Читайте также:
|
Найчисленніші осередки закордонних і місцевих представництв новітніх нетрадиційних для України релігійних напрямів і культів є громади Релігійної організації Свідків Єгови, Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів (мормонів), харизматів, східних культів, неоязичницьких та синтетичних релігій. 1. За даними Держкомітету у справах релігій, у 1999 р. в Україні діяло 515 громад Релігійної організації Свідків Єгови (РОСЄ) загальною чисельністю близько 70 тис. віруючих. Віровчення Свідків Єгови має апокаліптичну і мілленаристську спрямованість. Всесвітня історія подається ним як боротьба між Богом Єговою і сатаною за панування над світом. Вирішення проблеми «всесвітнього суверенітету», знищення «існуючої злої системи речей», виправдання імені Єгови, зневаженого сатаною, має відбутися під час Армагеддону – всесвітньої божественної війни ще за життя нинішнього покоління. Одним із головних своїх завдань Свідки Єгови проголосили боротьбу з Православ’ям, як різновидом сатанізму. Адепти секти називають себе єдиними істинними християнами, звинувачуючи у відступництві решту християнських течій і закликаючи їх послідовників виходити із своїх церков. Для Свідків Єгови Хрест Ісуса Христа – символ зла [9].Розуміючи важливість людських відносин для більшості людей, Свідки Єгови декларативно підкреслюють значущість сім’ї, любові, дружби, моральності, расової терпимості, замовчуючи про жорстку дисципліну всередині секти, численні випадки розвалу сімей, відмови від навчання та роботи. Секта навчає ненависті до тих, хто пішов з неї, проголошуючи їх «огидними, паскудними, брудними». Адепти церкви за своїми релігійними переконаннями не беруть участі у політичному житті‚ виборах, уникають як військової, так і альтернативної служби, відкидають будь-які форми політичної активності. Часто приналежність до Свідків Єгови має вкрай небезпечні наслідки для життя і здоров’я людей. Так, кожний сектант має при собі спеціальне посвідчення особи з відмовою від переливання крові. Зареєстровані непоодинокі випадки, коли тяжко хворі адепти секти відмовлялись від того, щоб їм переливали кров. Особливу небезпеку подібні дії становлять для породілей.З огляду на антилюдський характер ідеологічних настанов секти‚ її експансіоністська діяльність викликає серйозну занепокоєність у широкої міжнародної громадськості та органів державної влади. Функціонування РОСЄ повністю заборонено або значно обмежено у 35 країнах світу [2, 36 ]. В Україні Свідки Єгови з’явилися у 20-х роках XX ст., коли до її західних областей почали повертатися із США та Канади українські емігранти. Вони і започаткували на українській землі перші осередки цього віровчення. Другою серед неорелігій в Україні за рівнем поширеності і кількістю послідовників є Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони), головний центр якої знаходиться у м. Солт-Лейк-Сіті (штат Юта, США). За власною статистикою мормонів, кількість їх послідовників – близько 10 млн чол. у 160 країнах світу. Їх вчення виходить з того‚ що, оскільки людина створена за зразком Бога, то отже він, як і людина, має матеріальне тіло. За твердженням мормонів, існує не один Бог – є й багато інших. Тому у людини є можливість стати Богом. Мормони вважають, що протягом століть до отримання одкровення засновником секти Смітом світ знаходився у темряві, й ніхто не мав можливості врятуватися. Тому вони ввели практику хрещення померлих заднім числом, коли людина, яка приймає хрещення, «переводить благодать» на свого давно померлого прадіда, надаючи йому можливість спасіння (шлях перевтілення у Бога). Ця прихована від непосвячених робота супроводжується широкомасштабною діяльністю мормонів зі створення єдиного «Всесвітнього Центру Генеалогії», який контролюється організацією «Святих останніх днів». Активно працюючи з 1992 р. з архівними управліннями Росії, Білорусі, України, Грузії, Вірменії з метою копіювання (мікрофільмування) документів, мормони успішно перетворюють отримані з архівів копії метричних документів на досить суттєве джерело одержання прибутку від новонавернених на просторах СНД. Релігійні канони зобов’язують мормонів дотримуватися суворої дієти, вести аскетичний спосіб життя, не вживати алкоголь, каву, чорний чай, наркотики, не палити, виступати проти користолюбства, брехні та егоїзму. В наш час, коли боротьба за здоровий спосіб життя стає загальносвітовою проблемою, мормонський аскетизм широко підтримується серед різних верств населення планети і є однією з причин швидкого зростання чисельності цієї церкви. Мормони – дуже багата релігійна організація. Її рухоме і нерухоме майно оцінюється у 30 млрд дол. США. Основним джерелом надходжень «мормонської економіки» є насамперед обов’язкова церковна десятина (кожен адепт зобов’язаний жертвувати організації десяту частину свого загального прибутку). Щорічний прибуток імперії мормонів оцінюється у 3 млн дол. США. Понад 40 тис. її місіонерів працюють в усьому світі та щороку хрестять майже 300 тис. нових послідовників. Гроші вкладаються мормонською верхівкою в розташовані в різних країнах підприємства церкви, що працюють у галузях страхування, банківської діяльності, нерухомості та сільського господарства.
103. Охарактеризуйте в загальному плані особливості розвитку української філософії радянських часів.
У радянській Україні філософія, як і інші гуманітарні науки, перебувала під особливим контролем партійних органів і перетворена ними у засіб обгрунтування комуністичних догм. Опрацювання класичної філософської проблематики стало неможливим. Філософію оголосили “класовою наукою”, теоретичною і методологічною основою марксизму. Все, що не вписувалось у марксистську систему ідеологічних координат, переслідувалось і радикально винищувалось. Те ж саме стосувалось і усіх інших сфер духовного життя. Красномовний приклад: “в період між 1930 і 1938 рр. з 259 українських письменників публікувалися лише 36. Куди поділися інші – невідомо Проте і за таких умов філософи, що залишились в Україні, продовжували розпочаті раніше дослідження. Перш за все філософи вивчали погляди Сковороди, суспільно-політичні позиції Кирило-Мефодіївського братства, методологічні засади природознавства. Достатньо активно опрацьовувались проблеми логіки та соціології. Далеко не всі вчені поділяли погляди фундаторів комуністичної доктрини. Значна частина університетської інтелігенції висловлювала незгоду з матеріалістичним розумінням історії, марксистськими законами суспільного розвитку, а саме це й було визначене офіційними колами як предмет філософських досліджень.Філософські пошуки пожвавились після того, як 1937 року був створений Інститут філософії і природознавства, що проіснував до 1936 р. Проте доля більшості вчених склалася трагічно: вони були репресовані як, фактично, і вся українська інтелігенція.Найпомітнішим явищем у духовному житті України 30-х років стала знаменита літературна дискусія, започаткована М.Хвильовим, та “українізація”, натхненником якої став М.Скрипник. Микола Хвильовий (1893-1933) – провідний український письменник тридцятих років. Окрім прозових творів йому належать “Думки проти течії”, у яких викладена культурологічна концепція. Письменник вів мову про болючі проблеми національного буття, шляхи національно-духовного відродження України. У 1925 р. він видрукував у газеті “Культура і побут” (Харків) статтю, яка започаткувала літературну дискусію, вершиною якої став заборонений радянською владою памфлет “Україна чи Малоросія” (1926). Перспективи для дійсного відродження України він вбачав в утвердженні так званого “романтичного віталізму”, тобто своєрідного відчуття життя, наділеного активною, творчою одухотвореністю. Україна має можливість реалізувати цю перспективу, вона не розтратила свій духовний потенціал. Послуговуючись марксистською термінологією, автор спробував обгрунтувати право України на незалежність. На його думку, інтелігенція мусить “негайно стати на боці активного молодого українського суспільства...”. Літературна дискусія набула гострого політичного забарвлення. До спростування М.Хвильового підключились партійні ідеологи, а Й.Сталін особисто скерував в Україну листа (24.04.1926), сповненого різких оцінок як самої дискусії, так і особисто М.Хвильового. “Дискусію” перевели в площину цькування української інтелігенції, що скінчилось фізичною розправою з її учасниками. Гнаний владою, М.Хвильовий покінчив життя самогубством. На західноукраїнських землях у міжвоєнний період опрацьовував історіософську концепцію Вячеслав Липинський (1882-1931). Головним державотворчим чинником, на його думку, можуть бути та й завжди були елітарні аристократичні кола, але оптимальною для України формою державного устрою мислитель вважав монархію, яка успадкувала б традиції княжої Київської Русі та шляхетні засади часів козацтва. Одночасно він високо оцінював духовний потенціал селянства, розуміючи його як носія національної ідеї, безкомпромісну суспільну силу, основу майбутнього відродження України.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 68 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |