Завершення написання курсового дослідження закінчується складанням списку першоджерел та літератури. Така робота повинна бути виконана з дотриманням певних вимог і правил (додаток Е). Насамперед, до списку включаються всі документи і література, які були використані автором у процесі підготовки роботи.
Список використаних джерел наводиться в алфавітному порядку, на джерела в списку повинні бути посилання в тексті.
IV. Вимоги до оформлення курсової роботи
Курсову роботу виконують на комп'ютері і друкують з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Time New Roman кегля 14 з полуторним міжрядковим інтервалом (28–30 рядків на сторінці, у друкованому рядку до 60 знаків з проміжками між словами включно). Абзацний відступ дорівнює 1,2 см.
Текст роботи потрібно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: лівий - не менше 30 мм; правий - не менше 15 мм; верхній - не менше 20 мм; нижній - не менше 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою.
Вписувати в текст окремі іншомовні слова, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вживаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися у процесі перевірки, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого текстумашинописним способом.
Заголовки структурних частин роботи "ЗМІСТ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, малюнків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою роботи є титульний лист, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші, завданні та змісті номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Отже, першою сторінкою, де стоятиме цифра, буде "ВСТУП".
Номер розділу ставиться після слова "РОЗДІЛ", після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку йде заголовок підрозділу.
Якщо в роботі зустрічаються ілюстрації, фотографії, креслення, схеми, карти, таблиці, їх потрібно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці (при цьому їх включають до загальної кількості сторінок).
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Таблиці нумеруються за тим самим принципом, що і підрозділи.
Наприклад:
Таблиця 1.1
Інтеграційні форми
| Форми інтеграції | Ключові характеристики |
| Зона преференційної торгівлі | Зниження внутрішніх тарифів |
| Митний союз | Спільний зовнішній тариф |
| Спільний ринок | Вільний рух капіталу |
| Економічний союз | Гармонізація економічної політики |
| Повний союз | Політична інтеграція |
Джерело: визначено за даними Шниркова О.І. [28, с. 18].
Якщо таблиця не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у правому верхньому куті сторінки над таблицею обов’язково вказують: Продовження табл. 1.1
У випадку, коли таблиця є власною систематизацією фактів чи ідей автора роботи, то після неї вказується наступне:
Джерело: розроблено автором на підставі даних (наприклад, МВФ, СОТ або Шниркова О.І.).
Наприклад:
Рис. 1.2 Динаміка золотовалютних резервів РФ
Джерело: встановлено за даними МВФ [8].
Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна була читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.
Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
Додатки подають після списку використанихджерел, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток..." і велика літера, що позначає додаток.Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад: Додаток А, додаток Б і т. д. Один додаток позначається як додаток А.
V. Правила цитування та посилання на використані джерела
Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого тексту слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапкамиі наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку,всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;
Посилання на використані джерела є неодмінною рисою історичних досліджень. Правильно оформлювати посилання студент повинен вміти вже з перших курсових робіт.
Посилання слід робити при цитуванні джерела чи думки дослідника, при вказівці на якесь важливе свідчення джерела, при запозиченні положень, використанні фактичного матеріалу, результатів досліджень інших авторів, посилань на досвід.
Рекомендований для курсових робіт, спосіб посилань: наскрізна нумерація посилань – при цьому посилання на джерела подаються у квадратних дужках [ ], де послідовно позначається номер, а самі посилання подаються або в кінці розділу або в кінці роботи.
Наприклад: [2, с. 234] – де «2» – це порядковий номер джерела у списку використаних джерел, а «с. 234» – це номер сторінки.
VІ. Мова і стиль робіт
Мовностилістична культура дослідження найкраще виявляє загальну культуру її автора. Мова і стиль кваліфікаційної роботи як частина писемної наукової мови склалися під впливом так званого академічного етикету, сутністю якого є інтерпретація власної і запозичених точок зору з метою обґрунтування наукової істини. Вже встановилися певні традиції у спілкування вчених між собою як в усній, так і в писемній мові. Володіння мовою спеціальності, основу якої становить впорядкована і стандартизована термінологія, – один із основних показників наукового рівня дослідника.
Кожна наука має свій понятійний апарат та систему термінологічних позначень. При використанні понять з інших галузей знань необхідно подати тлумачення дефініцій та авторське пояснення їх використання.
Найхарактернішою ознакою писемної наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу, точність, ясність, стислість, смислова завершеність. Емоційні мовні елементи в наукових роботах не рекомендуються.
Стиль писемної наукової мови - це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи. Нині стало неписаним правилом у наукових роботах замість "я"використовувати "ми" та похідні від цього займенника словосполучення наприклад: "на нашу думку". Проте нагромадження у тексті займенника "ми" справляє малоприємне враження. Тому радимо використовувати конструкції з невизначено-особовими реченнями, наприклад: "Спочатку наводять відбір зразків археологічних знахідок, а потім встановлюють її належність до однієї з культур." Використовується також форма викладу від третьої особи ("На думку автора...", "Автор вважає..."). Аналогічну функцію виконує речення з пасивними дієприкметниками ("Розроблений комплексний підхід до вивчення...").
Основна стилістична особливість писемної наукової мови – об’єктивність викладу. Звідси наявність у тексті наукових праць вставних слів і словосполучень на позначення ступеня достовірності повідомлення. Завдяки таким словам той чи інший факт можна подати як достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло), припустимий (очевидно, треба вважати), можливий (ймовірно, можливо).
Обов’язковою вимогою об’єктивності викладу матеріалу є також посилання на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті це можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів і словосполучень («як свідчить», «за повідомленням», «на думку», «за даними», «на нашу думку»).
Варто запам'ятати, що для наукового тексту характерним є смислова завершеність, цілісність і зв'язність. Найважливішим засобом вираження логічних зв'язків у цьому розумінні є: спеціальні функціонально-синтаксичні засоби зв'язку, що вказують на послідовність розвитку думки ("спочатку", "насамперед", "потім", "по-перше", "по-друге", потім" і т. ін.), заперечення ("проте", "тим часом", "але", "у той час як", "аж ніяк", "однак"), причинно-наслІдкові зв'язки ("таким чином", "завдяки цьому", "тому", "відповідно", "внаслідок цього", "крім того", "до того ж"), перехід від однієї думки до іншої (перш ніж перейти до...", "звернімося до...", "розглянемо", "зупинимося на...", "розглянувши...", "перейдемо до...", "необхідно зупинитися на", "необхідно розглянути..."), результат, висновок ("отже", "значить", "як висновок", "на закінчення зазначимо"," все сказане дає змогу зробити висновок", "підсумовуючи, слід сказати...").
Для якісного мовностилістичного оформлення курсової роботи важливо вміти студентам організувати накопичену наукову інформацію у зв`язний текст. При викладенні наукових результатів увага зосереджується на змісті та логічній послідовності повідомлення. Спеціально функціонально-лексичні засоби наукової мови вказують на такі логічні зв’язки:
– послідовного розвитку думки (спочатку, передусім, насамперед, насамкінець, пор-перше, по-друге тощо);
– причинно-наслідкові зв’язки (внаслідок цього, окрім того, водночас, оскільки та інші);
– підсумування (отже, таким чином, узагальнюючи та інші).
Для допомоги студенту у вирішенні цього завдання у додаток І винесено приклади мовних конструкцій, які можна використати в якості засобів зв`язку між реченнями курсової роботи.
Отже, обов'язкова вимога високої якості курсової роботи – її грамотність, чітка логіка викладу, правильність мовностилістичного оформлення. Текст повинен бути старанно вивірений автором після друку.
VІI. Типові помилки при написанні та оформленні курсових робіт:
1. Зміст роботи не відповідає плану курсової (дипломної) роботи або не розкриває тему повністю чи в її основній частині.
2. Сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну проблемну ситуацію, стан об’єкта.
3. Мета дослідження не пов’язана з проблемою, сформульована абстрактно і не відображає специфіки об’єкта і предмета дослідження.
4. Автор не виявив самостійності, робота носить компілятивний характер або є плагіатом.
5. Не зроблено глибокого і всебічного аналізу сучасних офіційних і нормативних документів, нової спеціальної літератури (за останні п’ять років) з теми дослідження.
6. Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з теми роботи має форму анотованого списку і не розкриває ступінь дослідження проблеми.
7. Не простежується позиція автора при аналізі фактичного матеріалу чи дискусійних питань.
8. Відсутні висновки до розділів курсової роботи.
9. Загальні висновки роботи не корелюються з характером визначених завдань дослідження.
10. У роботі відсутні посилання на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичено матеріал.
11. Бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без дотримання вимог державного стандарту.
12. Ілюстративний матеріал та додатки не несуть безпосереднього смислового навантаження.
13. Таблиці, діаграми, схеми, подані в тексті чи винесені в додатки, складені не на основі першоджерел, а запозичені з інших досліджень без належного оформлення посилань.
14. Порушено вимоги щодо обсягу курсової роботи, допущено диспропорційність у обсязі окремих розділів.
15. Робота оформлена з порушенням вимог, виконана неохайно, з помилками.
VIІI. Підготовка доповіді та захист курсової роботи
На захист курсової роботи студенти подають роздатковий матеріал, якій складається з титульної сторінки (додаток Г) і основних таблиць й рисунків, що відображають зміст роботи.
Захист курсової роботи відбувається на засіданні відповідної циклової комісії.
Захист роботи має здійснюватись в обстановці високої вимогливості, принциповості, дотримання наукової етики.
У доповіді студент викладає мету, завдання, сутність наукової проблеми, зміст роботи, концентруючи головну увагу на характеристиці основних результатів дослідження та проблемних питань.
Доповідь студента має починатись із звертання:
"Шановний пане голово!
Шановні члени комісії!..."
Далі студент за 7-10 хвилин, що відповідає 4-5 сторінкам машинописного тексту, має коротко викласти сутність наукової проблеми, обґрунтувати її актуальність, сформулювати основні результати дослідження. Доповідь мусить бути науковою, добре аргументованою за змістом. Отже, у виступі студента мають бути:
- чітко визначена проблема;
- обґрунтування її актуальності,
- розкриття ступеня її наукової розробки;
- визначення мети і завдань дослідження, засобів її досягнення;
- відомості про структуру роботи;
- головне- викладення зроблених автором узагальнень, висновків, конкретних рекомендацій.
Особливо важливим є те, щоб мовлення студента було ясним, граматично правильним, впевненим, що робить його зрозумілим і переконливим. Мовлення має бути ще й виразним, що залежить від темпу, гучності та інформації. Якість виступу різко знижується, коли говорять квапливо, ковтаючи закінчення слів або дуже тихо і невиразно.
Неприпустимим є порушення норм літературної вимови, зокрема використання неправильних наголосів у словах.
Декілька порад, які допоможуть добре підготувати текст доповіді (виступу):
- підкресліть в кожному реченні ключові слова;
- при друкуванні доповіді залишіть великі береги, щоб можна було записати свої міркування у разі потреби;
- усі цифри (статистичні дані) в тексті запишіть словами, щоб не довелося підраховувати кількість нулів і розрядів;
- повторюйте іменники, уникаючи займенників,
- використовуйте прості слова і прості розповідні речення;
- не переобтяжуйте текст складнопідрядними реченнями.
Приємневраження справляє вільне володіння текстом і суттю проблеми. Тому радимо вступ не читати, а лише стежити за чітко продуманим написаним планом доповіді.
Слід зважити також на вибір одягу, пози під час виступу, а також жестів, міміки, манер, інших зовнішніх форм поведінки. Імпонує елегантність, охайність в одязі (без підкресленої екстравагантності).
Студент зобов'язаний також по суті відповісти на запитання, які виникли в ході захисту у членів комісії, дати аргументовані роз'яснення щодо критичних зауважень рецензії. Студентові треба виявляти скромність в оцінці своїх наукових результатів і тактовність стосовно тих, хто задає запитання. Перед тим, як відповідати на запитання, необхідно уважно його вислухати до кінця і за можливості записати. Бажано не вислуховувати всі запитання, а відповідати відразу на кожне зокрема, передбачаючи, що чітка, логічна й аргументована відповідь на попереднє запитання може виключити наступне. Якою б гостротою та різкістю не відзначалися зауваження, студент мусить витримати їх нависокому принциповому рівні виявити витримку і коректність.
По завершенні дискусії студентові надається заключне слово, вякому він висловлює подяку за увагу членам комісії, подяку науковому керівникові, подяку викладачам кафедри.
Рішення про оцінку курсової роботи ухвалюється на закритому засіданні комісії.
Бажаємо успіхів!
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 69 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
| Коледжу КиМУ | | | Додаток Д |