Читайте также:
|
В умовах чистої конкуренції, як уже зазначалося, фірма не може проводити власної цінової політики. Вона може лише пристосовуватися до тих цін, які на даний час склалися на ринку. Отже, можна зробити дуже важливий висновок: скільки продукції для продажу не запропонувала б конкурентна фірма, це ніяк не вплине на ринкову ціну. Тому за умов досконалої конкуренції попит на продукцію окремої фірми є абсолютно еластичним, тобто це горизонтальна лінія, що відповідає ціні РЕ (рис. 9.1). Якщо фірма підвищить ціну, покупці не будуть платити більше за продукцію, яку можна купити за нижчою ціною, а якщо фірма знизить ціну порівняно з рівноважною, це принесе збитки.
Така відмінність між ринковим попитом та попитом щодо окремої конкурентної фірми ніби ще раз попереджає дослідника про помилковість досить поширеного твердження: те, що справедливо щодо окремого учасника асоціації, завжди справедливо і щодо всієї асоціації.
А б
Рисунок 9.1 – Відмінність ринкового попиту та попиту для конкурентної фірми: б – крива попиту для конкурентної фірми; а – крива ринкового попиту
Особливості попиту на продукт конкурентної фірми проявляються також через динаміку основних показників, що характеризують її доходи, залежно від обсягів продаж. До таких показників належать:
1. Валовий (сукупний) доход (ТR) – це загальна виручка від продажу всього обсягу продукції.
| TR = P*Q | (9.1) |
2. Середній доход (АR) – це валовий доход у розрахунку на одиницю проданої продукції:
| AR = TR/Q | (9.2) |
3. Граничний доход (МR) – це приріст валового доходу, який є результатом продажу ще однієї одиниці продукції:
| MR = DTR/DQ | (9.3) |
Графічно залежність динаміки перелічених показників від обсягів виробництва подано на рис. 9.2.
Валовий доход конкурентної фірми зростатиме прямо пропорційно обсягу продаж. Ціна за одиницю товару, середній та граничний доходи в умовах конкурентного ринку завжди будуть рівними між собою:
| P = AR = MR | (9.4) |
З'ясування загальних ознак конкурентного ринку та особливостей функціонування на ньому фірми і формування її доходів дає досить підстав для розробки моделі вибору фірмою обсягів виробництва, як забезпечують їй максимальний прибуток. Така модель має свою специфіку для короткотермінового та довготермінового періодів, тому розглянемо ці дві ситуації окремо.
Рисунок 9.2 – Валовий, середній та граничний доходи конкурентної фірми
Суть прибутку (чистого доходу) як економічної категорії проявляється у його функціях: по-перше, він є критерієм господарської діяльності підприємства; по-друге, він здійснює розподіл чистого доходу нації; по-третє, він економічно стимулює підприємство.
Основна мета будь-якого підприємства – максимізація прибутку. Вона досягається шляхом зменшення середніх, повних, і граничних витрат підприємства при зростанні обсягу виробництва, тобто при підвищенні його ефективності.
У найбільш загальному вигляді економічну ефективність діяльності підприємства можна визначати ти через норму прибутку:
| (9.5) |
Чим вища норма прибутку, тим вища ефективність виробництва.
Значення норми прибутку полягає у тому, що вона є мірою корисності вкладення капіталу, ефективності його використання. Мета підприємця – це максимізація прибутку і мінімізація витрат, тому капітал спрямовується туди, де вища норма прибутку. Остання виступає регулятором інвестицій у виробництво.
У господарській практиці норма прибутку є виразником рентабельності виробництва: фірма, що має прибуток, є рентабельною, а та, у якої його нема, є нерентабельною, збитковою.
Розрізняють показники загального прибутку і чистого прибутку. Тому виділяють загальну і розрахункову рентабельність. Загальна рентабельність розраховується так:
| (9.6) |
Розрахункова рентабельність обчислюється інакше:
|
| (9.7) |
Мета фірми – максимізація прибутку.
Прибуток – це різниця між сукупним доходом (TR) і сукупними витратами (ТС) за період продажу:
| Прибуток = ТR – ТС | (9.8) |
Фірма прагне максимізувати прибуток, намагаючись максимізувати різницю між валовим доходом (ТR) і валовими витратами (ТС).
Для конкурентної фірми валовий доход дорівнює ціні проданого товару (Р), помноженій на обсяг продажу (Q): ТR = P · Q.
Оскільки конкурентна фірма – це фірма, що приймає ціну, а не встановлює її, ціна знаходиться поза впливом конкурентної фірми.
Тому конкурентна фірма може вплинути на величину валового доходу тільки змінюючи обсяг продажу.
Передбачається, що фірма враховує зміни величини витрат у процесі випуску продукції і вибирає той його обсяг, який дасть максимум прибутку, що і буде відповідати максимальній різниці (ТR – ТС).
Основні підходи до визначення максимізації прибутку:
Сукупний аналіз – використовує зіставлення сукупних величин.
Граничний аналіз – використовує зіставлення граничних величин.
Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй економічний прибуток, або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі припинення виробництва. Економічний прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий доход виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі виробництва має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію, ніж припинити виробництво.
Дата добавления: 2015-09-11; просмотров: 99 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |