Читайте также:
|
Освоєння свердловини – комплекс технологічних операцій по виклику притоку та забезпечення її продуктивності, відповідно з локальними можливостями пласта.
Мета освоєння – відновити природну проникність колектора по всій довжині аж до оголеної поверхні пласта перфораційних отворів та отримати продукцію зі свердловини, яка б відповідала його потенційним можливостям. Всі операції по виклику притоку та освоєнню свердловини зводяться до створення на її вибої депресії, тобто тиску нижчого за пластовий. Причому в стійких колекторах ця депресія повинна бути досить великою і досягатися швидко, в крихких колекторах, навпаки, невеликою і плавною.
Розрізняють методи освоєння пластів з високим початковим тиском, коли очікуються фонтанні прояви, і з малим тиском (на вироблених площах), коли загрози відкритого фонтанування немає і передбачається механізований спосіб експлуатації.
Можна виділити шість основних способів виклику притоку: тартання, поршнювання, заміна свердловинної рідини на легшу, компресорний метод, прокачування газорідинної суміші, відкачування глибинними насосами.
Тартання – це витягування із свердловини рідини желонкою, яка спускається на тонкому (16 мм) канаті за допомогою лебідки. Тартання – малопродуктивний, трудомісткий спосіб з дуже обмеженими можливостями застосування, оскільки устьову засувку при фонтанних проявах не можна закрити поки не витягнуться із свердловини желонка і канат. Однак можливість витягувати осад і глинистий розчин із вибою і контролювати за положенням рівня рідини в свердловині, дають цьому способу деякі переваги.
При поршнюванні (свабуванні) поршень або сваб спускається на канаті в НКТ. Поршень, це труба малого діаметра (25-37,5 мм) з клапаном в нижній частині, який відкривається догори. При спуску поршня під рівень рідина перетікає через клапан в порожнину над поршнем. При підйомі клапан закривається, а манжети, що розпираються тиском стовпа рідини над ними, притискаються до стінок НКТ і ущільнюються. За один підйом поршень виносить стовп рідини, рівний глибині його занурення під рівень рідини. Глибина занурення обмежена міцністю тартального каната і не перевищує 75-150 м. Поршнювання в 10-15 разів продуктивніше за тартання.Устя при поршнюванні також залишається відкритим, що пов'язано з небезпекою несподіваного викиду.
Заміна проводиться при спущених в свердловину НКТ і герметизованому усті. При цьому можна уникнути викидів і фонтанних проявів. Свердловина після буріння заповнена глинистим розчином. Проводячи промивку свердловини (пряму або зворотну) водою або дегазованою нафтою, можна зменшити вибійний тиск на величину
| D р = (r 1 – r 2) Lg cosb, | (6.12) |
де r 1 – густина глинистого розчину; r 2 – густина промивної рідини; L – глибина спущених НКТ; b – середній кут кривизни свердловини. Таким способом освоюються свердловини з великим пластовм тиском рп > r 2 gL cosb і при наявності колекторів, які добре піддаються освоєнню. Як видно з формули (6.12), при зміні глинистого розчину (r 1 = 1200 кг / м 3) на нафту (r 2 = 900 кг / м 3) максимальне зниження тиску становитиме всього лише 25 % від тиску, який створюється стовпом глинистого розчину. Цим, по суті, і обмежуються можливості методу.
Компресорний спосіб освоєння знайшов найширше поширення при освоєнні фонтанних, напівфонтанних і частково механізованих свердловин. У свердловину спускається колона НКТ, а гирло обладнується фонтанною арматурою. До міжтрубного простору приєднується нагнітальний трубопровід від пересувного компресора.
При нагнітанні газу рідина в міжтрубному просторі відтісняється до башмака НКТ або до пускового отвору в НКТ, зробленого зазделегідь на відповідній глибині. Газ, попадаючи в НКТ, розгазовує рідину в них. В результаті тиск на вибої сильно знижується. Регулюючи витрату газу (повітря), можна змінювати густину газорідинної суміші в трубах, а отже, тиск на вибої рв. При рв < рпл починається приток, і свердловина переходить на фонтанний або газліфтний режим роботи. Після випрбовування і отримання стійкого притоку свердловина переводиться на стаціонарний режим роботи.
Освоєння свердловин закачуванням газованої рідини полягає в тому, що замість чистого газу або повітря в міжтрубний простір закачується суміш газу з рідиною (вода або нафта). Густина такої газорідинної суміші залежить від співвідношення витрат закачуваних газу і рідини. Це дозволяє регулювати параметри процесу освоєння. Оскільки густина газорідинної суміші більша за густину чистого газу, то це дозволяє освоювати глибші свердловини компресорами, які створюють менший тиск.
Для такого освоєння до свердловини підвозиться пересувний компресор, насосний агрегат, який створює щонайменше такий же тиск, як і компресор, ємкості для рідини і змішувач для диспергування газу в рідині, який нагнітається. При нагнітанні газорідинна суміш рухається зверху вниз при тискові і температурі, які постійно змінюються. Процес цей складний.
Дата добавления: 2015-09-10; просмотров: 142 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |