|
Читайте также: |
Антистрофа
Дорослі й семилітні: Ой, яблочко, да куда
котишся.
Так. Народ у толоку, а поети в борозну.
Годі ж кривитись на фабричну: предтеча
завше
менш талановитий за месії.
1920
ТЕРОР
Ізнову беремо євангеліє, філософів, поетів. Людина,
що казала: убивати гріх! — на ранок
з простреленою головою. Й собаки за тіло
на смітнику гризуться.
Лежи, не прокидайся, моя мати!
Велика ідея потребує жертв. Але хіба то є
жертва,
коли звір звіра їсть?
— не прокидайся, мати…
Жорстокий естетизме! — й коли ти
перестанеш любувати
з перерізаного горла? —
Звір звіра їсть.
Антистрофа
Аероплани й усе довершенство техніки —
до
чого це, коли люди одне одному в вічі не
дивляться?
Не хватайте озлоблених у тюрми: вони
самі
собі тюрма.
Університет, музеї й бібліотеки
не дадуть того,
що можуть дати
карі,
сірі,
блакитні…
1920
ЛЮ
Сплю — не сплю. Чиюсь вволяю волю. Лю.
І раптом якось повно! Люлі — лю…
Півні (вікно) і повінь зеленого пива
(крізь вікно) —
все звучить на О.
— Не розумію. "Марсель Етьєн!
Марсель Етьєн!" —
кричали з прапорами. Тепер в землі. Ти
кажеш — і я умру?
Геть через усе життя прослалось легато (гудок
на заводі) Годі! заголубій і на мою долю.
Люлі — лю…
І тільки пташка за вікном:
тріолями, тріолями!
— А якже краса? І невмирущість? —
Пригадую (аж
смішно): повік з тобою! —
заприсягала кохана. —
Очевидячки люди лише по духу енгармонійні.
Бо
всі трагедії й драми — врешті є консонанси.
— Вставайте! у місто вступила нова влада!
Розплющую очі ("консонанси").
На стіні від сонця густорямне вікно
як огнистий
дієз…
Антистрофа
Іще й тоді, як над безмежною водою
паслися
табуни вітрів, —
іще й тоді, як гори затряслись, порепалась
земля,
а по шорсткій, госткій, гострій як мечі
траві
різні поповзли потвори —
— Хмари, на сонці хмари грались
безтурботні.
Ніжні форми дитинні! — витончені
обриси! —
кому
вони були потрібні?
Дикун наївшися сирого м'яса, довго
стежив
за ними незрозумілими очима й
несвідомо
нюхав квітку,
подібну до будяка.
1920
НАЙВИЩА СИЛА
— Одягайсь на розстріл! — крикнув хтось
і постукав у двері.
Я прокинувся. Вітер розчинив вікно.
Зеленіло й
добрішало небо. А над усім містом величезний
рояль грав…
І зрозумів я — настав Великдень.
Антистрофа
Я ніколи не покохаю жінку, котрій
бракує
слуху.
Молюсь не самому Духу — та й не
Матерії.
До речі: соціалізми без музики
ніякими гарматами
не встановити.
1920
РИТМ
Коли йде дві струнких дівчині — ще й мак
червоний в косах —
— десь далеко! молоді планети!
Пливуть. Струнчать. Атоми утоми — на світ,
у світ із тьми! Танцюють, куряву збивають…
Сонця
стають у коло. А від них майви
по всесвіту всьому.
Дві дівчині.
Антистрофа
Налила голодним дітям молока, —
сама сіла та й
задумалась…
А по гладишці, мов з очей незрячих,
сльози по-
котились. Одна швидше, вперед. А
друга,
мов знехотя,
за нею,
слідом…
Дві дівчині.
1920
ЕВОЕ!
Творці революції здебільшого лірики.
Революція єсть трагічна лірика,
а не драма,
як то подейкують.
Evoe!*
За плугом ходити наші нащадки готуватимуться
не менш, як зараз готуються
в балетній студії. І
на людину, що не вмітиме пісні,
дивитимуться як
на справжнього контрреволюціонера.
Все на світі від примружених очей.
Evoe!
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 89 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |