознаки підприємства [104].

Місія є імпульсом для проведення стратегічного аналізу, результати якого надають можливість висновку про реальність місії чи її недосяжність в наявних умовах життєдіяльності кластера.

Стратегічний аналіз регіону або регіонального кластера проявляється у процедурі пошуку та відбору стратегічних альтернатив розвитку соціально-економічної системи, найбільш стійких закономірностей і тенденцій, здатних відігравати вирішальну роль у майбутньому та прогнозувати на їх основі показники діяльності [227, с. 41]. Практична аналітика використовує PEST- аналіз, який спрямований на вивчення факторів макросередовища, але цей спосіб не забезпечує повноти інформації при створенні кластера.

При формуванні кластера в першу чергу проводиться SWOT-аналіз, який дозволяє виділити переваги й недоліки цілей організації та загрози чи позитивні фактори зовнішнього оточення. SWOT-аналіз дозволяє виявити та окреслити основні пріоритети, проблеми та можливості, які виникають у середовищі функціонування соціально-економічної системи, і які можуть вплинути на результати діяльності кластера.

При стратегічному аналізі кластеризації регіональної економіки суб’єкт стратегічного аналізу приділяє особливу увагу інформаційній базі, особливо стосовно корисності інформації, яка відповідає, з погляду колективу спеціалістів зі SWOT-аналізу, наступним критеріям: своєчасність, тобто спроможність отримати дані в конкретний період часу, щоб задовольнити потреби аналітичної групи та провести адекватний умовам аналіз; достовірність – гарантія об’єктивності та правдивості даних, що визначає можливість прийняття реалістичних управлінських рішень; достатність для об’єктивного урахування всіх чинників, які забезпечують ефективне впровадження кластерної системи регіональної економіки; надійність – надання інформації з достовірних джерел, що знижує до мінімуму можливість аналітичних, і як наслідок, управлінських помилок; адресність – отримання інформації аналітиками, які її використовують; правова коректність – відповідність інформації, особливо стратегічного характеру, нормативним та законодавчим актам; багаторазовість інформації – неоднократне використання даних в процесі аналізу; швидкість обробки інформації – забезпечення своєчасності отримання результатів певних етапів аналізу; актуальність – відповідність поточним реаліям стану регіональної економіки та тенденції її змін; порівнянність – можливість порівнювати дані різних регіонів за різні періоди часу [263, с. 39-40].

Особливе значення для прийняття стратегічних рішень має інформація, яка отримана безпосередньо від практиків, найманих керівників або підприємців, які займаються кластеризацією бізнесу.

В процесі дослідження було проведено опитування бізнесменів, підприємства яких вже охоплені кластерною діяльністю і які визначили три основні позиції кожного розділу SWOT-аналізу.

Результати опитування наведені в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3

SWOT-аналіз кластерів Закарпатської області *

* Складено автором

Третій етап кластеризації регіональної економіки полягає у фреймуванні організаційного контуру майбутнього кластера. Ефективність кластера залежить від організаційних факторів, які в першу чергу визначають наявність тих чи інших його учасників.

Так, О. Тищенко пропонує таку мережну структуру, яка включає ядро кластера, постачальників, торговельні асоціації, збутові компанії, науково-дослідні організації, вищі навчальні заклади, конструкторські бюро, маркетингові організації, фінансові інститути, страхові організації, інфраструктурні, сервісні компанії [212].

В. Марача виділяє важливим в організаційній будові внутрішній контур кластера, його загальний контур та зовнішнє оточення. В коло внутрішнього контуру віднесені безпосередні виробники, їх постачальники та реалізатори. В середнє коло включені керуюча кластером компанія, група стратегічного планування, група маркетингових досліджень, група епістемічного моделювання (ІТ), наукова школа кластера, група брендингу, кадрова школа, науково-лабораторні центри загального користування, проектний комітет, фінансово-інжинірінгова компанія, політико-консультативний комітет, експертна рада. В зовнішньому оточенні виділені адміністрації місцевої влади та державні владні та політичні інститути [119].

Заслуговує на увагу пропозиція компонентної будови кластера, яка запропонована В. Мікловдою, Н. Кубіній, О. Щелкунової та іншими закарпатськими науковцями при дослідженні маркетингового потенціалу регіону. Центральне місце автори відводять інжиніринговій компанії, функції якої охоплюють конгломерат видів діяльності. Це дослідницька діяльність, розробка ідей нових інноваційних маркетингових рішень, проектування реалізації інноваційних маркетингових ідей, бюджетування їх впровадження, організація імплементації (втілення) та моніторинг, який дозволяє своєчасно вносити корективи. Далі автори до складу кластера відносять промислові підприємства, що працюють на засадах маркетингу, торговельні організації, рекламні агентства, туристичні компанії, університети, дослідницькі та наукові заклади, органи регіонального управління, заклади культури, видавництва [129].

Структура регіонального кластера, на думку М. Ніколаєва, повинна виділяти підприємства базової галузі, яка спирається на підприємства галузей, що поставляють засоби праці, на підприємства, що виробляють спеціальне обладнання та на підприємства галузей-постачальників послуг. Останні містять наукові установи, транспорт та логістику, інші види послуг. Найбільшої актуальності набуває виділення базової галузі, критеріями якої пропонується визначати такі: її частка на ринку певної продукції повинна бути більшою за частку валового регіонального продукту (ВРП) на даному ринку; темп зростання продукції повинен бути більш високим, ніж темп зростання ВРП; конкурентоспроможність кластера – не нижче відповідних секторів економіки; стійке кооперування галузей, що входять до кластера; розвиток інформаційних та маркетингових зв’язків між підприємствами кластера [142].

Таким чином, фреймування кластера, або його організаційний контур передбачає визначення оптимального в даних регіональних умовах компонування його підприємствами базової галузі, які складають ядро кластера, та підприємствами – постачальниками сировини та матеріальних ресурсів, інформації, інновацій, робочої сили, а також організаціями, які надають різноманітні види послуг: від послуг з управління ризиками до послуг фінансового забезпечення.

Наступним етапом алгоритму побудови регіонального кластера виступає розробка його стратегії. Стратегія кластера відрізняється в першу чергу необхідністю узгодження стратегічного бачення власників підприємств, що будуть входити до його складу, особливо підприємств, що складають кластерне ядро, стратегічного мислення їх вищого керівництва.

Виходячи з підходів до сутності стратегії, яка випливає із загальної теорії менеджменту, стратегією кластера можливо визначити як один з варіантів, які запропоновані на рис. 5.5. і являють собою інтерпретацію висновків
М. Шифріна [249, с. 8].

Стратегія формування та розвитку кластер знаходиться під впливом двох векторів. З одного боку, це системоутворюючий вплив регіональної стратегії розвитку, з визначеною місією регіону, задачами та напрямами її реалізації. З іншого боку, стратегія кластера є інтегрально-похідною конструкцією від стратегій підприємств, що входять у склад кластера. При цьому стратегія кластера буде формуватися та впроваджуватися в умовах когнітивного дисонансу стратегічного менеджменту в Україні, який, на думку
В. Євтушевського та інших, полягає у наявності взаємовиключних уявлень про можливості та перспективи організації.

Рис. 5.5. Можливі варіанти стратегій кластера, визначені на основі концепції М. Шифріна [249]

Науковці стверджують, якщо розглянути ситуацію, в якій опинилися сучасні підприємства, то за стадіями життєвого циклу можна зробити такі висновки: по-перше, за рівнем власного розвитку підприємства характеризувалися зрілістю з тенденцією до занепаду, що визначено стабільністю кількості конкурентів та низькими темпами зростання; по-друге, за показниками насиченості ринку, які відображають наявність значного незадоволеного попиту, високого потенціалу зростання, стан розвитку нових технологій, ситуація характеризується як типова для стадії зростання; по-третє, враховуючи низький рівень прибутковості, стабільність якого призвела до кризи платоспроможності, та інші негативні тенденції, можна стверджувати про стадію занепаду підприємств. [77, с. 125-126]. Це свідчить про проблеми формування системи стратегічного управління кластером, в склад якого можуть входити підприємства, кожне з яких в той самий час може знаходитися на різних стадіях життєвого циклу. Колектив науковців висуває гіпотезу „темпорального парадоксу” як головної причини когнітивного дисонансу в стратегічному менеджменті на українських підприємствах [77, с. 126]. Місце стратегії кластера в системі стратегічного управління регіоном можливо простежити на рис. 5.6.

Рис. 5.6. Вплив факторів на стратегію кластера

(складено автором)

Політика визначається як сфера діяльності людей, що пов’язана з взаємовідносинами між класами, соціальними групами і націями [186].

Реалізація кластерної стратегії в регіоні залежить від кластерної політики, тобто системи взаємовідносин між учасниками кластера, між соціальними групами кластера, між кластером та регіональними владними, соціальними, економічними та іншими діючими структурами, яка формується і використовується як знаряддя побудови стосунків, їх регулювання та розвитку. Кластерна регіональна політика спрямована на реалізацію певних інтересів його учасників. В даному контексті кластерна регіональна політика – це система засобів, спрямована на зміцнення конкурентоспроможності регіону на основі використання позитивних аспектів внутрішньої ситуації в кластерах та їх зв’язків. До складу кластерної політики віднесені наступні її елементи.

1. Мережа взаємозв’язків між кластером та владними, соціальними, економічними та іншими регіональними інститутами.

2. Політичний інтерес – внутрішнє джерело поведінки учасників відносин кластера, яке визначає цілі та способи їх досягнення. Політичні інтереси в кластері можуть носити економічний, соціальний або інституціональний характер і визначають методи їх реалізації.

3. Політична свідомість, яка передбачає уявлення працівників та підприємств цілей, завдань кластера, методів управління ним, які спрямовані на забезпечення реалізації певних інтересів учасників кластера.

4. Політичний процес в кластері об’єднує сукупність видів діяльності, які спрямовані на досягнення політичних інтересів.

При інституалізації кластерної діяльності вагомим є визначення сутності інститутів, які забезпечують ефективну роботу кластера. Сучасна наука пропонує конгломерат визначень сутності інституту, але в даному контексті обмежимося точкою зору Д. Норта, якій стверджує, що інститут – це правила гри у суспільстві, або, точніше, вигадані людьми обмеження, які спрямовують взаємодію людей у певне русло і, як наслідок, структурують стимули у процесі людського обміну – політичного, соціального чи економічного [146]. При цьому процес кластеризації викликає необхідність особливої уваги до інституційної архітектоніки, тобто структури інститутів, які складаються з правил, норм, стереотипів, традицій, установ та інших соціальних утворень в їх співвідношенні з суттю та загальним естетичним планом побудови цілісної соціальної системи [85]. Заслуговує на увагу позиція А. Ткача, який доводить, що інститути – це не прсто правила (норми) поведінки індивідів, які регламентують їх поведінку. Вони визначають спонукальні мотиви поведінки людей у різних сферах життєдіяльності для досягнення власного та суспільного добробуту. Норми, правила та стандарти поведінки людей є результатом системи цінностей, що склалися у суспільстів і, на думку А. Ткача, пов’язані, перш за все, з їх економічними інтересами [213]. Виходячи з позицій апологетів інституціонального підходу до економічного розвитку, кластеризація як певний вид трансформації економіки та економічних відносин нерозривно пов’язана зі створенням нових інститутів, в даному дослідженні – інституту кластера. Формування в регіоні інституту кластера можливе за умови проведення певного інституціонального проектування, під яким розуміють діяльність, спрямовану на формування моделей економічних інститутів, в тому числі і інституту кластера, свідомо та цілеспрямовано впроваджених у масову господарську поведінку [213].

Процес інституалізації містить, згідно концепції Н. Осипової та її колег, наступні моменти. Необхідною умовою появи соціального інституту є відповідна соціальна потреба. Далі соціальні інститути утворюються на основі соціальних зв’язків, взаємодії та взаємовідносин конкретних осіб, індивідів, соціальних груп та інших спільнот, але при цьому соціальні інститути мають надіндивідуальний характер, володіють власними системними ознаками. І, нарешті, одним з найбільш важливих умов інституалізації є організаційне оформлення інституту [150]. Регіональне інституціональне проектування кластерів може бути успішним при дотриманні принципів, які закладені В. Тамбовцевим, вони запропоновані на рис. 5.7.

Рис. 5.7. Принципи інституалізації регіонального кластера [209]

Побудова інституціонального середовища, яке сприяє діяльності кластерних соціально-економічних систем, формує базис для побудови сучасних механізмів, що дозволяють своєчасно виявити навіть слабкі сигнали і впровадити найбільш адекватні преактивні коригуючі заходи. Стратегічний менеджмент пропонує для таких цілей використовувати систему контролінгу, яка забезпечує методичну та інструментальну базу для підтримки планування, контролю, обліку та аналізу, а також оцінки ситуації для прийняття управлінських рішень [92]. Фактично контролінг охоплює процес стратегічного управління від стадії планування до етапу практичного втілення стратегії, що показано на рис. 5.8. [23].

Рис. 5.8. Система контролінгу при впровадженні кластера як моделі регіональної конкурентної переваги [23]

Таким чином, важливою умовою успішного створення регіонального кластера та його подальшого ефективного функціонування є організація діяльності обласної влади з кластеризації регіональної економіки. В першу чергу проводиться підбір кадрів та створюється робоча група, основним завданням якої є проведення аналітично-дослідницької роботи з вивчення можливостей формування кластера в регіоні. При цьому організаційну структуру органів влади доцільно зорієнтувати на стратегічне управління регіональною економікою та такими її механізмами, як кластери, технопарки, технополіси тощо. При створенні кластерів доцільно регіональним керівникам та спеціалістам з організації економічного розвитку області регулярно проводити зустрічі зі спеціалістами в галузі стратегічного управління та здійснювати обмін досвідом з представниками інших регіонів, які ставлять перед собою аналогічні завдання.

Таким чином, можна запропонувати для регіональної влади такі рекомендації:

а) коригування стратегії регіонального розвитку з врахуванням кластерної спрямованості реорганізації економічного сектору як фактору регіональної конкурентоспроможності;

б) провести інституалізацію кластерів як системи норм взаємодії між суб’єктами бізнесу, суб’єктами регіонального управління, суб’єктами виробничої, наукової та соціальної інфраструктури в регіоні. Іншими словами в регіоні існує потреба у формуванні сучасної культури взаємовідносин між підприємцями;

в) створити систему регіонального контролінгу за стратегічним управлінням регіональною конкурентоспроможністю, яка охоплюватиме й питання життєздатності та ефективності кластерів. Контролінг як функція стратегічного управління дозволить створити систему «планування – моніторинг впровадження стратегічного управління – аналіз результатів стратегічного управління конкурентоспроможністю Закарпатської області».

Запропонований алгоритм кластеризації регіональної економічної системи буде ефективним при реорганізації структури управління областю за матричною схемою.