|
2.1 Визначення поняття «дискурс»
Для розуміння процесу реалізації евфемізмів в економічному дискурсі, слід встановити, що власне називають «дискурсом». «Дискурс – використання мови як соціальна практика» [25, с. 201]. «Дискурс – загальний термін на позначення прикладів використання мови» [56, с. 174]. «Дискурс – зв’язний текст у сукупності з екстралінгвістичними – прагматичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами; текст, взятий у подієвому аспекті; мовлення, як соціальна дія, як компонент, що бере участь у людській взаємодії, та механізмах їх свідомості» [50, с. 136]. Дискурс також має властивість «впливати на суб’єкт, що може не співпадати з намірами суб’єкта» [8, с. 197].
Економічна лексика – феномен, який привертає увагу кожного: від звичайного споживача, на якого спрямовано інформацію економічного змісту, до професіоналів. «Економічний дискурс є віддзеркаленням лінгвосоціокультурної взаємодії суб’єктів економічної діяльності з метою досягнення комунікативних та фахових цілей, що реалізується в основній формі організації та продукті цієї взаємодії – тексті» [34, с. 68].
Думки, поняття та ідеї, які функціонують в межах комунікативної сфери економіки, вербалізуються в економічному тексті. Для сприйняття економічного дискурсу необхідне розуміння особливостей економічного мислення, економічної поведінки людини. «Дискурс народжується та функціонує у певному культурному середовищі. На формування економічного дискурсу впливають соціокультурний досвід, історія, стереотипи, світогляд нації» [2, с. 12].
«Критеріями для виділення економічного дискурсу можуть слугувати: тематична сфера відносин людини у системі економічних зв’язків і відносин, які склались у суспільстві, певна система економічних понять, економічно зумовлені цілі комунікантів, що зумовлюють вибір мовних засобів» [34, с. 68]. Економічний дискурс поділяє властиві науковому дискурсу характеристики, як наприклад зрозумілість, абстрагованість, інформативність, відсутність емоційності, логічність, безособовість, точність та об’єктивність. Метою економічного дискурсу є «тільки передача інформації» [23, с. 36].
На відміну від інших видів дискурсу, економічний дискурс прагне до спрямованості на масового реципієнта, який може виявитися як фахівцем, так і неспеціалістом. «Така спрямованість сприяє популяризації економічної науки та визначає таку особливість економічного дискурсу, яка виокремлює цей тип із різноманіття наукової літератури – гармонійне поєднання термінів та розмовної лексики» [24, с. 52]. Економічні тексти містять різноманітні лексичні номінації, тобто не обмежуються суто термінологічною (фаховою) лексикою. Широкий вибір лексичних засобів автором економічного повідомлення може бути пояснений фактом пошуків читачем (адресатом) в економічних текстах того, що його цікавить. Для фахівців інтерес представляє корисна та необхідна інформація, для простих адресатів важливою є інформація про стан економіки, наслідки певних економічних і не тільки подій. «В економічному дискурсі всі ментальні сфери, наявні в людській свідомості, дістають відповідне віддзеркалення й утілення в знаках, які, своєю чергою, мають свій економічний імплікат» [32, с. 113].
Таким чином, ми знайшли найбільш повне визначення дискурсу, наведене в Лінгвістичному енциклопедичному словнику. Дискурс, як зв’язний текст, взятий у подієвому аспекті, ми розглядаємо з точки зору його застосування в економічній фаховій лексиці. Економічний дискурс прагне до достатнього рівня зрозумілості для пересічного адресата, а не тільки для вузьких фахівців-економістів. Нами розглядаються лексичні засоби реалізації номінацій на позначення понять для широкого кола адресатів.
Дата добавления: 2015-09-12; просмотров: 74 | Поможем написать вашу работу | Нарушение авторских прав |