Видавнича справа Японії: стан та тенденції.
Друкарство у Японії ровивалося стабільно, окрім періоду, коли Японія активно приймала участь у подіях Другої світової війни та після поразки, якої японці зазнали від Америки. Але з часом видавнича справа, як й інші види діяльності, знову активно розвивалася. І на сьогодні Японія – один з лідерів кіно- і телеіндустрії, видавничої справи.
Доказом високого рівня видавничої справи у сього днішній Японії є той факт, що там винайшли папір, що не пропускає радіоактивне випромінювання. Корпорація "Топпан" (Японія), яка на національному ринку продажу та виробництваполіграфії та друкуючих пристроїв займає другу позицію, розробила спеціальний папір, що не пропускає радіоактивного випромінювання. Папір, розроблений в "Топпан" має високий вміст вольфраму, який дозволяє даному матеріалу, немов свинцевим листам, вдало блокувати гамма-випромінювання, що має велику проникаючу здатність. Поряд з цим, на відміну відсвинцю, папір, виготовлений японськими фахівцями, не може вплинути на здоров'я людини і відрізняється легкістю.
Японія готується запустити друкарський верстат для стимулювання експорту. Заступник керуючого Центробанку заявив, що Банк Японії буде діяти рішуче і гнучко при необхідності, щоб підтримати економіку.
"Ми вирішили, що економіка не виправдовує наших очікувань. А якщо так, немає причини відкладати політичні дії", - сказав Хірохіде Ямагучі.
За його словами, навіть після монетарного пом'якшення минулого тижня, Банк Японії готовий приймати подальші заходи, якщо ризики для економіки зростуть, в тому числі через зростання ієни, яке шкодить експорту.
Існують українські видавництва і преса. Серед газет слід назвати “Вільну думку” і “Церква і життя”.
2. Тематичний спектр та особливості книговидання Австралії ХХ ст.
Більше 200 років історії австралійської літератури прийнято поділяти на три періоди її розвитку:Колоніальна або англо-австралійська епоха (1788-1880);Національна епоха (1880-1920);Модерна епоха (1920 – до сьогодні).
Колоніальна епоха (1788-1880) Першими літературними пам’ятками Австралії є мемуари та подорожні нотатки Джона Вайта, Воткіна Тенча та Девіда Коллінза, які були офіцерами першого конвою кораблів, що заснував у 1788 році колонію каторжан Сідней Ков. Джон Таккер у своїх романах тематизував тяжке життя каторжан: романи «Квінтус Сервінтон», «Генрі Сейвері», «Пригоди Ральфа Решлі».
Національна епоха (1880-1920) Національну епоху австралійської літератури відкрив новозаснований тижневик «Бюлетень», заснований Жулем Франсуа Арчібальдом та Альфредом Говером Стефенсом. Програмними засадами цього часопису були соціальна ангажованість, радикально-демократичне спрямування, інтерес до життя простих робітників, відкидання англійського впливу на австралійську літературу. Типовими темами часопису були життя в буші (внутрішні, віддалені від узбережжя землі Австралії) та сільські ідеали, а також цінності чоловічої дружби (mateship) й чоловічості та рівності простих людей. Завдяки «Бюлетеню» набули популярності такі поети, як Ендрю Бартон Петерсон, псевдонім Банджо (1864-1941) зі своїми баладами про буш та Чарльз Бреннан і Дж. Нейлсон, які більше орієнтувалися на англійський та французький естетизм і символізм.
Модерна епоха (1920 – до сьогодні) З початку 1920-х років австралійська література ставала дедалі відкритішою до європейських і американських літературних течій. Особливо велику роль в рецепції нових течій і напрямків відіграли літературні журнали Австралії, такі як «Візія» (англ. Vision, з 1923), але й пізніші видання: «Meanjin Papers» (з 1940), «Angry Penguins» (1940-1946).
Соціально-критичні теми, зокрема тема життя в передмістях, цікавили таких романістів, як Кетрін Прічард, Френк Делбі Девідсон, Леонард Менн, Френк Гарді. Сатиричне висвітлення соціальних проблем характерне для творів К. Герберта, Самнера Лока Елліотта, К. Маккензі.
У 1973 році Нобелівською премією з літератури був відзначений прозаїк Патрік Вайт. Близькими до нього за австралійським контекстом та стилістикою були твори Р. Шоу, Крістофера Коха, Гала Потера.
Австралійське оповідання зазнало нового розквіту в 40-і роки XX століття. Для австралійського оповідання цього періоду характерний вплив стилістики Джеймса Джойса, Ернеста Гемінгвея та Джона Дос Пассоса. Важливими для розвитку жанру оповідання були щорічні антології From Coast to Coast, які видавав Венс Пальмер. Найважливіші автори оповідань: Теа Естлі, Мюррей Бейл, Мерджорі Бернард, Гевін Кесі, Пітер Кован, Френк Моргауз, Венс Палмер, Гал Потер, Крістіна Стід та інші.
Самостійна австралійська драма розвинулася лише в модерну епоху. Важливі теоретичні й практичні імпульси розвитку драми дав Луїс Ессон (1879-1943). Важливі драматурги Австралії: Кетрін Прічард (насамперед політична драма), Вен Палмер («Чорний кінь», 1924), Бетті Роланд, Генрієтта Дрейк-Брокман, Девід Вільямс, Александ Бузо, Джон Ромеріль, Дороті Х'юветт, Ален Сеймур, Пітер Кенна, Том Хангерфорд, Томас Шепкотт.
2011 року Україну відвідав австралійський поет Лес Вікс з творчим візитом. У видавництві "Крок" вийшла невелика книжка поета в українських адаптаціях. Також під час Форуму видавців поет представив українсько-австралійську антологію "AU/UA: Сучасна поезія Австралії та України", яку він уклав спільно з такими українськими поетами, як Юрій Завадський іГригорій Семенчук.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 100 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |