Главная страница | Контакты | Случайная страница Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Коледжу КиМУ

Студентами 3-го курсу

Спеціальностей:

5.03050401 Економіки підприємства

5.03030301 Видавнича справа та редагування

5.03040101 Правознавство

5.03070101 Туристичне обслуговування

А.В. Шафранськкий, голова циклової комісії з економіки підприємства;

С.В. Форостяна, голова циклової комісії з правознавства;

О.Ф. Самойлов, голова циклової комісії з туристичного обслуговування;

А.І. Глуцька, голова циклової комісії з видавничої справи та редагування.

Рецензенти:

О.В. М’ягкова, к.е.н., доцент кафедри економіки та менеджменту КиМУ

Методичні рекомендації щодо написання і захисту курсових робіт з циклу економіка підприємства, туристичне обслуговування, правознавство та видавнича справа та редагування схвалені на засіданні педагогічної ради, протокол № 2 від “17” вересня 2013 р.

І. Мета виконання курсових робіт

Курсова робота – це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів. Згідно з Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах України курсова робота виконується з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання, та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

Виконання курсової роботи передбачає вироблення навичок самостійної роботи з джерелами й науковою літературою, оволодіння методикою досліджень, допомагає студентові систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань. Уже ця перша творча спроба дає можливість виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо та критично її дослідити; вміння збирати, систематизувати і аналізувати джерела та літературу; застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції й рекомендації з предмета дослідження.

Відповідно до цього завданням курсової роботи є:

− засвоєння теоретичних знань в галузі спеціальності;

− набуття вміння систематизації та аналізу літературних джерел і підготовки тематичних оглядів літератури;

− набуття практичних навиків вибору та застосування аналітичних методів і методик для аналізу фахової галузі;

− набуття вміння виявляти реальні проблеми, формувати власні висновки та пропозиції для розв’язання цих проблем на основі проведених досліджень.

Виконання курсової роботи дозволить:

– систематизувати, закріпити і розширити теоретичні знання та практичні навички за фахом;

– застосувати одержані теоретичні знання і практичні навички при вирішенні конкретних завдань професійної діяльності;

– розвинути навички самостійної роботи і володіння методикою досліджень при вирішенні різноманітних проблем і питань;

– з'ясувати рівень своєї підготовленості до самостійної роботи;

– підвищити рівень готовності до практичної діяльності в якості молодшого спеціаліста зі спеціальності.

Тематика курсових робіт, яка затверджується на засіданні відповідної циклової комісії, має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов’язуватися з практичними потребами конкретної спеціальності. Виконання курсових робіт здійснюється згідно календарного плану, складеного студентом та керівником. Захист курсових робіт відбувається на засіданні циклової комісії, по якій виконувалася робота, згідно затвердженого на засіданні циклової комісії графіку.

Методологічними засадами курсових досліджень мусять бути принципи історизму, об'єктивності, науковості, системності, поліфакторності, діалектики та детермінізму.

З урахуванням ступеня наукової розробки питань, наявності джерел і літератури, а також актуальності циклові комісії пропонують тематику, яка може коригуватися, визначають керівників, заслуховують на своїх засіданнях хід виконання, проводять попередній захист курсових робіт. Організація та контроль за процесом підготовки й захисту курсових робіт покладаються на голів циклових комісій.

Студенту надається право вибирати тему курсової роботи з переліку визначених кафедрами навчального закладу або запропонувати свою тему з обґрунтуванням її розробки.

ІІ. Етапи підготовки дослідження

Кожне наукове дослідження (курсова робота) від творчого задуму до остаточного оформлення наукової праці має власну специфіку, обумовлену цільовим призначенням, джерельною базою, методичним та інформаційним забезпеченням, обсягом та термінами виконання. Однак усі види наукових робіт мають спільні риси і містять універсальні для всіх робіт послідовні, але взаємопов’язані етапи виконання дослідження. Найчастіше дотримуються такої послідовності:

1) вибір теми; визначення мети і завдань, об'єкту і предмету дослідження;

2) складання попереднього плану;

3) пошук і накопичення необхідної наукової інформації з теми (бажано якнайповніше виявлення масиву джерел і наукової літератури); складання бібліографії й робочої картотеки літератури;

4) вивчення, аналіз, систематизація і обробка матеріалів;

5) висунення наукової гіпотези й теоретичних передумов дослідження; уточнення плану;

6) вибір методів дослідження, як інструментів здобуття фактичного матеріалу;

7) написання перших фрагментів, а потім – чорнового варіанту основної частини роботи;

8) написання вступу і висновків;

9) складання списку джерел і літератури; оформлення додатків;

10) редагування та оформлення роботи;

11) подання чорнового варіанту роботи науковому керівникові;

12) усунення зауважень та доопрацювання роботи з урахуванням рекомендацій наукового керівника;

13) чистове оформлення роботи;

14) підготовка до захисту і захист наукового дослідження.

Графіки виконання курсової роботи затверджуються на засіданні циклової комісії на початку кожного навчального року.

2.1. Вибір теми

Першим і найважливішим етапом дослідження є вибір його проблеми і теми. Вдало і обґрунтовано обрана тема значною мірою визначає доцільність і результативність усього дослідження. Проте часто тема (проблема) дослідження уточнюється вже у процесі роботи і може відрізнятися від обраної і сформульованої на першому етапі назви теми (проблеми).

Уже при підготовці першого наукового дослідження доцільно обирати тему на перспективу з тим, щоб наукові роботи стали складовими (розділами) майбутнього кваліфікаційного дослідження. Отже, при виборі теми варто відразу намітити назву випускового (дипломного) проекту і, виходячи з цього, – його складових (курсових) робіт.

Вибір теми зумовлюється рядом обставин:

а) коло зацікавлень самого студента;

б) наявність джерел та літератури з проблеми;

в) проблемність, актуальність та новизна теми;

г) стан наукової розробки теми (при цьому слід враховувати; чи не розроблялась вже обрана тема; чи достатньо забезпечена джерелами і т. ін.);

д) тема не повинна бути надто широкою, оскільки в такому разі дослідник позбавлений можливості глибоко проаналізувати окремі аспекти проблеми;

е) при виборі і формулюванні теми обов'язково мусить акцентуватися проблемність дослідження, тобто вже за назвою зрозуміло, що саме студент має намір аналізувати, порівнювати, узагальнювати;

є) з огляду на проблему дослідження варто враховувати знання іноземних мов, що сприяє розширенню історіографії проблеми, надає можливість залучення іншомовних джерел і уникнення однобокого бачення розгляду питань; якщо більшість доступної літератури з теми написані іноземною мовою, необхідно впевнитися, що рівень володіння іноземною мовою дозволяє її опрацювати.

Обрати тему роботи студентові допоможе наступне:

1. Перегляд каталогів захищених робіт, ознайомлення з уже виконаними по кафедрі роботами.

2. Ознайомлення з аналітичними оглядами, статтями у спеціальній періодиці.

3. Перегляд каталогів авторефератів дисертацій з проблематики.

4. Консультації з науковим керівником та спеціалістами-практиками.

5. Ознайомлення з новітніми результатами досліджень у суміжних галузях науки (на межі різних галузей знань можна знайти нові, часом неочікувані рішення).

Після вибору теми курсової роботи студент пише заяву на ім’я голови циклової комісії з проханням затвердити тему і керівника (зразок заяви див. в додатку А).

На допомогу студентові для підготовки курсової роботи циклова комісія призначає керівника. Керівник допоможе правильно сформулювати тему, скласти календарний план підготовки роботи, порекомендує спеціальну і довідкову літературу та інформаційні матеріали, регулярно консультуватиме, підготує письмовий відгук на підготовлену студентом курсову роботу. На підготовку студентом курсову керівник подає відгук на зворотному боці титульної сторінки із наведенням зауважень, загального враження про роботу та рекомендованої оцінки (додаток В.2).

Складання попереднього плану

Обравши тему наукового дослідження, студент за порадами наукового керівника та виходячи з власних наукових інтересів, виробляє попередній план, який у ході пошуку буде вдосконалюватися та уточнюватися. За весь період роботи може бути складено декілька планів дослідження. Часто останній, підсумковий план, втілений в остаточний текст роботи може значно відрізнятися від початкового робочого плану.

Вивчивши бібліографічні джерела за тематикою дослідження, прикинувши напрям і обсяги власних розробок, свої можливості і вподобання можна скласти реальний план. Якщо ідеї майбутньої роботи ще не сформувалися, можна скласти декілька варіантів плану, або скласти попередній робочий план, перелічивши через дефіс питання, які слід розкрити в рамках курсової роботи.

Укладання плану передбачає поділ цілості (визначеної проблеми) на менші логічно пов’язані між собою частини. Без цього неможливо перейти до наступного етапу, який передбачає збір матеріалу і називається евристичним (пошуковим) процесом.

Складання плану повинно сприяти наступній цілеспрямованій діяльності студента і застерегти його від другорядних напрямків і розгалужень тематики. Особливо це стосується тем із значною кількістю різноманітного опосередкованого матеріалу, спорідненого з обраною темою курсової роботи.

У плані слід уникати дуже загальних фраз і назв, але і не слід сильно „звужувати” план, адже питання, винесене в назву пункту плану, доведеться потім розкривати. Неправильно називати пункти плану одним словом, так само як і не рекомендуються дуже довгі назви, що займають більше трьох рядків. План може допомогти скласти і керівник. Але керівнику, кінець кінцем, не доведеться писати роботу за цим планом; крім того, науковий керівник – людина, як правило, зайнята і не зможе витрачати багато часу на подібну роботу. До речі, навіть і він може не знати всіх аспектів конкретної наукової проблеми, не володіти повною мірою відповідним науковим апаратом. У результаті і такий план може виявитися неоптимальним. А невдалий план – джерело непотрібних проблем, зайвих витрат праці і втраченого часу.

Більш конкретно, структура курсової роботи найперше визначається її темою. Логіка викладу матеріалу може бути різною. Однак, на думку багатьох фахівців, доцільніше побудувати курсову роботу наступним чином:

- Зміст.

- Вступ.

- Розділи (як правило – три) основної частини з можливим поділом на підрозділи.

- Висновки.

- Список використаних джерел.

- Додатки (при необхідності).

Незважаючи на те, що якихось жорстких вимог до кількості розділів і підпунктів у роботі немає, тут потрібно керуватися здоровим глуздом. Зрозуміло, що робота не повинна складатися з одного розділу, а розділ – з одного підпункту. Прийнято писати не менше трьох розділів. У будь-якому випадку краще, якщо подальші пункти плану будуть певним чином логічно випливати з попередніх, а також будуть збалансовані між собою за обсягом (кількістю сторінок).

Максимально можлива кількість підпунктів в кожному розділі – 3. Для курсової роботи оптимальною є структура основної частини: розділ 1 – не менше 2-х підпунктів; розділ 2 – 3 підпункти; розділ 3 – може не включати підпункти (додаток Б).

2.3. Збір і обробка матеріалу

Цей етап виконання дослідження – найтриваліший за часом. Розпочинають дослідження з ознайомлення зі станом розробки проблеми й пошуку інформації. Для цього студент ретельно має самостійно відшукати оптимальну кількість різних за своїм походженням документів (опублікованих і неопублікованих), вивчити літературу з даної теми (монографії, статті в часописах та наукових збірниках, матеріали наукових конференцій), статистичні матеріали, результати соціологічних опитувань, використати електронний ресурс тощо.

Для реалізації цього важливого евристичного завдання студенту належить почати роботу в бібліографічних відділах як бібліотеки університету, так і інших наукових бібліотек (передусім, доцільно попрацювати у Центральній науковій бібліотеці ім. Вернадського). Результатом цього етапу дослідження повинен стати бібліографічний перелік виявлених літературних джерел. Для прискорення пошуку необхідного кола джерел і літератури студент може скористатися послугами бібліографів наукових бібліотек. Працівники даного профілю допоможуть у виявленні необхідної довідкової літератури, бібліографічних покажчиків, вкажуть на відповідні розділи бібліотечного каталогу.

У пошуках джерел та літератури допоможуть бібліографічні каталоги (систематичні та алфавітні), у тому числі електронні, які є у бібліотеках. За допомогою алфавітного каталогу легко виявити, чи є в бібліотеці конкретна книга, автора й назву якої знає читач, а також знайти всі твори певного автора, що має бібліотека. За алфавітним каталогом можна визначити також, яким виданням представлена та чи інша книга, в якій кількості примірників і в яких підрозділах бібліотеки вона знаходиться.

Робота з літературою наукових бібліотек слугує з’ясуванню актуальності теми, масштабів її розробки і прогалин висвітлення окремих аспектів, допомагає чіткішому визначенню кола завдань, які бере на себе студент.

Аби оперативно віднайти необхідну інформацію з наукових публікацій, необхідно рухатися поетапно. Існує кілька методик опрацювання літератури з вибраної теми. Так, вивчення наукових публікацій можна починати з загальних (фундаментальних) робіт, близьких до теми дослідження, і просуватися від загального до часткового, від базових положень до конкретних. Щодо хронологічного порядку опублікованої літератури, то спершу варто вивчити останні (найновіші) праці, а потім віддаленіші у часі. Причому на першому етапі накопичення інформації слід охопити якомога більше джерел, а потім поступово «відсіювати» «зайві» видання. За іншою методикою від самого початку роботи свідомо обмежується коло публікацій, а вивчення починається саме з тих, що безпосередньо стосуються обраної проблеми або дотичні до неї.

Плідним способом пошуків необхідних джерел та літератури є звернення до монографічних досліджень. Монографія – наукове видання, яке містить повне і всебічне дослідження якоїсь проблеми або теми. Радимо студентові ретельно переглянути посилання авторів монографій, щоб виявити ряд необхідних позицій для написання кваліфікаційних робіт. Відшукавши хоча б одну з вказаних у посиланнях книгу, знову слід звернутися до посилань автора вже цієї книги і знову виявити додаткову групу монографій і статей і т.д.

Однак, важливо наголосити на критичному ставленні до джерел чи літератури, оскільки наукове дослідження передбачає опрацювання робіт різного періоду, які були написані з урахуванням конкретної суспільно-політичної ситуації, і за характером їх положення чи трактування не відповідають реаліям сьогодення. Надзвичайно важливим є критичний відбір матеріалів, зіставлення різних джерел інформації для вироблення власної позиції автора.

Пошук інформації можна здійснювати також в електронній мережі (спеціалізовані пошукові системи як глобальні, так і локалізовані для окремих масивів і сайтів, електронні каталоги бібліотек, зведені електронні каталоги, реферативні і повнотекстові бази й банки даних, електронні путівники по довідково-бібліографічних ресурсах, каталоги електронних видань, електронні книжкові магазини тощо).

Починаючи роботу з пошуку інформації в Інтернеті, варто визначитись із критеріями пошуку. Так, розрізняють тематичний пошук та пошук за безпосереднім збігом (текстографічний); пошук документів та пошук фактів; пошук за ключовими словами чи предметними рубриками; простий та розширений пошук та ін. Часом для досягнення результатів варто використовувати декілька видів пошуку в межах однієї системи чи однієї пошукової служби.

Основним джерелом інформації про документ Мережі (ресурс) є екранна титульна сторінка, а також ресурс в цілому. За відсутності необхідних для складання бібліографічного опису даних на титульній веб-сторінці, джерелом інформації стає весь ресурс Мережі загалом (головна, «домашня» сторінка сайту, верхнє діалогове вікно, окремі розділи ресурсу, копірайт тощо).

Склавши попередньо бібліографію, дослідник приступає до пошуку матеріалів. Робити це належить спочатку у бібліотеках, а вже потім – у архівах, науково-дослідних закладах, інформаційних і аналітичних центрах, якщо з теми кваліфікаційної роботи в цих установах є матеріали. За умови, що в темі випускової роботи є архівний матеріал, досліднику треба звернутися до описів, які є в читальних залах архівної установи.

Роботу з першоджерелами доцільно починати з тих, що доступні, тобто насамперед працювати з опублікованими документами. За умови запозичення джерел з Інтернету обов’язково зазначається назва джерела й повна Інтернет-адреса.

Працюючи з друкованими першоджерелами, слід мати на увазі такі їх види:

- видання наукових установ державних академічних центрів (багатотомні публікації документів з питань внутрішньої і зовнішньої політики держав, літописи, хроніки, тематичні збірники тощо);

- акти державного законодавства;

- парламентські документи;

- статистичні щорічники;

- документи політичних партій;

- матеріали судово-слідчих органів;

- офіційні дипломатичні документи (як різновид відомчих публікацій).

- виступи, заяви, звернення, ноти офіційних посадових осіб (наприклад, президента, спікера, прем’єр-міністра, міністра закордонних справ та ін.).

ІІІ. Структура та обсяг роботи

Будь-яке наукове дослідження має певну логічну конструкцію. Основними структурними складовими курсової роботи є: титульний аркуш, зміст, вступ, основна частина (яка передбачає кілька розділів), висновки, список використаних джерел, додатки (в разі потреби). Структура і зміст роботи, співвідношення її розділів визначаються обраною темою, її характером і масштабністю. Робота в цілому повинна бути підпорядкована розкриттю вибраної теми, основним завданням та проблемам.

При оформленні курсової роботи обов’язковими елементами є: титульна сторінка, зворотна сторінка і перераховані основні структурні складові: (зміст, вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (в разі потреби). На звороті титульної сторінки обов’язково наводиться відгук наукового керівника.

При оформленні курсової роботи рекомендується дотримання такої послідовності:

1. Титульна сторінка (додаток В.1).

2. Зворотна сторінка титульного листа (додаток В.2).

3. Зміст роботи (додаток Б).

4. Вступ.

5. Основна частина роботи (розділи, підрозділи).

6. Висновки.

7. Список використаних джерел (додаток Е).

8. Додатки (за необхідності).

Примітка: зверніть увагу, що зворотна сторона титульної сторінки включається до загальної нумерації сторінок.

Обсяг курсової роботи як підсумку навчання на певному курсі та складової частини кваліфікаційного дослідження становить 35-40 сторінок друкованого тексту. Відповідно орієнтовний обсяг структурних частин курсової роботи:

вступ – 2–3 сторінки;

розділи (оптимальна кількість – три) – по 10–11 сторінок;

висновки – 2–3 сторінки.

3.1. Написання вступної частини

Цей етап підготовки курсової роботи надзвичайно важливий іскладний. Вступ є своєрідним показником роботи молодого науковця: він свідчить про методологічну і методичну підготовку, вміння довести правильність вибору теми, її актуальність, чіткість формулювання завдань дослідження; тут виявляється, чи достатньо зібрано матеріалу, чи добре продуманий план.

Хоч остаточний варіант вступу до наукового дослідження вимальовується після тривалого та ґрунтовного опрацювання документів і матеріалів, проте його основні параметри повинні бути визначені з самого початку. Мова йде про наступне.

Насамперед слід чітко сформулювати наукову та суспільно-політичну актуальність теми. Слід визначити наукову значимість обраної теми.

Важливою складовою частиною вступу є аналіз останніх досліджень і публікацій, тобто студент повинен простежити основні етапи у дослідженні обраної проблеми з моменту її виникнення, проаналізувати, що нового доклав той чи інший дослідник у її розробку, визначити основні тенденції у поглядах фахівців на проблему з огляду на те, що вже зроблено в науці. Такий аналіз дає можливість визначити наукову актуальність обраної для вивчення теми, а також дозволяє не повторювати відомих позицій.

Подаючи короткий огляд літератури з обраної теми, дослідник має наголосити на тих проблемах, які були розкриті, які сюжети лише згадані, а які взагалі залишилися поза увагою попередників. Обсяг вступу не дозволяє подати вичерпну картину, тому автор може зазначити, що детальніший аналіз окремих праць чи сюжетів передбачений в основному тексті кваліфікаційної роботи.

Основні завдання огляду літератури:

- ознайомлення з матеріалами за темою дослідження, їх класифікація;

- відбір основних, фундаментальних робіт, базових результатів;

- виявлення основного кола науковців, які працювали над проблемою та вивчення їх внеску в її розробку;

- з’ясування дискусійних питань та різних точок зору на вирішення проблеми;

- виявлення найцікавіших чи суттєвих, але недостатньо розроблених напрямів дослідження для подальшого вивчення.

При аналізі огляду літератури варто врахувати наступне:

- аналіз наукової літератури потребує певної культури дослідника (зокрема, коректності, неупередженості, виваженості оцінок тощо);

- історіографічний огляд пишеться не за авторами, а згідно з завданнями дослідження;

- у разі незгоди з позиціями інших дослідників, треба не тільки критикувати чи заперечувати, а обов’язково обґрунтувати власне бачення проблеми;

- усі прізвища авторів, які дотримуються єдиних поглядів з того чи іншого питання, вказуються за алфавітом. Алфавітний порядок підкреслює неупереджене ставлення дослідника до наукових концепцій учених, хоча здобувач може звернути увагу на те, хто здійснив найбільший внесок у розробку якогось із аспектів проблеми, хто вперше порушив ту чи іншу проблему тощо;

- неприпустимим уважається примітивний хронологічний перелік того, хто і що сказав з того чи іншого приводу чи стисле анотування праць за темою без власної позиції дослідника.

Далі автор курсової роботи оголошує, що є предметом і об'єктом його дослідження.

Об'єкт - це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію і є обраними для вивчення.

Предмет - це те, що міститься у межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загально і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, котра є предметом дослідження.

Виходячи з усього попереднього сказаного відносно теми, автор говорить про мету та завдання свого дослідження, його методологічні засади, основні методичні прийоми і наукову новизну.

Мета дослідження (тобто чого прагне досягти студент у своїй роботі) визначається дуже стисло (буквально в межах одного абзацу). Як правило, мета відображає назву теми дослідження. Після цього вказуються конкретні завдання, котрі випливають з мети. 3авдання наукового дослідження є частиною мети, її конкретизацією і становить наперед визначений, запланований для практичного виконання обсяг робіт. Завдання повинні відображати пункти змісту наукового дослідження (для курсової роботи – 5–7). Формулювання завдань зазвичай роблять у формі перерахування:

- виявити …

- оцінити...

- встановити...

- схарактеризувати...

- проаналізувати...

- визначити …

Серед методів наукового дослідження можна назвати порівняльно-історичний, системного аналізу, структурно-функціональний, прогнозування, біхевіористський, ретроспективний, статистично-математичний та ін.

Отже, композиційно вступна частина курсової роботи повинна обов’язково складатися з таких сюжетів:

- актуальність теми;

- аналіз останніх досліджень і публікацій;

- мета та завдання дослідження;

- об'єкт дослідження;

- предмет дослідження;

- методи дослідження;

- інформаційна база дослідження;

- наукова новизна;

- практичне значення роботи.

Вступ має бути чітким, лаконічним. Його остаточне написання випускник здійснює після завершення всієї роботи, коли у дослідника складеться повна картина всього того, що стосується змісту, джерельної бази, глибини історіографічного висвітлення питань.

Для курсової роботи наукова новизна та практичне значення роботи не є обов’язковим елементом.