Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Свердління отворів ручними інструментами

Тема. СВЕРДЛІННЯ ОТВОРІВ РУЧНИМИ ІНСТРУМЕНТАМИ.

ДОВБАННЯ І РІЗАННЯ СТАМЕСКАМИ

План

Свердління отворів ручними інструментами

Довбання і різання стамесками

Правила безпечної роботи при довбанні і різанні стамесками

Література. Л.В.Пивоваров, В.П.Степанко, О.Я.Задніпровський. Основи обробки деревини і пластмас.–К.: Рад. Школа, 1979.– С. 107-112

Свердління отворів ручними інструментами

Основним робочим інструментом для свердління є свердло. Кожне свердло (мал. 4-26) складається з робочої частини 1, що має різальні елементи, стержня 2 і хвостовика З, яким за­кріплюють інструмент. Деревину свердлять ложковим, центро­вим, спіральним і пробковим свердлами.

Ложкове, або перове, свердло (мал. 4-26, а) — це стальний жолобчастий стержень. У нього немає чітко виявленого центра, тому отвори виходять неточними. Тепер ложкові свердла засто­совують зрідка.

Центрове свердло (мал. 4-26, б) дає більш точні отво­ри з чітко виявленим центром. Робоча частина свердла скла­дається з центра 4, що виступає вперед відносно інших елемен­тів, різця-дорожника 6, що під­різує волокна деревини по ко­лу, й другого радіального різ­ця 5, який знімає стружку. Всі ці елементи працюють послідовно. Спочатку в деревину встромлюється центр свердла, потім дорожник окреслює боро­зенку відповідного радіуса і нарешті радіальний різець знімає шар деревини в межах окресленого кола.

Працюючи ложковими й центровими свердлами, треба до­кладати значних зусиль, крім того, ці свердла не видаляють стружку з отвору і доводиться періодично припиняти роботу, щоб очищати отвір.

Цих недоліків не має спіральне свердло (мал. 4-26, в). Його центр має конічну спіральну різьбу, яка забезпечує рівномірну подачу свердла в осьовому напрямку. Стружка під час роботи по гвинтових канавках видаляється з отвору назовні. Спіральні свердла бувають однозахідні й багатозахідні. Однозахідне свердло має одну гвинтову канавку для виведення стружки, один дорожник і один радіальний різець, а багатозахідні — 2—3 гвинтових канавки, відповідну кількість різців-дорожників і радіальних різців.

Пробкове свердло (мал. 4-26, г)має циліндричну робочу частину з діаметральною перегородкою. Нижня кромка стінки циліндра має підрізувач, діаметральна перегородка — плоский різець. Подача пробкового свердла здійснюється великим осьо­вим зусиллям. Ручні пробкові свердла бувають діаметром 15-50 мм, а машинні — до 100 мм. Такими свердлами роблять круглі гнізда під шипи, видаляють сучки тощо.

Конічні заглибини в готових отворах під головки гвинтів роблять зенкувальними свердлами або зенківками (мал. 4-27). Робоча частина зенківки конічна з поздовжніми канавками, на поверхні.

Для ручного свердління іноді користуються буравами (мал. 4-28), які приводять у рух за допомогою дерев'яного воротка, встановленого у вушко. Прості бурави (буравчики) мають гвин­топодібний стержень з конічною різьбою на кінці. Робоча ча­стина великих буравів зроблена як однозахідне спіральне сверд­ло. При ручному свердлінні користуються різними пристроями, найпростішими з яких є колово­рот і дриль.

Коловорот (мал. 4-39, а) — ко­лінчастий стержень 2 з оберто­вою ручкою 3 в- середній частині і грибоподібною рукояткою 1 на верхньому кінці. На нижньому кінці стержня — патрон 4 з кулач­ками 5, між якими затискується свердло.

Гвинтовий дриль (мал. 4-29, б) складається з стального стержня 1, що має гвинтову різьбу з великим кроком, гайки 2, яка є циліндричною рукояткою, і ручки-грибка 3, що вільно оберта­ється на верхньому кінці стержня. На нижньому кінці стер­жня — патрон для свердла. Ко­ли гайка 2 переміщується вго­ру і вниз, її зворотно-посту­пальний рух перетворюється в обертовий рух стержня, що пе­редається свердлу. Гвинтовий дриль застосовують для сверд­ління отворів діаметром до 5 мм.

Шестеренчасті дрилі бу­вають різної конструкції. Одну з них подано на мал. 4-29, в. Принцип роботи тако­го дриля полягає в тому, що обертання рукоятки через пару конічних шестерень (систему зубчастих коліс) передається вертикальному валику і далі пат­рону й свердлу. Центр майбутнього отвору намічають двома перехресними рисками або наколюють шилом. Коли свердлять у вертикаль­ному напрямі, коловорот тримають лівою рукою за грибок, од­ночасно натискаючи на нього, а правою обертають рукоятку, а коли свердлять у горизонтальному напрямі, верхню частину ко­ловорота підтримують лівою рукою і притискують тулубом, а правою рукою обертають рукоятку.

Перед тим як свердлити отвір, заготовку міцно закріплюють. Якщо свердлять наскрізний отвір, заготовку щільно притис­кують до дерев'яної підкладки, щоб запобігти відколюванню деревини в момент, коли свердло виходитиме на протилежний бік. Наскрізні отвори можна свердлити з двох боків. Плоскі різці свердел заточують на брусках і дрібнозернистих наждачних точилах, а потім остаточно доводять на бруску. Різці, які на бруску заточити неможливо, заточують бархатним напилком. Заточуючи свердла, треба стежити, щоб їх розміри, що визначають діаметр отворів, не змінювалися. Так само, й центр свердла заточують рівномірно з усіх боків, не допускаючи його зміщення в якийсь бік. Дорожник заточують з внутрішнього боку знизу, а горизонтальний різець — тільки зверху, нижню його грань лише злегка підшліфовують. Правильність заточу­вання свердел перевіряють шаблонами.