Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Висновки.

Отже, цивільні правовідносини - це врегульо­вані нормами цивільного права майнові відносини, відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності, та осо­бисті немайнові відносини, учасники яких виступають юридично рівними но­сіями суб’єктивних цивільних прав і обов'язків, реалізація яких забезпечуєть­ся можливістю застосування засобів дер­жавно-примусового впливу.

Цивільно-правові відносини є різновидом правових галузевих відносин, тому їм властиві ознаки і правових відносин у цілому, і галузевих цивільно-правових зокрема. Учасники цивільно-правових відносин мають суб’єктивні права та обов’язки.

Особливостями цивільно-правових відносин є те, що: а) це майнові (відносини власності і товарно-грошові) і особисті немайнові відносини, врегульовані нормами цивільного права; б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю; в) суб’єктивні права та обов’язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Цивільно-правові відносини досить різноманітні за суб’єктним складом, змістом та підставами виникнення. Наукою і практикою розроблено певні критерії, за якими всі цивільно-правові відносини поділяються на види.

Класифікація цивільних правовідносин приводиться за їх ознаками. Так, за характером змісту розрізняють право­відносини майнові і немайнові правовідносини; за зв’язками між учасниками - абсолютні і від­носні, за залежністю задоволення інтересів уповноваженої особи від дій інших осіб розрізняють речові і зобов’язальні правовідносини, за структурою - прості і складні і т.д.

Розмежування цих видів цивільних правовідносин має не тільки теоретичне, а й важливе практичне зна­чення для розуміння суті взаємовідносин сторін в правовідношенні, для конкретного застосування цивільного законодавства в тому чи іншому випадку.

ВикористанІ ДЖЕРЕЛА:

1. Цивільний кодекс України // Голос України, №285., 2003 р.

2. Закон України “Про власність” від 7.02.1991 р. – ВВР,1991, №20 з наступними змінами і доповненнями. – ст.7.

3. Александров Н. Г., Законность и правоотношения в со­ветском обществе. стр. 108—109.

4. Егоров Н. Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация. — Л.: Изда­тельство Ленинградского университета. 1988. — с. 7-25.

5. Гражданское право / под ред. Белякова А. – М.: Юридическая литература, 1969, – с. 34.

6. Иоффе О. С., Советское гражданское право, 1967, стр. 89. 75-78.

7. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / за ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком інтер,2002. с.– 78-84.

8. Цивільне право України Частина перша. Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. Під ред. Ч.П.Азімова.-Харків: Право, 2000. – с.65.

9. Юридична енциклопедія: В 6т. / ред. кол.: Ю.С. Шемчушенко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. Енцикл.,1998-Т.1:А-Г.