|
Читайте также: |
Перед розкроюванням тканини необхідно визначити її лицьовий бік. Для цього відрізок кладуть так, щоб можна було порівняти одночасно обидва його боки. У ворсових тканинах лицьовим є той бік, який має ворс. Ткацькі матеріали атласного чи сатинового переплетіння мають блискучий лицьовий бік. В однобічних набивних тканинах малюнок завжди на лицьовому боці. Він виразний, яскравіший порівняно з виворотом.
Розкроювання тканини починають з виготовлення викрійки. її вирізають з цупкого паперу. Створюючи нову викрійку, користуються лекалом. Викрійки розміщують на випрасуваній тканині так, щоб раціонально розмістити деталі, залишаючи якнайменше відходів. За допомогою кравецьких шпильок закріплюють викрійки на тканині. Кольоровим олівцем або тонкою крейдою проводять розмітку. За розміткою вирізають окремі деталі.
Вчитель пояснює учням прийоми крою тканини:
· При розкроюванні тканини кінець ножиць повинен ковзати по столі.
· Тканину не можна піднімати і відривати від поверхні стола.
Стібки і шви для ручного шиття. Методика навчання в початкових класах.
У першому класі вчитель показує дітям як втягнути нитку в голку і зав'язати на кінці нитки вузлик. Для цього кінець нитки затискують великим і вказівним пальцями, нитку обводять навколо кінця вказівного пальця, поки не утвориться петля. Потім трохи скручують її великим пальцем донизу, а вказівним догори. Натягуючи нитку між стиснутими пальцями, затягують вузлик.
На початковій стадії навчання ручному шиттю бажано першокласникам виробити навички виконання стібків на папері. Стібок- це відстань між двома послідовними проколами з протягнутою між ними ниткою. Він є елементом кожного шва. Послідовно чергуючись, стібки утворюють шов.Для тренувальних стібків можна використати розлінієний у клітинку папір, але краще потренуватися на контурних зображеннях. Для цього переводять малюнки на папір і на їх контурах намічають місця проколу. Кольоровими нитками виконують стібки спочатку в один бік, а потім у зворотний. Після повного обшивання нитками контурів малюнка, усі його деталі доцільно розфарбувати відповідними кольорами.
Шов, який утворюється послідовними вперед стібками, так і називається «уперед голку». Це один з найпростіших ручних швів, яким початківці користуються під час роботи з тканиною. Виконують шов рівними стібками справа наліво в основному на однаковій відстані, приблизно пів сантиметра один від одного. Тому він однаковий з лицьового боку і з вивороту тканини. Нагадує цей шов з усіх боків штрихову лінію. Щоб навчитися виконувати рівномірні стібки швом «уперед голку» першокласники протягують нитку під час кожного проколу тканини. Спочатку вколюють голку з ниткою знизу, на виворотному боці тканини, і протягують на лицьовий бік. Зверху через пів сантиметровий проміжок проколюють голку на виворіт тканини. Потім знову вводять нитку на лицьовий бік і т. д.
Виконання стібків в один прокол доцільне тільки на початковому етапі навчання шиттю. Надалі необхідно навчати учнів виконувати одночасно подвійний прокол, а потім і чотири проколи. Це прискорює роботу, робить руки більш рухливими і спритнішими.
Рідше виконується шов «назад голку», який з лицьового боку схожий на шов «вперед голку», а з вивороту в ньому нитка кожного наступного стібка заходить за нитку попереднього.
Шов «ручна строчка» утворюється рівними стібками без проміжків як на лицьовому боці, так і на вивороті тканини. Цим швом в основному зшивають деталі виробу. Спочатку виконують дрібними стібками шов «уперед голку», а потім повертають виріб на 180° і прошивають так само у зворотному напрямі. Стібки, що прокладаються у зворотному напрямі, заповнюють проміжки між попередніми (голка проходить у ті самі проколи).
Шов «через край» застосовують тоді, коли потрібно запобігти висмикуванню ниток на краях зрізів тканини або з'єднати на краях деталі виробу. Цей шов однаковий з обох боків і дуже зручний для обметування, обкидання країв зрізаної тканини, тому його називають ще «обкидним». Стібки в таких швах роблять невеликі. Нитка має щільно охоплювати місце зрізу тканини і лягати навскіс, спірально.
Програмою з трудового навчання передбачено навчання учнів виготовленню простих виробів з тканини, що мають прямі зрізи (серветки, фартушки) та заокругленої форми (м'які іграшки, ляльковий одяг).
Щоб пошити фартушок, знадобляться відрізки тканини, що залишилися від пошиття одягу, або тканина від зношених речей.
Перед виготовленням виробу з'ясовують послідовність трудових дій, базуючись на ескізних рисунках.
Спочатку роблять викрійку половини фартушка, кишеньки, зав'язки (рис. 61, а, б, в). Склавши тканину вдвоє, на ній розміщують та закріплюють шпильками викрійки і по них вирізають частини фартушка. Тканину для фартушка розгортають, двічі перегинають його краї по 10 мм, прошивають зметувальним швом, а підрублювальним закріплюють (д). Заготовлені з тканини смужки для зав'язок перегинанням ділять на 4 рівні частини. Крайні смужки перегинають усередину і зметують, а потім обшивають швом «через край». Зав'язки (г) пришивають із виворітного боку фартушка. Краї кишеньки загинають з трьох боків по 5 мм, зметують, а верхній край закріплюють підрублювальним швом. Пришивають кишеньку до фартушка швом «строчка» (є). Вчитель рекомендує учням оздобити фартушок вишивкою чи аплікацією з тканини.
Маючи відповідні навички з крою та шиття, діти зможуть в домашніх умовах пошити фартушки інших, складніших форм (є, ж) та з кращої тканини.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 125 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |