Тема 14. Облік та аудит праці та її оплати
1. Поняття, види та форми оплати праці.
2. Облік та документування особового складу, робочого часу та виробітку.
3. Нарахування заробітної плати за відпрацьований час або за виконану роботу.
4. Нарахування відпускних. Нарахування допомоги з тимчасової непрацездатності.
5. Порядок здійснення відрахувань на обов’язкове соціальне страхування. Утримання із заробітної плати.
6. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з оплати праці.
7. Аудит праці та її оплати. Аудит розрахунків з органами соціального страхування.
Поняття, види та форми оплати праці
Методологічні основи формування інформації про розрахунки з працівниками визначає П(с)БО 26 «Виплати працівникам» від 28. 10. 2003р. №601.
Законом України «Про оплату праці №108/95 від 24. 03. 95р. визначено заробітну плату як винагороду обчислену, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівнику за виконану ним роботу.
Фонд заробітної плати складається з: основної, додаткової та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці у вигляді тарифних ставок і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Для нарахування основної заробітної плати працюючим з погодинною оплатою праці необхідно мати відомості про посадові оклади (за штатним розкладом), присвоєні розряди, а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період. При нарахуванні основної заробітної плати працюючим, яким встановлено відрядну оплату праці, крім табеля, необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи. Для розрахунку заробітної плати спеціаліста за повний робочий місяць потрібно проставити встановлений йому оклад згідно з наказом по підприємству; за неповний робочий місяць – оклад слід поділити на кількість робочих днів у цьому робочому місяці і отриману денну заробітну плату помножити на кількість відпрацьованих за табелем робочих днів.
ЗП = Оклад: Кількість днів місяця * Кількість відпрацьованих днів
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає: доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Всі види додаткової заробітної плати обліковуються за середнім заробітком та відповідними документами.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають: виплату у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Мінімальна заробітна плата -це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну погодинну норму праці або обсяг робіт.
Розмір мінімальної заробітної плати становить: з 01.01.2013 – 1147 грн., з 01.12.2013 – 1218 грн.
Мінімальна заробітна плата не включає доплат за роботу в надурочний час, у важких шкідливих умовах праці, премії до ювілейних дат, матеріальну допомогу та інші подібні виплати.
Форми оплати праці:
· Погодинна.
· Відрядна.
Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.
За погодинною системою оплати праці в надурочний час оплата здійснюється в подвійному розмірі годинної ставки.
За відрядної системи оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою за всі відпрацьовані надурочні години.
Робота у вихідний, святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі.
На бажання працівника, який працював у вихідний, святковий і неробочий день йому може бути наданий інший день відпочинку.
При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата проводиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду чи окладу.
При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата проводиться відповідно до виконаної роботи.
При виготовлені продукції, що виявилася браком не з вини працівника оплата праці проводиться за заниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цих випадках не може бути нижчою від 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду або окладу.
Брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачується цьому працівнику на рівні з придатними виробами.
Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає, а частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за заниженими розцінками.
Час простою не з вини працівника оплачується в розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду чи окладу. Про початок простою працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, або навколишнього середовища не з його вини, зберігається середній заробіток.
Час простою з вини працівника не оплачується.
2. Облік та документування особового складу, робочого часу та виробітку
Облік особового складу організується відділом кадрів (або іншою особою, що уповноважена на вести таку роботу).
Міністерством статистики затверджені типові форми первинного обліку особового складу, до яких відносяться:
Наказ (розпорядження) про прийом на роботу;
Особова картка;
Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу;
Наказ (розпорядження) про надання відпустки;
та інші.
Зарахування працівника на роботу оформляється Наказом про прийом на роботу, про що роблять запис в трудову книжку.
Кожному працівнику при прийомі на роботу присвоюється табельний номер та заводиться особова картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані працівника, зміни, які з ним відбуваються під час роботи на даному підприємстві тощо.
Табельні номери вказуються в усіх первинних і зведених документах з обліку праці і нарахування заробітної плати, у розрахункових листках працівників підприємства, особових рахунках тощо.
При обліку робочого часу слід враховувати, що згідно законодавства тривалість нормального робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Облік робочого часу – це табельний облік, який заключається в щоденній реєстрації явки працівників на роботу, всіх випадків запізнення і неявок (з вказівкою причини), а також часу простоїв, понаднормової роботи тощо.
Облік робочого часу ведуть, як правило, в табелях обліку робочого часу.
Табель ведеться в одному екземплярі табельником, бригадиром або іншою призначеною особою у кожному структурному підрозділі та щомісяця передається до бухгалтерії для нарахування працюючим заробітної плати.
Табель ведеться лінійним способом у розрізі працівників. З початку місяця до табеля записують прізвище ім’я по батькові працівника його табельний номер, а також щоденно умовними позначеннями записують кількість відпрацьованих годин, невідпрацьованих годин тощо.
В залежності від типу виробництва, технологій, системи організації праці і її оплати використовують різні форми первинних документів для обліку виробітку. До таких форм відносять:
рапорт про виробіток;
маршрутні листи;
відомості обліку виробітку;
наряди (на одного робітника чи бригадні);
інші документи.
Для обліку оплати праці в зв’язку з відхиленням від нормальних умов роботи оформляють: листи на доплату, листи про простої, відомості про брак тощо.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 78 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |