Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Форми і принципи соціального партнерства

Соціальне партнерство між сторонами соціально-трудових відносин, їх суб’єктами

та органами здійснюється водночас на різних рівнях і у різних формах. Основні фор-

ми соціального партнерства (рис.1) такі:

- спільні консультації представників сторін на всіх рівнях;

- колективні переговори на всіх рівнях;

- укладання договорів та угод на всіх рівнях;

- погодження на національному й регіональному рівнях політики доходів і соціаль-

но-економічної політики в цілому, включаючи основні критерії і показники соці-

альної справедливості, заходи щодо захисту місцевого ринку праці та ін.;

- спільне розв’язання колективних трудових спорів, запобігання їм на всіх рівнях;

- організація примирних та арбітражних процедур на всіх рівнях;

- участь найманих працівників в управлінні виробництвом;

- участь представників сторін у роботі органів соціального партнерства на всіх рівнях;

- спільне управління представниками сторін фондами соціального страхування;

- участь найманих працівників у доходах підприємства на умовах, визначених колективним договором;

- обмін необхідною інформацією;

- контроль за виконанням спільних домовленостей на всіх рівнях та ін.

Соціальне партнерство як форма узгодження інтересів сторін може бути ефектив-

ним лише в тому випадку, якщо воно базується на взаємоузгоджених принципах.

Міжнародною організацією вироблені принципи, які можуть і мають скласти основу

концепції соціально-трудового партнерства на будь-якому рівні. Це такі принципи:

1.Загальний і міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справе-

дливості.

2.Ненадання в будь-якій країні працівникам нормальних умов праці є перешкодою

для інших країн, які бажають покращити становище трудящих.

3.Свобода слова і свобода об’єднання є необхідними умовами постійного прогресу.

4.Злиденність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту.

5.Всі люди, незалежно від раси і статі, мають право на матеріальний добробут і ду-

ховний розвиток в умовах свободи і гідності, сталості в економіці і рівних можли-

востей.

6.Повна зайнятість і зростання життєвого рівня.

Основними загальними принципами соціального партнерства в Україні мають бути:

- законність;

- повно важність та рівноправність сторін та їх представників;

- державне сприяння розвиткові соціального партнерства на демократичних засадах;

- свобода вибору та обговоренню питань, які входять у сферу соціального парт-

нерства;

- добровільність і реальність зобов′язень, які беруть на себе сторони;

- обов’язковість виконання досягнутих домовленостей;

- відповідальність за виконання прийнятих зобов’язень;

- контроль за виконанням досягнутих домовленостей.

Ефективне функціонування системи соціального партнерства забезпечується рів-

ноправністю і рівноцінністю сторін. Нерівноправність веде до переважання інтере-

сів сильнішої сторони, її диктату й ігнорування інтересів слабшого партнера. Резу-

льтатом цього буде конфронтація сторін. Баланс інтересів можуть забезпечити ли-

ше рівноправні сторони. Велике значення має також і рівноцінність сторін. Якщо

рівноправність забезпечується нормативними актами, то рівноцінність багато в чо-

му залежить від загальної економічної ситуації, а також від особистих якостей учас-

ників переговорів: рівня культури, знань, умінь, толерантності. Партнери на перего-

ворах і в ході консультацій повинні бути однаковою мірою компетентними. Тому

важливим завданням є формування професійно компетентних органів і всіх інших

інститутів соціального партнерства.