 |
ВОЛОШКИ
Якось небо дорікнуло колоссю хлібного поля: мовляв, усе, що є на землі, вдячне небові. Квіти посилають свої пахощі, ліси-таємничий шепіт, птаха – спів. Тільки колосся не складає йому подяки, хоча саме небо напуває коріння дощем.
-Навпаки, ми дуже вдячні тобі,-сказали колоски,-але не знаємо, як це показати. Допоможи нам.
-Гаразд,-відповіло небо.-Я зайду до вас.
І небо наказало землі виростити серед колосся сині квіти- частину неба. Відтоді стебла хлібних злаків при кожному подмухові вітру нахиляються до посланців неба- волошок і посилають їм тисячі слів любові.
Записано від Віри Миколаївни Кебиш,1945р.н.,мешканки с.Кедри
ДУБІВКА
Село Дубівка носить саме таку назву тому,що це невелике село розміщене на відстані приблизно одного ткілометра від більшого села Каноничі. А колись на місці села Дубівка росли величезні могутні дуби, із села Каноничі дівчата і хлопці ходили туди грати в різні ігри, співали, призначали побачення, бо місцевість ця й справді була дуже гарною. А потім біля того гаю люди почали будуватися, дерева зрізали, й село збільшилося. Але в пам'ять про той старий чудовий гай люди назвали село Дубівка
Записала у 1991р. Лариса Гаврилюк у селах Каноничі й Дубівка
.
КУРГАН
У нас за селом є великий курган. Колись, як татари налетіли на наше село, люди повтікали в ліс і поховалися. Але хтось один залишився, і видав татарам де всі поховалися. Вночі коли всі задрімали, татари налетіли і повбивали усіх тих, хто втік і заховався. Мертві тіла позбирали і вкинули у велику яму. Залишився лише малий хлопчик, якому вдалося непомітно заховатись. Пізніше, він зібрав людей із сусіднього села, і ті насипали великий курган. Кажуть, що зараз, коли великий вітер там чути стогін і крик.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 90 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |